Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №695/876/21 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1452/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №695/876/21 Категорія: 301030000 Ушакова К.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зеленого Юрія Васильовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами та про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на підставі договору дарування частини будинку від 06.09.2000 на праві спільної часткової власності належить 7/11 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину на праві спільної часткової власності належить 4/11 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за вказаною вище адресою.

Щодо цього будинку між сторонами склався фактичний порядок користування житловими приміщеннями та надвірними спорудами, що перебувають в їхній спільній частковій власності таким чином, що кожен із них користується відокремленими спорудами будинковолодіння з ізольованими жилими і підсобними приміщеннями та з самостійними виходами.

ОСОБА_2 користується приміщеннями в будинку літ. «А-1» : II - сіни загальною площею 19,2 м.кв.; 2-1 - житлова кімната загальною площею 10,2 м.кв.; 2 - кухня загальною площею 12,6 м.кв.; 3 - кладова загальною площею 3,8 м.кв.; 4 - житлова кімната загальною площею 18,2 м.кв. Також позивач користується надвірними будівлями і спорудами: сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «Д»; водопровід літ. «І»; гараж літ. «Ж»; погріб літ. «Л»; огорожа № 1, 3.

ОСОБА_1 користується приміщеннями в будинку літ. «А-1»: І - сіни загальною площею 3,7 м.кв.; 1-1 - кухня загальною площею 4,0 м.кв.; 2 - житлова кімната загальною площею 12,3 м.кв.; 3 - житлова кімната загальною площею 16,6 м.кв.. також відповідач користується надвірними будівлями і спорудами: сарай літ. «Б» і «В»; вбиральня літ. «Е»; погріб літ. «К».

Присадибна земельна ділянка площею 1276 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою, перебуває у спільному користуванні сторін. Договору про встановлення порядку користування чи про поділ земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено не було.

Не дивлячись на це, ОСОБА_1 самовільно і без погодження з позивачем встановлює посеред спільної земельної ділянки паркан, переслідуючи мету захоплення в особисте користування обраної ним частини земельної ділянки. Відтак присадибна земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні співвласників будинку та щодо порядку користування нею між ними існує спір.

Позивач вважає, що поділ у натурі належної садиби можливий, оскільки існує технічна можливість виділення кожній зі сторін самостійних і відособлених об`єктів нерухомості. Сторони мають право на поділ належного їм на праві спільної часткової власності житлового будинку з надвірними спорудами таким чином, щоб кожному з них була виділена та частина садиби, яка перебуває у їхньому індивідуальному користуванні.

Разом з тим позивач зазначає, що, згідно з нормами ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. В результаті набуття ОСОБА_2 права власності на 7/11 частин будинковолодіння та ОСОБА_1 права власності на 4/11 частину будинковолодіння, до них перейшло право користування земельною ділянкою пропорційно до розміру їх часток у праві власності на будинковолодіння.

На підставі викладеного вище, позивач просила суд поділити в натурі житловий будинок садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 наступним чином:

-виділити позивачу приміщення в будинку літ. «А-1»: II - сіни загальною площею 19,2 м.кв.; 2-1 - житлову кімнату загальною площею 10,2 м.кв.; 2 - кухню загальною площею 12,6 м.кв.; 3 - кладову загальною площею 3,8 м.кв.; 4 - житлову кімнату загальною площею 18,2 м.кв. та надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «Д»; водопровід літ. «І»; гараж літ. «Ж»; погріб літ. «Л»; огорожа № 1, 3, що відповідають розміру її частки у праві власності і становить 7/11 частин.

-виділити ОСОБА_1 приміщення в будинку літ. «А-1»: І - сіни загальною площею 3,7 м.кв.; 1-1 - кухню загальною площею 4,0 м.кв.; 2 - житлову кімнату загальною площею 12,3 м.кв.; 3 - житлову кімнату загальною площею 16,6 м.кв.. та надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «Б» і «В»; вбиральню літ. «Е»; погріб літ. «К», що відповідають розміру його частки у праві власності і становить 4/11 частин.

-припинити право спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1

-встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 пропорційно до часток співвласників у праві власності на житловий будинок, будівлі і споруди, виділивши у користування ОСОБА_2 7/11 частин вказаної ділянки, а ОСОБА_1 - 4/11 частин вказаної ділянки.

-стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Виділено ОСОБА_2 в натурі з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в особисту приватну власність її частку у розмірі 7/11 частин, а саме: з житлового будинку – 2-1 коридор площею 4,9 м.кв.; 2-2 - котельню площею 6,0 м.кв.; 2-3 - кладову площею 3,8 м.кв.; 2-4 - передпокій площею 13,2 м.кв.; 2-5 - житлову кімнату площею 18,2 м.кв.; 2-6 житлову кімнату площею 10,2 м.кв.; 2-7 кухню площею 7,2 м.кв.; з надвірних будівель і споруд - сарай літ. «Г»; гараж літ. «Ж»; погріб літ. «Л»; убиральню літ. «Д», огорожу 50% №2, огорожу №3; ворота з хвірткою №4; трубопровід №6.

Виділено ОСОБА_1 в натурі з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в особисту приватну власність його частку у розмірі 4/11 частин, а саме: з житлового будинку – 1-1 коридор площею 4,1 м.кв.; 1-2 житлову кімнату площею 12,3 м.кв.; 1-3 житлову кімнату площею 16,6 м.кв.; 1-4 кухню площею 4,3 м.кв.; з надвірних будівель і споруд - сарай літ. «Б»; сарай літ. «В»; убиральню літ. «Е»; погріб літ. «К»; водоколонку №6; огорожу №1; огорожу 50% №2; хвіртку №5.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 440,00 грн., як компенсацію вартості зменшеної частки.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 0.1362 (1362кв.м.) у відповідності до ідеальних часток співвласників відповідно до варіанту №3, визначеного земельно-технічною експертизою № 06/21-ЗТ від 05.04.2022 (додаток 3).

Виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки в наступних межах (частка в домоволодінні АДРЕСА_2 ). Зі сторони домоволодіння АДРЕСА_3 : 12.06 x 4.0 x 0.40 x 1.58 x 0.15 x 5.0 x 1.03 x 0.26 x 4.40 x 3.65 x 4.49 x 1.79 x 1.55 x 7.50 x 3.95 x 0.65 x 0.36 x 1.01 x 8.45 x 7.45 x 1.26 x 1.67 x 2.63м.. Тильна межа земельної ділянки: 2.10 x 5.95м.. Зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 : 3.64 x 3.11 x 9.06 x 5.89 x 2.79 x 3.07м.. Зі сторони суміжного землекористувача домоволодіння АДРЕСА_1 : 11.11 x 24.54 x 1.63 x 1.0 x 5.0 (зовнішня стіна прибудови літ «а1»), межа проходить по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-І» х 1.25м. (зовнішня огорожа). Фасадна частина домоволодіння по АДРЕСА_5 : 6.47 x 4.33м.. Площа земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 , що виділена в користування ОСОБА_2 , складає 0.867 га (867кв.м.). На план-схемі зображено червоним кольором.

Виділено ОСОБА_1 частину земельної ділянки в наступних межах (частка в домоволодінні АДРЕСА_6 ). Зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 : 6.18 x 8.01 x 3.86 x 4.67 x 2.08 x 3.91 x 6.28 x 4.17 x 3.17. Зі сторони суміжного землекористувача домоволодіння АДРЕСА_1 : 11.11 x 24.54 x 1.63 x 1.00 x 5.0 (зовнішня стіна прибудови літ «а1»), межа проходить по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-І» х 1.25м (зовнішня огорожа). Фасадна частина домоволодіння по АДРЕСА_5 : 8.14 x 4.14 x 2.18м.. Площа земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 , що виділена в користування ОСОБА_1 , складає 0.495га (495 кв.м.). На план-схемі зображено синім кольором.

Компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову у розмірі 1816,00 грн.

При розгляді справи, суд дійшов висновку про можливість поділу житлового будинку в натурі (виділу частки) відповідно до часток співвласників (4/11 та 7/11), оскільки це технічно можливо без втрати його цільового призначення та без проведення складних перепланувань, що підтверджено висновком судової експертизи.

Оскільки реальний подільний виділ здійснено з незначним відхиленням від ідеальних часток (на користь першого співвласника на суму 17 440,00 грн), суд першої інстанції стягнув відповідну грошову компенсацію на користь другого співвласника та змінив ідеальні частки у праві власності.

У зв`язку з відсутністю згоди між співвласниками, суд встановив порядок користування земельною ділянкою площею 1362 кв.м. за Варіантом №3 експертизи, оскільки цей варіант є найближчим до часток сторін у домоволодінні, відповідає порядку, що фактично склався, та виключає наявність ділянок спільного користування.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Зелений Ю.В. оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим в частині стягнення компенсації за відхилення від ідеальних часток та в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, а тому просив його у даній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом №2, визначеного земельно-технічною експертизою №06/21-ЗТ від 05.04.2022, а у стягненні компенсації вартості зменшеної частки – відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач змінювала площу кімнат після укладення договору дарування в 2000 році і фактично зменшила розмір своєї частки, а тому відповідач не повинен їй сплачувати компенсацію.

У частині визначення порядку користування земельною ділянкою, то відповідно до варіантів №1 та №3 визначених земельно-технічною експертизою №06/21-ЗТ від 05.04.2022, ОСОБА_1 обмежений у праві обслуговування своєї частини будинку, а саме обслуговування стіни кімнати 1-4. Тільки у варіанті №2 вказаної експертизи, експерт визначив земельну ділянку площею 0,0003 га запропоновану земельну ділянку у спільне користування, відповідно до якої два співвласника майна зможуть обслуговувати належно свій будинок та матимуть до нього доступ.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, відповідно до договору дарування частини будинку від 06.09.2000 ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар 7/11 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 ..

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, домоволодіння по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності співвласникам: ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06.09.2000, частка у праві власності - 7/11; ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер: 26, виданий Золотоніськоїю міською державною нотаріальною конторою Черкаської області 27.01.2017, частка у праві власності - 4/11.

На земельній ділянці площею 1276 кв.м. розташовано: житловий будинок А-І, а, глиняноочеретяний, обкладений цеглою, житловою площею 57.3 кв.м; сараї - Б, В, Г, вбиральня «Д, Е»; погріб - К, гараж - Ж, огорожа №1-3, водопровід. До складу домоволодіння входить: житловий будинок з прибудовами літ. «А-І, а, а'» загальною площею 100.8кв.м, житлова площа 57.3 кв.м; сараї літ. «Б, В, Г»; убиральні літ. «Д, Е»; гараж літ. «Ж»; погріби літ. «К, Л»; огорожі №1, №2, №3, №4 (ворота, хвіртка); водоколонка №6, трубопровід, що підтверджується копіями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 248583370 від 17.03.2021 та інвентаризаційної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Непорушність права власності закріплено також у статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом частини першої статті 356, частин першої, другої статті 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У частині третій статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №361/4047/17 зазначив, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Поділ (виділ) частки житлового будинку передбачає перебудову існуючого, зазвичай, одноквартирного будинку з метою обладнання двох і більше ізольованих квартир. Варіанти поділу (виділу частки) житлового будинку повинні максимально забезпечувати однакові умови для співвласників із урахуванням їхніх часток. Поділ (виділ) частки житлового будинку вважається можливим якщо за результатами поділу у частинах будинку, що виділяються співвласникам, є можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на прилеглу земельну ділянку, як мінімум однокімнатні, житлові квартири, які за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченістю інженерним обладнанням тощо) відповідають чинним вимогам нормативних документів.

Поділ житлового будинку (з технічної точки зору) - технічна можливість поділу в натурі житлового будинку у відповідності до часток співвласників (або близьких до цих часток) з облаштуванням у частинах будинку, що виділяються співвласникам, окремих ізольованих як мінімум однокімнатних квартир, у відповідності до вимог нормативних документів.

Відповідно до додаткової комплексної судово-будівельної та земельно-технічної експертизи № 243/24-23/333/25-23 від 27.06.2025, розподіл домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників 4/11 до 7/11 - можливий. На розгляд суду пропонується один варіант розподілу домоволодіння відповідно до часток співвласників 4/11 до 7/11, який розглянуто в таблиці № 7, а також схематично зображений в додатку № 2 до висновку. Відступ від ідеальних часток по вартості становить: для першого співвласника 4/11 частки будинковолодіння ОСОБА_1 на 17 440,00 грн. більше; для другого співвласника 7/11 частки будинковолодіння ОСОБА_2 на 17 440 грн. менше. При цьому варіанті перший співвласник ОСОБА_1 , частка якого в натурі після поділу стала більше за ідеальну, виплачує другому співвласнику ОСОБА_2 , частка якої в натурі після поділу стала менше за ідеальну, компенсацію в сумі 17 440,00 грн. При розробленому варіанті розподілу домоволодіння відповідно до часток співвласників 4/11 до 7/11, перепланування для забезпечення окремого користування житловими приміщеннями, які пропонуються виділити в користування співвласників, в житловому будинку з прибудовами не потрібні.

Суд першої інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 243/24-23/333/25-23 від 27.06.2025, зокрема запропонованого варіанту розподілу спірного домоволодіння, оскільки такий варіант поділу є єдино технічно можливий, відповідає встановленому сторонами порядку користування будинковолодінням, а отже відповідає інтересам сторін.

Також судом правильно ураховано зменшення частки ОСОБА_2 за рахунок частки ОСОБА_1 , у зв`язку із чим стягнуто з нього відповідну компенсацію на користь ОСОБА_2 .

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги у тій частині, що відсутні підстави для стягнення компенсації, оскільки саме позивачем здійснено перепланування її частини будинку, у зв`язку з чим площа її частини зменшилась.

Судом апеляційної інстанції досліджено Технічні паспорти на будинок (зокрема план забудови) станом на 1983 та 2012 р.р., з яких вбачається, що загальна площа частини будинку, яким користувалася позивач змінилась з 64 кв.м. на 63,5 кв.м., а частина будинку, яка знаходилася у користуванні відповідача з 36,6 кв.м. на 37,3 кв.м. Тобто фактично площа будинку, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_1 змінилася в сторону збільшення на 0,7 кв.м., а позивачки зменшилася на 0,5 кв.м.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що перепланування ОСОБА_2 сіней площею 19,2 кв.м. на коридор, кухню та котельню не вплинуло на права відповідача, оскільки загальна площа вказаних частин будинку, якими користуються кожна із сторін збільшилася саме у відповідача.

Щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою

Згідно зі статтею 377 ЦК та статтею 120 Земельного кодексу України до осіб, які набули право власності на житловий будинок, переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений,пропорційно до часток осіб у праві власності на житловий будинок.

Верховний Суд дотримується послідовної позиції, що при вирішенні спору про користування земельною ділянкою суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 712/5278/20 (провадження № 61-7038св24)).

Керуючись загальними правилами доказування в цивільному процесі, які ґрунтуються на статтях 12, 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаних положень Закону випливає можливість застосування принципу «affirmanti incumbit probatio», який означає, що «хто стверджує, той і доводить».

Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК).

Важливим є те, що в цих правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність обставин, які підтверджують підстави для встановлення порядку користування земельною ділянкою, про що він повинен надати докази. При цьому відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують такі обставини.

Відповідно до земельно-технічної експертизи № 06/21-ЗТ від 05.04.2022 на розсуд суду запропоновано три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0.1362 га (або 1362 кв.м) по АДРЕСА_1 з виділом частин земельної ділянки пропорційно розмірам ідеальних часток співвласників у домоволодінні 7/11 (співвласник ОСОБА_2 ) до 4/11 (співвласник ОСОБА_1 ).

При цьому, лише у варіанті №2 запропоновано залишити земельну ділянку площею 0,0003 га у спільне користування співвласникам.

У суді першої інстанції позивач наполягала на третьому варіанті встановлення порядку користування земельною ділянкою, вказуючи, що у такому випадку у відповідача залишаться насаджені його дерева та влаштований смітник.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі просить суд визначити варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, який включає залишення земельної ділянки площею 0,0003 га в спільне користування, мотивуючи необхідністю доступу до прибудови літ «а1», що є зовнішньою стіною кухні 1-4.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, висновки експерта, схеми розташування будинку, земельної ділянки та господарських будівель, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що запропонований судовим експертом варіант №3 розподілу земельної ділянки не порушує права відповідача на користування і володіння земельною ділянкою, оскільки при цьому варіанті визначальним є розмір часток у праві власності на житловий будинок. Крім того, такий варіант поділу земельної ділянки забезпечує безперешкодне користування і володіння кожним власником належної йому частки нерухомості, що розташована на цій земельній ділянці.

Слід зауважити, що фактично до звернення із вимогою про встановлення порядку користування земельною ділянкою між частинами домоволодінь, якими користувалися сторони у справі, був наявний паркан, зведений відповідачем, та з плану меж земельної ділянки (т. 2 а.с. 122) видно, що частина, яку просить відповідач залишити у спільному користуванні, знаходилась за парканом у користуванні ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 35, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зеленого Юрія Васильовича – залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Судді: