Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №280/5479/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2026 року Справа № 280/5479/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Левицька Юлія Василівна ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач (в редакції уточненої позовної заяви) просить суд:

визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькі області № 0003413-1303-0801 від 25.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивачем 25.03.2026 отримано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від № 0003413-1303-0801 від 25.03.2026, яке було прийняте на підставі Акту фактичної перевірки № 2013/08/01/0708/2802223463 від 06.02.2026, яким встановлено порушення пункту 1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 24 Кодексу законів про працю та постанову КМ України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення державній податковій службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу». Позивачка незгодна з висновками контролюючого органу, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Позивач просить суд задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

29 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було вчинено всі дії в межах чинного законодавства. Відповідач наполягає на тому, що наказ №94-п від 29.01.2026 містить належні підстави проведення фактичної перевірки, а позовна заява не містить спростування виявлених під час перевірки порушень. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач - Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – ФОП ОСОБА_1 ) зареєстроване як суб`єкт господарювання 13.09.2024 номер запису: 2010350000000641640.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

Керуючись ст. 19-1, ст, 20, пп. 75,1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.22, п. 69.27, пп. 69.35-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами), у зв`язку з отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, які при проведенні розрахункових операцій через РРО та програмні РРО для підакцизних товарів у листопаді 2025 року декларують лише безготівкові операції або питома вага готівкових розрахунків становить

Копію наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №94-п від 29.01.2026 та направлень на перевірку від 29.01.2026 №№ 142, 143 пред`явлено особі, яка проводила розрахунки - продавцю ОСОБА_2 30.01.2026 о 13:57 год.

Також, продавцю ОСОБА_2 30.01.2026 вручено вимогу про надання до 10:00 год. 02.02.2026 документів, що становлять предмет перевірки та необхідність прибути 06.02.2026 для ознайомлення з матеріалами перевірки.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 06.02.2026 зареєстрований 09.02.2026 реєстраційний № 2013/08/01/07/08/ НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями);

ст. 24 Кодексу законів про працю України;

Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Перевірку проведено: з 13:57 год. 30.01.2026 по 06.02.2026.

Особа, яка проводила розрахунки - продавець від підпису та отримання Акту перевірки відмовилася про, що складено Акт від 10.02.2026 № 385/08/01/07/08/2802223463.

Копію акту перевірки вручено позивачу шляхом направлення до її Електронного кабінету.

За результатами проведеної перевірки складено податкове повідомлення – рішення форми «С» від 03.03.2026 за № 00042500708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 396,50 грн. за порушення п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями).

Копію податкового повідомлення – рішення вручено позивачу шляхом направлення до її Електронного кабінету.

Інформації щодо адміністративного оскарження податкових повідомлень – рішень форми «С» від 03.03.2026 за № 00042500708 матеріали справи не містять.

25 березня 2026 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 25.03.2026 № 0003413-1303-0801 на стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 20 381,38 грн.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою позивач оскаржила її у адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02.06.2026 № 14405/6/99-00-06-03-03-06 ДПС України податкову вимогу від 25.03.2026 № 0003413-1303-0801 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 у справі №522/1611/17, Верховний Суд зазначив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Під час розгляду справи судом встановлено, що предметом даного позову є оскарження саме податкового повідомлення – рішення форми «С» від 03.03.2026 за № 00042500708, складеного на підставі Акту перевірки від 06.02.2026 зареєстрованого 09.02.2026 реєстраційний № 2013/08/01/07/08/2802223463. В той же час, у прохальній частині позовної заяви позивачем помилкового вказано реквізити податкового повідомлення – рішення, як «від 25.03.2026 № 0003413-1303-0801», що відповідає реквізитам податкової вимога форми «Ф», яка за змістом обґрунтування позовної заяви не входить до предмету спору.

Відтак, в межах даного спору суду належить дати оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення – рішення форми «С» від 03.03.2026 за № 00042500708.

За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п.75.1ст.75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених в пп 80.2.1-80.2.7 п 80.2 ст. 80 ПК України.

З наказу начальника ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.01.2026 №94-п, судом встановлено, що підставою для перевірки зазначено підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якими передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2).

Так, у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

При цьому Судом наголошено, що у спорах цієї категорії, перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Тоді, як встановлена судом протиправність наслідків перевірки з підстави порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.04.2026 у справі №160/2957/24.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №520/7463/25 Суд виснував, що на практиці накази про проведення фактичних перевірок нерідко стосуються багатьох суб`єктів господарювання, а тому надмірна деталізація фактичних обставин щодо кожного з них в одному документі може бути недоцільною та призводити до його перевантаження. У цьому аспекті посилання в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України разом із зазначенням внутрішнього документа, який конкретизує фактичну підставу, може вважатися достатнім. Водночас у кожному конкретному випадку, якщо підстави позову обґрунтовані неправомірністю призначення перевірки, суди повинні перевірити наявність фактичних підстав більш предметно.

Так, позивач наголошує на тому, що перевірка може бути призначена податковим органом відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 82 Податкового кодексу України та проведена виключно за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Ані інформація з джерел інтернет, ані доповідна записка посадової особи податкового органу, тощо, не можуть слугувати підставою для проведення перевірки відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 82 Податкового кодексу України . Які ж все ж таки обставини слугували підставою для проведення спірної перевірки, не відомо.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, вказав, що за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 28.05.2024 по справі №280/1431/23.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2024 по справі № 160/2202/24 вказував на те, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

З огляду на те, що правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Як вбачається зі змісту наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.01.2026 №94-п, в якості підстави для проведення перевірки визначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.22, п. 69.27 ПК України та доповідну записку начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Рулевської Олени від 28.01.2026 №297/08-01-07-08-06.

За змістом п.п. 1.2.2 п. 1.2 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, що додаються, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470 (далі – Методичні рекомендації №470) при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

При цьому джерелом інформації, що може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки, може бути інформація отримана із: зовнішніх джерел (звернення платників податків, чат-бот, месенджери тощо); відкритих джерел (ЗМІ, Інтернет тощо).

Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до структурних підрозділів інших територіальних органів ДПС або апарату ДПС (у разі їх залучення до проведення такої перевірки), координацію дій залучених до перевірки працівників таких структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів перевірки.

У разі організації проведення фактичної перевірки працівниками апарату ДПС доповідна записка (висновок) надається на розгляд Голові (його заступнику), який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, координацію дій залучених до перевірки працівників структурних підрозділів апарату ДПС та територіальних органів ДПС, а також реалізацію матеріалів перевірки.

Згідно змісту вказаної доповідної записки вбачається, що до ГУ ДПС у Запорізькій області надійшов лист ДПС України від 24.12.2025 року №30343/7/99-00-07-03-04-07 з інформацією про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, які при проведенні розрахункових операцій через РРО та програмні РРО для підакцизних товарів у листопаді 2025 року декларують або лише безготівкові операції або питома вага готівкових розрахунків становить

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Суд констатує, що в матеріалах справи містяться достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача, а наказ про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

З наведеного суд робить висновок, що відповідачем не допущено порушень норм законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

У свою чергу, перевірка проведена та щодо її проведення позивач не заперечував (акт недопуску до перевірки не складався) й за наслідками цієї перевірки прийняте рішення про застосування фінансових санкцій, що є предметом оскарження.

Суд зазначає, що дотримання платником податків податкового законодавства є його безумовним обов`язком, порушення якого має своїм невідворотним наслідком застосування до такого платника, передбаченої законодавством, відповідальності.

Доводи позивача про те, що наказ про призначену фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, останній наданий не був суд не приймає як помилкові.

Згідно приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до матеріалів справи 30.01.2026 розрахунки у торгівельному павільйоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі зупинкового комплексу за адресою: АДРЕСА_3 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , на прохання ОСОБА_1 проводила ОСОБА_2 , якій і було вручено копію наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.01.2026 №94-п, що відповідає вимогам пункту 80.2 статті 80 ПК України.

По суті виявлених порушень судом встановлено наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до приписів пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (п. 2);…

проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (п. 11);...

Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 вирішував питання щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання, який зареєстрований платником акцизного податку, факту роздрукування ним розрахункового документа з таким недоліком як відсутність у ньому літерного позначення акцизного податку, розміру його ставки та загальної суми акцизного податку у ціні товару.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 16.01.2025 у справі № 240/24491/23, від 06.02.2025 № 120/11036/23, від 27.03.2025 у справі № 560/20670/23.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 1, п. 2, п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР:

1) проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: при продажу 1 пляшки горілки «Неміроф» 0,1 л за ціною 40,00 грн., реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 40,00 грн. не видавався;

2) перевіркою встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 431,00 грн., а саме: згідно х-балансу з платіжного терміналу за 30.01.2026 об 13:57 в торгівельному павільйоні "Хамелеон" у складі зупинкового комплексу, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Перемоги, буд. 26А, проведено розрахункові операції на суму 431,00 грн. через платіжний термінал без застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки згідно Х-звіту за 30.01.2026 об 13:57 через РРО розрахунки платіжними картками не проводились. Під час проведення перевірки 30.01.2026 знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано матеріально-відповідальною особою - продавцем ОСОБА_2 . На момент складання відомості ТМЦ у приміщенні торгівельного павільйону тютюнові вироби були відсутні. У ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надано накладні на придбання товару, у т. ч. накладна на придбання тютюнових виробів від 18.11.2025 №35865, постачальник ТОВ «МАРШАЛЛ ТАБАКО» (код ЄДРПОУ 43678364) на суму з ПДВ 9740,00 грн. Згідно по чекової інформації з бази даних ДПС України (СОД РРО) за перевіряємий період з 01.11.2025 по 30.01.2026 реалізація тютюнових виробів із застосуванням РРО не проводилась. Таким чином, перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму - 9740,00 грн., а саме: встановлено нестачу деяких видів ТМЦ на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 9740,00 грн.;

3) перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність ємності та/або найменувань у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами з бази даних ДПС Украйни (СОД РРО), а саме: 1) Касовий чек № 20440003 від 14.11.2025 (11 год. 37 хв.) на продаж 1 пляшки горілки «Немирів лимон» за ціною 63,00 грн. на загальну суму 63,00 грн. 2) Касовий чек № 20310001 від 01.11.2025 (16 год. 51 хв.) на продаж пива «об Бірмікс (в асортименті)» у кількості 6 за ціною 43,00 грн. на загальну суму – 258 грн., тощо.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

При цьому, у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 12.08.2025 у справі № 280/9997/23 зазначив, що Закон № 265/95-ВР окремим порушенням визначає проведення через РРО розрахункової операції без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Такий обов`язок суб`єкта господарювання випливає із пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, і у випадку притягнення особи до відповідальності на цій підставі підлягають встановленню обставини наявності у розрахунковому документі, яким зафіксовано продаж підакцизного товару, означених вище реквізитів.

Як встановлено судом з акту перевірки під час перевірки було проведено контрольну розрахункову операції - придбання 1 пляшки горілки «Неміроф» 0,1 л за ціною 40,00 грн під час якої реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 40,00 грн. не видавався.

Також, перевіркою встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 431,00 грн., а саме: згідно х-балансу з платіжного терміналу за 30.01.2026 об 13:57 в торгівельному павільйоні "Хамелеон" у складі зупинкового комплексу, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Перемоги, буд. 26А, проведено розрахункові операції на суму 431,00 грн. через платіжний термінал без застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки згідно Х-звіту за 30.01.2026 об 13:57 через РРО розрахунки платіжними картками не проводились.

При цьому, позивач заперечує лише проти виявленого порушення в частині не надання розрахункового документу на суму 40,00 грн з посиланням на пояснення продавця ОСОБА_2 про те, що вона не встигла під час здійснення продажу роздрукувати фіскальний чек, оскільки після того, як вона відпустила товар контролюючому органу, їй одразу було пред`явлено посвідчення перевіряючих, і вона втратила контроль від переживань.

Однак, такі пояснення жодним доказом не підтверджуються та не спростовують вчинення податкового правопорушення, а отже висновки контролюючого органу в цій частині є обґрунтованими.

Також, під час перевірки контролюючий орган встановив, що позивачем ФОП ОСОБА_1 придбано тютюнові вироби на суму з ПДВ 9740,00 грн., проте, згідно по чекової інформації з бази даних ДПС України (СОД РРО) за перевіряємий період з 01.11.2025 по 30.01.2026 реалізація тютюнових виробів із застосуванням РРО не проводилась. На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку про проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 9740,00 грн.

Позивачка зазначає, що тютюнові вироби були в наявності, проте були переміщені на іншу торгову точку. На підтвердження зазначено до позовної заяви позивачкою долучено копію накладної на внутрішнє переміщення № 1 від 22.12.2025 відповідно до якої тютюнові вироби у кількості 110 пачок на суму 9 740 переміщені на об`єкт ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 3-Д, кіоск «Дніпровське шосе».

Однак, як встановлено судом матеріали справи не містять доказів того, що контролюючому органу надавалася інформація про переміщення вказаних матеріальних цінностей на інший об`єкт.

Пунктом 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи 30.01.2026 контролюючим органом вручено ОСОБА_2 запит на надання документів які стосуються предмету перевірки до 02.02.2026.

Відтак, у позивача було достатньо часу для надання контролюючому органу накладної на внутрішнє переміщення № 1 від 22.12.2025. Проте, жодні відомості про перешкоди у наданні такого документу посадовим особам контролюючого органу під час перевірки, матеріали справи не містять. Звернення позивачки 29.01.2026 за медичною допомогою та перебування її у період з 04.02.2026 по 11.02.2026 на стаціонарному лікуванні жодним чином не свідчать про неможливість забезпечити своєчасне надання контролюючому органу необхідних документів.

Також, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР - перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність ємності та/або найменувань у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами з бази даних ДПС Украйни (СОД РРО), а саме: 1) Касовий чек № 20440003 від 14.11.2025 (11 год. 37 хв.) на продаж 1 пляшки горілки «Немирів лимон» за ціною 63,00 грн. на загальну суму 63,00 грн. 2) Касовий чек № 20310001 від 01.11.2025 (16 год. 51 хв.) на продаж пива «об Бірмікс (в асортименті)» у кількості 6 за ціною 43,00 грн. на загальну суму – 258 грн., тощо.

Згідно з п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб`єкти господарювання мають проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, визначено форму фіскального касового чека та його обов`язкові реквізити (далі - Положення № 13).

Пунктом 2 розділу II Положення № 13 визначено чіткий перелік обов`язкових реквізитів фіскального касового чека.

Зокрема, фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1);

назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2);

адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3);

для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4);

для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5);

якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6);

код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);

цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8);

цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9);

вага одиниці тютюнового виробу (зазначається для сигарил, тютюну та тютюнових виробів, що реалізуються в наборі) та кількість тютюнових виробів в одиниці товару (пачці), міцність алкогольних напоїв та об`єм (у літрах) одиниці товару (пляшки) (для алкогольних напоїв) (зазначаються магазинами безмитної торгівлі при продажу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв) (рядок 10);

назва товару (послуги)/спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11);

ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 12);

ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 13);

сума комісійної винагороди еквайра (у разі наявності) (рядок 14);

вид операції (рядок 15);

реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для електронних платіжних засобів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 16);

напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 17);

позначення форми оплати («ГОТІВКА», «БЕЗГОТІВКОВА», «ІНШЕ»), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18);

засоби оплати (вид платіжного інструменту, талон, жетон тощо) (рядок 19);

загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20);

для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21);

для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення;

заокруглення (рядок 23);

до сплати, валюта (рядок 24);

решта, валюта (зазначається у разі здійснення оплати в готівковій формі) (рядок 25);

фіскальний номер фіскального чека / фіскальний номер електронного фіскального чека, перед яким друкується назва «ЧЕК №» (рядок 26);

дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 27);

реквізити паспортного документа покупця: серія (за наявності) та номер, країна видачі паспортного документа, перед якими друкуються великі літери «РПД» (зазначаються магазинами безмитної торгівлі при продажу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв) (рядок 28);

QR-код, який містить у собі пошуковий запит до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) в такому форматі: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check?mac=ABCD…&date=yyyyMMdd& time=HHmm&id=NNNN…&sm=» «&fn=1234567890, де: ABCD… - MAС (hash) зазначається лише для чеків, створених програмним реєстратором розрахункових операцій в режимі офлайн; yyyyMMdd - дата чека; HHmmss - час; NNNN… - фіскальний номер розрахункового документа; sm - сума розрахункової операції (роздільник «.»); 1234567890 - фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій / програмного реєстратора розрахункових операцій, яким створено чек (рядок 29); для фіскального чека, що створюється реєстратором розрахункових операцій: код автентифікації повідомлення (МАС) чека (рядок 30); для фіскального чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений фіскальний чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 31), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 32); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 33); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 34); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 35).

Відтак, об`єм (у літрах) одиниці товару (пляшки) (для алкогольних напоїв) у чеку зазначаються магазинами безмитної торгівлі при продажу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв.

Доказів того, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність у магазині безмитної торгівлі матеріали справи не містять.

З наявних в матеріалах справи доданих до акту перевірки податковим органом касових чеків № 20440003 від 14.11.2025 (11 год. 37 хв.) та № 20310001 від 01.11.2025 (16 год. 51 хв.), суд встановив, що вони містять найменування товару та вартість одиниці виміру.

Враховуючи зазначене, висновки контролюючого органу про не зазначення у фіскальному чеку об`єму товару є безпідставними, оскільки ані у Законі №265/95-ВР, ані в Положенні № 13 не міститься вимоги про зазначення в чеку об`єму пляшки реалізованого алкогольного напою (крім магазинів безмитної торгівлі).

Суд наголошує на тому, що відповідно до положень абз. 3 п. 112.7 статті 112 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Судова практика вирішення податкових спорів, також, виходить з презумпції добросовісності платника, в той час, як на контролюючий орган покладається обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

На підставі наведеного суд висновує, що контролюючим органом не встановлено під час перевірки та не доведено суду під час розгляду справи факт порушення ФОП ОСОБА_1 п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 указує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Згідно зі ст. 111.4 ПК України, особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішенням форми «С» від 03.03.2026 за № 00042500708 в частині притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 5 100,00 грн.

Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги частково знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, при цьому, відсоток скасованих штрафних санкцій у розмірі 5 100,00 грн, становить 25 % від загального розміру позовних вимог 20 396,50 грн.

За таких обставин, на користь позивача підлягає відшкодуванню 266,24 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Інших судових витрат позивачем до компенсації не заявлено.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Левицька Юлія Василівна ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 03.03.2026 за № 00042500708 в частині притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 5 100,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 266,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз