Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/32225/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/32225/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького Відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Донецького Відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Донецького Відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника при закінченні виконавчого провадження, зобов`язати закрити виконавче провадження №39535612 з примусового виконання судового наказу Калінінського районного суду від 05.08.2013 №2н/256/487 та зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою від 03.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю бездіяльності відповідача щодо виконання визначених законом обов`язків щодо зняття арешту з майна позивача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після початку у 2014 році бойових дій російською федерацією в місті Донецьку, Донецької області, позивач був вимушений із родиною евакуюватися з окупованої території в місто Київ, де проживає до теперішнього часу.

В 2022 році позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 12.08.2022 №3010-7501207704.

09.08.2021 позивач придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також 13.11.2021 придбав нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мудрик К.А. щодо відчуження даної квартири та нежитлового приміщення, однак, йому було відмовлено у посвідченні договору, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.05.2024 року №380323369, на все майно позивача накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Арешт на все майно позивача накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку від 21.01.2014, виданою на підставі судового наказу №2н/256/487, виданого 05.08.2013 Калінінським районним судом міста Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь ККП «Донецькміськтепломережа» суми боргу у розмірі 6 750,02 грн.

Позивач стверджує, що є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак платником комунальних послуг є його матір - ОСОБА_2 . Позивач в даній квартирі був зареєстрований, але всі договори з оплати комунальних послуг були підписані з його матір`ю - ОСОБА_2 . Дана обставина підтверджується Договором № 113 від 14.04.1999 про участь в витратах на утримання будинку та прибудинкової території, Договором дарування квартири від 18.02.2002 та Договором дарування квартири від 26.08.1997.

Станом на 2013 рік у матері позивача ОСОБА_2 була заборгованість перед ККП «Донецькміськтепломережа» у сумі 6750,02 грн, однак дану заборгованість було повністю виплачено, що підтверджується відповідними квитанціями про оплату комунальних послуг ОСОБА_2 , копії яких додано до матеріалів справи:

- Квитанція від 06.06.2014 на суму 1443,35 грн.;

- Квитанція від 15.04.2014 на суму 979,05 грн.;

- Квитанція від 18.03.2014 на суму 1028,77 грн.;

- Квитанція від 07.02.2014 на суму 839,30 грн.;

- Квитанція від 08.01.2014 на суму 960,84 грн.;

- Квитанція від 04.12.2013 на суму 851,10 грн.;

- Квитанція від 15.10.2013 на суму 5773,55 грн.;

- Квитанція від 20.09.2013 на суму 758,59 грн.;

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. До переліку територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією увійшла вся територія Донецького району.

Відповідно до статті 1, пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

29 вересня 2021 року шляхом злиття районних відділів державної виконавчої служби міста Донецьк, (Калінінський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного МРУ МЮ м. Харків входить до даного переліку) було утворено Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного МРУ МЮ м. Харків.

07 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Пасльон Ірина Володимирівна звернулася з адвокатським запитом до Донецького ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного МРУ МЮ з проханням повідомити чи існують відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , які саме виконавчі провадження та надати відповідні процесуальні документи, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та рахунок для оплати заборгованості (Копія адвокатського запиту надається в додатках до позовної заяви, як доказ).

Листом-відповіддю № 22.7-25739 від 12.06.2024 Донецький ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного МУ МЮ повідомив, що за даними Системи, здійснюючи пошук за параметрами « ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 » знайдено наступну інформацію:

За даними АСВП в Калінінському районному відділі державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебували наступні виконавчі провадження щодо яких заборгованість не стягнута:

- виконавче провадження No 39535612 з примусового виконання судового наказу Калінінського районного суду від 05.08.2013 NO2H/256/487 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 РПОКПП НОМЕР_2 на користь ККП "Донецькміськтепломережа" у розмірі 6750,02 грн.

29.08.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.01.2014 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.

21.01.2014 державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану (у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, також відсутнє місце праці та відкриті поточні рахунки.)

Надати будь-яку вичерпну інформацію по вищезазначеним виконавчим провадженням не уявляється можливим, оскільки приміщення, матеріально-технічна база та документація Калінінського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції в Донецькій області були захоплені в результаті проведення активної фази АТО.

Виконавчі провадження, матеріальна технічна база та інше майно відділу ДВС знаходиться за місцем їх попереднього реєстрації на непідконтрольній тимчасово України території. Здійснити вивезення майна та виконавчих проваджень не уявляється можливим.

Місто Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р). Матеріально-технічна база, архів, акти утилізації завершених виконавчих проваджень та документація відділу ДВС залишились за попереднім місцем реєстрації відділу.

Тобто, в даному випадку Донецький ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного МУ MIO повідомили, що 21.01.2014 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувану- згідно із статтею 47 цього Закону є завершенням виконавчого провадження. За наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження», як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Виконавче провадження, в рамках якого, на майно позивача накладено арешт, повинно бути завершено відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 50 вказаного Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державним виконавцем не було виконано вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 30 цього Закону, тобто не було знято арешт з майна боржника по завершенню виконавчого провадження.

Дана бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не знятті арешту з майна боржника, позбавляє позивача можливості для здійснення ним права власності на належне йому майно та призводить до порушення прав позивача.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Статті 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Крім того, відповідно до статей 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-ХІV за заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-ХІV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може, бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 31 цього Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до статті 30 Закону 606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

1. закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

2. повернення виконавчого документа стягувану - згідно із статтею 47 цього Закону;

3. повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи норми статті 30 Закону № 606-ХІV повернення виконавчого документа стягувану- згідно із статтею 47 цього Закону є завершенням виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 статті 22 Закону № 606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

- посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 49 Закону № 606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Враховуючи статті 22, 30, 49 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Тобто, за даним виконавчим провадженням ніякі інші дії державного виконавця не будуть проводитися, оскільки строки пред`явлення виконавчих документів до виконання та строк проведення виконавчої дії вже давно минули, й відповідно дане виконавче провадження повинно бути завершене. Не завершення даного виконавчого провадження на протязі більш ніж 10 років є халатною бездіяльністю органів виконавчої служби.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, не зняття арешту з майна у виконавчому провадженні при завершенні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з усього майна позивача.

Відповідно до статті 60 цього Закону у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з положень проаналізованого законодавства, наявних доказів, суд доходить висновку, що не зняття арешту з майна у виконавчому провадженні при завершенні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки позбавляє позивача можливості для здійснення права власності на належне йому майно.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького Відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (39100, Полтавська область, селище міського типу Козельщина, вулиця Остроградська, будинок 225/8, а/с 1; код ЄДРПОУ 44409188) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького Відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника при закінченні виконавчого провадження №39535612, зобов`язати закрити виконавче провадження №39535612 з примусового виконання судового наказу Калінінського районного суду від 05.08.2013 №2н/256/487 та зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецького Відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.