Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №705/5028/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1330/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/5028/25 Категорія: на ухвалу Піньковський Р. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачНовіков О. М.,

суддіСіренко Ю.В., Фетісова Т.Л.,

секретар Костенко А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кецкала Валерія Васильовича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відсутніми обов`язків боржника перед позикодавцем за договором позики та визнання недійсним правочину, -

в с т а н о в и в :

21 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 лютого 2026 року, просила суд:

визнати відсутніми обов`язки боржника ОСОБА_3 перед позикодавцем ОСОБА_2 за договором позики від 22 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 193, за яким у власність позичальника перейшли грошові кошти в розмірі 65 000,00 доларів США через його неукладеність (формальну укладеність);

визнати недійсним договір іпотеки від 16 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 2008, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І.Ю. та укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 (іпотекодавцем) та ОСОБА_2 (іпотекодержателем) внаслідок забезпечення ним неукладеного договору позики;

застосувати наслідки недійсного правочину та припинити обтяження (іпоотеку) у вигляді заборони на нерухоме майно щодо житлового будинку АДРЕСА_1 на належної цьому будинку земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,1800 га, яке накладено відповідно до договору іпотеки від 16 липня 2019 року № 2008 приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою І. Ю.

Під час підготовчого провадження представник позивача – адвокат Кецкало В. В. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 на належної цьому будинку земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,1800 га, кадастровий номер 7124382500:002:1012 – до вирішення даного спору по суті.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спору в даній справі є, зокрема, права на спірний житловий будинок та на належну цьому будинку земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 7124382500:002:1012, які є предметом іпотеки за оспорюваними договорами.

Разом з тим, у провадженні суду перебуває інша справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 705/4270/24, яка не розглянута), що створює реальну загрозу втрати спірного майна до вирішення даної справи по суті.

У разі відчуження або реалізації зазначеного майна, навіть у випадку задоволення даного позову, відновлення порушених прав позивача стане неможливим або суттєво ускладненим.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Оскільки майнові права на житловий будинок та земельну ділянку за вказаною адресою є для позивача важливими, а відповідач з метою уникнення цивільно-правової відповідальності може в подальшому реалізувати спірне майно, єдиним доцільним варіантом захисту прав ОСОБА_1 є забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку.

Невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог і забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що судом не встановлено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Суд виснував про те, що сам пор собі факт наявності на розгляді суду іншої цивільної справи про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є майно, права на яке є предметом спору в даній справі, не може беззаперечно вказувати на наявність ризику неможливості виконати рішення суду в даній справі. При цьому, судом враховано, що матеріали справи не містять відомостей про належність житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,1800 га, кадастровий номер 7124382500:002:1012 відповідачу ОСОБА_2 .

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування суд вважав недостатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Кецкало В. В. просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року як незаконну та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову у спосіб, вказаний в заяві.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що таке невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Між сторонами існує реальний спір щодо нерухомого майна, тому суд зобов`язаний задовольнити відповідну заяву, що призведе до забезпечення ефективного захисту поновлених прав позивача в разі задоволення позову. Вказано, що забезпечення позову у даній справі не порушить будь-яких прав інших осіб, що не є учасниками справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доводи апелянта та її представника - адвоката Кецкала В. В., дослідивши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 02 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 суд виснував, що заявником до суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатися заходи забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є права на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1800 га, кадастровий номер 7124382500:002:1012, на якій він розташований, і які є предметом іпотеки за оспорюваними договорами.

Матеріали справи містять лише копію договору іпотеки від 16 липня 2019 року (а.с. 11-13), який підтверджує лише факт правовідносин у минулому, але не актуальний статус права власності. Судова практика чітко вказує, що обов`язком заявника є надання суду беззаперечних доказів належності майна відповідачу на момент звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на нерухомість виникає виключно з моменту його державної реєстрації. Сама наявність договору іпотеки не замінює собою актуальний витяг із Державного реєстру речових прав (ДРРП).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції надавши належну оцінку доказам у справі та дослідивши наявні матеріали справи дійшов обґрунтованого висновку про те, що, оскільки заявником не надано суду відомостей щодо належності вказаного нерухомого майна відповідачу така заява задоволенню не підлягає.

Крім того, є також правильним висновок суду про те, що стороною позивача не доведено тієї обставини, що невжиття судом відповідних заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення заяви через наявність самого припущення утруднення виконання судового рішення в майбутньому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки сама по собі можливість чи припущення майбутнього утруднення чи неможливості виконання рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову та не може бути підставою для обмеження прав інших осіб.

Доказів наявності спірного майно на праві власності відповідачу матеріали справи не містять та заявником до суду не надано, а інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кецкала Валерія Васильовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді