Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №340/3489/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3489/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2026 роки та компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2026 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу належних йому сум компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2026 року та компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2026 роки, виходячи із розрахунку грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум, без урахування відрахувань податків та зборів;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту коли він набув право на виплату по день фактичної виплати.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач у період з 06.05.2009 року по 30.03.2026 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та під час звільнення йому було нараховано і виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій. Водночас позивач вважає, що відповідні виплати здійснено не в повному обсязі, оскільки під час їх обчислення відповідач застосував неналежний розмір грошового забезпечення. На думку позивача, розрахунок компенсації повинен здійснюватися з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається, зокрема, на положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та відповідні рішення судів щодо застосування належної розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення. У зв`язку з наведеним позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування компенсації за невикористані відпустки з урахуванням належного розміру грошового забезпечення, зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату, а також нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що позивач фактично не заперечує факт нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток під час звільнення з військової служби. На думку відповідача, предметом спору є виключно незгода позивача з механізмом визначення розміру грошового забезпечення, який було враховано під час проведення відповідних розрахунків. Відповідач зазначив, що під час звільнення позивачу проведено остаточний розрахунок, нараховано та виплачено компенсацію за 136 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки на загальну суму 148 441,28 грн, а також за 154 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій на суму 168 087,92 грн. При цьому відповідач вважає, що нарахування та виплата компенсації здійснені відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, відповідач послався на відсутність доведеного законом обов`язку здійснювати перерахунок компенсації за невикористані відпустки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року та зазначив, що вимога про компенсацію втрати частини доходів є похідною від вимоги про перерахунок грошового забезпечення, у зв`язку з чим відсутність підстав для задоволення основної вимоги виключає можливість задоволення похідної вимоги (а.с.35-37).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач у період з 06 травня 2009 року по 30 березня 2026 року проходив військову службу на посадах у підрозділах військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2026 року № 93 позивача, звільненого з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я), з 30 березня 2026 року було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.41).

Згідно із зазначеним витягом з наказу № 93 позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2026 роки в сумі 148 441,28 грн, зокрема: за 2022 рік – 45 календарних днів, за 2023 рік – 20 календарних днів, за 2024 рік – 30 календарних днів, за 2025 рік – 30 календарних днів та за 2026 рік – 11 календарних днів, а також компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2026 роки загальною тривалістю 154 календарні дні в сумі 168 087,92 грн.

Позивач, вважаючи, що під час обчислення зазначених компенсацій застосовано неналежний розмір грошового забезпечення, звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача і зобов`язати його здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані відпустки, а також нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Також, згідно із пунктом дванадцятим статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналогічне право передбачено статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Аналіз положень законодавства свідчить, що під час звільнення з військової служби військовослужбовцю підлягає виплаті грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Судом встановлено, що позивачу під час звільнення з військової служби нараховано та виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. При цьому позивач не заперечує факт здійснення відповідних виплат, а спір стосується виключно правильності визначення їх розміру з урахуванням належного грошового забезпечення.

Водночас питання щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, зокрема за період з 29 січня 2020 року по 30 березня 2026 року є предметом розгляду в адміністративній справі № 340/3502/26, судове рішення в якій на момент розгляду цієї справи не ухвалено.

Оскільки розмір компенсації за невикористані дні відпустки залежить саме від розміру грошового забезпечення, вимога про перерахунок такої компенсації є похідною від вимоги про перерахунок грошового забезпечення, яка є предметом розгляду в іншій справі. Відтак обов`язок відповідача щодо здійснення перерахунку компенсації може виникнути лише після встановлення судом у справі № 340/3502/26 відповідних правових підстав для перерахунку грошового забезпечення, покладення на відповідача обов`язку здійснити такий перерахунок та його фактичного проведення на виконання судового рішення.

Крім того, судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про перерахунок раніше нарахованої та виплаченої компенсації за невикористані дні відпусток. Відтак відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки обов`язок щодо вчинення відповідних дій у спірних правовідносинах не був належним чином ініційований позивачем.

З огляду на те, що правильність визначення розміру компенсації за невикористані відпустки залежить від результатів розгляду адміністративної справи № 340/3502/26, у якій вирішується питання щодо належного розміру грошового забезпечення позивача, заявлені позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів має похідний характер від вимог про перерахунок грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні відпусток. Оскільки правові підстави для здійснення відповідного перерахунку на момент розгляду справи не встановлені, відсутні підстави і для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН