Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №280/11424/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2026 року Справа № 280/11424/25 ПР/280/47/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 58 ЄДРПОУ 43315529), третя особа Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65, ЄДРПОУ 38625593) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – відповідач), третя особа Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання вимог п.1 ч.2 ст.18 та ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках ВП 79506187 при перевірці стану виконання рішення у справі № 280/4144/25 в розрізі вчинення боржником – Головним управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахування та виплати компенсації втрати доходу за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018, попри факт його обтяження у судовому порядку зі вчинення означених дій за період з 01.01.2017 по 28.02.2025;

скасувати постанову від 02.12.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП 79506187.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/4144/25 щодо зобов`язання ГУ ДСНС у Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (надалі стягувач, позивач) компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018 (ВП 79506187). На підтвердження виконання своїх зобов`язань третьою особою було надано відповідачу 14.11.2025 докази нарахування компенсації втрати доходу та звернення до розпорядника коштів вищого рівня з заявкою про виділення коштів для виконання рішення суду, а 24.11.2025 докази сплати нарахованих коштів. Незважаючи на заперечення позивача щодо проведеного розрахунку Постановою державного виконавця у від 02.12.2025 про закінчення виконавчого провадження № 79506187 виконавче провадження закінчено. Позивач вважає, що державним виконавцем не вчинено коло всіх належних дій, передбачених ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» з перевірки стану виконання рішення у справі № 280/4144/25, що призвело до протиправного закінчення виконавчого провадження ВП № 79506187. Відтак, внаслідок формального підходу державного виконавця до виконання свого обов`язку, передбаченого п.1 ч.2 ст.18 та ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», на думку позивача, судове рішення виконано неналежним чином. У зв`язку з наведеним позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання у справі на 20.01.2026 о 15:00 год.

14 січня 2026 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на позовну заяву. ГУ ДСНС у Запорізькій області проти задоволення позовної заяви заперечувало. На думку представника ГУ ДСНС у Запорізькій області позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом. ГУ ДСНС у Запорізькій області наполягає на тому, що ним повному обсязі виконано рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/4144/25 від 04.07.2025 про що надав відповідні докази (розрахунок та платіжні інструкції), та відповідно у рамках примусового виконання (виконавче провадження ВП № 79506187) вищезазначеного рішення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) І.В. Косіновим встановлено фактичне виконання рішення суду Боржником в повному обсязі, та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання вимог п.1 ч.2 ст.18 та ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках ВП 79506187 при перевірці стану виконання рішення у справі № 280/4144/25 в розрізі вчинення ГУ ДСНС у Запорізькій області нарахування та виплати компенсації втрати доходу за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі №280/4144/25, та судом не встановлено підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі та зобов`язання відповідача подати звіт (ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 280/4144/25). ГУ ДСНС у Запорізькій області просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача 14.01.2026 надано до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

19 січня 2026 року на адресу суду надійшов відзив Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України на позовну заяву. Відділ заперечує проти позову ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідач наполягає на тому, що до повноважень державного виконавця не відноситься здійснення перевірки правильності нарахування незаконно недоплаченої ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів по судовому рішенню, яке має зобов`язальний характер без зазначення конкретних сум. Таким чином, під час виконання виконавчого провадження № 79506187 з виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/11424/25 державним виконавцем додержано норм чинного Закону. Додатково у разі незгоди з перерахунком, здійсненим боржником на виконання вимог виконавчого документа, стягувач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у відповідності до ст.383 КАС України. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представником третьої особи в судове засідання 20.01.2026 подано заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 20.01.2026 вирішено розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів без здійснення запису судового засідання технічними засобами.

Ухвалою суду від 22.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2026 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 про залишення позовної заяви без розгляду. Справу направлено для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

Матеріали адміністративної справи надійшли на адресу Запорізького окружного адміністративного суду та передані судді 27.08.2026.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2026 позовну прийнято до розгляду, продовжено розгляд справи зі стадії на якій його було припинено в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2026 замінено назву відповідача в адміністративній справі з «Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса)» на «Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України».

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі № 280/4144/25, яке набрало законної сили 02.10.2025, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Косінова І.В. від 05.11.2025 ВП № 79506187 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 280/4144/25, виданого Запорізького окружним адміністративним судом 24.10.2025.

24 листопада 2025 року ГУ ДСНС України у Запорізькій області направило на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду (вих № 53 001-7257/53 08).

На підставі заяви ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 24.11.2025 № 53 001-7257/53 08, у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Косінова І.В. від 02.12.2025 закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою та третьою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що перевірка виконавцем виконання рішення боржником є його обов`язком та необхідною умовою для встановлення наявності підстав закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження встановлені положеннями ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Спірним у даному випадку є повнота заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, виходив зі змісту листа ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 24.11.2025 № 53 001-7257/53 08, наданого ГУ ДСНС України у Запорізькій області розрахунку компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації за період з 01.01.2017 по 28.02.20218 та з 01.12.2018 по 31.12.2018, платіжних інструкцій від 19.11.2025 №№ 1708, 1707, 1706, 1704.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2020 у справі № 809/1370/17 прямо вказав, що закінчення виконавчого провадження на підставі листа боржника без перевірки фактичного виконання або за наявності суперечностей у наданих матеріалах свідчить про порушення порядку виконання судового рішення. Держава в особі органу державної виконавчої служби зобов`язана пересвідчитися у наявності належних правових підстав для такого закінчення, а не покладатися на декларативні твердження боржника.

У постанові від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23 Верховний Суд наголосив, що п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII може бути застосований лише за умови встановлення фактичного повного виконання рішення, при цьому постанова про закінчення виконавчого провадження має бути мотивованою, містити встановлені обставини та зазначення способів їх перевірки, а державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись у виконанні рішення саме в обсязі та спосіб, визначені резолютивною частиною судового рішення.

У цій самій постанові Верховний Суд послався на релевантну правову позицію, викладену у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23, в якій підкреслено, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження. У зазначеній постанові Суд заначив, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Також суд констатував, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновків, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження може бути закінчене виключно за умови фактичного виконання судового рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Крім того, Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження з цих підстав має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника.

Суд наголошує на тому, що позивачем були надані заперечення щодо проведеного відповідачем розрахунку суми нарахованої йому компенсації.

Однак, матеріалами справи не підтверджується факт перевірки відповідачем повноти виконання боржником судового рішення у справі № 280/4144/25.

Надані виконавцю боржником докази виконання судового рішення містять лише декларативне твердження про виконання судового рішення з цитуванням змісту резолютивної частини рішення. Однак, будь-яких розрахунків суми компенсації боржником виконавцю не було надано, а виконавцем не витребувано.

За встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не здійснив всіх передбачених чинним законодавством заходів для з`ясування повноти виконання судового рішення.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд висновує, що бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог п.1 ч.2 ст.18 та ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках ВП 79506187 при перевірці стану виконання рішення у справі № 280/4144/25 в розрізі вчинення боржником – Головним управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахування та виплати компенсації втрати доходу за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018, попри факт його обтяження у судовому порядку зі вчинення означених дій за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 у виконавчому провадженні ВП № 79506187 свідчать про поведінку, яка не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому позовні вимоги в частині оскарження таких дій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Постанова від 02.12.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП 79506187 є похідною від бездіяльності, до висновку про протиправність якої дійшов суд, тому суд висновує про прийняття такої не у спосіб, який відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, а отже така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі № 818/985/18 та від 26.12.2019 у справі № 810/637/18.

Так, відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є достатньою та самостійною правовою підставою для його відновлення, що не потребує додаткового зобов`язання судом відповідача до вчинення відповідних дій. Обов`язок щодо відновлення виконавчого провадження виникає безпосередньо із закону та підлягає виконанню виконавцем автоматично після набрання законної сили судовим рішенням про скасування такої постанови.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині не потребують окремого судового захисту, оскільки ефективний спосіб поновлення порушеного права досягається шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що даній справі позивач довів належними та достатніми доказами наявність порушень з боку відповідача, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог наявні підстави для стягнення судового збору з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 58 ЄДРПОУ 43315529), третя особа Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65, ЄДРПОУ 38625593) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання вимог п.1 ч.2 ст.18 та ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках ВП 79506187 при перевірці стану виконання рішення у справі № 280/4144/25 в розрізі вчинення боржником – Головним управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахування та виплати компенсації втрати доходу за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018, попри факт його обтяження у судовому порядку зі вчинення означених дій за період з 01.01.2017 по 28.02.2025.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Косінова І.В. від 02.12.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП 79506187.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 937,92 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз