Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №280/11585/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2026 року Справа № 280/11585/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, в якій заявник просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 23.09.2025 №1091 «Про результати службового розслідування», в частині що стосується притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності;

зобов`язати військову частина НОМЕР_3 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_4 ) повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) незаконно утриманні на підставі наказу від 23.09.2025 №1091 кошти з його грошового забезпечення.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 . 28 травня 2025 року о 23:00 позивач рухався на транспортному засобі, який належить військовій частині НОМЕР_3 , в напрямку траси з АДРЕСА_4 , де на трасі позивача чекав його побратим на несправному транспортному засобі. В день ДТП були погані погодні умови - дощ, та з лівого боку на трасі позивача намагалось обігнати інше авто. Позивач, намагаючись уникнути зіткнення з іншим авто, з`їхав правою стороною автомобіля на узбіччя дороги та втратив керування, авто перевернулось. За вказаним фактом на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 №1090 від 12.08.2025 проведено службове розслідування, за результатами якого видано наказ про визнання позивача винним у пошкодженні транспортного засобу, завдання збитків державі та притягнення його до повної матеріальної відповідальності. 3 наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 23.09.2025 року «Про результати службового розслідування» позивач відмовився від ознайомлення, про що 07.10.2025 було складено акт про відмову. Позивач не погоджується із наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 23.09.2025 року «Про результати службового розслідування», вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

27 січня 2026 року на адресу суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_3 на позовну заяву. Відповідач позов не визнає. Відповідно до наказу командира військової частини (з адміністративної господарської діяльності) «Про перерозподіл автомобільної техніки між підрозділами, закріплення за посадовими особами та водіями військової частини» від 28.04.2025 № 579, солдат ОСОБА_1 був закріплений як водій транспортного засобу «КОЗАК-5» в/н НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 . Службовим розслідуванням встановлено, що 29.05.2025 водій, який був закріплений за броньованим автофургоном «КОЗАК-5» в/н НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 - солдат ОСОБА_1 , перебуваючи в оперативному підпорядкуванні командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі бойового призначення та виконання спеціальних (бойових) завдань, порушив встановлену наказом Міністра оборони України «Про внесення змін до Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України» від 01.01.2013 №70 процедуру виїзду транспортних засобів в районі розташування підрозділів, без дозволу командування 2 самохідного артилерійського дивізіону, без проходження медичного огляду, без дозволу на виїзд з парку самовільно для особистих потреб вирушив на броньованому автофургоні «КОЗАК-5» в/н НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 , за яким він закріплений як водій транспортного засобу, з місця розташування підрозділу в невідомому напрямку. О 01 год. 30 хв. в н.п. Петропавлівка Синельниковського району Дніпропетровської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Козак» ПЗА-5 (в/н НОМЕР_5 ), під управлінням солдата ОСОБА_1 . Після скоєння ДТП солдат ОСОБА_1 залишив місце події та зник у невідомому напрямку. На місце події було викликано військову службу правопорядку та оперативну групу для з`ясування обставин. В результаті пошукових дій 29.05.2025 о 07 год. 50 хв. солдата ОСОБА_1 було розшукано, та направлено на медичний огляд з використанням алкотестера, за результатами якого виявилось, що військовослужбовець знаходився в стані алкогольного сп`яніння. В ході службового розслідування солдат ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Зазначені обставини та факт самовільного для особистих потреб виїзду солдата ОСОБА_1 на броньованому автофургоні «КОЗАК-5» в/н НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 , який належить військовій частині НОМЕР_3 , факт перебування його за кермом транспортного засобу під час скоєння ДТП, внаслідок чого було завдано шкоди державі підтверджується поясненнями службових осіб та військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , наявними в матеріалах службового розслідування документами. За результатами службового розслідування військовою частиною НОМЕР_3 встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням солдатом ОСОБА_1 вимог нормативних актів та пошкодженням бронеавтомобіля КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , чим завдано шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_3 на суму 6 498 471,88 грн. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_3 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Також, ухвалою суду від 29.01.2026 витребувано додаткові докази у справі.

Представником відповідача 02.02.2026 надано до суду витребувані докази у справі.

02 лютого 2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_3 . Сторона позивача вказує, що, даним службовим розслідуванням не підтверджено жодними доказами суму завданих збитків у розмірі 6 498 471,88 грн. Актом службового розслідування не встановлено, які саме правила дорожнього руху порушив позивач, крім того, враховуючи, постанову Дніпровського апеляційного суду від 31.07.2025 у справі №181/2059/25, акт огляду на стан сп`яніння позивача визнано недійсним, а, отже, не доведено той факт, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, що нібито за актом проведеного службового розслідування, стало однією з причин ДТП та завдання державі майнової шкоди. Сторона позивача наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2026 вирішено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.03.2026 о 10:00 год.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2026 відкладено підготовче засідання на 31.03.2026 об 11:00 год.

В підготовчому засіданні 31.03.2026 відкладено підготовчий розгляд справи на 21.04.2026 об 11:00 год.

21 квітня 2026 року відкладено підготовче засідання на 05.05.2026 о/об 11:00 год.

В підготовчому засідання 05.05.2026 закінчено підготовчий розгляд справи, задоволено клопотання про виклик свідків та позивача, призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2026 о/об 12:30 год.

В судовому засіданні 19.05.2026 сторонами та їх представниками надано пояснення по суті спору. Позивача ОСОБА_1 надаючи пояснення повідомив суду, що не отримував дозволу на виїзд з місця дислокації, проте, здійснив виїзд на допомогу побратиму. На шляху вирішив підвезти свою знайому ОСОБА_3 . Проте, через складні погодні умови потрапив у ДТП. В зв`язку із тим, що його телефон розбився змушений був відправитися за допомогою до найближчого населеного пункту. Також, в судовому засідання було допитано свідка ОСОБА_4 , який безпосередньо проводив службове розслідування. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що сам автомобіль він не бачив, а вартість завданої шкоди встановив з листа НВО «Практика» наданого на запит начальника служби військової техніки. Щодо відсутності в матеріалах службового розслідування пояснень ОСОБА_1 повідомив, що відібрання відповідних пояснень доручалося безпосередньому командиру вказаного військовослужбовця. Результати службового розслідування, також, доведено військовослужбовцю його командиром.

В судовому засіданні 19.05.2026 оголошено перерву до 14:00 год 26.05.2026.

В судовому засідання 26.05.2026 допитано свідка ОСОБА_5 , який на момент проведення службового розслідування виконував обов`язки начальника служби військової техніки. Свідок пояснив, що під час службового розслідування допомагав з документами щодо техніки, а також спілкувався з представниками заводу виробника – НВО «Практика» щодо попереднього дефектування пошкодженого транспортного засобу з метою попереднього визначення суми збитків. Представниками ремонтної групи було оглянуто доступні до огляду вузли та агрегати транспортного засобу та визначено первинну суму. Точне та повне дефектування проведено лише після доставки транспортного засобу до НВО «Практика». Транспортний засіб до теперішнього часу не відремонтований. Також, свідок повідомив, що під час проведення службового розслідування звертався до безпосереднього командира ОСОБА_1 . ОСОБА_6 з приводу отримання пояснень вказаного військовослужбовця. Однак, ОСОБА_6 було повідомлено про те, що ОСОБА_1 надавати пояснення відмовився, оскільки уже надавав їх під час попереднього службового розслідування. Транспортні засоби знаходилися в двох місцях зберігання.

Також, в даному судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 пояснено, що транспортний засіб «Козак» перебував поза місцем стоянки транспортних засобів, а стояв біля будинку. Медичне та технічне обстеження під час виїзду проводилося лише на ППД, а у місці виконання завдань не здійснювалося. Так само, дорожні листи оформлювалися та видавалися тільки на ППД.

В судовому засіданні 26.05.2026 відкладено розгляд справи на 09.06.2026 об 11:00 год.

В судовому засідання 09.06.2026 допитано свідка ОСОБА_6 , який був безпосереднім командиром ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_6 повідомив, що прибув на місце ДТП коли ОСОБА_1 та потерпілої вже там не було, а були представника НП та ВСП. Машина була перевернута, а всередині знаходилася зброя ОСОБА_1 . З проханням взяти транспортний засіб «Козак» ОСОБА_1 перед виїздом не звертався. Зі слів побратимів ОСОБА_7 вживав алкогольні напої, потім йому подзвонила дівчина і він поїхав. Після ДТП здійснювалися заходи з розшуку ОСОБА_1 . Близько 07:00 год ОСОБА_1 привезли, але вийшовши з машини він почав тікати і був спійманий курсантами. Щодо отримання у ОСОБА_1 пояснень свідок повідомив, що йому зателефонував ОСОБА_5 з проханням отримати у ОСОБА_1 пояснення. Проте, на звернення щодо надання пояснень ОСОБА_1 послався на те, що йому юристи заборонили давати пояснення та відмовився.

Допитаний у судовому засіданні 09.06.2026 свідок ОСОБА_8 повідомив, що на час проведення службового розслідування виконував обов`язки заступника командира другого самохідного артилерійського дивізіону з психологічної підтримки персоналу. Свідок повідомив, що 29.05.2025 близько 01:00 год ночі від оперативного чергового йому стало відомо про розшук транспортного засобу « ОСОБА_9 ». В подальшому стало відомо про те, що в н.п. Петропавлівка знаходиться перевернутий ОСОБА_9 з дівчиною всередині. В ОСОБА_9 знаходилися шляхові листи, технічний талон на відповідний вид техніки та зброя. Безпосередній командир ОСОБА_1 забрав зброю та боєприпаси залишені військовослужбовцем у транспортному засобі. Силами дивізіону здійснювалися розшукові заходи з пошуку ОСОБА_1 .Коли ОСОБА_1 прибув в розташування він був у цивільному одязі із залишковими ознаками вживання алкогольних напоїв. В кімнаті ОСОБА_1 виявлено почату пляшку коньяку. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився Військовою службою правопорядку. Медичний огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не проводився через відсутність на той час в м. Шахтарську лікаря. Про проведення службового розслідування та його наслідки ОСОБА_1 було відомо, оскільки він кілька разів звертався з приводу розміру і виплати його грошового забезпечення. Також, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_8 . ОСОБА_1 відмовився від підписання оскаржуваного наказу, у зв`язку із чим наказ був зачитаний йому вголос.

В судовому засіданні 09.06.2026 оголошено перерву до 10:00 год 16.06.2026.

В судовому засіданні 16.06.2026 допитано позивача ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_6 наполягав на тому, що отримавши у вересні 2025 року прохання ОСОБА_5 намагався отримати у ОСОБА_1 пояснення щодо службового розслідування. Позивач ОСОБА_1 заперечував щодо того, що ОСОБА_6 намагався отримати у нього пояснення.

Ухвалою суду від 16.06.2026 зупинено провадження у справі до 25.08.2026.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2026 поновлено провадження у справі.

Від представника позивача 25.08.2026 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання 25.08.2026 представники сторін не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Водночас, у зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. у щорічних відпустках з 31.08.2026 по 16.09.2026 справу розглянуто у найкоротший термін після виходу судді із відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.04.2021 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2025 № 579 «Про перерозподіл автомобільної техніки між підрозділами, закріплення за посадовими особами та водіями військової частини» автофургон броньований КОЗАК-5 S0101035 8637К5 закріплено за командиром взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону сержантом ОСОБА_6 та солдатом ОСОБА_1

29 травня 2025 року о 01 год. 30 хв. в населеному пункті Петропавлівка Синельниковського району Дніпропетровської області броньованим автофургоном «КОЗАК-5» в/н НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 під кермуванням солдата ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду – автофургон з`їхав з дороги, зіткнувся з деревом та перекинувся.

Виїзд з парку розташування підрозділів здійснено солдатом ОСОБА_1 для особистих потреб, без дозволу на виїзд від командування та без проходження медичного огляду.

Після скоєння ДТП солдат ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, потерпілу ОСОБА_3 , яка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, та зброю.

В результаті розшукових дій 29.05.2025 о 07 год. 50 хв. солдата ОСОБА_1 було розшукано, та супроводжено на медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до Акту № 1228 від 29.05.2025 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у тимчасовій ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено огляд солдата ОСОБА_1 за допомогою приладу для вимірювання концентрації парів алкоголю Alcotest-№ 6810 та виявлено рівень концентрації алкоголю 0,75 проміле. ОСОБА_1 від підпису акту відмовився, що засвідчено підписами двох свідків.

Представником тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_4 29.05.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол ДНЛ/М № 2091 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 від підпису протоколу відмовився.

Також, 29.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 29.05.2025 за участю броньованого військового автомобіля «КОЗАК-5» номерний знак на чорному фоні НОМЕР_5 під кермуванням солдата ОСОБА_1 (кр. пр. НОМЕР_7 ). Водій не впорався з керуванням здійснив з`їзд на ліве узбіччя дороги та зіткнувся з деревом внаслідок чого транспортний засіб перевернувся, пасажирка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому плюсневої кістки лівої стопи, забою копчика, струсу головного мозку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.05.2025 № 803 «Про призначення службового розслідування» наказано провести розслідування за фактом самовільного залишення розташування підрозділу, в районі виконання бойових завдань солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_1 . Солдат ОСОБА_1 взяв службовий транспортний засіб без дозволу командування та без відповідного наряду на виїзд, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої автомобіль зіткнувся з деревом та перекинувся. Проведення службового розслідування доручено капітану ОСОБА_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.06.2025 № 843 термін проведення службового розслідування продовжено до 06.07.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 07.07.2025 № 822 "Про результати службового розслідування" встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог ст. 12, 13, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз.7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил, а саме перебування в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, самовільне залишення військової частини, не повідомлення командира про факт скоєння дорожньо-транспортної події (п. 1); солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності (п. 3); наказано начальнику служби військової техніки військової частини ініціювати проведення службового розслідування з метою встановлення причин та обставин пошкодження автофургона броньованого КОЗАК – 5 шасі № НОМЕР_6 , винних осіб та стягнення завданих державі збитків (п. 7).

Результати службового розслідування не оскаржувалися.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.07.2025 № 987 «Про призначення службового розслідування» наказано провести розслідування за фактом пошкодження автофургона броньованого КОЗАК – 5 (шасі № НОМЕР_6 ). Проведення службового розслідування доручено комісії у складі: голови комісії – майора ОСОБА_4 , членів комісії майора ОСОБА_10 та майора ОСОБА_11 . Строк проведення службового розслідування – до 12.08.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.08.2025 № 1090 термін проведення службового розслідування продовжено до 11.09.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.09.2025 № 1090 термін проведення службового розслідування продовжено до 24.09.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 23.09.2025 № 1091 "Про результати службового розслідування": встановлено факт завдання державі в особі військової частини НОМЕР_3 збитків на суму 6 498 471,88 (шість мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч чотириста сімдесят одна гривня 88 копійок) внаслідок пошкодженні майна служби військової техніки військової частини НОМЕР_3 , закріпленого за взводом управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , а саме автофургон броньований КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 (п. 1); встановлено факт порушення водієм 1 самохідного артилерійського взводу 6 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_1 вимог статті 11, 12, 13, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу сьомого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 3.19. наказу Міністра оборони України «Про внесення змін до Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України» від 01.01.2013 №70, а саме вчинення самовільного, із порушенням встановленого порядку виїзду на закріпленій військовій автомобільній техніці під час виконання обов`язків військової служби, самовільне залишення військової частини, що стало причиною скоєння дорожньо-транспортної події та пошкодження автофургона броньованого КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 (п. 2); встановлено вину водія 1 самохідного артилерійського взводу 6 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 в пошкодженні майна служби військової техніки військової частини НОМЕР_3 , закріпленого за взводом управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , а саме автофургон броньований КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , та завданні державі в особі військової частини НОМЕР_3 збитків на суму 6 498 471,88 грн (п. 4); за порушення вимог статті 12, 13, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 3.19. наказу Міністра оборони України «Про внесення змін до Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України» від 01.01.2013 №70, порушення п. «б» ч. 1 ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «догана» (п. 5); за завдані державі в особі військової частини збитки на суму 6 498 471,88 грн. солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності (п. 6); відшкодувати збитки шляхом стягнення суми 6 498 471,88 грн. з водія солдата ОСОБА_1 (п. 8).

Солдат ОСОБА_1 від ознайомлення та підпису наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 23.09.2025 № 1091 відмовився на підтвердження чого 07.10.2025 складено відповідний Акт.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, яким є Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)).

Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно із ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Як передбачено п.7 розділу І Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону №160-ІХ.

Відповідно до абзацу 15 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатись в разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Як визначено п.п. 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, серед іншого, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно з п.1 розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що кожен військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, що становить сутність військової дисципліни.

Підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни.

У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

З системного аналізу вищезазначених норм суд доходить висновку, що Порядком № 608 не визначено обов`язку перед проведенням службового розслідування за фактами завдання матеріальної шкоди військовому майну (коштам) проводити попередню службову перевірку та встановлювати коло осіб, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, а тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування у разі, якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення.

Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Надаючи оцінку дотриманню відповідачем процедури проведення службового розслідування суд наголошує на тому, що дії відповідача щодо призначення та проведення службового розслідування не є предметом спору у даній справі, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом, не порушив перед судом питання про захист його прав у такий спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 620/4675/22.

Так, позивач не згоден з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 23.09.2025 № 1091 "Про результати службового розслідування" яким: встановлено факт завдання державі в особі військової частини НОМЕР_3 збитків на суму 6 498 471,88 (шість мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч чотириста сімдесят одна гривня 88 копійок) внаслідок пошкодженні майна служби військової техніки військової частини НОМЕР_3 , закріпленого за взводом управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , а саме автофургон броньований КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 (п. 1); встановлено факт порушення водієм 1 самохідного артилерійського взводу 6 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_1 вимог статті 11, 12, 13, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу сьомого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 3.19. наказу Міністра оборони України «Про внесення змін до Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України» від 01.01.2013 №70, а саме вчинення самовільного, із порушенням встановленого порядку виїзду на закріпленій військовій автомобільній техніці під час виконання обов`язків військової служби, самовільне залишення військової частини, що стало причиною скоєння дорожньо-транспортної події та пошкодження автофургона броньованого КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 (п. 2); встановлено вину водія 1 самохідного артилерійського взводу 6 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 в пошкодженні майна служби військової техніки військової частини НОМЕР_3 , закріпленого за взводом управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , а саме автофургон броньований КОЗАК-5 в/н НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , та завданні державі в особі військової частини НОМЕР_3 збитків на суму 6 498 471,88 грн (п. 4); за порушення вимог статті 12, 13, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 3.19. наказу Міністра оборони України «Про внесення змін до Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України» від 01.01.2013 №70, порушення п. «б» ч. 1 ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «догана» (п. 5); за завдані державі в особі військової частини збитки на суму 6 498 471,88 грн. солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності (п. 6); відшкодувати збитки шляхом стягнення суми 6 498 471,88 грн. з водія солдата ОСОБА_1 (п. 8).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі – Закон № 160-IX).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність є видом юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

Під прямою дійсною шкодою (далі - шкода) розуміються збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX).

У відповідності до положень ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

Завдана особою шкода, не пов`язана з виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.

Згідно положень ст. 5 - 6 Закону № 160-IX особа може нести повну або обмежену відповідальність.

Так, особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності. (ст. 5 Закону № 160-IX).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

У відповідності до ст. 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку про те, що прямою дійсною шкодою слід вважати в тому числі збитки, завдані військовій частині, шляхом пошкодження або незаконного використання військового майна, зниження його цінності, а також витрати на відновлення військового замість пошкодженого або втраченого, що повністю узгоджується з висновками службового розслідування.

В той же час обсяг матеріальної відповідальності залежить від умов за яких її було завдано.

Так, зокрема підставами для повної матеріальної відповідальності є завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин та вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до обставин справи в провадженні третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтава перебуває кримінальне провадження яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030009918 від 29.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.05.2025 близько 00 год. 19 хв., військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи броньованим військовим транспортним засобом «КОЗАК» 5 ПЗА-5, номерний знак на чорному фоні « НОМЕР_5 », рухаючись по АДРЕСА_4 , не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив з`їзд на ліве узбіччя дороги та зіткнувся з деревом, внаслідок чого вищевказаний транспортний засіб перевернувся на дах, пасажирка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала тілесні ушкодження, водій транспортного засобу з місця події зник у невідомому напрямку.

Також, згідно наявного в матеріалах справи Акту № 1228 від 29.05.2025 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у тимчасовій ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено огляд солдата ОСОБА_1 за допомогою приладу для вимірювання концентрації парів алкоголю Alcotest-№ 6810 та виявлено рівень концентрації алкоголю 0,75 проміле.

Вказане свідчить про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Щодо посилання позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31.07.2025 у справі №181/2059/25, в частині того, що огляд позивача на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестер «Драгер» №6810 визнано судом недійсним та закрито справу про адміністративне правопорушення за відсутності в діях позивача складу правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Разом із тим установлені в цих справах фактичні обставини враховано судом під час з`ясування та викладення обставин цієї справи.

Суд наголошує, що преюдиція поширюється саме на встановлені судами фактичні обставини і не звільняє суд від самостійної правової оцінки спірних відносин у цій справі та від застосування норм права до тих вимог, які тут заявлено.

Так, за висновками Дніпровського апеляційного суду, викладеними у постанові від 31.07.2025 у справі №181/2059/25 надаючи оцінку доказам у справі суд виснував, що позивачу не було забезпечено проведення огляду в закладі охорони здоров`я, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 №32 «Про затвердження Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», а тому такий огляд є недійсним. У зв`язку із недійсністю огляду провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Суд наголошує на тому, що Дніпровським апеляційним судом надано оцінку саме доказам у справі з урахуванням процедури їх отримання в контексті притягнення особи до адміністративної відповідальності, що не виключає необхідність надання окремої оцінки тим самим доказам під час вирішення питання про притягнення суб`єкта до інших видів відповідальності.

Окрім того, факт наявності у позивача ознак алкогольного сп`яніння зранку 29.05.2025 підтверджено у судовому засіданні свідком ОСОБА_8 .

Вказане у своїй сукупності спростовує пояснення сторони позивача про те, що ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої та наркотичні препарати.

Наведене, також, спростовує доводи сторони позивача з приводу того, що оскільки транспортний засіб не було знищено повністю, а лише пошкоджено, виключається повна матеріальна відповідальність.

Посилання сторони позивача на положення Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 № 243/95-ВР, як такі, що не є релевантними для даної справи, оскільки вказана постанова втратила чинність на підставі Закону № 160-IX ще з 31.10.2019.

Продовжуючи вирішення даної справи суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам які хоча і не були підставами позову, проте були встановлені під час судового розгляду та мають значення для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.

Так, в ході судового розгляду справи сторона позивача наполягала на порушенні відповідачем процедури проведення службового розслідування, а саме: оскаржуваний наказ не містять інформації та посилання на довідку про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/ або акта оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності, які відповідно до вимог частини 7 статті 8 Закону №160-IX та розділу VIII Порядку проведення службового розслідування в обов`язковому порядку додаються до акта службового розслідування (лист ПрАТ «НВО «Практика», де зазначено прорахунок ремонтних робіт не є належним та допустимим доказом вартісної оцінки завданої шкоди); не є встановленим факт порушення позивачем правил дорожнього руху, а відтак і вчинення кримінального правопорушення, оскільки на даному етапі триває досудове розслідування, в якому позивач не має жодного процесуального статусу; службове розслідування з питань встановлення причин та обставин пошкодження автофургона, винних осіб та стягнення завданих державі збитків було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_3 лише 14.07.2025, тобто з порушенням встановленого процесуального строку; не надання можливості ОСОБА_1 надати пояснення в ході службового розслідування.

Слід зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Тобто, не кожне порушення, допущене суб`єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб`єкта.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19, 16.03.2023 у справі №400/4409/21, від 21.02.2023 у справі №369/7737/16-а, від 10.07.2019 у справі №804/639/18, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, від 16.11.2023 у справі № 300/3110/20 та від 21.12.2023 у справі № 440/2017/20.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд в постанові від 13.03.2025 у справі №400/2521/23 вказав, що така оцінка повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача з приводу визначення вартості збитків суд наголошує на тому, що оскільки за визначенням п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX під збитками розуміються також витрати на відновлення державного майна замість пошкодженого визначення вартості завданої шкоди на підставі розрахунку вартості відновлення, наданого постачальником транспортного засобу (ПрАТ «НВО «Практика»), яке є виробником спеціальної автомобільної техніки, засобів для захисту та безпеки, зокрема бронетехніки для силових структур України, не суперечить вимогам Закону № 160-IX.

Щодо несвоєчасного призначення службового розслідування, як встановив суд наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 07.07.2025 № 822 "Про результати службового розслідування" встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог ст. 12, 13, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз.7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил, а саме перебування в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, самовільне залишення військової частини, не повідомлення командира про факт скоєння дорожньо-транспортної події (п. 1) та наказано начальнику служби військової техніки військової частини ініціювати проведення службового розслідування з метою встановлення причин та обставин пошкодження автофургона броньованого КОЗАК – 5 шасі № НОМЕР_6 , винних осіб та стягнення завданих державі збитків (п. 7).

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.07.2025 № 987 «Про призначення службового розслідування» наказано провести розслідування за фактом пошкодження автофургона броньованого КОЗАК – 5 (шасі № НОМЕР_6 ). Підставою проведення службового розслідування вказано рапорт т.в.о. начальника служби військової техніки ОСОБА_12 віл 14.07.2025.

Згідно вимог ч. 1 ст. 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Відтак, судом не встановлено факту порушення проведення службового розслідування в цій частині.

Відсутність встановлення факту порушення позивачем правил дорожнього руху, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення не виключає можливості притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

До того ж, порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст. 11 - 13, 127 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз.7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 3.19. наказу Міністра оборони України «Про внесення змін до Інструкції про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України» від 01.01.2013 №70 позивачем не заперечувалося та було підтверджено в ході судового розгляду численними показами свідків.

З приводу відсутності у матеріалах службового розслідування пояснень ОСОБА_1 як встановлено в ході судового розгляду від надання таких пояснень позивач відмовився.

Тут, суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.05.2025 № 803 «Про призначення службового розслідування», містять пояснення ОСОБА_1 щодо подій 29.05.2025.

Підстави вважати, що в разі їх надання нові пояснення ОСОБА_1 мітили б нові суттєві обставини для службового розслідування і могли б вплинути на його результат, з огляду на матеріали справи, у суду відсутні.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про оскарження новоствореного органом публічної адміністрації публічного обов`язку, так і у спорі про прагнення приватної особи до набуття будь-якого блага за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, у постанові Верховного суду від 14.01.2025 у справі №240/31245/23 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.77, ч.ч.1-ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява не підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз