Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/44049/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44049/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» із позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100120/2024/000014/2 від 04.09.2024.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення про коригування митної вартості товарів, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2023 між позивачем (покупець) та компанією ZHEJIANG MINGTAI AUTO SPARE PARTS CO.,LTD (продавець) було укладено Контракт №AD-45 на поставку запасних частин для автомобілів.

Відповідно до умов п.1.1 вказаного контракту Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини для автомобілів, іменовані надалі «Товар». Асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах до відповідних замовлень, в яких вказується опис товару, кількість, умови та строки поставки, вимоги до якості та технічні характеристики.

Відповідно до п. 2.2. Контракту ціна товару при кожній поставці визначається відповідно до прейскуранту', діючого на момент отримання Продавцем заявки покупця. Ціна і кількість кожної партії поставленого за даним Контрактом Товару фіксується у відповідному інвойсі.

Умови поставки: FOB NINGBO згідно правил Інкотермс 2020, якщо інше не вказано в інвойсі.

Відповідно до п.4.2 контракту, 100% вартості партії товару оплачується покупцем по факту отримання комерційного інвойсу по виготовленому товару.

28.05.2024 позивачем та постачальником було підписано Специфікацію №9 на поставку 57 позицій товару на загальну суму 61 629.50 USD, з базисом поставки FOB Ningbo, порт призначення Гданьськ (Польща).

03.06.2024 постачальником було виписано інвойс до вказаної Специфікації №МТ453-240410-1 на суму 61 629, 50 USD, який було оплачено позивачем 25.06.2024 платіжним документом SWIFT №250624/1841793 на суму 61 629, 50 USD за платіжною інструкцією в іноземній валюті №75 від 25.06.2024.

Відвантаження товару відбулось за пакувальним листом МТ453-240410-1 від 03.06.2024 та оформлено митною декларацією країни-відправника від 26.06.2024 №310420240549652315.

До товару було надано прайс-лист постачальника, ціни якого відповідали цінам інвойсу. Відповідність вартості товару поточній кон`юнктурі ринку була підтверджена висновком ТПП № Ц-289 від 03.09.2024, а також бухгалтерськими документами позивача - видатковими накладними на реалізацію товару.

Транспортування товару здійснювалось експедитором ПП «Транскарго» за договором транспортного експедирування з від 30.05.2023 №05/03-2023 в редакції додаткової угоди від 01.07.2023 з правом залучати до перевезення інших осіб.

Морське перевезення здійснювалось за коносаментом GS124061340 від 02.07.2024 у контейнері MSNU1963392, вага брутто 21 300, 70кг. У коносаменті вказано уповноваженого отримувача ПП «Транскарго».

Автомобільне перевезення відбувалось транспортним засобом ДН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно автотранспортної накладної CMR LGI15893I24 та транзитного супровідного документу T1 MRN24PL321030NU6XWXN9 від 30.08.2024 безпосереднім перевізником, що вказаний в CMR - ФОП ОСОБА_1 за договором-заявкою №300824 від 30.08.2024 між ПП «Транскарго» та ФОП ОСОБА_1 .

На підтвердження транспортних витрат експедитором ПП «ТРАНСКАРГО» були надані:

рахунок на оплату послуг з міжнародного перевезення №960 від 30.08.2024 на суму 381 650, 00 грн.

довідка про вартість перевезення №389 від 30.08.2024.

додаткова довідка до довідки про вартість перевезення №389 від 30.08.2024 з деталізацією наданих послуг та відомостями щодо залучених до перевезення осіб.

Оборотно-сальдова відомість по розрахункам із виконавцем послуг перевезення ПП «ТРАНСКАРГО» за період 25.06.2024 - 04.09.2024 підтверджувала відсутність оплати послуг експедитора на час митного оформлення.

Позивачем для митного оформлення товару було подано відповідачу митну декларацію 24UA100120218944U0 разом з вищенаведеними документами, що підтверджують заявлену митну вартість та за переліком, відображеним у картці відмови № UA100120/2024/000174.

Митна вартість була розрахована позивачем за прямим методом, шляхом додавання вартості товару та витрат на транспортування до митного кордону: 61 629, 50 USD (сплачена ціна) х 41.264 грн (курс) = 2 543 079, 69 грн. + 321 650.00грн. (витрати на транспортування до митного кордону) = 2 864 729, 69 грн. (заявлена декларантом митна вартість).

Відповідачем було направлено повідомлення митниці декларанту від 04.09.2024, в якому відповідач зазначив про необхідність надання рахунків на фрахт, платіжних документів, як від експедитора так і від безпосереднього перевізника, а також навів загальний перелік документів, передбачених ст.53 МКУ та які вже були надані позивачем.

На вказане повідомлення позивачем було направлено повторно документи, що надані до митного оформлення 04.09.2024 та позивач заявою від 04.09.2024 повідомив про відсутність інших документів.

У картці відмови відповідач вказав, що позивачем обраний невідповідний метод визначення митної вартості, підставою відмови у картці відмови вказано прийняття рішення про коригування митної вартості від 04.09.2024 № UA100120/2024/000014/2.

Митну вартість товарів визначено із наступного розрахунку із зазначенням джерела інформації:

Товар № 1 - митна декларація від 02.04.2024 UA100340/2024/613683 із розрахунку 4,23 дол. США/кг.;

Товар №2 - митна декларація від 02.07.2024 UA100160/2024/535852 із розрахунку 4,22 дол. США/кг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

Відповідач наводить наступні зауваження щодо витрат на транспортування:

«До митного оформлення для підтвердження транспортних витрат надана лише довідка про транспортні витрати від 30.08.2024 № 389 та рахунок на оплату від 30.08.2024 № 960 від компанії ПП ТРАНСКАРГО. Разом із тим., згідно із наданими транспортними документами перевізниками є інші особи: ОСОБА_1 відповідно до автотранспортної накладної від 02.09.2024 № LGI15893124 та LANGOWSKI LOGISTICS SP.Z.O.O. відповідно до супровідного документа ТІ від 30.08.2024 № MRN 24PL321030NU6XWXN9».

«Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням, витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Зазначені документи від безпосередніх перевізників до митного оформлення декларантом не надані».

«Згідно з автотранспортної накладної (CMR) від 02.09.2024 № LGII5893124, доставка товару здійснюється автомобільним, транспортом., а відповідальним за обробку (зберігання/оформлення дозвільних та/або транзитних документів та ін.) вантажу у транзитній країні (PL) визначено «LANCOWSKI LOGISTICS SP.Z.O.O.». Отже, вбачаються додатково понесені витрати в країні транзиту, зокрема витрати на зберігання/простій та оформлення дозвільних документів, в т. ч. митної декларації типу Т1. Однак, вищевказані витрати, не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені у наданих документах. Надана митному органу договір-заявка від 30.08.2024 № 300824 не містить інформації щодо вартості перевезення.»

«... враховуючи, що до митного оформлення не надано договір (контракт) та первинні бухгалтерські документи з порушеного питання із перевізниками, залученими безпосередньо до транспортування вантажу, в т.ч і з компанією LANGOWSKI LOGISTICS , у митного органу відсутня можливість перевірити вищевказані понесені витрати, їх числові значення та невідомо чи додані вони до митної вартості оцінюваної партії товару».

Так, за умовами п. 1.1 Договору між позивачем та ПП «Транскарго» від 30.05.2023 № 05/03-2023 ПП «Транскарго» зобов`язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним, а також, перевезення у великотонажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. Додатковою угодою від 01.07.2023 до договору від 30.05.2023 №05/03-2023 передбачено відстрочення оплати послуг, після їх прийняття.

За умовами п.2.1.2. договору ПП «Транскарго» зобов`язується від свого імені укласти усі необхідні для надання послуг з організації перевезень, договори, у т.ч. на перевезення, перевалку, зберігання, необхідні додаткові роботи та послуги, у т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження, розвантаження, зважування, і т.п., оплативши такі послуги за рахунок коштів, отриманих від позивача.

Усі витрати на організацію перевезення експедитором входять до оплати експедитору, про що до митного оформлення надана довідка про вартість перевезення №389 від 30.08.2024 та додаткова довідка до довідки про вартість перевезення №389 від 30.08.2024 з деталізацією наданих послуг та відомостями щодо залучених до перевезення осіб.

До виконання зобов`язань були залучені Langowski Logistics SP.Z.O.O. та ФОП ОСОБА_1 . Розрахунок з залученими співвиконавцями ПП «Транскарго» проводить самостійно.

Морське перевезення здійснювалось за коносаментом GS124061340 від 02.07.2024. У коносаменті вказано уповноваженого отримувача ПП «Транскарго».

Автомобільне перевезення здійснено перевізником ФОП ОСОБА_1 за договором-заявкою №300824 від 30.08.2024 між ПП «Транскарго» та ФОП ОСОБА_1 .

Як вказує позивач, польська компанія LANGOWSKI LOGISTICS має власне митне агентство і мережу складів зберігання та перевантаження в Польщі, що пояснює її участь у оформленні документів на території Республіки Польща.

Надані експедитором довідки містять опис усіх складових витрат на перевезення, зокрема вартість доставки вантажу по коносаменту GS124061340 від 02.07.2024 контейнер MSNU1963392, вага брутто 21300,70 кг на адресу ТОВ «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» від місця завантаження на умовах FOB NINGBO до пункту перетину кордону Ягодин. Вартість включає всі транспортно-експедиційні витрати: перевезення вантажу у контейнері від місця завантаження (на умовах FOB Ningbo) до порту Gdansk (Польща), переміщення вантажу з порту Gdansk (Польща) до міста Gdynia (Польща), включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи на території Польщі, перевалку, оформлення документів на території Польщі, логістичні витрати по переміщенню вантажу по території Польщі, зберігання на складі в Польщі, транспортування тентованою автівкою за маршрутом місто Gdynia до пункту перетину кордону Ягодин.

Загалом витрати за один контейнер склали - 321650,00 грн, а саме - до порту прибуття 212500,00 грн, з порту прибуття до пункту перетину кордону - 109150,00 грн. Транспортування автівкою (тент) за маршрутом пункт перетину кордону Ягодин - м. Житомир - складають 60000,00 грн. Таким чином, загальні витрати за доставку вищезазначеного контейнера - склали 381650,00 грн, де до кордону - 321650,00 грн, після кордону - 60000,00 грн. Вантаж додатково не страхувався.

Судом встановлено, що надані декларантом документи не містять розбіжностей із задекларованою вартістю перевезення. Підписання акту та оплата відбуваються після митного оформлення, тому ці документи не могли бути надані в переліку можливих, а не обов`язкових документів, передбачених Наказом МФУ №599.

Оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у статті 9 вказує, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, тому відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування підтверджені документально, визначені кількісно та достовірно, що відповідає положенням: п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МК України.

Надана митному органу договір-заявка від 30.08.2024 № 300824 укладена між ПП «ТРАНСКАРГО» та ФОП ОСОБА_1 , тобто стороною договору не є позивач, тому наявність чи відсутність у ній вартості перевезення не впливає на числове значення митної вартості.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, декларант не має права відобразити в митній декларації первинні документи чи розрахунки між іншими особами, взаємовідносини із якими у декларанта відсутні.

Враховуючи викладене, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування за маршрутом Ningbo (Китай) - митний кордон України підтверджені документально.

Відповідач у оскаржуваному рішенні, без зауважень до числового значення митної вартості товару чи документів, зазначає:

«Копія митної декларації країни відправлення № 310420240549652315 не може бути взята до уваги, як документ що підтверджує митну вартість оскільки не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, не підтверджує остаточного оформлення документів на експорт. Декларантом також не надано накладну № 177LNVNVN1F438A».

«Копія митної декларації країни відправлення № 310420240549652315 містить опис товару № 1 «DODGE MERCEDES-BENZ", товару № 2 «RENAULT» відомості щодо яких відсутні у митній декларації від 04.09.2024 № 24UA100120218944U0. Також у наданому до митного оформлення перекладі митної декларації країни відправлення №310420240549652315 зазначено номер контракту № МТ453-240410-1, а у митній декларації від 04.09.2024 № 24UA1001202I8944U0 номер контракту № AD-45. Таким чином, не виконано умови ч. 2 ст. 53 та ч.2 ст. 58 Митного кодексу України».

Частина 2 ст.53 МК України не встановлює в переліку основних документів такого документу, як експортна декларація взагалі, а в частині 3 передбачає подання експортної декларації до митного оформлення в якості додаткового документу та виключно у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Відповідачем не вказано який показник основних документів має бути уточнений. При цьому, позивачем експортна декларація надана самостійно, без вимоги відповідача та з перекладом.

Щодо ненадання накладної № 177LNVNVN1F438A, відомості про який наявні в копії митної декларації країни відправлення від 26.06.2024 № 310420240549686308, суд звертає увагу, що у повідомленні митниці декларанту від 04.09.2024 №24bd9f27-02dd-4f91-ae95-05561f4b2cbd таке зауваження було відсутнє.

Щодо опису товару № 1 «DODGE MERCEDES-BENZ», товару № 2 «RENAULT» відомості щодо яких відсутні у митній декларації від 04.09.2024 № 24UA100120218944U0, суд зазначає, що для ідентифікації товару в цілях митного оформлення використовується код УКТ ЗЕД, а не опис. Основні відомості - назва товару «гальмівні колодки» та код товару - відповідають задекларованим. Зауважень до числового значення митної вартості, коду товару, ваги, кількості, умов поставки, тощо, відповідачем не наведено.

Щодо зауважень до висновку Торгово-промислової палати України від 09.08.2024 № Ц-263, відповідач зазначає:

«Згідно наданих посилань на інтернет джерела, зазначені у експертному висновку ТПП від 09.08.2024 По Ц-263 оглядом експерта слугували гальмівні колодки для а/м Mersedes, Nissan, Mazda, Honda, Hyundai, Toyota. При цьому нема жодного посилання на гальмівні колодки саме для авто марки RENAULT. Додатково слід зазначити, що експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет, а саме: сайт wwyv.alibaba.com., пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай та за зовнішніми виглядом мають різні якісні характеристики, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту №1 затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням, положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних».

Частина 3 ст. 53 МК України передбачає у складі додаткових документів надання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями виключно «у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Натомість, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається виявлення відповідачем розбіжностей у документах, вказаних у ч.2 ст.53 МК України, в частині вартості товару, що були надані позивачем.

Зауваження до висновку ТПП від 09.08.2024 № Ц-263 не ґрунтуються на нормах МК України, оскільки п.54 Національного стандарту №1 регулює проведення «незалежної оцінки майна», а не перевірку відповідності ціни імпортованого товару поточній кон`юнктурі ринку.

Заявлена позивачем митна вартість є дійсною, підтверджується первинними документами, а висновок ТПП від 09.08.2024 № Ц-263 лише вказує, що заявлена позивачем митна вартість товару відповідає поточній кон`юнктурі ринку та в силу приписів ч.2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є обов`язковими для застосування на всій території України.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Так, до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги та платіжної інструкції, рахунок на оплату, звіту про фактичну виконану роботу, які підтверджують сплату позивачем 30 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 3 264, 18 грн.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 30 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 3 264, 18 грн (судовий збір), що сукупно становить 33 264, 18 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8; код ЄДРПОУ 44983056) до Київської митниці (03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UA100120/2024/000014/2 від 04.09.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНСЕД ДІСТРІБ`ЮШН» понесені останнім судові витрати у розмірі 33 264, 18 грн (тридцять три тисячі двісті шістдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.