Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/22006/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/22006/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

24.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплачувати з 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням зазначеної індексації та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим і фактично виплаченим розміром пенсії з 01.03.2026 по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, здійснивши з 01.03.2026 індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, тоді як норма, якою таке обмеження було встановлено, визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 і втратила чинність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 26.08.2026.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами адміністративного позову доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 27.07.2026, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, станом на дату ухвалення цього рішення відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену (обчислену) з 14.04.1990 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII), обчислену виходячи з 95 відсотків сум грошового забезпечення (вислуга років - 47).

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 160/8081/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 95 відсотків від грошового забезпечення 29 569,65 грн, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2024 № ФД77599.

15.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою 20.04.2026 за вхідним № 40429/Ш-0400-26, у якій просив перерахувати (нарахувати) та виплачувати позивачу з 01.03.2026 пенсію без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, від 25 лютого 2025 року № 209 і від 25 лютого 2026 року № 236, а в разі відмови надати розрахунок пенсії станом на 01.03.2026.

Листом від 18.05.2026 відповідач у задоволенні заяви позивача відмовив, зазначивши, що «на виконання Постанови № 236 з 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 проіндексовано, але перерахунок не призвів до її збільшення, оскільки він вже отримує пенсію в максимальному розмірі, а також не відноситься до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром, з урахуванням Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022».

Згідно з наданим відповідачем розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.03.2026 сума грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії становить 29 569,65 грн, базовий розмір пенсії (95 відсотків грошового забезпечення) - 28 091,17 грн.

З урахуванням сум збільшення внаслідок індексації, встановлених у 2024 році (1 500,00 грн), у 2025 році (1 500,00 грн) та у 2026 році (2 595,00 грн), основний розмір пенсії становить 33 686,17 грн, а з урахуванням надбавок (як особі, віднесеній до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - 170,82 грн та як дитині війни - 66,43 грн) підсумок пенсії складає 33 923,42 грн.

Водночас із того самого розрахунку вбачається, що до нарахованої суми відповідач застосував обмеження максимальним розміром пенсії: за рядком «З урахуванням максимального розміру пенсії» підсумок пенсії визначено у сумі 25 950,00 грн, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність (2 595,00 грн х 10). Разом із доплатою до попереднього розміру пенсії, встановленою на підставі рішення суду (1 068,79 грн), до виплати позивачу визначено 27 018,79 грн.

Отже, різниця, яка виникла внаслідок застосування відповідачем обмеження максимальним розміром пенсії, становить 7 973,42 грн щомісяця (33 923,42 грн - 25 950,00 грн); доплата до попереднього розміру пенсії, встановлена на підставі рішення суду (1 068,79 грн), до підсумку пенсії 33 923,42 грн не включена і виплачується понад обмежений розмір.

Не погоджуючись із застосуванням до розміру нарахованої пенсії обмеження максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначені Законом № 2262-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 64 Закону № 2262-XII передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII було встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Оскільки на момент набрання чинності цими змінами частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII вже втратила чинність за Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, здійснені зміни є нереалізованими і самі по собі не відновлюють та не створюють підстав для застосування обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі – постанова № 236) установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,121 (пункт 1), а підпунктом 1 пункту 2 передбачено підвищення на цей коефіцієнт розмірів пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII. Пунктом 3 постанови № 236 встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2 595 гривень.

Суд звертає увагу, що постанова № 236 не встановлює самостійного обмеження максимального розміру самої пенсії. Обмеження, застосоване відповідачем до позивача, є іншим за змістом – це обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тобто саме те обмеження, яке передбачалося частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII і яке втратило чинність з 20.12.2016. Отже, застосування такого обмеження до пенсії позивача повністю залежить від того, чи існує на момент виникнення спірних правовідносин чинна норма закону, яка встановлює максимальний розмір пенсії для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

Суд окремо зазначає, що обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок індексації сумою 2 595 гривень (пункт 3 постанови № 236) і обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами є двома різними за змістом обмеженнями. Перше з них встановлене чинним підзаконним актом у межах повноважень, делегованих Кабінету Міністрів України, позивачем не оскаржується і предметом цього спору не є; із розрахунку пенсії вбачається, що сума збільшення внаслідок індексації у 2026 році визначена саме в межах цього обмеження - 2 595,00 грн. Предметом цього спору є виключно застосування відповідачем до нарахованої позивачу пенсії обмеження її максимального розміру.

Відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі – Закон № 4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цього припису Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – постанова № 1778). Зазначеними актами шляхом застосування коефіцієнтів встановлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 цього Закону.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України (рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 28.08.2020 № 10-р/2020). Отже, у разі суперечності між нормами закону про Державний бюджет України і нормами спеціальних законів, якими врегульовано ті самі правовідносини, застосуванню підлягають норми спеціальних законів, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону № 4695-IX і постанови № 1778. Аналогічний висновок щодо співвідношення закону про Державний бюджет України і Закону № 2262-XII викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2026 у справі № 560/5580/25.

Одночасно частиною першою статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон № 3668-VI), у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII, встановлено обмеження максимального розміру пенсій, аналогічне за змістом обмеженню, визначеному частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, визнаному неконституційним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 сформувала правову позицію, за якою норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у відносинах з державою, завжди тлумачаться на користь особи; за наявності правових прогалин щодо захисту прав людини органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи. Аналогічний висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Суд також враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення її дії, зокрема, на Закон № 2262-XII. Разом з тим, оскільки предметом зазначеного Рішення є забезпечення соціальних гарантій для осіб, на яких поширюються приписи частини п`ятої статті 17 Конституції України, а належність позивача до цієї категорії осіб матеріалами справи не підтверджена і сторонами не заявлялася, суд не покладає це Рішення в основу задоволення позову, обмежуючись наведеним вище обґрунтуванням щодо неоднозначності правового регулювання спірних правовідносин.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що за наявності колізії (неоднозначності) у визначенні максимального розміру пенсії, яка виникла внаслідок визнання неконституційною частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII за одночасного існування аналогічного за змістом обмеження в статті 2 Закону № 3668-VI, застосуванню підлягає підхід, найбільш сприятливий для позивача, тобто без застосування обмеження максимальним розміром пенсії.

Доводи відповідача, наведені в листі від 18.05.2026, про те, що позивач «не відноситься до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром, з урахуванням Рішення № 7-р (ІІ)», суд відхиляє. Право позивача на отримання пенсії без застосування обмеження її максимального розміру ґрунтується не на Рішенні Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 і не на належності позивача до окремої категорії осіб, а на тому, що норма закону, яка встановлювала таке обмеження для пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, є нечинною з 20.12.2016, а наявна неоднозначність правового регулювання тлумачиться на користь особи.

Посилання відповідача на те, що позивач «вже отримує пенсію в максимальному розмірі», суд також відхиляє, оскільки цей максимальний розмір визначено відповідачем із застосуванням саме того обмеження, яке втратило чинність.

Довід відповідача про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 160/8081/24 його не було зобов`язано провести індексацію пенсії відповідно до постанов № 185, № 209 та № 236 понад максимальний розмір, суд також відхиляє. Предметом цієї справи є правомірність дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2026 за постановою № 236, а не обсяг виконання раніше ухваленого судового рішення. Відсутність у рішенні у справі № 160/8081/24 приписів щодо обмеження максимальним розміром не створює для відповідача права застосовувати норму закону, яка є нечинною.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 10.06.2026 у справі № 420/30259/24, згідно з яким обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII, а також із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.04.2026 у справі № 460/10039/24. Аналогічно вирішено спір, що виник із застосування постанови № 236, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 340/3075/26. В силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує зазначені правові висновки Верховного Суду.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою № 236, є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, відзиву на позовну заяву не подав і жодних доказів правомірності застосування до нарахованої позивачу пенсії обмеження максимальним розміром суду не надав.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що в резолютивній частині цього рішення позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії викладена з уточненням формулювання прохальної частини позовної заяви: слова «різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром» наведено як «різниці між нарахованим розміром пенсії та розміром пенсії, виплаченим із застосуванням обмеження максимальним розміром». Зазначене уточнення має виключно редакційний характер, не змінює ні змісту, ні обсягу заявленої позовної вимоги та зумовлене вимогою виконуваності судового рішення, оскільки різниця, про стягнення якої просить позивач, утворилася саме між нарахованим розміром пенсії та розміром, фактично виплаченим після застосування обмеження.

Судовий збір позивачем не сплачувався, інших судових витрат позивач не поніс, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплачувати з 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням зазначеної індексації та здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та розміром пенсії, виплаченим із застосуванням обмеження максимальним розміром, за період з 01.03.2026 по день проведення перерахунку.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез