Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/60100/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/60100/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Трейд Ресурс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Трейд Ресурс» із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2024 №0007760701.

Ухвалою від 23.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 2293-п від 26.10.2023 ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» з питань дотримання останнім податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2020 по 30.09.2023.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 12.12.2023 № 21005/07-01/43691830, в якому контролюючим органом встановлені наступні порушення платником податків вимог ПК України, зокрема: п.п. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, 192.3 ст. 192, п. 198.1-198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на суму 324 043, 00 грн., та завищення платником від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2023 року (р.21 декларації) на суму 46 568, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято, у тому числі, податкове повідомлення-рішення від 15.01.2024 форми «Р» № 0007760701 із нарахованим зобов`язанням з ПДВ на загальну суму 356 447, 30 грн., в т.ч. за основним платежем - 324 043, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 404, 30 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» зареєстроване як юридична особа-суб`єкт господарювання 03.07.2020 року, номер запису в ЄДРПОУ: 11981020000012633.

Основний вид діяльності ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» за КВЕД - « 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».

Між ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» (Покупець) та ТОВ «МАСШТАБ ТРЕЙД» (Постачальник) укладено Договір № МТ 281220/07 від 28.12.2020, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність Покупцеві скраплений вуглеводневий газ, а Покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Для документування фактичного руху товарно-грошових потоків між сторонами вказаного правочину складені такі документи, копії яких долучені до матеріалів справи:

- видаткові накладні на поставку газу скрапленого: № 2904 від 31.12.2020 року об`ємом 25 930, 06 л на суму 254 753, 50 грн., в т.ч. ПДВ 42 458, 92 грн.; № 75 від 23.01.2021 року об`ємом 6 023, 065 л на суму 65 543, 60 грн., в т.ч. ПДВ 10 923, 93 грн.; № 77 від 24.01.2021 року об`ємом 14 674, 479 л на суму 159 689, 14 грн., в т.ч. ПДВ 26 614, 86 грн.; № 157 від 05.02.2021 року об`ємом 36 199, 85 л на суму 444 372, 00 грн., в т.ч. ПДВ 74 062, 00 грн.; № 251 від 24.02.2021 року об`ємом 34 432, 64 л на суму 440 748, 00 грн., в т.ч. ПДВ 73 458, 00 грн.; № 3840 від 21.12.2021 року об`ємом 36 599, 1 л на суму 579 150, 00 грн., в т.ч. ПДВ 96 525, 00 грн.;

- податкові накладні на поставку газу скрапленого: № 2647 від 31.12.2020 року на суму 254 753, 50 грн., в т.ч. ПДВ 42 458, 92 грн.; № 74 від 23.01.2021 року на суму 65 543, 60 грн., в т.ч. ПДВ 10 923, 93 грн.; № 75 від 24.01.2021 року на суму 159 689, 14 грн., в т.ч. ПДВ 26 614, 86 грн.; № 148 від 05.02.2021 року на суму 444 372, 00 грн., в т.ч. ПДВ 74 062, 00 грн.; № 216 від 24.02.2021 року на суму 440 748, 00 грн., в т.ч. ПДВ 73 458, 00 грн.; № 101652 від 21.12.2021 року на суму 579 150, 00 грн., в т.ч. ПДВ 96 525, 00 грн.;

- товарно-транспортні накладні на переміщення газу скрапленого: № Р2904/01 від 31.12.2020 року, № Р2904/02 від 31.12.2020 року, № Р2904/03 від 31.12.2021 року, № 2904/04 від 31.12.2020 року, № Р2904/05 від 31.12.2020 року, № Р2904/06 від 31.12.2020 року, № Р2904/07 від 31.12.2020 року, № Р2904/08 від 31.12.2020 року, № Р2904/09 від 31.12.2020 року, № Р2904/10 від 31.12.2020 року, № РЗ 92/01 від 23.01.2021 року, № Р414/01 від 24.01.2021 року, № Р634/01 від 05.02.2021 року, № Р687/01 від 24.02.2021 року, № Р2964/01 від 21.12.2021 року;

- платіжні інструкції: № 5 від 06.01.2021 року на суму 254 753, 50 грн., № 307281 від 09.02.2021 року на суму 144 372, 00 грн.№ 11 від 21.12.2021 року на суму 250 000, 00 грн., № 00148 від 20.01.2022 року на суму 20 000, 00 грн.

Контролюючим органом в акті перевірки стверджується, що у зв`язку з відсутністю повного та достовірного документального підтвердження реальності вказаної господарської операції, а також у зв`язку із дефектністю правового статусу вищевказаного підприємства-постачальника перевіркою не було підтверджено такі взаємовідносини платника з ТОВ «МАСШТАБ ТРЕЙД» на загальну суму 1 620 213, 53 грн., в т.ч. ПДВ 324 042, 71 грн., що і стало підставою прийняття оскаржуваного у межах розгляду даної справи рішення.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Як вже зазначалось, з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом, суду надано, у тому числі копії таких документів: договору, видаткових та податкових накладних, товаро-транспортних накладних та платіжних інструкцій.

Між тим, суд зазначає, що окремі надані документи не відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні не містять відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку позивача (їх прізвища, ім`я, по-батькові), відсутні підписи відповідальної особи з боку одержувача товару, відбиток штампу позивача.

На думку суду вказані порушення в частині дотримання вимог закону щодо наявності всіх обов`язкових реквізитів при складанні первинних документів не є формальними, а мають суттєвий вплив, внаслідок якого неможливим є віднесення вказаних документів до категорії первинних, оскільки відсутність наведених вище їх обов`язкових реквізитів створює ситуацію, за якої не вбачається можливим встановити реальний зміст здійснюваних господарських операцій, наявність дійсного волевиявлення їх учасників.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Отже реальний характер господарських операцій при виконанні вказаних вище господарських зобов`язань не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Крім того, суд звертає увагу на ненадання позивачем довіреностей на одержання товару, що передбачено п. 3.1 укладеного з його контрагентом договору, документів про якість і походження товару, сертифікатів якості виробника, паспортів та інших документів, щодо товару, що передбачено п. 3.13 укладеного договору.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаним контрагентом та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому, відповідно, обґрунтованими є і викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акта перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Трейд Ресурс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.