Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/14945/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року справа №320/14945/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10 ЄДРПОУ 22933548) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (адреса Житомирська область, Житомир, вул. Ольжича, 7, 10003 ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 063350036325 від 31.01.2025 про відмову у призначенні пенсії.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області: призначити пенсію позивачу з дати набуття ним права на пенсію - з 22.01.2025, з урахуванням дати первинного звернення 24.01.2025; здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість за період з 22.01.2025 по 02.11.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг віку 60 років, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надає право на пенсію за віком за наявності необхідного страхового стажу. 24.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за місцем проживання із заявою № 1372 про призначення пенсії за віком та подав необхідний комплект документів для підтвердження страхового стажу, у тому числі диплом про вищу освіту. Подані документи були прийняті працівниками Пенсійного фонду без зауважень. За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи були передані на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. 31.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення № 063350036325 про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У зазначеному рішенні вказано, що період навчання відповідно до довідки № 01-02.01/101 від 11.04.2024 не зараховано до страхового стажу, оскільки у довідці прізвище та ім`я зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ». Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 9 місяців 28 днів, тоді як необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 32 роки. У зв`язку з цим позивачу відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що право на пенсійну виплату він набуде 22.01.2028. У зв`язку з неврахуванням періоду навчання через розбіжність у написанні прізвища та імені позивач звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою про встановлення факту належності йому диплома серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.1990 Вінницьким політехнічним інститутом на ім`я ОСОБА_4 . Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25 встановлено факт належності позивачу диплома Вінницького політехнічного інституту серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.1990 за спеціальністю «промислове та цивільне будівництво». Рішення набрало законної сили 24.10.2025. 03.11.2025 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою № 13916 про призначення пенсії за віком та надав рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25. За результатами повторного звернення пенсію позивачу було призначено з 03.11.2025, тобто з дати повторного звернення, а не з дати набуття права на пенсію 22.01.2025 та без урахування дати його первинного звернення із заявою про призначення пенсії 24.01.2025. 13.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із запитом щодо причин призначення пенсії з листопада 2025 року, а не з січня 2025 року. Листом від 24.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та необхідними документами, які підтверджують страховий стаж не менше 32 років, у тому числі з урахуванням рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25, позивач звернувся 03.11.2025, тобто після спливу трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. У зв`язку з цим пенсію було призначено з дня звернення, а саме з 03.11.2025. 17.12.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначити, перерахувати та виплатити йому пенсію за віком з дати набуття права на пенсію з урахуванням дати первинно поданої заяви, тобто з 21.01.2025. У цій заяві позивач послався на абзац восьмий пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. ОСОБА_1 зазначив, що ним було подано повний комплект документів, необхідних для призначення пенсії, який був прийнятий працівниками структурного підрозділу Пенсійного фонду без зауважень у день первинного звернення. При цьому рішення від 31.01.2025 про відмову у призначенні пенсії не містило повідомлення про необхідність подання позивачем додаткових документів, а було рішенням про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з неврахуванням періоду навчання до страхового стажу. У зв`язку з цим позивач зазначив, що тримісячний строк, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не може бути застосований у його випадку, а належною датою звернення за призначенням пенсії є дата первинного звернення, тобто 24.01.2025. 15.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало дві відповіді на зазначену заяву позивача, у яких не надало оцінки його доводам щодо незастосування тримісячного строку, передбаченого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас у відповідях зазначено, що рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25 на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не покладалося зобов`язання щодо призначення позивачу пенсії. Таким чином, як зазначає позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області фактично відмовило у задоволенні його заяви від 17.12.2025 щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії з урахуванням дати первинного звернення. При цьому у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначено, що розмір пенсії позивача обчислено при страховому стажі 36 років 6 днів 11 днів, у тому числі з урахуванням періодів навчання з 01.09.1982 по 01.11.1983 та з 12.11.1985 по 30.06.1990. До відповіді також додано розрахунок страхового стажу. ОСОБА_1 вважає, що зазначені обставини підтверджують врахування Пенсійним фондом періодів його навчання до страхового стажу після встановлення судом факту належності йому диплома, однак пенсію йому призначено лише з 03.11.2025, тобто з дати повторного звернення, без урахування його первинного звернення від 24.01.2025.

21.05.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області скерувало письмовий відзив.

Позиція відповідача зводиться до такого.

Відповідач зазначає, що заява позивача від 24.01.2025 була опрацьована за принципом екстериторіальності, у зв`язку з чим її розгляд здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, яке 31.01.2025 прийняло рішення № 063350036325 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу у розмірі 32 років. За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не було зараховано періоди навчання з 01.09.1982 по 01.11.1983 та з 12.11.1985 по 30.06.1990, оскільки у довідці від 11.04.2024 № 01-02.01/101 прізвище та ім`я зазначені як « ОСОБА_5 », що не відповідало паспортним даним позивача. Крім того, відповідач посилався на відсутність у довідці інформації про причини повторного залишення позивача на п`ятому курсі у 1989 році та про строки навчання за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». У зв`язку з цим підтверджений страховий стаж становив 30 років 9 місяців 28 днів, що було недостатнім для призначення пенсії. Після повторного звернення позивача 03.11.2025 із дипломом та рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25 страховий стаж було визначено у розмірі 36 років 6 місяців 11 днів. За результатами розгляду цієї заяви 07.11.2025 прийнято рішення № 063350036325 про призначення позивачу пенсії за віком з 03.11.2025 — дати звернення. Відповідач посилається на частину першу статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, а пенсія за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Також відповідач зазначає, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій заява, подана за принципом екстериторіальності, розглядається визначеним структурним підрозділом Пенсійного фонду України, який і приймає відповідне рішення. На думку відповідача, з урахуванням принципу екстериторіальності призначення або перерахунок пенсії у разі скасування судом рішення про відмову має здійснювати саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який був визначений для розгляду відповідної заяви. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за місцем проживання позивача здійснює виплату вже призначеної пенсії. Відтак, відповідач вважає, що обов`язок щодо призначення або перерахунку пенсії позивачу має покладатися на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області як орган, який розглядав заяву позивача та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

У встановлений судом строк відповідач 2 (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 05.05.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

21.01.2025 ОСОБА_1 досяг 60-річного віку та 24.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою № 1372 про призначення пенсії за віком, до якої додав документи на підтвердження страхового стажу.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, яке 31.01.2025 прийняло рішення № 063350036325 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому періоди навчання позивача з 01.09.1982 по 01.11.1983 та з 12.11.1985 по 30.06.1990 до страхового стажу не зараховано через розбіжності у написанні прізвища та імені у документах.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою про встановлення факту належності йому диплома Вінницького політехнічного інституту серії НОМЕР_2 , виданого 30.06.1990.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25 встановлено факт належності позивачу зазначеного диплома. Рішення набрало законної сили 24.10.2025.

03.11.2025 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою № 13916 про призначення пенсії за віком та подав, зокрема, диплом серії НОМЕР_2 і рішення суду від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25.

За результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача визначено у розмірі 36 років 6 місяців 11 днів, у тому числі з урахуванням періодів навчання з 01.09.1982 по 01.11.1983 та з 12.11.1985 по 30.06.1990.

07.11.2025 за результатами розгляду заяви від 03.11.2025 прийнято рішення № 063350036325 про призначення позивачу пенсії за віком з 03.11.2025.

13.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо причин призначення пенсії з 03.11.2025, а не з січня 2025 року. Листом від 24.11.2025 йому повідомлено, що пенсію призначено з дня звернення 03.11.2025, оскільки документи, які підтверджують необхідний страховий стаж, у тому числі рішення суду щодо належності диплома, були подані саме в цей день.

17.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії з дати набуття права на пенсію з урахуванням його первинного звернення 24.01.2025.

15.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало відповіді на зазначену заяву, у яких, зокрема, зазначило, що рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25 на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не покладалося зобов`язання щодо призначення позивачу пенсії.

Також суд встановив, що відповідно до даних Пенсійного фонду після повторного звернення позивача його страховий стаж визначено у розмірі 36 років 6 місяців 11 днів, що включає періоди навчання, які не були враховані під час первинного розгляду заяви.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 063350036325 від 31.01.2025 про відмову у призначенні пенсії, тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 дати набрання чинності Законом) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.

Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2028 по 31.12.2028 не менше 25 років, а після досягнення віку 65 років за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області № 063350036325 від 31.01.2025

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи, які набули необхідний страховий стаж, мають право на пенсію за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.01.2025, тобто в межах встановленого законом строку, звернувся із заявою про призначення пенсії, подавши документи, що були прийняті співвідповідачем без зауважень.

Рішення про відмову у призначенні пенсії № 063350036325 від 31.01.2025 суд вважає протиправним з таких підстав.

Суд встановив, що підставою відмови стало незарахування до страхового стажу періодів навчання позивача (01.09.1982– 01.11.1983 та 12.11.1985– 30.06.1990) через розбіжність у написанні прізвища та імені в довідці № 01-02.01/101 від 11.04.2024 (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 »).

Водночас суд вказує, що така розбіжність є технічною опискою, яка при цьому не спростовує факту належності диплома НОМЕР_2 позивачу, що підтверджено рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.09.2025 у справі № 296/2697/25 (набрало законної сили 24.10.2025).

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності в документах за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи те, що рішенням у справі № 296/2697/25 встановлено юридичний факт, який об`єктивно існував на момент видачі диплома (30.06.1990) і, відповідно, на момент первинного звернення позивача за призначенням пенсії (24.01.2025) диплом НОМЕР_2 належить саме позивачу.

Встановлення судом факту належності документа підтверджує обставини, які існували раніше, тому страховий стаж позивача тривалістю 36 років 6 місяців 11 днів існував вже на момент його первинного звернення за призначенням пенсії.

Окрім цього, суд вказує, що приймаючи документи 24.01.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області порушив процедуру, встановлену абзацом восьмим пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Зазначена норма зобов`язує працівника Пенсійного фонду при неналежному оформленні документів або наявності розбіжностей повідомити заявника про необхідність їх дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви і лише в разі невиконання цієї вимоги протягом трьохмісячного строку документи вважаються неподаними. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

У рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду в справі №360/3611/20 від 21 квітня 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №459/2169/15-а вказав, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Таким чином, рішення № 063350036325 від 31.01.2025 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити пенсію з 22.01.2025.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення особою пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення такого віку; в іншому разі з дня звернення за пенсією.

Як встановлено вище, ОСОБА_1 досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернувся із заявою 24.01.2025, тобто в межах тримісячного строку. Отже, за умови наявності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії з 22.01.2025 виникло у позивача саме за наслідками його первинного звернення.

Стаття 22 Закону № 1058-IV встановлює, що особа набуває право на пенсійне забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Оскільки судом встановлено, що необхідний страховий стаж, включно зі спірними періодами навчання, об`єктивно існував у позивача вже на дату первинного звернення 24.01.2025, право на пенсію виникло саме з 22.01.2025, а не з дати повторного звернення 03.11.2025.

Ця позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Якщо орган Пенсійного фонду України протиправно відмовив у призначенні пенсії, пенсія призначається з дати першого звернення особи, оскільки саме в цей момент у неї виникло право на отримання пенсії, а наступне призначення пенсії з дати повторного звернення суперечить статті 22 Закону № 1058-IV (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, від 21.12.2020 у справі № 229/4165/17, від 09.06.2021 у справі № 489/473/17).

Обов`язок щодо призначення пенсії покладається судом саме на ГУ ПФУ в Житомирській області, оскільки саме цей територіальний орган за місцем проживання позивача фактично здійснив призначення пенсії за результатами повторного звернення 03.11.2025.

Отже, суд вважає за доцільне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію позивачу з дати набуття ним права на пенсію з 22.01.2025, з урахуванням дати первинного звернення 24.01.2025.

Щодо перерахунку пенсії та виплати заборгованості за період з 22.01.2025 по 02.11.2025.

Ця вимога є похідною від задоволення другої вимоги, тобто якщо пенсія повинна вважатися призначеною з 22.01.2025, а фактично виплачувалася лише з 03.11.2025, за позивачем виникає право на отримання невиплачених сум пенсії за період з 22.01.2025 по 02.11.2025.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV у разі виникнення спорів стосовно виплати пенсій за минулий час, зумовлених порушенням законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає та виплачує пенсію, суми пенсії, включаючи будь-які її складові, виплачуються за весь минулий час без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою їх виплати, незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом раніше.

У разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатою сум пенсії за минулий час, у тому числі будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Таким чином суд вказує, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, Верховного Суду, зокрема, від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, 30.10.2018 у справі №493/1867/17, 22.01.2019 у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29.11.2019 у справі №642/7479/16-а, 30.01.2020 у справі №554/5119/16-а, 23.07.2020 у справі №761/28365/16-а.

Оскільки обов`язок з виплати пенсії покладено судом на ГУ ПФУ в Житомирській області як орган, що фактично здійснює виплату пенсії позивачу за місцем його проживання, саме ГУ ПФУ в Житомирській області зобов`язаний здійснити перерахунок розміру пенсії за спірний період та виплатити позивачу утворену заборгованість за період з 22.01.2025 по 02.11.2025 з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати, передбаченої частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV, на підставі пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь– які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги підлягають задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується квитанцією від 27.03.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі по 665,60 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10 ЄДРПОУ 22933548) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (адреса Житомирська область, Житомир, вул. Ольжича, 7, 10003 ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 063350036325 від 31.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію ОСОБА_1 з дати набуття ним права на пенсію з 22.01.2025, з урахуванням дати первинного звернення 24.01.2025 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період з 22.01.2025 по 02.11.2025 із урахуванням вже виплачених сум.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10 ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (адреса Житомирська область, Житомир, вул. Ольжича, 7, 10003 ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

7. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.