Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №380/4310/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 рокусправа № 380/4310/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , яка подана її представником Покровською Галиною Савівною, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,1986 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код цільового призначення: 02.01, кадастровий номер: 4625888600:04:004:0142;

- зобов`язати Новояворівську міську раду Яворівського району Львівської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , загальною площею 0,1986 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код цільового призначення: 02.01, кадастровий номер: 4625888600:04:004:0142.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору дарування набула у власність житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). З метою затвердження технічної документації із землеустрою позивач через представника звернулася до Центру надання адміністративних послуг Новояворівської міської ради із заявою та відповідними документами. Однак відповідача жодного рішення за результатами поданої заяви не прийняв.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 21.02.2025 уклала із ОСОБА_2 договір дарування житлового будинку, відповідно до якого дарувальник дарує, а обдарований приймає у дар житловий будинок АДРЕСА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Дарувальник стверджує, що житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №4625888600:04:004:0142, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянки). Право власності і право оренди на земельну ділянку не зареєстроване.

ТОВ «ГЕО ВЕСТ СИСТЕМА» на замовлення позивача (землекористувача) (договір №80 від 08.10.2025) виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 /арк.спр. 23-46/.

З метою затвердження технічної документації із землеустрою представник позивача звернувся 18.11.2025 до Центру надання адміністративних послуг Новояворівської міської ради із заявою та відповідними документами.

Виконавчий комітет Новояворівської міської ради листом від 20.11.2025 повідомив позивача, що заява буде винесена на розгляд постійної депутатської комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою.

Листом від 29.01.2026 позивача повідомлено, що чергова сесія Новояворівської міської ради запланована на 12.02.2026. Від дати реєстрації листа (26.01.2026) сесії ради не проводилися.

Надалі Виконавчий комітет Новояворівської міської ради листами від 23.02.2026 та від 26.02.2026 повідомив позивача та її представника, що на черговій сесії ради 12.02.2026 за результатами голосування проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів «за» у зв`язку із чим рішення не прийнято.

Згідно з поіменного голосування 87 сесії 12.02.2026 в цілому питання №71 (про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) «за» проголосувало 3, «проти» - 0, «утрималося» - 12, «не голосувало» - 5. Рішення не прийнято.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач з метою захисту порушених прав звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі – ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями статті 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статі 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно з абзацом 1 частини 1 та частиною 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 11 статті 120 ЗК України встановлено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Частиною 1 статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до абзаців 1-4 частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Згідно з абзацами 5, 6 частини 1 статті 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі – Закон №858-IV) замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону №858-IV видами документації із землеустрою є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами 1-3 статті 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Пунктом 5 частини 5 статті 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно з частиною 10 статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Статтею 12 ЗК України передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить організація землеустрою, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1-2 статті Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Так, способом волевиявлення сільської, селищної, міської ради, яка здійснює право власності від імені певної територіальної громади, є прийняття сесією такої ради рішення.

Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.05.2020 у справі №221/285/17.

Згідно з частини 1 статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а для розгляду питань щодо:

надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відведення земельних ділянок (крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини) не менше одного разу на місяць;

передачі земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» внесені до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; передачі земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; розроблення та затвердження документації із землеустрою з метою такої передачі; проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з метою такої передачі не менше одного разу на два тижні (за наявності поданих до відповідної ради заяв).

Таким чином, відповідна рада, як компетентний орган щодо вирішення земельних питань, повинна належним чином та в установлені строки виконувати покладені законом обов`язки та не порушувати при цьому права громадян та юридичних осіб у частині затвердження документації землеустрою.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із доказів у справі суд встановив, що позивач за договором дарування набула у власність житловий будинок, який розташований на земельній ділянці та право власності на яку не зареєстроване.

Позивач замовила у ТОВ «ГЕО ВЕСТ СИСТЕМА» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця, вул. Січових Стрільців, 14А /арк.спр. 23-46/.

З метою затвердження технічної документації із землеустрою представник позивача звернувся 18.11.2025 до Центру надання адміністративних послуг Новояворівської міської ради із заявою та відповідними документами.

Виконавчий комітет Новояворівської міської ради листом від 20.11.2025 повідомив позивача, що заява буде винесена на розгляд постійної депутатської комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою.

Листом від 29.01.2026 позивача повідомлено, що чергова сесія Новояворівської міської ради запланована на 12.02.2026. Від дати реєстрації листа (26.01.2026) сесії ради не проводилися.

Надалі Виконавчий комітет Новояворівської міської ради листами від 23.02.2026 та від 26.02.2026 повідомив позивача та її представника, що на черговій сесії ради 12.02.2026 за результатами голосування проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів «за» у зв`язку із чим рішення не прийнято.

Згідно з поіменним голосуванням 87 сесії 12.02.2026 в цілому питання №71 (про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) «за» проголосувало 3, «проти» - 0, «утрималося» - 12, «не голосувало» - 5. Рішення не прийнято.

Отже, суд встановив, що позивачем у встановленому законодавством порядку замовлено та виготовлено технічну документацію земельної ділянки, з метою затвердження якої представник позивача подав заяву до відповідача. Однак відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен прийняти за законом.

Також, суд зазначає, що відповідач до суду відзив на позовну заяву у встановлений строку не подав. Жодних зауважень чи заперечень щодо поданої позивачем заяви ні в листах, ні під час проведення сесії, ні під час розгляду справи у суді не висловив.

Крім того, станом на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав доказів прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №420/6028/19 зробив висновок, що положення Регламенту міської ради визначають саме процедуру прийняття або відхилення міською радою проектів рішень, але його приписи не звільняють орган місцевого самоврядування, як суб`єкта розпорядження землями, від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення відповідно до положень чинного законодавства. За відсутності такого мотивованого рішення, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що таку ситуацію необхідно оцінювати як протиправну бездіяльність. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.

Таким чином, за результатами розгляду заяви від 18.11.2025 орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень: або позитивне рішення щодо задоволення заяви, або рішення про мотивовану відмову в задоволенні заяви.

Водночас будь-яких підстав для відмови позивачу у задоволенні її заяви у справі немає, як і не прийнято позитивного рішення щодо такої заяви.

Отже, у спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду заяви позивача не прийняв жодного рішення - ні про надання дозволу, ні про відмову в його наданні, з викладенням мотивів.

При цьому, у спірних правовідносинах у суду відсутні і дані щодо зауважень відповідача до повноти наданих позивачем разом із заявою документів. Доказів, які б підтверджували протилежне відповідачем також не надано до суду.

Так, відповідач поставив на пленарний розгляд сесії міської ради заяву позивача та провів голосування щодо неї, однак участь у голосуванні взяли лише 3 депутати, 12 утрималося та 5 взагалі не голосували. У зв`язку із цим рішення щодо заяви позивача не прийнято.

Щодо вказаних обставин суд зазначає, що положеннями Земельного кодексу України не передбачено ситуації, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду відповідної заяви може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів того, що відповідач розглянув заяву позивача від 18.11.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на сесії та прийняв конкретний вид рішення з огляду на результати голосування, суд висновує, що в цьому випадку має місце бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви та прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Таким чином, сама по собі бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

При цьому, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Станом на момент звернення позивача до суду міська рада не реалізувала своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянула відповідне питання та не надала оцінки заяві від 18.11.2025, а також, не ухвалила рішення про задоволення такої чи про відмову в її задоволенні.

З огляду на встановлені обставини справи суд висновує про протиправну бездіяльність відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на викладене суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати відповідача розглянути на найближчій сесії ради заяву від 18.11.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідачем заяву належно не розглянуто та відповідно не приймалося жодних рішень за наслідками її розгляду (про задоволення такої чи про відмову в її задоволенні), а тому, суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для затвердити технічну документацію із землеустрою, за відсутності прийнятого уповноваженим органом рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити частково.

Щодо повернення суми сплаченого судового збору суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі – Закон №3674-VI) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.11.2020 у справі №9901/67/20, та Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, судовий збір за подання цього позову складає 1331,20 грн. Водночас позивач сплатила судовий збір у більшому розмірі у сумі 2662,50 грн.

Водночас відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладені норми права та встановлені обставини суд висновує, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 665,60 грн.

Також, суд зазначає, що надмірно сплачений судовий збір у сумі 1331,30 грн підлягає поверненню в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Новояворівської міської ради щодо неналежного розгляду на сесії ради заяви ОСОБА_1 від 18.11.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

3. Зобов`язати Новояворівську міську раду розглянути на найближчій сесії ради заяву ОСОБА_1 від 18.11.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новояворівської міської ради (на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Новояворівська міська рада (81053, вул. Шевченка, 2, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область; ЄДРПОУ 04373301).

Суддя Кравців Олег Романович