Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №711/1214/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/1214/26

Провадження № 22-ц/821/1655/26

Категорія: 331060000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з вересня 2018 року по 08 листопада 2025 року.

Заяву мотивувала тим, що її цивільного чоловіка, ОСОБА_3 було призвано на військову службу до лав Збройних Сил України з метою захисту Батьківщини.

Згідно із Сповіщення сім`ї № 675 від 17.11.2025 вбачається, що ОСОБА_3 , кулеметник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 08.11.2025 внаслідок ураження FPV-дроном поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області. Після проведення пошукових заходів солдата ОСОБА_3 виявлено не було, зусилля на відновлення зв`язку не дали результатів.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за вищевказаним фактом, Черкаським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області 22.11.2025 зареєстровано кримінальне провадження № 12025250310003865 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Після отримання інформації про зникнення цивільного чоловіка заявниця опинилася в ситуації, за якої була фактично позбавлена можливості вчиняти будь-які юридичні дії.

Зокрема, не мала змоги звертатись до правоохоронних органів для отримання відомостей про хід досудового розслідування, а також ініціювати питання щодо оформлення виплат грошових пільг відповідно до чинного законодавства.

У всіх випадках їй відмовляли у вчиненні відповідних дій та наданні інформації виключно з підстави відсутності статусу офіційної дружини військовослужбовця, що фактично унеможливило реалізацію її прав та законних інтересів.

Таким чином, встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без офіційно зареєстрованого шлюбу є необхідним для підтвердження її соціального статусу, що безпосередньо впливає на реалізацію її прав у сфері соціального забезпечення та отримання передбачених законодавством пільг.

У зв`язку з наведеним, встановлення цього факту має істотне значення, оскільки від нього залежить виникнення, зміна або припинення майнових і немайнових прав заявниці, що відповідає положенням ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вказувала, що заявниця та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім`єю протягом багатьох років, а саме з вересня 2018 року, хоча їх стосунки не були оформлені шляхом державної реєстрації шлюбу.

Питання офіційного оформлення відносин у родині не порушувалося, оскільки це суперечило особистим переконанням щодо інституту шлюбу. Для них із ОСОБА_3 визначальним було не формальне підтвердження стосунків, а фактичне спільне життя, взаємна підтримка, ведення спільного господарства та спільні сімейні цінності.

Зазначала, що протягом усього періоду їхнього спільного проживання між ними існували всі характерні ознаки сімейних відносин, притаманні подружжю. Зокрема, вони спільно проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади № 2025/018261475 від 05.12.2025 та № 2025/018261450 від 05.12.2025, а також Актом опитування сусідів № 2556.

За вказаною адресою було організовано спільний побут та ведення домашнього господарства: вони спільно здійснювали щоденні покупки, організовували харчування, забезпечували догляд за житлом, утримання та покращення майна, узгоджували й розподіляли витрати в межах спільного бюджету для покриття поточних і важливих потреб, що здійснювалося за рахунок спільних коштів, що підтверджується виписками з банківських рахунків, які свідчать про систематичне здійснення відповідних платежів та перерахування коштів на спільні потреби.

Окрім ведення спільного побуту, проводили разом дозвілля, відвідували культурні заходи, подорожували та брали участь у сімейних подіях, що свідчить про сталий характер відносин як сімейних, зазначене підтверджується спільними фотознімками за відповідні періоди.

Разом з тим, вони підтримували один одного у складних життєвих обставинах, спільно ухвалювали важливі рішення, що стосувалися побутових, фінансових та особистих питань, що додатково підтверджує наявність стійких сімейних відносин, притаманних подружжю.

Більше того, з часом, усвідомлюючи дружиною ОСОБА_3 та маючи намір ідентифікувати себе як член його сім`ї, заявниця змінила своє прізвище на його прізвище, що свідчить про серйозність і тривалий характер відносин та спільний намір створити сім`ю, попри відсутність державної реєстрації шлюбу, що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 03.12.2019.

Вказувала, що до кола близьких родичів ОСОБА_3 належала його мати, яка на цей час померла. Щодо батька будь-які достовірні відомості про нього відсутні. ОСОБА_3 ніколи не підтримував з ним жодних стосунків, фактичного його не знав і не виявляв бажання спілкуватися, а його батько є іноземцем. Відтак спір про право у цій справі, на думку заявниці, відсутній.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з вересня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду мотивовано тим, що здобуті у справі докази у сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з вересня 2018 року по 08 листопада 2025 року (зник безвісти 08.11.2025) за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, були пов`язані спільними правами та обов`язками, мали усталені відносини, які притаманні подружжю.

Також судом встановлено, що ніхто із них у шлюбі у цей час не перебував.

Встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки від цього факту залежить реалізація заявницею права на подачу документів та отримання відповідей з питань розшуку безвісти зниклого, а також підтвердження належності їй пільг, що передбачені законом для членів сім`ї зниклих безвісти військовослужбовців.

Крім того, судом першої інстанції в судовому засіданні допитані свідки, зокрема, ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 по лінії матері, яка пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали як подружжя, спільно проводили час, проживали у квартирі матері ОСОБА_3 , сплачували комунальні послуги, облаштували побут, мали спільні інтереси та їх погляди на життя, побут, харчування співпадали.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, Міністерство оборони України подало через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Вважає судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, допускається виключно у разі, якщо цей факт безпосередньо породжує для заявника конкретні юридичні наслідки.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що ОСОБА_3 є зниклим безвісти військовослужбовцем, тому встановлення того чи іншого факту повинно мати наслідком виникнення у заявниці прав, пов`язаних зі зникненням безвісти військовослужбовця.

Так, законодавством визначено соціальні гарантії членам сімей зниклих безвісти військовослужбовців, а саме виплата відповідним особам грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Водночас, заявниця не є особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Більш того, у разі встановлення згаданого факту, ОСОБА_1 також не набуде жодних прав на виплати, пов`язані зі зникненням безвісти ОСОБА_3 .

Наголошує, що право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання заявниці та зниклого безвісти ОСОБА_3 , не свідчить про те, що остання має офіційний статус дружини.

Отже, мета встановлення факту, зазначена у заяві, не буде досягнута та не матиме жодних юридичних наслідків, пов`язаних з виплатою заявниці грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, оскільки відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 право на таку виплату мають особи, вичерпний перелік яких зазначено у п. 7 цього Порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо факту спільного проживання та вказує, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини.

Відзив на апеляційну скаргу

07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Чакалова Р. К. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без офіційно зареєстрованого шлюбу є необхідним для підтвердження соціального статусу заявниці, що безпосередньо впливає на реалізацію прав у сфері соціального забезпечення та отримання передбачених законодавством пільг і виплат. Твердження Міністерства оборони України про відсутність юридичних наслідків встановлення такого факту є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

В апеляційній скарзі скаржник лише формально вказує на те, шо заявницею не доведено факт спільного проживання, ведення спільного господарства, бюджету тощо. При цьому скаржник не заперечує належність та допустимість наданих заявницею доказів, які підтверджують заявлений факт.

Поряд з цим, заявниця та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім`єю протягом багатьох років, а саме з вересня 2018 року.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, а рішення першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 03.12.2019, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 18).

До матеріалів справи надана копія паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 26.12.2017 виданого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.04.2026 ОСОБА_3 має право власності на 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Свідоцтва про право власності на спадщину від 28.12.2022 та 1/3 частини вказаної квартири, згідно Свідоцтва про право власності від 25.11.2004 (а.с. 121).

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.01.1994, про що свідчить Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/018261475 від 05.12.2025 (а.с. 20).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.09.2019, про що свідчить Витяг з реєстру територіальної громади № 2025/018261450 від 05.12.2025 (а.с. 19).

Згідно з Актом опитування сусідів № 2556 від 15.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_3 з грудня 2019 року до моменту мобілізації 09.08.2025. Акт засвідчений головним спеціалістом та заступником директора департаменту - начальником управляння соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (а.с. 42-43).

До матеріалів справи долучена довідка АТ КБ «ПриватБанк» № 5К42DJ0GN3BSIGH2 від 11.12.2025 про те, що ОСОБА_1 здійснювала платежі, перелік яких наданий у Додатку № 1. З вказаного Додатку вбачається, що починаючи з червня 2020 року ОСОБА_1 на постійній основі здійснювала оплату комунальних послуг, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45-75).

Відповідно до копії довідки № 2523 від 25.12.2025 солдат ОСОБА_3 в період з 11.08.2025 по 08.11.2025 (зник безвісти 08.11.2025), проходив військову службу за призивом під час загальної мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 40).

Згідно копії сповіщення сім`ї № 675 від 17.11.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 повідомлено ОСОБА_1 про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 зник безвісти 08.11.2025 внаслідок ураження FPV- дроном поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області (а.с. 16).

З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025250310003865 від 22.11.2025 вбачається, що до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що їй надійшло сповіщення, що її брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець ЗСУ, солдат, зник безвісти 08.11.2025 поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. За даним фактом внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 17).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 15.12.2025 ОСОБА_3 зник на території бойових дій (під час воєнних дій). Набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 12.12.2025 (а. с. 15).

З наданих доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримували зв`язок між собою, спілкувалися у телефонному режимі на побутові та особисті теми, на постійній основі надсилали грошові кошти один одному на побутові потреби, разом проводили дозвілля, мали спільні інтереси, що підтверджується скріншотами листування в месенджері, копіями фотосвітлин та випискою із рахунку АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 21-39, 44).

Судом першої інстанції, під час розгляду справи, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_3 по матері. ОСОБА_1 знає з 2008 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали як подружжя, спільно проводили час. Вони не вважали за потрібним укласти шлюб. Проживали у квартирі матері ОСОБА_3 , сплачували комунальні послуги, облаштовували побут, мали спільні інтереси та їх погляди на життя, побут, харчування співпадали.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 її друзі, її чоловік познайомив з ними у 2017 році. У ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були добрі відносини, вони для неї приклад сім`ї, були завжди разом, спільно проживали, ходили до магазину, ОСОБА_1 прибирала, готувала їжу, проводили спільно вільний час, відвідували заходи. Подружжя мало дохід він неофіційної роботи. Чи були вони у зареєстрованому шлюбі вона не знає, але сприймала їх як подружжя.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 її учні, ходили до неї на заняття йогою. Завжди були разом, мали одне прізвище, мали загальні господарські спільні інтереси, були духовно близькими. У неї не виникало сумніві, що це сім`я.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_1 - її сестра, а ОСОБА_3 її зять. Вони спочатку зустрічались, а потім стали проживати разом на орендованих квартирах, а потім у квартирі матері ОСОБА_3 . ОСОБА_3 їздив до батьків ОСОБА_1 та вона представила своїм батькам його як чоловіка, вони святкували разом свята, проводили спільний час, допомагали один одному. ОСОБА_1 взяла прізвище ОСОБА_3 , бо вони кохали один одного, не мали інших відносин та не розлучались. ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 працювали разом, робили ремонти. Не укладати шлюб офіційно був їх вибір.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Представник скаржника та заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Чакалова Р. К., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК).

У постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу надасть ОСОБА_1 можливість звертатися безпосередньо до державних органів в інтересах свого чоловіка, отримувати необхідну інформацію та документи, а також реалізувати право на отримання грошового забезпечення сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти, та інших виплат відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України).

При застосуванні ст. 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Схожі правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16, від 03.11.2022 у справі № 361/4744/19, від 27.03.2025 у справі № 127/10809/23.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2. 3, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Належним чином дослідивши та оцінивши надані заявницею докази у їх сукупності, судом першої інстанції встановлено, що заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, факт їхнього спільного проживання за вищезазначеною адресою, яка є місцем реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підтверджується відповідними витягами з Реєстру територіальної громади (а.с. 19, 20).

Той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вересня 2018 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_2 (рідна сестра зниклого безвісти ОСОБА_3 ), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (сестра ОСОБА_1 ).

З наданих заявницею фотознімків, також вбачається її спільне з ОСОБА_3 проведення дозвілля.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_5 сповістив ОСОБА_1 як цивільну дружину ОСОБА_3 про його зникнення безвісти, що підтверджує, що відповідні відомості про неї, як про найближчу особу, були наявні в особовій справі військовослужбовця.

Міністерство оборони України не спростувало вказаної сукупності доказів, не зазначало місця окремого постійного проживання ОСОБА_3 , також не надало докази про ведення ним іншого господарства чи існування іншої сім`ї в період з вересня 2018 року по 08 листопада 2025 року.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , не буде мати для неї юридичного значення, оскільки заявниця не є особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Так, правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018 (ст. 3 Закону).

У ст. 6 вищевказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Статтею 1 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Дослідивши наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 надала належні та достатні докази на підтвердження факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та що встановлення цього факту їй необхідне з метою реалізації прав, передбачених ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надавши належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга Міністерства оборони України не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2026 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко