Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/41979/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/41979/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Київської міської державної адміністрації, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальне рішення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, викладене в листі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.06.2024 №109-109/К-421, про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на тимчасове розміщення гаражу;

- зобов`язати Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_1 дозвіл на тимчасове користування існуючим гаражем, переобладнаним з аварійного сміттєзбірника, розташованим в садибі будинку АДРЕСА_1 , який було надано батьку ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва №232 від 27.04.1998.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього правових підстав отримання дозволу на тимчасове користування існуючим гаражем, що безпідставно проігноровано відповідачем

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, зазначав про правомірність своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва № 232 від 27.04.1998 батьку позивача - ОСОБА_2 було надано дозвіл на тимчасове розміщення гаражу шляхом переобладнання аварійного сміттєзбірника у садибі в будинку АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 14.02.2006 №180 було продовжено термін користування існуючим гаражем, розташованим в садибі будинку АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , інваліду 1 групи дитинства до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Позивач є інвалідом II групи.

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою від 13.05.2024 про надання йому дозволу тимчасово користуватись існуючим гаражем, розташованим в садибі будинку АДРЕСА_1 .

Листом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.06.2024 №109-109/К-421 було відмовлено у наданні дозволу на користування існуючим гаражем

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до Порядку надання інвалідам дозволів на встановлення тимчасових збірно- розбірних гаражів у масивах багатоквартирної житлової забудови у м. Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 05 квітня 2012 року №404/7741 (далі - Порядок), ним визначається процедура надання відповідною районною в місті Києві державною адміністрацією дозволів інвалідам на встановлення тимчасових збірно-розбірних індивідуальних гаражів (надалі - тимчасових гаражів) у масивах багатоквартирної житлової забудови в м. Києві.

Згідно із п.1.2 Порядку, дозволи на встановлення тимчасових гаражів можуть надаватись категорії громадян із захворюванням опорно-рухового апарату, які мають в користуванні транспортний засіб і за станом здоров`я не можуть користуватися відкритими автостоянками чи гаражно-будівельними кооперативами.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою МСЕК.

Відповідно до п. 1.3 Порядку, дозволи на встановлення тимчасових гаражів надаються з урахуванням санітарних та протипожежних норм, збереження існуючого благоустрою.

Згідно із п. 1.4. Порядку, відстань від тимчасового гаража, що планується встановити, до житлового (громадського) будинку, приміщення, до дитячих та лікувальних санітарного типу установ (їх парканів) має відповідати будівельним нормам, не погіршувати умов проживання громадян, не заважати руху транспорту та пішоходів.

Пунктом 1.5 Порядку встановлено, що максимально допустимий розмір тимчасового гаража 3,5 м х 5,5 м.

Відповідно до п. 1.7 Порядку, гаражі використовуються виключно для утримання транспортного засобу, що належить інвалідам з захворюванням опорно-рухового апарату.

Згідно з п. 1.8 Порядку, місце на встановлення тимчасового гаража надається за місцем реєстрації інваліда.

Відповідно до п. 1.9 Порядку, у разі смерті особи, якій надано дозвіл встановлення тимчасового гаража (крім випадків, коли спадкоємець чи набувач відноситься до категорії осіб, зазначених у пункті 1.2 цього Порядку), зміни місця реєстрації, порушень умов використання тимчасового гаража згідно з цим Порядком тощо, якщо втрачаються підстави щодо надання права користування тимчасовими гаражами дозвіл на право встановлення тимчасового гаража скасовується шляхом видання розпорядження відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Суд звертає увагу на безпідставність посилання позивача на вимоги п. 1.9 Порядку, адже у даному випадку мало місце прийняття оскаржуваної ним відмови за наслідком розгляду поданої позивачем заяви про від 13.05.2024 про надання йому дозволу тимчасово користуватись існуючим гаражем, в той час як вказаний пункт врегульовує питання скасування дозволу на право встановлення тимчасового гаража, чого у даному випадку не мало місця.

Водночас, відповідно до пункту 2 розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 14.02.2006 №180, ОСОБА_2 надається право тимчасового користування гаражем без спорудження підвальних приміщень та оглядової ями, згідно діючого законодавства без права продажу, дарування, передачі в оренду іншим особам, гараж не підлягає переоформленню у спадщину.

Суд зазначає, що Порядком повноваження щодо надання дозволів саме на встановлення тимчасових збірно-розбірних гаражів делеговані районним в місті Києві державним адміністраціям, а земельні ділянки, на яких розташовані гаражі не передаються у користування особі, що встановила гараж.

Сторонами не заперечується, що за час дії Порядку ОСОБА_1 до Шевченківської раціонної в місті Києві державної адміністрації, з заявами щодо надання відповідного дозволу на встановлення тимчасового збірно-розбірного гаражу не звертався.

З огляду на вищевикладене, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не має відповідних правових підстав для вирішення питання переоформлення права користування капітальним гаражем, розміщеним на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Інформація щодо продовження ОСОБА_2 терміну користування існуючим капітальним гаражем після 2010 року, шляхом видання відповідного розпорядження, відсутня.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлено, що у межах спірних правовідносин відповідач діяв правомірно.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.