Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/21273/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/21273/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

20.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 інваліду другої групи, першої категорії, додаткової пенсії щодо заподіяної шкоди здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно порядку та розміру, визначеному статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи 01.02.2023 (час встановлення інвалідності);

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської аварії ОСОБА_1 , у порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.02.2023 за часом становлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 20.08.2026.

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

11.08.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2026 № 0400-011006-8/150269, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії не звертався, рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії не приймалося, а тому, на думку відповідача, правовідносини між сторонами не виникали. Відповідач також зазначає, що позивачу вже встановлено доплату до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 1038,00 грн, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, для осіб, що належать до категорії 1, які є особами з інвалідністю ІІ групи, становить 379,6 грн згідно з пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену у зв`язку з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною «каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС (під час призову з запасу ВС)», що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 762562.

За рішенням відповідача від 27.02.2026 № 912280122315 розмір пенсії позивача з 01.03.2026 становить 22 317,96 грн.

До його складу входять основний розмір пенсії, обчислений із заробітку - 23 192,44 грн, цільова грошова допомога - 50,00 грн та підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 1038,00 грн, зменшені на суми обмеження індексації з 01.03.2023 (1328,64 грн) та з 01.03.2025 (633,84 грн). Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у складі пенсійної виплати позивача, визначеної цим рішенням та рішенням від 20.12.2025, відсутня. Доказів її нарахування та виплати позивачу після встановлення йому ІІ групи інвалідності відповідач суду не надав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в чинній редакції, за якою особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, що належать до категорії 1, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується у таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю ІІ групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю ІІІ групи - 284,7 гривні.

Постановою від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, і сформував такі висновки: додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, а внесені зміни порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. Верховний Суд також наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, а відтак позивач як особа, віднесена до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Аналогічного підходу дотримується і Третій апеляційний адміністративний суд, який у постанові від 06.07.2026 у справі № 160/35565/25 залишив без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення суду першої інстанції, ухвалене із застосуванням Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.

Щодо доводу відповідача про те, що позивач не звертався до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії, а тому правовідносини між сторонами не виникали, суд зазначає таке.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, віднесено до складу пенсійного забезпечення осіб, віднесених до категорії 1, а стаття 50 цього Закону не пов`язує її призначення з поданням окремої заяви. У постанові від 01.06.2026 у справі № 340/960/26 Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що ні норми Закону № 796-XII, ані норми Закону № 1058-IV не передбачають попереднього звернення як передумови для призначення і виплати пенсіонеру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, окремого або додаткового звернення пенсіонера до органу пенсійного фонду. У постанові від 06.07.2026 у справі № 160/35565/25 той самий суд вказав, що право особи на перерахунок пенсії не залежить від її звернення чи незвернення до пенсійного органу із заявою встановленого зразка.

Крім того, відповідач не заперечує, що позивач перебуває у нього на обліку, а всі відомості, необхідні для нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, категорія постраждалого, група інвалідності та її причина містяться в пенсійній справі позивача і відтворені у рішеннях відповідача про перерахунок пенсії. Отже, ненарахування позивачу цієї виплати не може бути виправдане відсутністю його звернення.

Щодо доводу відповідача про те, що позивачу вже встановлено доплату до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 1038,00 грн, суд зазначає, що підвищення до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, є різними за правовою природою виплатами, які встановлені різними законами та надаються з різних підстав. Наявність підвищення, передбаченого законодавством про статус ветеранів війни, не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, право на яку прямо передбачене статтями 49, 50 Закону № 796-ХІІ.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а та від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 суд відхиляє, оскільки ці постанови ухвалені до формування судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висновків, викладених у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, і ґрунтуються на тому самому підході щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, від якого Верховний Суд відступив. Посилання відповідача на статтю 62 Закону № 796-ХІІ наведеного не спростовує, оскільки ця норма стосується порядку роз`яснення застосування Закону, а не повноваження встановлювати розмір соціальної гарантії всупереч закону. Доводи відповідача з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03.06.2014 наведених висновків Верховного Суду не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача. Доказів нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, передбаченому статтею 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.02.2023, тобто з дати, зазначеної в довідці медико-соціальної експертної комісії як дата встановлення інвалідності і з якої позивач просить здійснити нарахування та виплату (виходити за межі заявлених вимог суд не вправі), є протиправними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої додаткової пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Оскільки розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначений законом імперативно, вибору між кількома правомірними варіантами поведінки відповідач не має.

Водночас суд не здійснює обчислення конкретних сум, які підлягають виплаті позивачу, оскільки нарахування пенсійних виплат належить до повноважень органу Пенсійного фонду України та здійснюється ним у порядку, встановленому законодавством.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 інваліду другої групи, першої категорії, додаткової пенсії щодо заподіяної шкоди здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно порядку та розміру, визначеному статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи 01.02.2023 (час встановлення інвалідності).

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської аварії ОСОБА_1 , у порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.02.2023 за часом становлення інвалідності.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез