Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №240/23738/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/23738/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2015 по 28.02.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2015 по 30.11.2015 наростаючим підсумком;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 01.04.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2022 із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 26.04.2022 по 31.12.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2022 по 31.12.2022 із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 15.06.2015 по день фактичної виплати індексації;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача понесені нею судові витрати пов`язані із розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 15.06.2015 по 01.04.2022 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 та з 26.04.2022 по 23.04.2023 у військовій частині НОМЕР_2 . 23.04.2023 ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2023 № 110 була виключена зі списків особового складу та вибула до нового місця служби. Адвокат Грішин Євген Олексійович звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про надання відомостей, щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження нею служби у відповідних військових частинах. 27.05.2026 від військової частини НОМЕР_1 надійшли листи-відповіді. У листі-відповіді від 25.05.2026 № 742/639 стало відомо, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 з 01.07.2015. У листа-відповіді від 25.05.2026 № 742/640 були долучені витяги з наказів про зарахування та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 10.06.2026 від військової частини НОМЕР_2 надійшов лист-відповідь від 10.06.2026 № 843/2651 із довідкою від 01.06.2026 № 387/840 про нарахування та виплату індексації та довідкою 01.06.2026 № 387/841 про нарахування та виплату індексації. З наданих документів стало відомо, що ОСОБА_1 за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 15.06.2015 по 31.07.2020 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та нарахування та виплата почалась з 01.08.2020. За період служби у військовій частині НОМЕР_2 індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась у зменшеному розмірі.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.07.2026, відповідач зазначив, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу або місяць збільшення заробітної плати, а після 01.12.2015 - місяць збільшення тарифної ставки (окладу). ОСОБА_1 , яка призвана по частковій мобілізації, зарахована до списків особового складу з 13.06.2015. Таким чином базовим місяцем для обчислення індексації став червень 2015 року. Оскільки базовий місяць змінювався у зв`язку з збільшенням заробітної плати, нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного військовослужбовця. Оскільки позивачку прийнято на військову службу у червні 2015 року, нарахування індексації в червні 2015 року не здійснюється. Починаючи з липня 2015 року розрахунок ІСЦ здійснюється наростаючим підсумком до перевищення встановленого порогу індексації 101 %. За період з липня по листопад 2015 року жодного разу не перевищено поріг 101 %, тому сума індексації становить 0,00 грн. Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи, військова частина НОМЕР_2 вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2015 № 112 (фактично з 13.06.2015), ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини у зв`язку з призовом за частковою мобілізацією, де вона проходила військову службу до 01.04.2022.

01.07.2015 військова частина НОМЕР_1 перейшла на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .

За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 15.06.2015 по 31.07.2020 індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 59, позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.04.2022 № 103 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , де вона проходила службу по 23.04.2023.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2023 № 110, позивача було виключено зі списків особового складу цієї військової частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь на адвокатський запит 10.06.2026 за № 843/2651 із доданими довідками про нарахування та виплату індексації від 01.06.2026 № 387/840 та № 387/841.

Позивачу вперше стало відомо про те, що за період з 15.06.2015 по 31.07.2020 індексація не нараховувалася взагалі, а за подальший період виплачувалася у заниженому розмірі.

У зв`язку з цим, представник позивача адвокат Грішин Є.О. звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою для захисту порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою-другою статті 5 Закону № 1282-XІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XІІ).

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"". Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до пункту 10-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у червні 2015 року), для працівників, яких прийнято на роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розпочинається з місяця, наступного за місяцем прийняття на роботу, що визначає липень 2015 року першим розрахунковим місяцем.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII та пунктом 1-1 Порядку № 1078, індексація грошових доходів здійснюється в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищила встановлений поріг індексації, який у 2015 році становив 101,0 відсотка. Сам обчислювальний механізм полягає у послідовному множенні місячних індексів споживчих цін, офіційно опублікованих Державною службою статистики України.

Джерелом вихідних цифрових даних є офіційні статистичні експрес-випуски та відомості Державної служби статистики України за 2015 рік, відповідно до яких індекси споживчих цін становили: за липень 2015 року - 99,0 відсотка (у математичному еквіваленті 0,990), за серпень 2015 року - 99,2 відсотка (0,992), за вересень 2015 року - 102,3 відсотка (1,023) та за жовтень 2015 року - 100,9 відсотка (1,009).

Здійснюючи розрахунок наростаючим підсумком, за період липня 2015 року показник склав 0,990 (99,0 відсотка), що нижче порогу.

За період липень-серпень 2015 року шляхом множення місячних індексів отримано результат 0,98208 (0,990 х 0,992), або 98,2 відсотка.

За період липень-вересень 2015 року розрахунковий індекс наростаючим підсумком досяг 1,00467 (0,98208 х 1,023), що у відсотковому вираженні становить 100,5 відсотка і також не перевищувало нормативно визначений поріг у 101,0 відсотка.

У разі приєднання до розрахунку місячного індексу за жовтень 2015 року сукупний індекс споживчих цін наростаючим підсумком склав 1,01371 (1,00467 х 1,009), що дорівнює 101,4 відсотка.

Таким чином, саме у жовтні 2015 року величиною 101,4 відсотка було вперше перевищено законодавчий поріг індексації у 101,0 відсотка.

Приписами абзацу першого пункту 1-1 Порядку № 1078 встановлено правило, за яким значення індексу споживчих цін застосовується з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому його офіційно опубліковано.

З огляду на те, що індекс споживчих цін за жовтень 2015 року був офіційно оприлюднений Державною службою статистики України у листопаді 2015 року, першим місяцем, з 1-го числа якого настало право на нарахування та виплату індексації із застосуванням коефіцієнта 1,4 відсотка, є грудень 2015 року.

Тобто в період червня-листопада 2015 року індексація не нараховувалася правомірно.

При цьому, порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивачки на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Матеріалами справи підтверджено, що індексація позивачки за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не нараховувалася та не виплачувалася.

Суд наголошує, що відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, тому невиплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у цей період є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття "базовий місяць".

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Тож до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості правового регулювання обчислення індексації грошового доходу Верховний Суд звертав увагу у постанові від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Постанови № 1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пунктом 2 Постанови № 1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:

"здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну "базовий місяць";

"зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)".

Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови № 1013, було встановлено, що:

- підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом пункту 6 постанови № 1013 цей акт застосовується з 01.12.2015.

Отже, Постановою № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)", з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, пункті 62 постанови від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22.

У той же час до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке:

- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачених законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Водночас, на що звертав увагу Верховний Суд у справі № 420/9187/21, вилучення терміну "базовий місяць" та запровадження поняття "місяць підвищення доходу" не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у "базовому місяці", так і у "місяці підвищення доходу" індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 як військовослужбовця, з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Таким чином, місяцями підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас усі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути враховані для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що військова частина НОМЕР_2 , починаючи з грудня 2015 року, повинна була застосовувати січень 2008 року як місяць підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком № 1078.

Аналогічна правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 380/5811/21.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу є правомірними та підлягають задоволенню.

З приводу нарахування та виплати фіксованої щомісячної індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 суд враховує таке.

Заявлені в цій частині позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що розмір підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, а тому в силу абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 військова частина НОМЕР_2 була зобов`язана з 01.03.2018 виплачувати індексацію-різницю грошового забезпечення, яка є різницею між сумою індексації і розміром підвищення доходу, однак такої виплати не здійснювала.

Суд зауважує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися й одночасно, й окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо "індексації-різниці" суд зазначає, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мова йде про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить на користь висновку, що нарахування й виплата сум індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базового місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у спірний період ОСОБА_1 виплачувалася індексація грошового забезпечення внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації-різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що невиплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивачки та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 520/6243/22 від 22.06.2023.

Тобто відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення, з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базового місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Проте військова частина НОМЕР_2 у порушення абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 для встановлення наявності підстав для виплати ОСОБА_1 індексації її грошового забезпечення у місяці підвищення доходу не встановила, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшла необґрунтованого висновку про відсутність підстав для перерахунку ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 400/9920/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 01.04.2022 та з 26.04.2022 по 31.12.2022 повинна бути перерахована та виплачена з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Суд зазначає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивачки, належить до компетенції військової частини НОМЕР_2 , і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку військовою частиною НОМЕР_2 . Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як уже зазначалось, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, на підставі Постанови № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, наступне підвищення розміру грошового забезпечення відбулось на підставі Постанови № 704, яка набрала чинності 01.03.2018.

Отже, поточна індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підлягає обчисленню з урахуванням як базового місяця січня 2008 року, а після 01.03.2018 - березня 2018 року, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в цій частині.

З урахуванням встановлених обставин, наведених норм чинного законодавства України та зазначених правових висновків Верховного Суду, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунок суми індексації, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, слід зазначити таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами, визначеними цим Законом, слід розуміти грошові доходи громадян, які вони отримують на території України та які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.

Разом із тим стаття 4 Закону № 2050-ІІІ встановлює, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсійних виплат). Кошти, що підлягають нарахуванню як компенсація громадянину втрати частини доходу, у тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата доходу (заборгованості).

Системний аналіз норм зазначеного Закону дає підстави для висновку, що право на таку компенсацію виникає незалежно від підстав нарахування відповідного доходу, зокрема й у випадку, коли відповідні суми підлягають виплаті на виконання судового рішення.

Разом із тим вирішальним для застосування механізму компенсації є встановлення факту порушення строків виплати доходу, а також наявності періоду затримки, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Остання правова позиція Верховного Суду у цій категорії спорів викладена у постановах від 10.04.2025 у справі № 420/29059/24, від 14.05.2025 у справі № 160/672/24, від 03.12.2025 у справі № 520/25464/23 та від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.

Верховний Суд у своїх рішеннях виходить із того, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, яка: нараховується на суму нарахованого, але невиплаченого доходу; має допоміжний характер від основного зобов`язання; відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ підлягає виплаті у місяці здійснення фактичної виплати заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення в особи матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише можливим у майбутньому.

Так, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передують несвоєчасні нарахування та виплата доходу за певний період, адже нарахування такого виду компенсації здійснюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого особі доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган, який здійснює нарахування, набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон № 2050-ІІІ не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного порушення строків виплати доходу. До моменту фактичної виплати заборгованості відповідний обов`язок не виникає, а отже, відсутні підстави для судового захисту. У зв`язку з цим вимоги про стягнення компенсації до настання такого моменту є передчасними.

Таким чином, хоча право особи на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ є безспірним у зв`язку з доведеним фактом нарахування, проте у разі, якщо це право на момент звернення до суду не було порушено (невиплата нарахованої пенсії), воно не може бути предметом судового захисту. Суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган, який здійснює нарахування, виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов`язок виникне, тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.

Зазначену правову позицію до відома судів першої інстанції довів Сьомий апеляційний адміністративний суд листом від 03.04.2-26 № 02.5-02/21975/2026.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у їх сукупності, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08.03.2023 у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення судових витрат у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 гривень 00 копійок.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: Договір про представництво та надання правничої (правової) допомоги від 09.05.2026, Додаткову угоду № 3 від 09.05.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АМ № 1217567 від 01.07.2026, рахунок на оплату від 09.05.2026 № 45 та квитанцію про сплату коштів від 30.06.2026 № ПН1546 на суму 2500 гривень 00 копійок.

Згідно з пунктами 3, 4 Додаткової угоди № 3 від 09.05.2026 вартість правничих послуг є фіксованою та становить 2500 гривень 00 копійок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зазначено, що фіксований розмір гонорару у означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі № 360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна й інші проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, а також те, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без виклику сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), зважаючи на сформовану судову практику (у тому числі Верховного Суду) суд вважає розмір вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та результатом розгляду справи, а отже, вимоги про відшкодування 2500,00 грн витрат на правничу допомогу - необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності.

Враховуючи досліджені судом докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, часткове задоволення позову, суд доходить висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн на користь позивача.

Аналізуючи надані докази відповідно до вимог статей 132, 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500 гривень 00 копійок є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг (збір доказів, підготовка та подання адвокатських запитів, складання позовної заяви), є реальним та підтвердженим належними розрахунковими документами.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (як учасник бойових дій та позивач у справі про стягнення грошового забезпечення), тому розподіл судового збору судом не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.04.2022, виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.04.2022, виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та з урахуванням виплачених раніше сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та з урахуванням виплачених раніше сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 1500,00 грн (одну тисячу п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 16 вересня 2026 р.

16.09.26