Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №691/1310/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1501/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №691/1310/24 Категорія: 310020000 Савенко О. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Білінкіної Тетяни Вікторівни на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 05 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

13 листопада 2024 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Білінкіну Т.В., звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що вона є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Городищенського районного суду №691/974/21 від 08 квітня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано її батьком, а також стягнуто аліменти на її утримання, як неповнолітньої доньки в розмірі 1/3 усіх видів заробітку починаючи з 29 вересня 2021 року до її повноліття.

Наразі позивач є студенткою 3-го курсу денної форми навчання Комунального навчального закладу фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» із періодом навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року. ОСОБА_1 навчається на безоплатній формі навчання та не отримує стипендії, проживає у студентському гуртожитку №1 з 01 вересня 2024 року та сплачує за проживання в гуртожитку за місяць 604 грн, а за чотири місяці проживання вартість склала 2416 грн. Крім того, у зв`язку з тим, що на даний час вона навчається і не може влаштуватись на роботу, їй потрібна матеріальна допомога на придбання канцелярських речей, одягу, продуктів харчування, засобів гігієни, ліків, витрат на проїзд.

До повноліття, 12 листопада 2024 року, позивач отримувала допомогу від батька у виді аліментів на утримання неповнолітньої дитини. З 13 листопада 2024 року стала повнолітньою, тому виплата аліментів від батька закінчилась. Відтак, з 13 листопада 2024 року вона фактично знаходиться на повному утриманні матері, яка приймає участь в наданні їй матеріальної допомоги. Батько жодної участі в її утриманні не приймає, хоча відповідно до закону зобов`язаний це робити.

Керуючись такими доводами, позивач просила суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 4 000,00 грн твердої грошової суми на місяць, на період навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 річного віку.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 05 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 2 500,00 грн починаючи з 05 березня 2026 року, щомісячно, на період навчання в Комунальному навчальному закладі фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» до моменту закінчення навчання 30 червня 2026 року. В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовлено. Ухалено, що рішення суду підлягає до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць з відповідача ОСОБА_2 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як батько, має своїм обов`язком брати участь в утриманні і вихованні своєї доньки.

Проте, не погоджуючись із обсягом позовних вимог у розмірі 4 000,00 грн щомісячно, суд врахував обставини, які вказують на неможливість відповідача сплачувати аліменти в заявленому розмірі, а саме: останній має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачує аліменти на користь інших неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частини його доходів, заборгованості не має, звільнений з військової служби у Збройних Силах України, ІНФОРМАЦІЯ_5 у нього народилася іще одна дитина ОСОБА_6 , яка потребує за станом здоров`я забезпечення дитячим харчуванням.

Тому суд визначив аліменти на користь позивача в розмірі 2 500,00 грн,

Крім того, враховуючи відсутність доказів про продовження навчання позивачем після 30.06.2026 року до досягнення 23 річного віку суд визначив період для стягнення саме з 05 березня 2026 року, щомісячно, на період навчання в Комунальному навчальному закладі фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» і до моменту закінчення навчання 30 червня 2026 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням адвокат Білінкіна Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним і необгрунтованим, судом було неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 05 березня 2026 року скасувати повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

В апеляційній скарзі адвокат вказує на те, що суд не надав належної оцінки періоду за який стягнув аліменти та не обгрунтував чому стягнення аліментів присудив з дня винесення рішення судом – 05 березня 2025 року, а не з дня звернення до суду – 13 листопада 2024 року, як того вимагає чинне законодавство України за загальним правилом.

Також скаржник зауважує про тривалий розгляд справи та затягування процесу (з листопада 2024 року по березень 2026 року).

Крім того, скаржник акцентує увагу у скарзі на тому, що суд не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи та не дав належної оцінки доказам позивача, а саме копіям квитанцій, які підтверджували та обгрунтовували заявлену суму аліментів для стягнення, натомість надав аналіз тільки твердженням відповідача щодо неможливості сплачувати 4000,00 грн (які підтверджуються тільки документами про наявний шлюб та наявних дітей, без довідки про доходи, без чіткого визначення розміру витрат, які несе відповідач та внаслідок чого просить зменшити суму аліментів).

Вказує, що під час розгляду позовної заяви позивача суд першої інстанції не надав належної оцінки судовій практиці Верховного Суду та рішенням ЄСПЛ по даній справі та фактично проігнорував практику ЄСПЛ, як джерело права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вимоги позивача, викладені у апеляційній скарзі, не визнає та вважає необгрунтованими, поверхневими та такими, що не відповідають дійсності.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення аліментів, ціна позову у яких визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого повторно 02 червня 2022 року Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (а.с.8).

Відповідно до паспорта громадянина України Серія НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 та з 01 квітня 2009 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Відповідно до паспорта громадянина України Серія НОМЕР_2 мати позивача ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.11-13).

Згідно з рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2022 року ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_1 та стягнуто аліменти на утримання дитини до її повноліття (а.с.14-21).

Відповідно до довідки КНЗ «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» від 24 вересня 2024 року №325/01-43 ОСОБА_1 є студенткою 3-го курсу денної форми навчання Комунального навчального закладу фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» відповідно до наказу про зарахування на навчання від 29 липня 2022 року № 33-y (а.с.22).

Згідно з довідкою КНЗ «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» від 24 вересня 2024 року №324/01-43 ОСОБА_1 здобуває освіту за кошти регіонального бюджету та проживає в гуртожитку №1 з 01 вересня 2024 року за адресою АДРЕСА_2 на період навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року (а.с.23).

Відповідно до довідки КНЗ «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» від 10 жовтня 2024 року №326/01-43 ОСОБА_1 сплатила 2 416 грн за чотири місяці проживання у гуртожитку (а.с.24).

Згідно з умовами договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти №12/22 від 29 липня 2022 року КНЗ фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» ОСОБА_1 навчається за спеціальністю 013 початкова освіта: вчитель англійської мови в початковій школі, вихователь, фінансування навчання здійснюється за рахунок видатків місцевого бюджету (регіональне замовлення) (а.с.25-28).

Відповідно до довідки про доходи №33 від 23 вересня 2024 року, виданої КНЗ фахової передвищої освіти «Корсунь-Шевченківський педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з березня 2024 року по серпень 2024 року становить 00 гривень 00 копійок (а.с.29).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/015236835 від 24 грудня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.52).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 12 лютого 2022 року, виданого Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_7 актовий запис №16 (а.с.53).

Відповідно до свідоцтва про народження виданого повторно від 03 серпня 2023 року Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №10 (а.с.87).

Відповідно до свідоцтва про народження від 03 листопада 2017 року, виданого Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , актовий запис №161 (а.с. 54) та яка відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/015236885 від 24 грудня 2024 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с.55).

Відповідно до свідоцтва про народження від 22 липня 2025 року, виданого Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідач є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , актовий запис №85 (а.с.85) та яка відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/016230475 від 04 листопада 2025 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с.86).

Відповідно довідки Городищенського районного відділу державної виконавчої служби від 25 грудня 2024 року №14 відповідач не має заборгованості станом на 25 грудня 2024 року зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 (а.с.57). Відповідно довідки Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2025 року №24822 відповідач не має заборгованості станом на 01 листопада 2025 року зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 (а.с.88).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) АДРЕСА_4 від 31 серпня 2023 року ОСОБА_2 звільнено зі служби Збройних сил України наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 28 серпня 2023 року №18-РС у ЗАПАС (а.с.56).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання, чи потребує повнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , матеріальної допомоги в зв`язку з навчанням, суд першої інстанції виходив із того, що вона навчається на стаціонарній формі навчання у навчальному закладі та у неї відсутні джерела доходів.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

У постанові від 29 січня 2018 року у справі №622/373/16-ц Верховний Суд зазначив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

За змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і(або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу, а саме: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Окрім цього, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч.2 ст.200 СК України).

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд першої інстанції правильно виходив з матеріального становища кожної із сторін спору, та врахував, що дитина, на яку відповідач до її повноліття сплачував аліменти, навчається у навчальному закладі передвищої освіти на денній формі навчання та проживає у гуртожитку, не працює, доходів не має, відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності, суду надано не було, в нього на утриманні є ще троє неповнолітніх дітей, тому в сукупності оцінених судом доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини на період навчання, але у розмір 2 500,00 грн, а не заявленого позивачем 4 000,00 грн.

Колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції і вважає, що такий розмір аліментів, спрямований на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, в зв`язку з навчанням дитини, яка потребує витрат, пов`язаних із навчанням, харчуванням, одягом та взуттям тощо. Витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує відповідних коштів.

Разом з тим, визначаючи період, за який необіхідно стягувати аліменти, судом помилково ухвалено стягувати аліменти з дати ухвалення судом рішення і до моменту закінчення навчання 30 червня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому стягнення аліментів слід проводити саме з 13 листопада 2024 року (день подачі позовної заяви до поштового відділення оператора з надання послуг поштового зв`язку «Укрпошта», ідентифікатор відправлення 1950200014717), а не здати ухвалення рішення 05 березня 2026 року.

Стягнення аліментів за даним судовим рішенням можливе до настання однієї з умов: досягнення 23 років або закінчення навчання.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №3 від 15 травня 2006 року роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за обов`язковою сукупністю таких юридичних фактів: продовження навчання після досягнення повноліття; недосягнення дочкою, сином 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Колегія суддів вважає, що, оскільки термін навчання ОСОБА_1 закінчується у закладі передвищої освіти станом на час ухвалення рішення 30 червня 2026 року, проте навчальний заклад є передвищим, слід було визначити стягнення аліментів на навчання саме до закінчення навчання, однак не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року у справі №752/20152/16-ц висловив висновок про застосування норми права: «Аналіз змісту частини другої статті 199 СК України дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.

Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).».

Отже, колегія суддів вважає, що закінчення навчання ОСОБА_1 за програмою у червні 2026 року не позбавляє її права/можливості переходу (вступу) до навчального закладу на наступний рівень освіти, а відтак не позбавляє позивача права на отримання аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, до досягнення нею 23 років.

Натомість, у випадку не продовження повнолітньою дитиною ОСОБА_1 такого навчання до досягнення нею 23 років, підстави для стягнення аліментів на дитину припиняються з об`єктивних причин.

Таким чином, періодом для стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчатися, слід було визначити з 13 листопада 2024 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, однак не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні судом першої інстанції розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини у зазначеному розмірі не було враховано всі обставини, на які вона посилалась у позові та під час розгляду справи, та які мають істотне значення і свідчать про необхідність встановлення аліментів у більшому розмірі, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної оцінки та додаткового правового аналізу не потребують.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального паваа,колегія суддів доходить висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду стягнення аліментів, а в частині визначення розміру аліментів у сумі 2 500,00 грн рішення суду слід залишити без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення змінюється тільки в частині періоду стягнення аліментів, перерозподіл судових витрат щодо сплати судового збору апеляційним судом не проводиться.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Білінкіної Тетяни Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 05 березня 2026 року – змінити, визначивши період для стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається, починаючи з 13 листопада 2024 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, однак не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді: