Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №280/5422/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2026 року Справа № 280/5422/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: «В. Меламед. юридичний офіс (Ізраїль – Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса проживання позивачки: АДРЕСА_2 , Ізраїль РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів - пенсії позивачки за кожний місяць періоду заборгованості з 04.01.2018 по 31.03.2026, визначеної у протоколі «індивідуальний перерахунок» за вказаний період та виплаченої із затримкою у травні 2026 року, у порядку та спосіб, що не відповідають вимогам Закону України №2050-III, а саме шляхом нарахування компенсації не окремо за кожний місяць затримки виплати доходу, а на загальну суму заборгованості як на єдиний дохід, нібито нарахований у березні 2026 року, із застосуванням єдиного коефіцієнта приросту індексу споживчих цін лише за період з березня 2025 року по березень 2026 року;

зобов`язати відповідача: нарахувати позивачці компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожний місяць періоду заборгованості з 04.01.2018 по 31.03.2026, визначеної у протоколі «індивідуальний перерахунок» за вказаний період та виплаченої із затримкою у травні 2026 року, окремо щодо кожного місяця, шляхом множення суми пенсії, нарахованої за відповідний місяць, на приріст індексу споживчих цін за весь період затримки її виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159; виплатити позивачці належну суму компенсації втрати частини доходів з урахуванням раніше виплаченої відповідачем компенсації у розмірі 10 922,21 грн.;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У межах судового контролю за виконанням рішення у справі № 280/9706/24 відповідач подав до суду звіт від 08.05.2026, у якому повідомив, що за період з 04.01.2018 по 31.03.2026 ним нараховано заборгованість з виплати пенсії у розмірі 142 973,50 грн (нараховано у березні 2026 року), а також нараховано компенсацію втрати частини доходів у розмірі 10 922,21 грн згідно з розрахунком суми компенсації від 19.03.2026. Позивачка не погоджується з розрахунком компенсації втрати частини доходів, здійсненим Відповідачем, оскільки вважає його таким, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III та Порядку № 159, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим адміністративним позовом. Позивачка просить задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

06 серпня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області долучено до матеріалів справи витяг з пенсійної справи ОСОБА_1 .

Також, 06.08.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву. Відповідач проти вимог, викладених в позовній заяві, заперечує в повному обсязі та зазначає, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №280/9707/24 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.01.2018 відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням раніше виплачених сум. У зв`язку з проведеним перерахунком пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 04.01.2018 по 30.04.2026 нараховано суму боргу по виплаті їй пенсії в розмірі 142973,50 грн. Крім того, Головним управлінням нараховано компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, обчислення якої було здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Грошовий дохід за період з 01.01.2018 по 31.03.2026 нараховано в березні 2026 року в сумі 142973,50 грн, з урахуванням чого розмір компенсації склав 10922,21 грн, про що свідчить розрахунок суми компенсації втрати частини грошових доходів. Головним управлінням 22.05.2026 сума боргу в розмірі 124973,50 грн та сума компенсації в розмірі 10992,21 грн були виплачені через банківський рахунок ОСОБА_1 відкритий в ПАТ "А - БАНК". Отже, сума компенсації була виплачена в тому ж місяці, в якому здійснена виплата основної суми боргу. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Стороною позивача 17.08.2026 на адресу суду надано відповідь на позовну заяву. Позивач підтверджує все викладене в позовній заяві, заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позову.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачу – ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 24.10.2002 позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

Головним управлінням на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/9706/24 було нараховано позивачці заборгованість з виплати пенсії у розмірі 142 973,50 грн та компенсацію втрати частини доходів у розмірі 10 922,21 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням терміну виплати Обчислення компенсації відповідно до Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати". Грошовий дохід за період з 04.01.2018 по 31.03.2026 нараховано в березні 2026 року у сумі 142973,50 грн. В рішенні суду, щодо виплати компенсації ОСОБА_1 , чітко не зазначено дату початку розрахунку компенсації, тому коефіцієнт визначаємо як добуток коефіцієнтів, починаючи з місяця набрання законної сили (11.03.2025) до місяця виконання рішення суду (19.03.2026). Таким чином коефіцієнт визначаємо з березня 2025 року по березень 2026 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення коефіцієнту індексації під час обрахунку компенсації як добуток коефіцієнтів, починаючи з місяця набрання законної сили (11.03.2025) до місяця виконання рішення суду (19.03.2026) позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закон № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом.

Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Водночас, зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, зокрема, і на підставі судового рішення.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію сформовано Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20.

Отже, зі змісту приписів ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції, який розраховується шляхом множення місячних індексів споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу, при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

При цьому суд ураховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформований у пункті 29 постанови від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 про те, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Ураховуючи вищевказане, суд підсумовує, що Законом № 1058-IV врегульовано питання відповідальності держави в особі певних органів за неналежне виконання грошового зобов`язання щодо пенсіонера, а саме: виплати компенсації втрати частини доходів через невчасно виплачену пенсію.

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Дана позиція відповідає висновкам Верховного Суду наведеним у постанові від 09.08.2022 по справі № 460/4765/20.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №280/9707/24 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.01.2018 відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Під час розрахунку суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії через відсутність у судовому рішенні дати початку розрахунку компенсації індекс інфляції визначено як добуток коефіцієнтів, починаючи з місяця набрання законної сили (11.03.2025) до місяця виконання рішення суду (19.03.2026).

При цьому компенсація за порушення строків виплати пенсії не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків виплати пенсії за період з 04.01.2018 по 31.03.2026, тобто щомісячних виплат. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18 та від 10.04.2019 №686/13725/17.

Верховний Суд у постанові 20.05.2020 №815/2454/18 зазначив, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Крім того, Верховний Суд в постанові по справі № 420/16557/24 від 04.09.2025 зазначив, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з моменту порушення строку виплати грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Обставина здійснення виплати на виконання судового рішення не змінює правової природи таких сум як складової пенсії - періодичного грошового доходу, який підлягав виплаті щомісячно у визначені законом строки. Одноразовий характер фактичної виплати обумовлений виключно способом погашення заборгованості, що виникла внаслідок порушення обов`язку щодо своєчасної виплати пенсії, і не може свідчити про «разовість» відповідного доходу у розумінні статті 2 Закону №2050-III.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 420/4689/25 від 31.03.2026.

Відповідно, у зв`язку з порушенням строків виплати доходу відповідач має здійснити нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ, а позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати доходу (пенсії) за весь час затримки розрахунку з 04.01.2018.

Зважаючи на наведене, суд доходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.01.2018 по 31.03.2026 без нарахування компенсації за кожен місяць прострочення.

Належним способом захисту порушених прав відповідача в цій частині є зобов`язання відповідача здійснити нарахування позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.01.2018 по 31.03.2026 окремо щодо кожного місяця, шляхом множення суми пенсії, нарахованої за відповідний місяць, на приріст індексу споживчих цін за весь період затримки її виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Поряд з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, як про це просить позивач.

Пунктом 4-1 частини шостої статті 246 КАС України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. На час вирішення розглядуваного спору відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення.

Окремо необхідно зауважити, що встановлення судового контролю може мати місце також і на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших судових витрат позивачем до компенсації не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: «В. Меламед. юридичний офіс (Ізраїль – Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса проживання позивачки: АДРЕСА_2 , Ізраїль РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.01.2018 по 31.03.2026 без нарахування компенсації за кожен місяць прострочення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування позивачу ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.01.2018 по 31.03.2026 окремо щодо кожного місяця, шляхом множення суми пенсії, нарахованої за відповідний місяць, на приріст індексу споживчих цін за весь період затримки її виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз