Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №705/52/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1455/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/52/26 Категорія: 305010000 Школьна А. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради – адвоката Буряка Олександра Геннадійовича на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу житлово – комунального господарства Уманської міської ради про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 в адміністративній справі №580/6465/22 визнано протиправними дії Відділу житлово - комунального господарства Уманської міської ради щодо надання недостовірної інформації на інформаційний запит позивача від 10.08.2022. Зобов`язано Відділ житлово-комунального господарства Уманської міської ради надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит від 10.08.2022.

У зв`язку із відсутністю належного реагування відповідача на запит позивачу завдана моральна шкода, позивач змушена звертатись до суду із заявами, внаслідок чого змінено план її життя, що змушує значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів, як перед відповідачем, так і перед судом. Протиправні дії відповідача в частині неналежного розгляду звернення позивача викликають психічне напруження у зв`язку з очікуванням відповіді, розчарування в діяльності органу місцевого самоврядування, тривалому погіршенні самопочуття, що викликане тривогою, занепокоєнням, стресом, відчуттям несправедливості, внаслідок тривалої бездіяльності відповідача. Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, являється особою похилого віку, а тому дії відповідача, які спонукали звертатись за захистом до суду, завдали значної моральної шкоди, яка полягає у зниженні та нестійкому настрої, нервозності, дратівливості, порушенні сну, побоюванні про майбутній стан здоров`я. Крім того, тривалі протиправні дії відповідача викликають у позивача постійний психологічний дискомфорт, душевні хвилювання, які викликані порушенням прав, що негативно вплинуло на повсякденний спосіб життя та спілкування з оточуючими.

Позивач зазначає, що факт протиправних дій відповідача встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2023, а тому дана обставина є встановленою і доведенню не підлягає.

Доказом невиконання рішення суду станом на час звернення до суду із позовом є триваючі виконавчі дії у ВП №75108455.

Рішення суду набрало законної сили 04.03.2023, але відповідач його не виконує, що відбувається упродовж тривалого часу та позивач вимушена затрачати час на захист своїх прав в судовому порядку, а тому розмір моральної шкоди позивач оцінює у 50 000 грн.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Відділу житлово – комунального господарства Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнуто із Відділу житлово – комунального господарства Уманської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 48,44 грн. Іншу частину судового збору – компенсовано за рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, проаналізувавши встановлені обставини цієї справи, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого ненадання повної, точної та достовірної інформації на її звернення від 10.08.2022 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали їй моральної шкоди.

При цьому, суд відхилив як безпідставні доводи представника Відділу ЖКГ Уманської міської ради про відсутність протиправності дій відповідача, як ключового елементу деліктного правопорушення. Як свідчать досліджені судом матеріали справи, судове рішення перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ухиляється від його виконання, у зв`язку із чим постановами старшого державного виконавця від 19.08.2024 та 05.03.2025 на відповідача накладено штраф, правомірність накладення якого підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради – адвокат Буряк О.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково стягнув моральну шкоду без встановлення всіх обов`язкових елементів деліктної відповідальності (протиправної поведінки, наявності та розміру шкоди, причинного зв`язку та вини). Сам по собі факт спору, тривалого виконання рішення суду чи неналежного оформлення відповідей на інформаційний запит не є безумовною підставою для автоматичного виникнення моральної шкоди без доведення позивачем характеру та інтенсивності душевних страждань (що узгоджується з практикою Верховного Суду).

Крім того, суд першої інстанції безпідставно надав преюдиційне значення рішенням адміністративних судів, якими встановлювалося лише порушення у сфері надання інформації та правомірність штрафів виконавця, оскільки питання наявності моральної шкоди, її обсягу та причинного зв`язку в тих справах не досліджувалися.

Позивачем не було надано жодних належних і допустимих доказів (медичних документів, висновків фахівців, доказів погіршення здоров`я тощо) на підтвердження істотності заявлених немайнових втрат. Суд першої інстанції встановив відсутність таких доказів, проте необґрунтовано задовольнив позов.

Зазначає, що тривалість виконавчого провадження та неможливість його завершення значною мірою зумовлені непослідовною позицією самого Позивача, який надавав діаметрально протилежні за змістом заперечення щодо обсягу та способу виконання рішення суду, що виключає вину Відповідача.

Визначивши розмір моральної шкоди у сумі 2 000,00 грн, суд першої інстанції не навів жодних мотивів щодо співмірності та критеріїв оцінки страждань. Крім того, суд допустив внутрішню суперечність у рішенні, оскільки, визнавши витрати відповідача на правничу допомогу підтвердженими, безпідставно відмовив у їх стягненні всупереч положенням ст. 141 ЦПК України.

У поданому відзиві позивач ОСОБА_1 вважає рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради — безпідставними та такими, що не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Наявність протиправних дій відповідача щодо ненадання повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит від 10.08.2022, а також тривале невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №580/6465/22 підтверджено належними доказами та постановами про накладення штрафів у межах виконавчого провадження №75108455, яке станом на 28.05.2026 є закритим не було.

При цьому, обставини протиправної бездіяльності відповідача та невиконання судового рішення встановлені судами під час розгляду попередніх справ, набрали законної сили та не підлягають повторному доказуванню згідно з вимогами процесуального законодавства й принципом юридичної визначеності.

Душевні страждання та негативні емоції позивача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними діями відповідача, необхідністю постійного звернення до суду для захисту своїх прав, очікуванням відповіді та тривалим невиконанням судового рішення, що обґрунтовано та справедливо компенсовано судом першої інстанції.

Крім того, доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на маніпулюванні фактами та не містять жодних обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 10.08.2022 звернулась з інформаційним запитом до Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, в якому просила надати інформацію щодо власників квартир, яким надано дозволи на встановлення індивідуального опалення в будинку АДРЕСА_1 у період із 2010 по 2019 роки та надати копії рішень з даного питання.

Листом №712/06 від 15.08.2022 відповідач повідомив, що питання розгляду заяв пов`язаних з відключення споживачів від систем централізованого опалення, наданням дозволів на встановлення індивідуального опалення та винесення їх на розгляд засідання постійно діючої Комісії з розгляду питання щодо відключення споживачів від систем централізованого опалення (теплопостачання) покладено на відділ житлово- комунального господарства Уманської міської ради.

Також в листі зазначено, що відділ житлово-комунального господарства створено на підставі рішення Уманської міської ради від 30.05.2014 №3.9-54/6 «Про створення Відділу ЖКГ». У результаті аналізу існуючих документів встановлено, що відсутні рішення Комісії, які були прийняті до створення відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради та не приймались рішення щодо надання дозволу на встановлення індивідуального опалення з 2014 до 2019 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи, що надана відповідачем інформація є недостовірною, позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду, рішенням якого у справі №580/6465/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо надання недостовірної інформації на інформаційний запит та зобов`язано відповідача надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит від 10.08.2022.

Судове рішення набрало законної сили 04.03.2023 та звернуто до примусового виконання. Його виконання здійснюється у межах виконавчого провадження №75108455.

За невиконання рішення суду постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.08.2024 на боржника – Відділ житлово – комунального господарства Уманської міської ради накладено штраф у розмірі 5 100,00 гривень, а постановою старшого державного виконавця від 05.03.2025 за невиконання судового рішення та ненадання стягувачу запитуваної інформації – піддано штрафу на користь держави у розмірі 10 200,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №580/2762/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025, у задоволенні позову Відділу ЖКГ Уманської міської ради про скасування постанови старшого державного виконавця від 05.03.2025 про накладення на відповідача штрафу у розмірі 10 200,00 грн відмовлено. Залишаючи позов без задоволення, суди виходили із встановленого факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин та ненадання відповідачем повної, точної та достовірної інформації на інформаційний запит від 10.08.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На час розгляду справи судом, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 в адміністративній справі №580/6465/22 не виконане, повна, точна та достовірна інформація на інформаційний запит ОСОБА_1 не надана, постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не прийнята.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановленій законом строк.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Необхідною підставою для притягнення держави в особі органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 462/6940/24).

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц).

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України").

За змістом статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/6465/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради щодо надання недостовірної інформації на інформаційний запит та зобов`язано відповідача надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит від 10.08.2022.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ухиляється від його виконання, у зв`язку із чим постановами старшого державного виконавця від 19.08.2024 та 05.03.2025 на відповідача накладено штраф, правомірність накладення якого підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Оскільки судовим рішенням встановлено протиправність дій відповідача щодо надання недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.08.2022, при цьому судове рішення у частині зобов`язання відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.08.2022 наразі не виконано, колегія суддів вважає, що наведені обставини спричинили позивачу душевні страждання, хвилювання, незручності, перешкоди в реалізації нею своїх прав, тому суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Твердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав копію Договору про надання правничої допомоги №ВЖКГ/02/2026 від 05.02.2026, укладеного між Відділом житлово – комунального господарства Уманської міської ради та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Капітал»; копію розрахунку витрат, які складають ціну договору; копію ордеру на надання відповідачу правничої допомоги адвокатом Буряком О.Г. в Христинівському районному суді Черкаської області та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яким документований представник відповідача у даній справі.

Згідно п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги №ВЖКГ/02/2026 від 05.02.2026 ціна договору становить 10 000 гривень, у тому числі 1 666,67 грн ПДВ.

Відповідно до розрахунку витрат, що складають ціну Договору, який є Додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №ВЖКГ/02/2026 від 05.02.2026, до таких витрат входить:

1) правовий аналіз позовної заяви ОСОБА_1 до відділу ЖКГ Уманської міської ради про стягнення моральної шкоди у справі №705/52/26;

2) підготовка та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву, підготовка і подання інших клопотань, заяв, скарг, які необхідні для представництва прав і законних інтересів Відділу ЖКГ;

3) представництво інтересів Відділу ЖКГ в суді першої інстанції у справі №705/52/26.

За змістом пунктів 4.2, 4.3 Договору про надання правничої допомоги №ВЖКГ/02/2026 від 05.02.2026 оплата повинна проводитися у формі безготівкових розрахунків після фактичного надання послуг. Підтвердженням факту надання послуг є акт здачі – приймання послуг, який складається Адвокатським об`єднанням та подається на затвердження замовнику.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем у даній справі понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив проти їх стягнення заперечувала, зазначаючи, що представник відповідача жодним чином не довів, що Відділом ЖКГ Уманської міської ради понесені будь - які фактичні та неминучі витрати, а їх розмір є обґрунтованим.

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу суд першої інстанції послався на приписи ч. 9 ст. 141 ЦПК України в яких передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам розподілу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено судом на 4%, тобто фактично відповідачу підлягає компенсація судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9600,00 грн. (96%).

Оцінюючи заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, на предмет їх пропорційності складності справи, колегія суддів вважає їх розмір завищеним.

З огляду на викладене, враховуючи складність цієї справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, дотримуючись критерію розумності розміру понесених стороною витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 500,00 грн. на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції.

Визначаючи такий розмір витрат, які підлягають відшкодуванню колегія суддів також враховує, що у протилежному випадку, вказуючи на доведеність позовних вимог та визначаючи розмір моральної шкоди з урахуванням принципів справедливості та розумності, на позивача було б покладено непропорційний тягар по відшкодуванню судових витрат. За таких обставин у даній справі втрачався б сенс звернення позивача до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Оскільки рішення по суті спору відповідає вимогам законності та справедливості, а скасуванню підлягає лише у частині витрат на правничу допомогу, тому підстав для перерозподілу судових витрат за подання апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради – адвоката Буряка Олександра Геннадійовича – задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року– скасувати у частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, понесених Відділом житлово-комунального господарства Уманської міської ради у суді першої інстанції та ухвалити у даній частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 500,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді