Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №712/9793/16-к — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/26/26 Справа № 712/9793/16-к Категорія: ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 362 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисників – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» – адвоката ОСОБА_11 ,

обвинувачених – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 на вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 25.04.2022 р. у кримінальному провадженні № 12015250000000453 від 9.11.2015 р., -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_12 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Октябрське, м. Вор-

кута, Республіка Комі, російська феде-

рація, громадянин України, українець,

який має вищу освіту, не одружений,

працює державним реєстратором від-

ділу реєстрації речових прав управлін-

ня з питань державної реєстрації Чер-

каської міської ради, раніше не суди-

мий, зареєстрований

АДРЕСА_1 , проживає

АДРЕСА_2 , визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України, та виправданий за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили не обирався.

ОСОБА_13 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Черкаси, громадянин України, українка, яка має вищу освіту, одружена, працює державним реєстра-тором Будищанської територіальної громади, раніше не судима, проживає АДРЕСА_3 ,

визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України, та виправдана за відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили не обирався.

ОСОБА_14 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чигирин Черкаської обл., громадянин України, українка, яка має вищу освіту, не одружена, працює інспектором СУ ГУНП в Черкаській обл., раніше не судима, зареєстрована: АДРЕСА_4 , проживає АДРЕСА_5 ,

визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 362 КК України, та виправдана за відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_14 до набрання вироком законної сили не обирався.

Поновлено ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Питання про речові докази судом вирішені відповідно до КПК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачувався в тому, що перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл., з присвоєнням 14 рангу державного службовця, у відповідності до посадової інструкції, затвердженої в.о. нач. реєстраційної служби Черкаського РУЮ від 20.08.2014 р., зобов`язаний зокрема: встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства - наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; встановлювати відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями - даних про наявність або відсутність інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі про відсутність заборон на відчуження нерухомого майна, встановлених законом; приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; вносити записи до Державного реєстру прав - відкривати і закривати розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; відкривати та формувати документи реєстраційних та облікових справ щодо об`єктів нерухомого майна; а також уповноважений самостійно приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації; несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, за порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно несе дисциплінарну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом; являючись службовою особою, і здійснюючи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, порушивши порядок такої реєстрації, вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 17.02.2015 р. в період часу з 11:35 год. до 12:15 год. ОСОБА_12 , перебуваючи на своєму робочому місці, яке розташоване у приміщенні реєстраційної служби Черкаського РУЮ у Черкаській обл. за адресою: вул. Благовісна - Небесної Сотні, 269/105, м. Черкаси, в порушення вимог п. п. 69, 71, 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, ст. 9, ч. 9 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 24 Наказу МЮ України № 595/5 «Про затвердження форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав та вимоги до їх повноважень» від 17.04.2012 р., за допомогою особистого пароля, логіну та електронного цифрового підпису доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснив вхід до нього та розглянув дві заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих в електронному вигляді держвиконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ.

При цьому, ОСОБА_12 , не отримавши від держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ примірника акту в електронному вигляді про реалізацію предмета іпотеки - квартири № 18, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Сєдова, 4/1, кв. 18, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із порушенням порядку подачі відповідних заяв з додатками, виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 19394019, № 19396704 від 17.02.2015 р. та в цей же день в період часу з 11:56 год. до 12:20 год. сформував витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за індексними номерами № 33733431 та № 33730516, таким чином вказані дії призвели до здійснення припинення заборони на нерухоме майно - іпотеки, відповідно до кредитного договору № 86/112МБ/2007-840 від 26.04.2007 р., укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_16 , що призвело до реалізації останнім 20.02.2015 р. вказаної квартири, внаслідок чого інтересам юридичної особи ПАТ «КБ Надра» спричинено тяжкі наслідки на загальну суму 52162,20 (п`ятдесят дві тисячі сто шістдесят два) долари США 20 центів, що станом на 17.02.2015 р. згідно з офіційним курсом валют НБУ еквівалентно 1374928 (один мільйон триста сімдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 45 коп.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Органами досудового розслідування ОСОБА_13 обвинувачувалась в тому, що перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл., з присвоєнням 11 рангу державного службовця, у відповідності до посадової інструкції, затвердженої в.о. нач. реєстраційної служби Черкаського РУЮ від 20.08.2014 р., зобов`язана зокрема: встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства - наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; встановлювати відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями - даних про наявність або відсутність інформації та /або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі про відсутність заборон на відчуження нерухомого майна, встановлених законом; приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; вносити записи до Державного реєстру прав - відкривати і закривати розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; відкривати та формувати документи реєстраційних та облікових справ щодо об`єктів нерухомого майна; а також уповноважена самостійно приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації; несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань, за порушення законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно несе дисциплінарну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом; являючись службовою особою, і здійснюючи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, порушивши порядок такої реєстрації, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, 20.03.2015 р. о 12:46 год. ОСОБА_13 , перебуваючи на своєму робочому місці, яке розташоване у приміщенні реєстраційної служби Черкаського РУЮ у Черкаській обл. за адресою: вул. Благовісна - Небесної Сотні, 269/105, м. Черкаси, в порушення вимог п. п. 69, 71, 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, ст. 9, ч. 9 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 24 Наказу МЮ України № 595/5 «Про затвердження форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав та вимоги до їх повноважень» від 17.04.2012 р., за допомогою особистого електронного цифрового підпису, логіна та пароля доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснила вхід до нього та розглянула дві заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих в електронному вигляді держвиконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ.

При цьому, ОСОБА_13 , не отримавши від держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ примірника акту в електронному вигляді про реалізацію предмета іпотеки - квартири № 204, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 62, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із порушенням порядку подачі відповідних заяв з додатками, винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 20156400, № 20156086 від 20.03.2015 р. та в цей же день в період часу з 12:59 год. до 13:06 год. сформувала витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за індексними номерами № 352117979, № 35218669, таким чином вказані дії призвели до здійснення припинення заборони на нерухоме майно - іпотеки, відповідно до кредитного договору № 77п/99-2008-840 від 28.02.2008 р., укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_17 , що в свою чергу призвело до реалізації останнім 20.03.2015 р. вказаної квартири, внаслідок чого інтересам юридичної особи ПАТ «КБ Надра» спричинено тяжкі наслідки на загальну суму 27320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) доларів США 15 центів, що згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 20.03.2015 р. еквівалентно 633571 (шістсот тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн. 02 коп.

Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_13 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Органами досудового розслідування ОСОБА_14 обвинувачувалась в тому, що перебуваючи на посаді старшого держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ, маючи 15 ранг державного службовця, у відповідності до посадової інструкції, затвердженої нач. Черкаського МУЮ від 11.03.2013 р., зобов`язана керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України від 25.12.2008 р. № 2274/5; проводити заповнення баз даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державної виконавчої служби відповідно до її компетенції; не допускати порушення прав і свобод громадянина; постійно діяти в межах своїх повноважень; в межах своїх повноважень брати участь у розгляді питань і прийнятті відповідних рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань виконавчого процесу, що належать до їх компетенції; несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, перевищення своїх повноважень, підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законодавством України, за вчинення діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, являючись представником влади, і, здійснюючи примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому Законом України «Про державну виконавчу службу», вчинила злочин за наступних обставин.

Так, з 12.04.2013 р. в провадженні Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ знаходилися зведені виконавчі провадження під № 37571885 про стягнення з ФОП ОСОБА_16 на користь ПАТ «КБ Надра» кредитного боргу на загальну суму 889 481 (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 43 коп.

23.04.2013 р. у межах виконавчого провадження № 37571885 держвиконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_18 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та 16.07.2013 р. вказаним держвиконавцем проведено опис й арешт майна боржника ОСОБА_16 , а саме квартири, що належала останньому на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , і одночасно являлась іпотечним майном ПАТ «КБ Надра» відповідно до кредитного договору № 86/112МБ/2007-840 від 26.04.2007 р., укладеного між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_16

ОСОБА_14 , достовірно знаючи, що виконавче провадження № 37571885 перебуває у провадженні ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_19 , та не маючи законних повноважень на здійснення будь-яких дій, в тому числі виконавчих, у вказаному виконавчому провадженні, 17.02.2015 р. в період часу з 9:49 год. до 11:30 год., перебуваючи на робочому місці, яке розташоване у приміщенні Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ за адресою: пр-т Хіміків, 50, м. Черкаси, діючи умисно, всупереч інтересам служби, без наявності законних підстав та в порушення вимог ст. ст. 50, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», п. п. 9, 9.1 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 69 постанови КМУ «Про затвердження порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.10.2013 р. за № 868, п. 3 «Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», затвердженої наказом МЮ України від 29.07.2004 р. за № 73/5, за допомогою особистого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вигляді паролю, логіна та електронно цифрового підпису, отриманого ОСОБА_14 13.03.2013 р. в Акредитованому центрі сертифікації ключів інформаційно - довідкового департаменту Державної фінансової служби, здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заповнила від імені ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_19 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень електронні заяви про припинення обтяження нерухомого майна та іпотеки боржника ОСОБА_16 по вказаному вище виконавчому провадженню.

Внаслідок таких дій ОСОБА_14 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, незаконно припинено обтяження у вигляді арешту майна боржника ОСОБА_16 , а саме квартири, яка належала останньому на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , і одночасно являлась іпотечним майном ПАТ «КБ Надра» відповідно до кредитного договору № 86/112МБ/2007-840 від 26.04.2007 р., укладеного між ПАТ «КБ Надра» та ОСОБА_16 .

В подальшому, внаслідок незаконних дій ОСОБА_14 20.02.2015 р. ОСОБА_16 реалізував вказану квартиру, при цьому борг по виконавчому провадженню не сплатив, внаслідок чого інтересам юридичної особи ПАТ «КБ Надра» заподіяно збитків на загальну суму 52162 (п`ятдесят дві тисячі сто шістдесят два) доларів США 20 центів, що згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 17.02.2015 р. еквівалентно 1374928 (один мільйон триста сімдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 45 коп., що більше ніж у 2 257 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та являється значною шкодою.

Окрім того, ОСОБА_14 , перебуваючи згідно з наказом нач. Головного ТУ юстиції у Черкаській обл. «Про переведення ОСОБА_14 » від 2.03.2015 р. за № 346/к на посаді головного держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ, маючи 14 ранг державного службовця, у відповідності до посадової інструкції, затвердженої нач. Черкаського МУЮ від 11.03.2013 р., зобов`язана: керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України від 25.12.2008 р. № 2274/5; проводити заповнення баз даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державної виконавчої служби відповідно до її компетенції; не допускати порушення прав і свобод громадянина; постійно діяти в межах своїх повноважень; в межах своїх повноважень брати участь у розгляді питань і прийнятті відповідних рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань виконавчого процесу, що належать до їх компетенції; несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, перевищення своїх повноважень, підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законодавством України, за вчинення діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, являючись представником влади, і, здійснюючи примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому ЗУ «Про державну виконавчу службу», вчинила злочин за наступних обставин.

З листопада 2011 р. в провадженні Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ знаходяться зведені виконавчі провадження під № 29905308 про стягнення із ОСОБА_17 на користь ПАТ «КБ Надра» кредитного боргу на загальну суму 333 364 (триста тридцять три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 96 коп.

3.11.2011 р. у межах виконавчого провадження № 29905308 держвиконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_20 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження та 8.04.2013 р. держвиконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_21 проведено опис й арешт майна боржника - ОСОБА_17 , а саме квартири, яка належала останньому на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , і одночасно являлась іпотечним майном ПАТ «КБ Надра» відповідно до кредитного договору № 77п/99-2008-840 від 28.02.2008 р., укладеного між ПАТ «КБ Надра» та ОСОБА_17

ОСОБА_14 , діючи повторно, достовірно знаючи що виконавче провадження № 29905308 перебуває у провадженні ст. держвиконавця Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_22 та не маючи законних повноважень на здійснення будь-яких виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні, 20.03.2015 р. в період часу з 12:41 год. до 14:04 год., перебуваючи на своєму робочому місці, яке розташоване у приміщенні Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ за адресою: пр-т Хіміків, 50, м. Черкаси, діючи, умисно, всупереч інтересам служби, без наявності законних підстав та в порушення вимог ст. ст. 50, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», п. п. 9, 9.1 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 69 постанови КМУ «Про затвердження порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.10.2013 р. за № 868, п. 3 «Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», затвердженої наказом МЮ України від 29.07.2004 р. за № 73/5, за допомогою особистого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вигляді паролю, логіну та електронно цифрового підпису, отриманого ОСОБА_14 13.03.2013 р. в Акредитованому центрі сертифікації ключів інформаційно - довідкового департаменту Державної фінансової служби, здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і заповнила від імені ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_19 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, електронні заяви про припинення обтяження нерухомого майна та іпотеки боржника ОСОБА_17 по вказаному вище виконавчому провадженню.

Внаслідок таких дій ОСОБА_14 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень незаконно припинено обтяження у вигляді арешту майна боржника ОСОБА_17 , а саме квартири, яка належала останньому на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , і одночасно являлась іпотечним майном ПАТ «КБ Надра» відповідно до кредитного договору № 77п/99-2008-840 від 28.02.2008 р., укладеного між ПАТ «КБ Надра» та ОСОБА_17 .

В подальшому, внаслідок незаконних дій ОСОБА_14 , 20.03.2015 р. ОСОБА_17 реалізував вказану квартиру, при цьому борг по виконавчому провадженню не сплатив, внаслідок чого інтересам юридичної особи ПАТ «КБ Надра» заподіяно збитків на загальну суму 27320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) доларів США 15 центів, що згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 20.03.2015 р. еквівалентно 633571 (шістсот тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн. 02 коп., що більше ніж у 1040 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та являється значною шкодою.

Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_14 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 362 КК України, як несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_15 подала апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 та ОСОБА_13 визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і призначити покарання кожному у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Визнати винуватою ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

Також, під час перегляду судом апеляційної інстанції вироку суду апелянтка просила повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які досліджені судом першої інстанції з порушеннями, що стали наслідком прийняття незаконного судового рішення, а саме повторно дослідити письмові докази: 1) протокол огляду предмету від 9.06.2016 р.; 2) протокол огляду предмету від 10.06.2016 р.; 3) протокол огляду предмету від 5.07.2016 р.; 4) зведене виконавче провадження ОСОБА_17 ; 5) зведене виконавче провадження ОСОБА_16 ; 6) лист Черкаської філії «Національні інформаційні системи» МЮУ від 24.12.2015 р. та розписка ОСОБА_14 ; 7) посадову інструкцію ОСОБА_14 ; 8) посадову інструкцію ОСОБА_12 ; 9) посадову інструкцію ОСОБА_13 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначила, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. 374 КПК України та п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.

Проте, суд першої інстанції вимоги закону не виконав, побудував своє рішення на суперечливих, не перевірених доказах, поверхово та неповно підійшов до дослідження обставин вчинення ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 інкримінованих їм злочинів, допустивши істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, належним чином не перевіривши докази, надані стороною обвинувачення, та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Твердження щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження ґрунтується на істотних суперечностях у висновках суду, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, ним до уваги не взяті.

Зокрема, в судовому засіданні 14.04.2022 р. допитані обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 свою вину не визнали та пояснили, що офіційної вказівки на вчинення реєстраційних дій, які їм інкримінуються від свого керівництва вони не отримували, будь-якого розподілу документів для виконання не було, таким чином вони мали можливість самостійно вибирати в програмному забезпеченні по яких саме об`єктам нерухомості проводити реєстраційні дії.

Разом з тим, ОСОБА_13 показала, та даний факт підтвердив ОСОБА_12 , що для проведення реєстраційних дій вони отримували лише електронні документи з відділу ДВС, а саме сканкопії, на підставі яких виконували реєстраційні дії, документи не перевірялись на наявність оригіналів надісланих електронних документів у виконавчій службі, оскільки вважали, що ці документи є правомірними лише по заповненню всіх даних в електронних документах.

Відповідно до викладеного обвинувачення та матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ставиться у вину саме те, що вони, порушуючи вимоги п. п. 69, 71, 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, ст. 9, ч. 9 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 24 Наказу МЮ України № 595/5 «Про затвердження форми заяви у сфері державної реєстрації речових прав та вимоги до їх повноважень» від 17.04.2012 р., здійснили державну реєстрацію прав та їх обтяжень та сформували витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, тим самим припинивши заборону на нерухоме майно – іпотеки.

Однак суд, зазначивши у судовому рішенні про дослідження посадових інструкцій ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , зробив висновок, що обвинуваченням не встановлено які конкретно службові обов`язки недбало виконали останні.

Стороною обвинувачення було встановлено, які конкретно службові обов`язки недбало виконали ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та які зазначені в обвинувальному акті, натомість суд в порушення ст. 94 КПК України, дослідив всі обставини кримінального провадження та не оцінив кожен доказ та сукупність доказів в цілому для ухвалення виправдувального вироку.

Інших доказів (документів чи показів свідків), які б спростовували доводи обвинувачення та доводили наявність у ОСОБА_13 . ОСОБА_12 інших службових обов`язків, відмінних від зазначених у посадових інструкціях, або ж наявність інших службових інструкцій, які на момент вчинення злочинів регулювали службові повноваження обвинувачених, стороною захисту не надано.

Таким чином, висновки суду про не встановлення конкретних службових обов`язків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які вони порушили, з урахуванням досліджених під час судового розгляду посадових інструкцій останніх, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а висновки суду з даного питання містять істотні суперечності.

Зазначені порушення, відповідно до ст. 411 КПК України, є істотними та перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Окрім того, таке рішення суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, адже висновки суду містять істотні суперечності, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, ним до уваги не взяті.

Так, допитана обвинувачена ОСОБА_14 пояснила, що вона втратила флеш-носій з відповідним паролем для доступу до програмного забезпечення, яке використовувалось на той час для роботи з документацією в ДВС. Обвинувачена наголошувала на тому, що копія її електронного ключа була викрадена третіми особами, а саме колишнім співробітником ДВС ОСОБА_23 приводу зникнення даного флеш-носія ОСОБА_14 не зверталась в письмовому вигляді до свого керівництва.

При цьому, судом не надано оцінки та навіть не зазначено у вироку про досліджений доказ - розписку ОСОБА_14 від 13.03.2013 р., відповідно до якої, остання попереджена про відповідальність за нерозголошення особистого паролю, який відомий лише отримувачу ключа, повідомлення про факти доступу та використання паролю іншими особами, а також про відповідальність за ст. ст. 231, 232, 361-3631 КК України, ст. ст. 2125, 2126 КУпАП.

Допитана свідок ОСОБА_24 , яка на той час була працівником виконавчої служби, підтвердила те, що письмових звернень від ОСОБА_14 про втрату електронного ключа не надходило та в разі наявності такого звернення ключ був би заблокований та інші особи б не мали доступу. Однак, судом ці покази до уваги не взято.

Крім того, судом не взято до уваги та не вказано взагалі у вироку як досліджений доказ сторони обвинувачення покази свідка ОСОБА_25 , яка показала, що ОСОБА_14 в разі втрати електронного ключа повинна була звернутись до неї, як до особи, за якою закріплено видачу електронних ключів, та начальника ДВС, щоб мати можливість відновлення доступу до реєстру, що останньою зроблено не було.

З приводу втрати, за словами ОСОБА_14 логіна та паролю, суд суперечливо зазначив про те, що органом досудового розслідування не перевірено факт викрадення електронного ключа ОСОБА_23 і про те, що за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_14 щодо викрадення копії ключа.

Апелянтка зазначила, що втрата, на думку ОСОБА_14 , логіну і паролю не була предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015250000000453, а щодо викрадення її електронного ключа (логіну та паролю) ОСОБА_23 стороною захисту не надано суду жодних доказів, які б підтверджували слова ОСОБА_14 .

Натомість суд, не перевіривши такі доводи обвинуваченої, та не отримавши сукупності доказів щодо причетності ОСОБА_26 до зникнення електронного ключа (логіну та паролю) ОСОБА_14 , сприйняв їх як правдиві та саме цю її позицію поклав в основу виправдувального вироку.

Зазначаючи мотиви та підстави для виправдання ОСОБА_14 , суд також вказав, що органом досудового розслідування не встановлено, з якого саме комп`ютера було проведено реєстраційні дії від імені ОСОБА_14 , одночасно навівши у рішенні покази свідка ОСОБА_27 та самої ОСОБА_14 про те, що при наявності флеш-носія (диску тощо) з електронним ключем вищевказані виконавчі дії можливо проводити з будь-якого комп`ютера.

Такий вибірковий підхід щодо оцінки доказів свідчить про необ`єктивність та упередженість суду та недотримання положень ст. 94 КПК України.

Таким чином, висновки суду містять істотні суперечності, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, ним до уваги не взяті.

Зазначені порушення відповідно до ст. 411 КПК України є істотними та перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, судом зазначено те, що ні матеріали кримінального провадження, ні досліджені судом докази не містять посилання на документ, яким обґрунтовується сума шкоди, незважаючи на відомості, що містяться в матеріалах виконавчих проваджень щодо незалежної оцінки даного майна на момент завдання збитків, які судом не досліджено в повному обсязі, чим допущено неповноту судового розгляду, оскільки судом так і не з`ясовано з посиланням на досліджені докази чи завдано будь-якій особі шкоди діями обвинувачених та не встановлено її суму.

Факт того, що на даний час, як зазначено у вироку суду, банк відновив іпотечне обтяження на майно, а постанови держвиконавців про зняття арешту скасовані, не дає підстав стверджувати про те, що вказані кримінальні правопорушення обвинуваченими не вчинялись, а шкода на момент їх вчинення не завдавалась.

Внаслідок допущених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, суд, визнаючи ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні, дійшов висновку про відсутність доказів про об`єднання їхніх дій єдиним умислом чим допустив порушення ст. 337 КПК України, згідно з якою судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Мотивуючи відсутність спільного умислу, суд у рішенні зазначив, що з досліджених матеріалів провадження не вбачається, якими саме доказами стороною обвинувачення підтверджуються обставини, які ставляться кожному обвинуваченому у вину згідно зі змістом обвинувачення, так як дії обвинувачених не пов`язані спільним умислом.

Однак, ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду не було встановлено, що дії обвинувачених були пов`язані спільним умислом, а злочини вчинялись за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, суд при винесенні вироку вийшов за межі пред`явленого обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність полягає у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню, зокрема покарання, передбаченого ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 367 КК України.

Таким чином, суд, не взявши до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та, виклавши в судовому рішенні висновки, які містять істотні суперечності, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального закону щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, не в повному обсязі дослідивши докази, допустивши неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, дійшов висновку про недоведеність того, що в діях обвинувачених є склади інкримінованих їм злочинів.

Недотримання вищевказаних норм закону призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного, необґрунтованого і невмотивованого рішення, та, як наслідок, до уникнення обвинуваченими належного та справедливого покарання відповідно до ступеню тяжкості вчинених злочинів та особи кожного з них.

У запереченні захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12 вказується на необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 та залишення без зміни оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_12 ..

В обґрунтування доводів заперечення захисник зазначив, що незважаючи на дуже значну за обсягом апеляційну скаргу в ній не наведено підстав для скасування вироку суду.

В апеляції вказано, що ОСОБА_12 порушив службові обов`язки, визначені посадовою інструкцією. При цьому, не зазначено які конкретно обов`язки були порушені. У даному випадку в обвинувальному акті не вказано які конкретно посадові обов`язки ОСОБА_12 не виконав, яким документом ці обов`язки передбачені та коли саме останній був ознайомлений з даними обов`язками.

ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що він порушив вимоги п. п. 69, 71, 79 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 р. Проте, п. п. 71 та 79 вищевказаного Порядку стосуються нотаріусів, а не органу державної реєстрації. ОСОБА_12 не був нотаріусом на той момент, а тому його неможливо обвинувачувати у порушенні вказаних вимог.

Що стосується п. 69 вищевказаного Порядку, то він стосується обов`язків держвиконавця, а не державного реєстратора. Цей пункт був на той момент в такій редакції: «Для проведення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою у разі придбання (передачі) за результатами прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державний виконавець подає органові державної реєстрації прав примірник акта про реалізацію предмета іпотеки». Тобто в даному пункті не передбачено обов`язку державного реєстратора витребування чи отримання від виконавця будь-якого акту.

Це також підтверджується ч. 9 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції на той момент. Ця норма передбачала: «Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів. У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця».

Ні про які акти мова не йшла.

Ч. 2 ст. 367 КК України є злочином з матеріальним складом, який визнається закінченим в разі спричинення істотної шкоди чи тяжких наслідків, що є його кваліфікуючими ознаками, тобто відповідальність за ст. 367 КК України настає у випадку, якщо неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків призвело до певних наслідків, при цьому розмір спричиненої матеріальної шкоди має бути встановленим і належно доведеним по справі.

Згідно вимог ст. 242 КПК України розмір матеріальних збитків встановлюється тільки експертним шляхом. Орган досудового розслідування не надав до суду в якості доказу висновок експертизи який би підтверджував розмір матеріальних збитків.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Необхідно зазначити, що в первісній заяві від 25.12.2015 р. (т. 1, а. пр. 100-109) ПАТ «КБ Надра» не вказав, що банку заподіяна будь-яка шкода. У відповіді банку від 11.02.2016 р. на запит слідчого (т. 1, а. пр. 212) також не зазначено, що заподіяно шкоду.

Постановою слідчого від 14.03.2016 р. про визнання банку потерпілою стороною (т. 4, а. пр. 173-174) мова іде про збитки у вигляді заборгованості за кредитним договором. До вказаного кредитного договору ОСОБА_12 не має відношення. Заборгованість повинна погашатись боржником - ОСОБА_16 . Саме ця особа повинна нести відповідальність за неналежне виконання кредитного договору та договору іпотеки.

Цьому підтвердженням є лист банку від 8.08.2016 р. (т. 6, а. пр. 217) про те, що сума матеріальних претензій до ОСОБА_16 становить 144827 доларів США. Претензій до ОСОБА_12 не було і в теперішній час не має.

Згідно ст. 61 КПК України, якщо особі завдано майнової шкоди, то вона пред`являє цивільний позов в кримінальному провадженні. У даному кримінальному провадженні цивільний позов до ОСОБА_12 не заявлявся. ПАТ «КБ Надра» не обґрунтовував наявність шкоди. Шкода не може виникати від невиконання кредитного договору. Це цивільно-правові відносини між кредитором і боржником; іпотекодавцем та іпотекодержателем. Суд не врахував цього і фактично «переклав» обов`язки за кредитним договором та іпотечним договором на його підзахисного, що свідчить про незаконність вироку суду.

Ні матеріали кримінального провадження, ні досліджені судом докази, не містять посилання на документ, яким обґрунтовується сума шкоди 52162 доларів США 20 центів і яке відношення до цієї суми має ОСОБА_12 .

Наявність заборгованості за кредитним договором у іншої особи не свідчить про наявність матеріальних збитків. Це виключно цивільно-правові відносини між банком та боржником.

Прокурор заявив клопотання про повторне дослідження доказів. Вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У даному випадку прокурор своє клопотання не обґрунтував і не вказав які конкретно порушення були допущені, коли саме і як ці порушення вплинули на рішення суду. Ніяких порушень при дослідженні доказів судом не було допущено, а тому не має підстав для повторного дослідження доказів у справі.

У спільному запереченні обвинуваченої ОСОБА_14 та захисників ОСОБА_28 і ОСОБА_8 висловлюється їхня спільна позиція щодо необхідності відмовити стороні обвинувачення у повторному дослідженні письмових доказів та необхідності залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та залишити без змін вирок суду.

В обґрунтування доводів даного заперечення зазначено, що підставами винесення виправдувального вироку стало те, що вина ОСОБА_14 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною. Дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної обвинуваченій підозри, що в свою чергу вказує на не доведеність в діях ОСОБА_14 об`єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується. Також, стороною обвинувачення не доведені мотив та мета вчиненого злочину. Крім того, за змістом висунутого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачення вбачається, що їх дії не мають жодних ознак об`єднання єдиним умислом між собою чи з іншими особами.

Сторона захисту вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною, зазначені в ній підстави скасування судового рішення не обґрунтовані, а тому викладені в ній вимоги не підлягають до задоволення. Рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду викладені у судовому рішенні відповідають фактичним.

Ст. 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Покази свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_19 ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_17 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_24 , ОСОБА_44 не підтверджують обвинувачення ОСОБА_14 . Ці покази містять в собі лише загальний виклад окремих особливостей у роботі держвиконавців, держреєстраторів, в цілому органів ДВС та реєстраційної служби. Жоден зі свідків не дав покази, що саме ОСОБА_14 за допомогою свого електронного ключа направила заявку про зняття обмежень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як і не дав показів того, що безпосередньо бачив чи чув виготовлення нею постанов, їх підписання, відправку у програмі, яка надавалась держвиконавцям для направлення таких заявок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Усі ці показання свідків відносно доведення діяння ОСОБА_14 в аспекті інкримінованого злочину за ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України - є неналежними.

Винуватість не може бути визначена виключно на показаннях теперішніх і тодішніх керівників виконавчої служби, а також окремих держвиконавців. Жодного прямого доказу, який би підтверджував несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, саме ОСОБА_14 немає. Все обвинувачення будується виключно на припущеннях. Не встановлено, що саме з робочого місця та комп`ютера ОСОБА_14 знімались заборони по відчуженню майна. Таку дію могли вчинити будь-які особи з іншого комп`ютера поза межами приміщення виконавчої служби за допомогою викраденого у ОСОБА_14 її цифрового підпису, про що вона наголошувала в своїх показах на стадії досудового слідства та в суді.

Також, враховуючи, що поставлений у вину ОСОБА_14 злочин є умисним, прокурором не вказано які мотиви чи мету такого злочину переслідувала ОСОБА_14 . В описі діянь, інкримінованих ОСОБА_14 немає жодних вказівок на це. Ні з ким, ні про що вона не домовлялась, обіцянок не давала, кошти за інкриміновані дії не отримувала. За відсутності цього кваліфікацію її дій неможливо вважати повною.

Відносно ОСОБА_14 має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення цього злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру має бути належним чином підтверджено (у тому числі цивільним позовом як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) і не викликати сумніву. Цивільні позови до ОСОБА_14 не пред`являлись взагалі, а у матеріалах кримінального провадження наявна інформація та докази того, що квартира після маніпуляцій із нею - повернула свій статус предмету іпотеки.

У той же час, обвинувачення за основу взяло суму не шкоди у її матеріальному вимірі, яка реально настала, а лише загальну суму боргу боржника по виконавчому провадженню на користь ПАТ «КБ Надра», що не є шкодою. Експертні дослідження наявності шкоди та її розміру - не проводились. Прокурор у судовому розгляді не заявляв клопотання про призначення відповідної судової експертизи для підтвердження розміру шкоди. Інших фактичних обставин, на яких може спиратись обрахована шкода - не наведено.

В апеляційній скарзі сторона обвинувачення просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які дослідженні судом першої інстанції з порушеннями, що стали наслідком прийняття незаконного судового рішення. З приводу цього зазначили, що всі докази, на які посилався прокурор, як на доведеність вини ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України були дослідженні в порядку ст. 358 КПК України. При цьому жодних заперечень, щодо будь яких порушень у дослідженні письмових доказів зі сторони обвинувачення не надходило та дані докази були досліджені в повному обсязі.

У запереченні захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_13 висловлюється його позиція з приводу необхідності відмовити прокурору у повторному дослідженні письмових доказів у кримінальному провадженні та залишенні вироку суду без зміни, а також відхиленні апеляційної скарги прокурора на даний вирок.

В обґрунтування доводів даного заперечення зазначено, що оцінивши отримані документи ОСОБА_13 як держреєстратор, дійшла переконання, що подана від імені ОСОБА_14 заява відповідає вимогам діючого законодавства та правилам, оскільки зняття арешту відбувалось, як вказано в постанові держвиконавця, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження щодо стягнення коштів з боржника ОСОБА_17 , а сама заява була повністю заповнена і засвідчена електронним цифровим підписом держвиконавця. Додана до заяви електронна копія постанови про закінчення виконавчого провадження мала всі передбачені законом реквізити. Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в чинній на той час редакції) у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті держвиконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі вищезазначених документів ОСОБА_13 було прийнято рішення № 20160126 від 20.03.2015 р. про припинення обтяження-арешту нерухомого майна та винесено рішення щодо припинення іпотеки, припинення запису про заборону на нерухоме майно та припинення арешту нерухомого майна.

Дані дії ОСОБА_13 з точки зору сторони обвинувачення відповідають ч. 2 ст. 367 КК України.

Відповідно до примітки до ст. 367 КК України, тяжкими наслідками у ст. ст. 364-367 КК України вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто мова йде про матеріальні збитки потерпілому у вигляді майнової шкоди.

Категорія «шкода» тісно пов`язана з питаннями цивільно-правової відповідальності. Серед підстав цивільно-правової відповідальності, поряд з протиправністю поведінки (дія чи бездіяльність), причинним зв`язком між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою винною особи, яка заподіяла шкоду, обов`язково виділяють наявність майнової та/або моральної шкоди.

В теорії кримінального процесу розмежовуються поняття «шкода» і «збитки». Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову та немайнову (моральну), а збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим може бути також і юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Відповідно кримінальним правопорушенням потерпілому-юридичній особі може бути завдано безпосередньої шкоди в її майновому та грошовому виразі.

У нашому випадку ОСОБА_13 інкримінується спричинення наслідків у вигляді втрати ПАТ «КБ Надра» права стягнення на предмет іпотеки, що є нерухомим майном, в рахунок погашення ОСОБА_17 заборгованості по кредитному договору.

Проте, дії ОСОБА_13 , які полягали у прийнятті рішень про припинення іпотеки, припинення запису про заборону на нерухоме майно та припинення арешту нерухомого майна, призвели виключно до зняття відповідних обтяжень на нерухоме майно. Водночас, саме нерухоме майно ніколи не належало ПАТ «КБ Надра» на праві власності, і саме по собі його відчуження третім особам після зняття обтяжень жодним чином не завдає реальних безпосередніх збитків банку. ПАТ «КБ Надра» в жодному разі не втратив можливості стягнення зі ОСОБА_17 суми кредиту, відносини щодо чого регулюються виключно кредитним договором між останнім та ПАТ «КБ Надра». Більше того, враховуючи те, що предметом кредитного договору є виключно майнові кошти, саме їх безпосередня втрата може вважатись наявністю збитків.

Також, необхідно враховувати, що у разі скасування рішення про припинення в Державному реєстрі іпотек запису про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. У випадку переходу до іншої особи права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі скасованого судом рішення держреєстратора, необхідно застосовувати ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».

Статтею 23 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, права ПАТ «КБ Надра» відновлені судом. Банк продовжує мати, станом на сьогоднішній день, права іпотекодержателя згідно договору іпотеки, в тому числі і щодо застосування механізму реалізації переважного права на звернення стягнення на іпотечне майно, передбачене ст. ст. 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Дії з відчуження квартири під час зняття обтяження та право власності нових набувачів з боку ПАТ «КБ Надра» не оспорюються, що вказує на те, що діями ОСОБА_13 не було завдано жодної матеріальної шкоди ПАТ «КБ Надра». Дана обставина, в повній мірі, виключає у діях, ОСОБА_13 склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

ОСОБА_13 інкримінується вчинення суспільно небезпечного діяння у формі прямого умислу, тобто, на думку сторони обвинувачення, що вона усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, які полягали у прийнятті рішень про припинення іпотеки, припинення запису про заборону на нерухоме майно та припинення арешту нерухомого майна, і бажала настання наслідків у вигляді завдання тяжких наслідків ПАТ «КБ Надра».

ОСОБА_13 , виконуючи обов`язки держреєстратора реєстраційної служби Черкаського РУЮ 20.03.2015 р. отримала від Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ (підписував ЕЦП ОСОБА_14 ) до Черкаського РУЮ надійшли електронні заяви про державну реєстрацію обтяження № 10692550, 10692413, 10692190. Разом із заявами подано електронні копії оригіналу постанови ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ ОСОБА_19 від 13.02.2015 р., затвердженої підписом та гербовою печаткою нач. відділу Придніпровського відділу ДВС ОСОБА_24 , про зняття обтяжень з нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_17 та розташоване та адресою: АДРЕСА_7 .

За змістом п. 75 Постанови КМУ від 17.10.2013 р. № 868 «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, серед яких, зокрема, рішення державного виконавця (постанова про завершення виконавчого провадження).

Згідно п. 2 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться в порядку визначеному ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться, зокрема, на підставі рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається. У разі якщо у виконавчому провадженні держвиконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, держвиконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством врегульовано можливість зняття держреєстратором прав обтяжень з об`єкту нерухомого майна на підставі рішення держвиконавця про завершення виконавчого провадження.

Крім того, відповідають вимогам законодавства дії ОСОБА_13 щодо прийняття заяви в електронній формі від держвиконавця та прийняття на її підставі рішення про державну реєстрацію припинення обтяження. Відповідальність за відповідність поданих електронних копій оригіналам таких документів у паперовій формі, при цьому, покладається на заявника.

Характеризуючи прямий умисел як обов`язкову складову суб`єктивної сторони кримінального правопорушення у відношенні до нашого випадку передбачення ОСОБА_13 настання тяжких наслідків для потерпілого тут повинно було б носити конкретний характер. Вона мала би чітко усвідомлювати, що саме від її конкретного діяння настануть або можуть настати суспільно небезпечні наслідки. Однак, в силу усвідомлення ОСОБА_13 можливості прийняття заяви про припинення обтяження в електронній формі від держвиконавця, вимоги якого є обов`язковими до виконання реєстратором, виключається передбачення неминучості настання тяжких наслідків для потерпілого, що, в свою чергу, виключає, прямий умисел у цілому. Більше того, неможливим, в даному випадку, є і констатація наявності у ОСОБА_13 бажання настання суспільно-небезпечних наслідків.

Стосовно шкоди та настання тяжких наслідків, то стороною обвинувачення не надано достатніх, допустимих та обґрунтованих доказів, які б доводили заподіяння істотної шкоди, що впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість).

Службова недбалість є злочином з матеріальним складом, тобто він визнається закінченим, якщо діянням спричинено істотну шкоду чи тяжкі наслідки, які є кваліфікуючими ознаками цього злочину, а тому розмір спричиненої матеріальної шкоди повинен бути належно встановленим і доведеним по справі, що стороною обвинувачення не зроблено та не доведено (відсутній уматеріалах справи висновок експерта про наявність шкоди, не заявлено позову щодо матеріальної шкоди і т.д.).

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_15 та просив задовольнити її апеляційну скаргу із вказаних у ній мотивів та підстав, представника потерпілого ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» адвоката ОСОБА_11 , який погодився з доводами апеляції прокурора та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора з вказаних у ній підстав, обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , їх захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які всі заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Вимогами ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.

На переконання апеляційного суду, вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином не були виконані, внаслідок чого допущена невідповідність викладених у виправдувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про невинуватість обвинувачених.

Суд першої інстанції визнаючи невинуватими та виправдовуючи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 362 КК України, виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження наданими та дослідженими під час судового розгляду доказами, а тому є недоведеною.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як слідує зі змісту вироку, місцевий суд, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, надав їм невірну правову оцінку, всупереч вимог ст. 94 КПК України, навівши необґрунтовані та непереконливі мотиви, з яких відкинув докази сторони обвинувачення, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 374 КПК України, якою регламентовано вимоги до мотивувальної частини виправдувального вироку.

Провівши повторне дослідження доказів, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, апеляційний суд дійшов переконання, що висновки суду першої інстанції, які покладено в основу ухвалення виправдувального вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності.

Визнаючи невинуватими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 362 КК України, суд не прийняв до уваги докази сторони обвинувачення, а висновок про недоведеність всіх обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, побудував на нез`ясованих належним чином фактичних обставинах кримінального провадження.

Такі висновки апеляційного суду підтверджуються сукупністю наданих стороною обвинувачення наступних доказів.

Так зі змісту безпосередньо досліджених судом апеляційної інстанції доказів випливає, що у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_12 свою вину не визнав та надав показання, що в 2015 р. він працював на посаді державного реєстратора. Документи надходили з Придніпровського відділу ДВС в електронному вигляді. Надійшла заява в законному порядку про припинення обтяження та постанова з електронним підписом держвиконавця. Постанова містила всі необхідні атрибути, тому сумніву в її справжності у нього не було.

У судовому засіданні місцевого суду обвинувачена ОСОБА_13 свою вину не визнала та надала показання, що в 2015 р. вона працювала головним спеціалістом у реєстраційній службі. Отримувала заяви, надавала довідки, займалася реєстрацією. З Придніпровського відділу ДВС до них надійшла електронна заява про зняття арешту. Крім того, була надіслана постанова із підписом держвиконавця ОСОБА_19 про закінчення виконавчого провадження, яка містила всі необхідні атрибути та була скріплена печаткою, тому у неї сумніву в її справжності вона не викликала. Нею було виконано всі необхідні дії. Надіслати заяву про зняття арешту з майна мав право будь-хто з працівників ДВС, хто мав логін і пароль.

У судовому засіданні місцевого суду обвинувачена ОСОБА_14 свою вину не визнала та надала показання, що вона працювала на посаді старшого держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ. Нею було виявлено зникнення флеш-карти, про що вона повідомила керівника в усній формі. Після її звільнення, було проведено перевірку та виявлено постанову, що нібито була сформована з використанням її ключа по виконавчому провадженню, що знаходилося у державного виконавця ОСОБА_19 . Вона особисто ніякої постанови не виносила, вважає, що треті особи скористалися її доступом, так як її флешка з логіном та паролем зникла, а доступ до робочого кабінету та комп`ютера мали і інші працівники ДВС.

Проте, незважаючи на невизнання вини, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов невірного висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України у діях ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тач. 3 ст. 362 КК України у діях ОСОБА_14 , з огляду на наступне.

Свідок ОСОБА_24 у суді першої інстанції надала показання про те, що в 2015 р. працювала у виконавчій службі. В її посадові обов`язки входило здійснення нагляду за дотриманням держвиконавцями норм чинного законодавства. При проведенні перевірки було виявлено постанову держвиконавця, яка була створена з використанням електронного ключа ОСОБА_14 від імені ОСОБА_19 . Про дану постанову вона дізналася від представника банку. На запитання до ОСОБА_19 про дану постанову, остання повідомила що у неї є таке виконавче провадження, проте жодної постанови вона не виносила. В реєстрі вказаної постанови не було. Після чого по справі ОСОБА_17 була здійснена перевірка та виявлено, що в іншому відділенні виконавчої служби також було скасоване обтяження. Заборону виконавець не мав права знімати. Держвиконавці попереджалися під розписку про нерозголошення даних доступу та передачу цієї інформації третім особам. Держвиконавець може поміняти пароль зі свого робочого місця. Письмового звернення ОСОБА_14 про втрату ключа не було. Чи була ОСОБА_14 в ті дні, коли виносилася постанова, чітко не пам`ятає. Печатка знаходилася у неї в сейфі. Вона не виключає, що працівники могли дати іншим працівникам свій пароль. Під своїм ключем зайти в програму до іншого відділу не можливо. В одному відділі з іншого робочого місця зайти можливо. На той момент ОСОБА_45 працював у Придніпровському відділі ДВС. Виконавці не сиділи окремо, хтось міг бачити їх логін і пароль. Якби вона зверталася, то її ключ був би заблокований.

Свідок ОСОБА_44 у суді першої інстанції надала показання про те, що в 2015 р. працювала керівником Соснівського відділу ДВС. Про факт зняття арешту їй стало відомо з Придніпровського відділу ДВС. В зв`язку з заявою Придніпровського відділу ДВС нею було здійснено перевірку та виявлено постанову про скасування арешту з квартири. Виявлено постанову, яка внесена під ключем держвиконавця ОСОБА_14 у виконавчому провадженні, що перебуває в Соснівському відділі ДВС. Кожен працівник має свій персональний ключ доступу, електронний підпис та флешку з паролем та логіном. Інший відділ виконавчої служби доступу до них не має. Доступ до речових прав був у держреєстраторів. Необхідно створити заяву, приєднати постанову і відправити запит на зняття обтяження до реєстраційної служби. За чиїм ключем було знято арешт не пам`ятає, оскільки це не її відділ. Постанову бачила, від чи його імені вона винесена не пам`ятає, чи була на ній печатка не пам`ятає. Постанова була Придніпровського відділу ДВС, а провадження перебувало у Соснівському відділі ДВС. ОСОБА_45 працював у Придніпровському відділі ДВС. Оригіналу постанови не було, була лише відсканована копія.

Свідок ОСОБА_46 у суді першої інстанції надав показання про те, що з 2010 р. був керівником напрямку по врегулюванню проблем з боржниками ПАТ «КБ Надра». Квартири по вул. Сєдова та вул. 30 р. Перемоги стали проблемними. Банком подавалися позови до суду про стягнення заборгованості, які в подальшому судом задоволені та накладені арешти на вказані квартири. Процес примусового виконання зупинився у зв`язку з мораторієм. Виявилося, що записи про арешт та іпотеку були виключені. Провели перевірку та виявили, що є рішення працівника виконавчої служби про скасування арешту. Після чого він звернувся до керівника даного держвиконавця і дізнався, що керівник нічого не підписував. В подальшому зняття арешту було скасовано і всі записи поновлені. Прізвище держвиконавця, який скасував арешт йому не відоме. Після цих подій справа ними передана в головний банк, що потім було з нею йому не відомо. До нього ОСОБА_45 з проханнями не звертався. ОСОБА_17 йому не відомий, знає лише ОСОБА_47 , оскільки останній часто звертався до банку.

Свідок ОСОБА_29 у суді першої інстанції надала показання про те, що на момент виявлення правопорушення працювала у реєстраційні службі. Була створена комісія, до якої її було включено. При проведенні перевірки було виявлено, що з Придніпровського відділу ДВС, а саме від держвиконавця ОСОБА_14 надійшла електронна заява та постанова від держвиконавця ОСОБА_19 про зняття арешту з нерухомого майна. На підставі цих документів держаним реєстратором було прийнято рішення про припинення обтяжень. Її рішенням зупинено обтяження. Документи направлялися у електронному вигляді.

Свідок ОСОБА_19 у суді першої інстанції надала показання про те, що коли виникла дана ситуація, вона працювала в ІНФОРМАЦІЯ_4 . До неї підійшли ОСОБА_48 і ОСОБА_49 і запитали чи накладено арешт на квартиру по ОСОБА_17 . Вона сказала, що арешт на квартиру накладено та показала їм інформаційну довідку. Після того, як вона роздрукувала інформаційну довідку, побачила що по даній квартирі було припинено обтяження. Потім вона самостійно передивилася усі обтяження та виявила, що по квартирі ОСОБА_16 також було припинено обтяження. Це зробила інша особа, оскільки на постанові був не її підпис. Про дану ситуацію вона доповіла керівнику. Пізніше вона побачила ще одну постанову, винесену начебто нею, але підпис був інший. На той час доступ мала тільки вона. Арешт на майно було накладено попереднім виконавцем. Постанова винесена від її імені, але підписана ключем ОСОБА_14 . Постанова була про припинення обтяження. Оригіналу постанови не було, оригінал приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У постанові зазначено, що виконавче провадження по ОСОБА_16 підлягає до завершення. У постанові повинна бути зазначена підстава. Усі дії вчинялися за електронним підписом ОСОБА_14 . Про зникнення (втрату) цифрового підпису ОСОБА_14 їй нічого не відомо. Заяву про виявлені нею постанови про зняття обтяжень вона не писала. На якому комп`ютері формувалася постанова не знає. ОСОБА_45 колишній працівник Придніпровського відділу ДВС, на той час він не працював, з ними не спілкувався, чи приходив у відділ не знає. Свій логін та пароль вона нікому не передавала, не копіювала та зберігала в сейфі. По ОСОБА_16 провадження було у неї. Для закриття провадження чи зняття арешту підстав не було.

Свідок ОСОБА_27 у суді першої інстанції надала показання про те, що працює в Придніпровському відділі ДВС. По виконавчому провадженні стосовно ОСОБА_17 було накладено арешт на квартиру. Знято арешт 13.02.2015 р. постановою виконавця ОСОБА_19 . Потім було встановлено, що постанова в реєстрі відсутня і їхніми працівниками не формувалася. Під чиїм підписом внесено постанову вона не знає. Дана постанова в провадженні відсутня. Підстав для зняття арешту не було. Їм дали копію постанови про скасування арешту, ким вона була сформована не знає. Про копіювання логінів та паролів нічого не знає. З іншого робочого місця під своїм логіном та паролем можливо зайти. Про втрату ключа необхідно повідомити керівника щоб заблокувати даний ключ. Про усне звернення їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_33 у суді першої інстанції надала показання про те, що в 2015 р. працювала в Придніпровському відділі ДВС. По квартирам, що знаходиться по АДРЕСА_8 їй стало відомо на нараді. Іпотека припиняється на підставі акту проведених торгів. Виконавець вносив відомості у реєстр і подавав заявку. У реєстрі можна прописувати підстави припинення, особисто вона іпотеку не припиняла. По іншій справі їй нічого не відомо. З ОСОБА_14 працювали в одному кабінеті, з ОСОБА_23 також знаходилися в одному кабінеті. Пам`ятає випадок коли у ОСОБА_14 зникла флешка з логіном та паролем, коли саме дізналася про зникнення не пам`ятає. Чи зверталася кудись ОСОБА_14 з даного приводу не пам`ятає. Чи приходив до них після звільнення ОСОБА_45 не пам`ятає. Чи робилися працівниками копії своїх ключів не знає, свій ключ в користування нікому не давала.

Свідок ОСОБА_50 у суді першої інстанції надала показання про те, що у виконавчій службі була відповідальною особою за ключі та сертифікати. Відправлялися документи на інформаційний центр, вона генерувала ключі на флешку, дублікатів ключів не було. Випадок про втрату ключа пам`ятає, до неї з цього приводу не зверталися. Без сертифікату та ключа до програми зайти не можливо. Ключі від кабінету були у неї. ОСОБА_26 пам`ятає, коли саме той звільнився сказати не може. До кого приходив ОСОБА_45 не знає.

Свідок ОСОБА_51 у суді першої інстанції надала показання про те, що в 2015 р. працювала в реєстраційній службі. До неї приходив працівник та повідомив, що надавали пояснення, оскільки було незаконно знято обтяження з квартир. Перевірки у них проводилися Міністерством юстиції у разі, коли надходили заяви щодо порушення. Документ із виконавчої служби находять їм у електронному вигляді. Раніше таких порушень не було. У кожного реєстратора був свій ключ з підписом, завдяки якому він міг самостійно зайти до системи. У них є власна посадова інструкція, з якою вони ознайомлені і несуть відповідальність.

Свідок ОСОБА_30 у суді першої інстанції надала показання про те, що в 2015 р. купила квартиру по АДРЕСА_8 . Запропонував їй цю квартиру рієлтор на ім`я ОСОБА_52 . Вказаний чоловік повідомив, що за даною квартирою є борги, після погашення яких її можна купити. По дорученню від Стойди представником був ОСОБА_45 , самого ОСОБА_53 вони не бачили. Квартиру оформили на неї, чоловіка та маму, після чого через деякий час їх викликали до прокуратури;

Свідок ОСОБА_54 у суді першої інстанції надала показання про те, що разом з сином купували квартиру по АДРЕСА_8 . Разом вони прийшла до нотаріуса щоб оформити купівлю квартири, сплатили кошти та отримали документи. Боргів за квартиру не було.

Свідок ОСОБА_55 у суді першої інстанції надав показання про те, що у нього є товариш ОСОБА_45 , який йому розповів, що є квартира на продаж, проте на неї накладено арешт. Домовилися, що він погасить борги, а власник продасть йому квартиру. Після чого був заключений попередній договір із власником квартири ОСОБА_16 , оплачено борг та в подальшому уклали договір купівлі-продажу. Грошові кошти за кредит сплатив ОСОБА_45 , він показував чеки про оплату боргу. Крім ОСОБА_26 він ні з ким за дану квартиру не спілкувався. ОСОБА_45 дав йому ключі щоб він оглянув квартиру. Жодних листів від банку йому не надходило.

Свідок ОСОБА_56 у суді першої інстанції надав показання про те, що по вул. Сєдова квартира по документах належить його брату, проте власником був він. По квартирі з`явилася заборгованість, як наслідок був організований продаж квартири, допоміг у цьому ОСОБА_57 нотаріуса були, питання з боргом було закрито, потім він дізнався, що квитанції підроблені. Кошти повинні були йти на кредит, проте не сплачувалися. Борг повинен був закритися за рахунок квартири. До нього ніхто з питанням по сплаті кредиту не звертався. Домовленість із ОСОБА_23 була в усній формі. Коли покупець купував дану квартиру, грошові кошти повинні були піти в рахунок боргу.

Свідок ОСОБА_16 у суді першої інстанції надав показання про те, що квартира по АДРЕСА_8 належить брату, проте була оформлена на нього. У 2015-2016 р. р. брат вирішив продати квартиру з метою погашення заборгованості. З`явився покупець. Вони приїхали до нотаріуса, прийшов представник виконавчої служби з покупцем і купили квартиру. До банку їздив працівник виконавчої служби з покупцем. Квитанції про оплату нотаріусу надавав покупець. Хто саме був з виконавчої служби не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_17 у суді першої інстанції надав показання про те, що у нього була квартира, він взяв під квартиру кредит на автомобіль. Оскільки борг він не виплатив і знав, що банк забере його квартиру, то за комунальні послуги він не сплачував. Пізніше до нього звернувся працівник ДВС ОСОБА_45 та запропонував зустрітися. Під час зустрічі ОСОБА_45 сказав, що його квартира буде продана і буде погашено борг. Ніяких коштів він не отримував, покупця квартири не бачив. Йому ОСОБА_45 просто сказав, що його питання закрито. Обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 він не знає.

Крім того, судом першої інстанції досліджені письмові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:

- дані копії наказу від 12.06.2012 р., згідно якого ОСОБА_13 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл. (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 225);

- дані копії наказу від 10.12.2013 р., згідно якого ОСОБА_12 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл. (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 227);

- дані посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського/районного управління юстиції, а саме: п. 2.1.1.2, 2.1.3.2, 2.1.4, 2.1.8 Головний спеціаліст повинен: встановити відсутність суперечностей між заявленими зареєстрованими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та обтяжень, наявних у державному реєстрі прав та поданих документах, даних про наявність або відсутність інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборону (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі про відсутні заборони на відчуження нерухомого майна, встановлених законом; вносить записи до державного реєстру прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав; відкривати та формувати документи реєстраційних та облікових справ щодо об`єктів нерухомого майна; розглядати заяви про відкликання та приймати рішення за наслідками розгляду заяв (кримінальне провадження № 12015250000000453, т. 4, а. пр. 237-239);

- дані копії наказу від 26.11.2012 р., згідно якого ОСОБА_14 призначено на посаду держвиконавця ІНФОРМАЦІЯ_5 (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 231);

- дані копії посадової інструкції ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС, а саме п. 2.7., 2.8., 2.9. держвиконавець повинен: проводити заповнення бази даних ЄДРВП; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань ДВС відповідно до її компетенції; не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 233-234);

- дані копії постанови Придніпровського відділу ДВС від 4.02.2015 р., згідно якої знято арешт з нерухомого майна, а саме квартири, що належить ОСОБА_16 (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 17);

- дані інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої держреєстратором ОСОБА_12 було припинено обтяження з нерухомого майна, що належить ОСОБА_16 (кримінальне провадження № 12015250000000453, т. 1, а. пр. 18-22);

- дані табелю обліку робочого часу, згідно якого ОСОБА_14 17.02.2015 р. була присутня на робочому місці (кримінальне провадження № 12015250000000453, т. 6, а. пр. 23);

- дані табелю обліку робочого часу, згідно якого ОСОБА_14 20.03.2015 р. була присутня на робочому місці (кримінальне провадження № 12015250000000453, т. 6, а. пр. 25).

- дані копії постанови Придніпровського відділу ДВС від 13.02.2015 р., згідно якої знято арешт з нерухомого майна, а саме квартири, що належить ОСОБА_17 (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 31);

- дані копії договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2015 р., згідно якого ОСОБА_58 , який діє від імені ОСОБА_17 продав ОСОБА_59 та ОСОБА_30 кв. АДРЕСА_9 (кримінальне провадження № 12015250000000453, т. 4, а. пр. 205-206).

Суд першої інстанції безпосередньо допитавши обвинувачених, свідків та вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи прокурора, захисників, дійшов переконання, що дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної обвинуваченим підозри, що в свою чергу вказує на не доведеність в діях обвинувачених об`єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що з досліджених матеріалів кримінального провадження не вбачається якими саме доказами стороною обвинувачення підтверджуються обставини, які ставляться кожному обвинуваченому у вину згідно зі змістом обвинувачення, так як дії обвинувачених не пов`язані спільним умислом.

Одночасно суд вказав, що жоден зі свідків, що були допитані безпосередньо в судовому засіданні не підтвердили, що саме ОСОБА_14 , яка мала доступ до Держреєстру,

вчинила несанкціоновану зміну інформації, що заподіяло значної шкоди.

Стороною обвинувачення не перевірено показання ОСОБА_14 на свій захист, не доведено мотив чи мету вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК, не встановлено конкретного комп`ютера, з якого були надіслані до реєстраційної служби електронні документи щодо скасування іпотечного обтяження.

До того ж суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, послався на те, що стороною обвинувачення не обґрунтовано яких збитків зазнав банк від реалізації предмету іпотеки (квартир), ураховуючи, що банк не є власником даного майна, з переходом права власності на предмет іпотеки іпотечні відносини не припиняються, а наявність заборгованості за кредитними договорами не свідчить про наявність завданої шкоди.

Наразі, як зазначив суд, банк відновив іпотечне обтяження на майно, а постанови державних виконавців про зняття арешту - скасовані.

Також суд дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між необережними діями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 й реалізацією іпотечного майна (квартир), оскільки це було здійснено третіми особами. Окрім того, обвинуваченням не встановлено які конкретно службові обов`язки недбало виконали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Проте апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого суду та вважає їх необґрунтованими та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, та як наслідок допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з наступних підстав.

Так, згідно ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Так, відповідно до показів свідка ОСОБА_24 , вона в 2015 р. працювала у виконавчій службі. В її посадові обов`язки входило здійснення нагляду за дотриманням держвиконавцями норм чинного законодавства. При проведенні перевірки було виявлено постанову держвиконавця, яка була створена з використанням електронного ключа ОСОБА_14 від імені ОСОБА_19 . Про дану постанову вона дізналася від представника банку. На запитання до ОСОБА_19 про дану постанову, остання повідомила що у неї є таке виконавче провадження, проте жодної постанови вона не виносила. В реєстрі вказаної постанови не було. Після чого по справі ОСОБА_17 була здійснена перевірка та виявлено, що в іншому відділі виконавчої служби також було скасоване обтяження. Заборону виконавець не мав права знімати. Держвиконавці попереджалися під розписку про нерозголошення даних доступу та передачу цієї інформації третім особам. Письмового звернення від ОСОБА_14 про втрату ключа не було. Під своїм ключем зайти в програму до іншого відділу не можливо. Якби ОСОБА_14 зверталася, то її ключ був би заблокований.

Свідок ОСОБА_27 у суді першої інстанції пояснила, що працює в Придніпровському відділі ДВС. По виконавчому провадженні стосовно ОСОБА_17 було накладено арешт на квартиру. Знято арешт 13.02.2015 р. постановою виконавця ОСОБА_19 . Потім було встановлено, що постанова в реєстрі відсутня і їх працівниками не формувалася. Дана постанова в провадженні відсутня. Підстав для зняття арешту не було. Їм дали копію постанови про скасування арешту, ким вона була сформована не знає. Про втрату ключа необхідно повідомити керівника, щоб заблокувати даний ключ. Про усне звернення їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_50 у суді першої інстанції надала показання про те, що у виконавчій службі вона була відповідальною особою за ключі та сертифікати. Відправлялися документи на інформаційний центр, вона генерувала ключі на флешку, дублікатів ключів не було. ОСОБА_14 повідомила про втрату ключа на нараді через деякий час після цієї події, до неї з цього приводу не зверталася.

Згідно розписки ОСОБА_14 від 13.03.2013 р., вона зобов`язалася не передавати ні логін, ні пароль іншим особам, попереджена про неприпустимість збереження логіну та паролю у доступних третім особам місцях, повідомляти про факти доступу та використання паролю іншими особами, а також про відповідальність за ст. ст. 231, 232, 361-3631 КК, ст. ст. 2125 та 2126 КУпАП (кримінальне провадження № 12015250000000453, т.1, а. пр. 80);

Таким чином, апеляційний суд встановив, що держвиконавець ОСОБА_14 попереджалася під розписку про нерозголошення даних доступу та передачу інформації третім особам. Проте, після виявлення втрати електронного ключа, негайно, у письмовому вигляді до відповідних посадових осіб відділу ДВС для запобіганню настання тяжких наслідків ОСОБА_14 не зверталася, що обвинувачена і не заперечувала. Проте, якби вона зверталася, то її електронний ключ був би заблокований.

Отже, на переконання апеляційного суду, дані показань вказаних свідків у сукупності з письмовими доказами, зокрема: даними копії постанови Придніпровського відділу ДВС від 4.02.2015 р., згідно якої знято арешт з нерухомого майна, а саме квартири, яка належить ОСОБА_16 ; даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої державним реєстратором ОСОБА_12 було припинено обтяження з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_16 ; даними копії постанови Придніпровського відділу ДВС від 13.02.2015 р., згідно якої знято арешт з нерухомого майна, а саме квартири, яка належить ОСОБА_17 ; даними копії наказу від 12.06.2012 р., згідно якого ОСОБА_13 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл.; даними копії наказу від 10.12.2013 р., згідно якого ОСОБА_12 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл.; даними копії наказу від 26.11.2012 р., згідно якого ОСОБА_14 призначено на посаду держвиконавця ІНФОРМАЦІЯ_5 ; даними копії посадової інструкції ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС; даними копії договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2015 р., згідно якого ОСОБА_58 , який діє від імені ОСОБА_17 , продав ОСОБА_59 та ОСОБА_30 кв. АДРЕСА_9 ; даними посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського/районного управління юстиції; даними табелю обліку робочого часу, згідно якого ОСОБА_14 17.02.2015 р. була присутня на робочому місці; даними табелю обліку робочого часу, згідно якого ОСОБА_14 20.03.2015 р. була присутня на робочому місці, безсумнівно доводять вину ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, в тому числі, об`єктивну сторону вказаного кримінального правопорушення, оскільки дії ОСОБА_14 призвели до здійснення входу до Держреєстру, заповнення від імені ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС ОСОБА_19 електронних заяв про припинення обтяження нерухомого майна та іпотеки боржників ОСОБА_16 і відповідно ОСОБА_17 по виконавчих провадженнях.

Внаслідок таких дій ОСОБА_14 було незаконно припинено обтяження у вигляді арешту майна боржника ОСОБА_16 , а саме кв. АДРЕСА_10 , що належала останньому на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 , і одночасно була іпотечним майном ПАТ «КБ Надра» відповідно до кредитного договору № 86/112МБ/2007-840 від 26.04.2007 р.

Також, внаслідок дій ОСОБА_14 було незаконно припинено обтяження у вигляді арешту майна боржника ОСОБА_17 , а саме кв. АДРЕСА_12 , яка належала останньому на праві приватної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_13 , і одночасно була іпотечним майном ПАТ «КБ Надра» відповідно до кредитного договору № 77п/99-2008-840 від 28.02.2008 р.

Унаслідок цього 20.02.2015 р. ОСОБА_16 , а 20.03.2015 р. ОСОБА_17 кожен окремо реалізували вказані вище квартири, при цьому борг по виконавчому провадженню не сплатили, внаслідок чого інтересам ПАТ «КБ Надра» заподіяно збитків на загальну суму відповідно 1 374 928,45 грн. і 633 571,02 грн., що є значною шкодою.

Вказані докази у своїй сукупності та своєму взаємозв`язку спростовують покази ОСОБА_14 щодо втрати нею електронного ключа за допомогою якого вона, використовуючи свій логін та пароль, працювала з документацією в ДВС, оскільки будь-яких активних і юридично значимих дій з приводу втрати нею свого електронного ключа нею не було вчинено, що підтвердили свідки – працівники ДВС.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляції прокурора, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_25 , яка показала, що ОСОБА_14 в разі втрати електронного ключа повинна була звернутись до неї, як до особи, за якою закріплено видачу електронних ключів, та начальника ДВС, щоб негайно унеможливити будь-які можливі протиправні дії третіх осіб.

Апеляційний суд вважає непереконливими доводи суду першої інстанції, що органом досудового розслідування не перевірено факт викрадення електронного ключа ОСОБА_14 третіми особами, тому що дійсно такі обставини не мають перевірятися судами в межах даного кримінального провадження, а навіть за умови протиправних дій третіх осіб, ОСОБА_14 повинна була діяти в межах діючого законодавства та своєї посадової інструкції, проте як правильно встановлено органом досудового розслідування не виконала їх.

Також, апеляційний суд вважає, що не встановлення органом досудового розслідування конкретного комп`ютера, з якого були надіслані до реєстраційної служби електронні заяви про припинення обтяження нерухомого майна боржників не доводить відсутність у діях ОСОБА_14 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК, тому що і свідок ОСОБА_27 , і інші свідки, які є працівниками ДВС, пояснювали, що з іншого робочого місця за допомогою електронного ключа можливо зайти під своїм логіном та паролем до автоматизованої програми та вчиняти певні дії, в тому числі і протиправні.

Також, апеляційний суд зауважує, що мотив і мета є альтернативними ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК, а тому їх не встановлення не вказує на відсутність суб`єктивної сторони цього злочину в умисних діях винуватої особи, тому що склад кримінального провадження формується із сукупності таких елементів, як зокрема: об`єкт кримінального правопорушення, об`єктивна сторона, суб`єкт кримінального правопорушення та суб`єктивна сторона, які доведені належними доказами. Тому доводи захисників, які викладені у їх запереченні на апеляцію прокурора, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах матеріального закону.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_14 недбало виконала свої обов`язки, а саме вона, перебуваючи на посаді ст. держвиконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ, маючи 15 ранг державного службовця, у відповідності до посадової інструкції, затвердженої нач. Черкаського МУЮ від 11.03.2013 р., зобов`язана виконувати під час виконання службових обов`язків Конституцю України, Закони України «Про державну службу», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», Інструкцю з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом МЮ України від 25.12.2008 р. № 2274/5, проте не виконала п. п. 2.7., 2.8. та 2.9. своєї посадової інструкції, як ст. держвиконавець Придніпровського відділу ДВС, відповідно до яких, держвиконавець повинен: проводити заповнення бази даних ЄДРВП; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державної виконавчої служби відповідно до її компетенції; не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, перевищення своїх повноважень, підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законодавством України, за вчинення діяння, що має ознаки злочину чи адмінправопорушення, являючись представником влади, і, здійснюючи примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому ЗУ «Про державну виконавчу службу», вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 362 КК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_14 апеляційний суд кваліфікує за ч. 3 ст. 362 КК України, як несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значної шкоди, вчинене повторно.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 їх вина доводиться даними письмових доказів у своєму взаємозв`язку та поєднанні між собою, зокрема: даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої державним реєстратором ОСОБА_12 було припинено обтяження з нерухомого майна, що належить ОСОБА_16 ; даними копії постанови Придніпровського відділу ДВС від 13.02.2015 р., згідно якої знято арешт з нерухомого майна, а саме квартири, яка належить ОСОБА_17 ; даними копії наказу від 12.06.2012 р., згідно якого ОСОБА_13 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл.; даними копії наказу від 10.12.2013 р., згідно якого ОСОБА_12 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ Черкаської обл.; даними копії договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2015 р., згідно якого ОСОБА_58 , який діяв від імені ОСОБА_17 , продав ОСОБА_59 та ОСОБА_30 кв. АДРЕСА_9 ; даними посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського/районного управління юстиції, а саме: п. 2.1.1.2, 2.1.3.2, 2.1.4, 2.1.8, відповідно до яки головний спеціаліст повинен: встановити відсутність суперечностей між заявленими зареєстрованими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та обтяжень, наявних у державному реєстрі прав та поданих документах, даних про наявність або відсутність інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборону (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі про відсутні заборони на відчуження нерухомого майна, встановлених законом; вносить записи до державного реєстру прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав; відкривати та формувати документи реєстраційних та облікових справ щодо об`єктів нерухомого майна; розглядати заяви про відкликання та приймати рішення за наслідками розгляду заяв, які безсумнівно доводять вину обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовими особами своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 недбало поставились до виконання вимог посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського/районного управління юстиції, а саме не виконали вимоги пунктів 2.1.1.2, 2.1.3.2, 2.1.4, 2.1.8 цієї інструкції.

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського/районного управління юстиції, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 повинні були здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до законодавства і, розглядаючи документи, що подаються для державної реєстрації, зобов`язані встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства - наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; встановлювати відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями - даних про наявність або відсутність інформації та /або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі про відсутність заборон на відчуження нерухомого майна, встановлених законом; приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, але вони не виконали ці вимоги посадової інструкції.

Так, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , будучи головними спеціалістами відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського РУЮ, порушили вимоги п. п. 69, 71 та 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, ст. 9, ч. 9 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 р. № 1952-ІV, п. 24 наказу МЮ України «Про затвердження форми заяв у сфері державної реєстрації речових прав та вимоги до їх повноважень» від 17.04.2012 р. № 595/5 та кожен окремо, не отримавши примірника акту в електронному вигляді про реалізацію предметів іпотеки-квартир, маючи реальну можливість відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із порушенням порядку подачі відповідних заяв з додатками, винесли рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, сформували витяги з Держреєстру про реєстрацію іпотеки, що призвело до здійснення припинення заборони на нерухоме майно — іпотеки.

Дії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 апеляційний суд кваліфікує за ч. 2 ст. 367 КК України, як службову недбалість, тобто неналежне виконання службовими особами своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_15 про безпідставність висновку місцевого суду щодо не встановлення конкретних службових обов`язків, які недбало виконали ОСОБА_13 та ОСОБА_12 є слушними та обґрунтованими, оскільки в пред`явленому їм обвинуваченні було конкретно зазначено в чому полягала службова недбалість ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та які наслідки настали внаслідок їх злочинних дій, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок місцевого суду до скасування з постановленням нового вироку.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд, пославшись у вироку на відсутність ознак єдиного умислу у ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на вчинення кримінальних правопорушень, вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, оскільки у висунутому обвинуваченні, згідно обвинувального акту (т. 1, а. пр. 4-38), не йшлося про вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, а тому вказані особи від такого обвинувачення не захищалися і суд першої інстанції не мав права досліджувати та встановлювати такі обставини під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 5.06.2003 р. № 898-ІV у редакції Закону України № 1253-VІІ від 13.05.2014 р., яка діяла на час вчинення діянь, які ставилися обвинуваченим у провину, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 цього закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно ст. 9 цього Закону, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотек. Тому припинення іпотеки без згоди банку унеможливлює іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За встановлених апеляційним судом обставин, внаслідок протиправних дій ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 іпотеку було припинено, що дало змогу ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , які не виконували кредитні зобов`язання, без згоди ПАТ «КБ Надра», реалізувати предмети іпотеки, внаслідок чого банку було завдано збитків відповідно на суму 52162,20 доларів США (станом на 17.02.2015 р. згідно з офіційним курсом валют НБУ еквівалентно 1374928, 45 грн.) і 27320,15 доларів США (згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 20.03.2015 р. еквівалентно 633571,02 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що постанови держвиконавців про зняття арешту та відновлення банком іпотечного обтяження на майно в подальшому були скасовані в судовому порядку, але не автоматично з моменту виявлення вчинення незаконних дій, а потребувало дотримання встановленої законом процедури, а саме судової. Тому виконання вимог закону, внаслідок яких було відновлено порушені права банку, не спростовує встановлені органом досудового розслідування обставини, що на момент вчинення обвинуваченими протиправних дій було завдано шкоди банку.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає висновок місцевого суду про відсутність обґрунтування стороною обвинувачення завдання значної шкоди в результаті дій обвинувачених осіб, у зв`язку з тим, що банк не є власником даного майна, а з переходом права власності на предмет іпотеки іпотечні відносини не припинилися, є необґрунтованими.

Не заявлення потерпілою особою цивільного позову в межах кримінального провадження ніяким чином не свідчить про відсутність майнової чи моральної шкоди внаслідок протиправних дій обвинувачених, ніяким чином не впливає на повідомлення про підозру, висунення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Пред`явлення такого позову - це виключно дискреційне право фізичної чи юридичної особи, якій кримінально караними діями завдано майнову чи моральну шкоду, або у визначених законом випадках - прокурора.

Апеляційний суд дійшов висновку, що письмові докази у кримінальному провадженні є належними і допустимими доказами, які разом з даними показань свідків у своїй сукупності та своєму взаємозв`язку доводять винуватість обвинувачених в інкримінованих їм діяннях.

Доводи обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які не визнали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_14 , яка не визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту від кримінальної відповідальності за скоєне.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р. та «Коробов проти України» від 21.10.2011 р. Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 367 КК України та ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 362 КК України доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Також, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та як наслідок неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ст. 407 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про скасування вироку місцевого суду з ухваленням нового обвинувального вироку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 про необхідність скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 367 КК України, а ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 362 КК України та ухвалення нового обвинувального вироку є обґрунтованими.

Відповідно до змісту ст. ст. 50 та 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_12 раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має офіційне місце роботи, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Обвинуваченої ОСОБА_13 раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має офіційне місце роботи, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Обвинувачена ОСОБА_14 раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має офіційне місце роботи, позитивно характеризується за містом навчання.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,відповідно до ст. 66 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,відповідно до ст. 67 КК України, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

При призначенні покарання апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, є злочином середньої тяжкості, а передбачене ч. 3 ст. 362 КК України, належить до категорії тяжких злочинів.

З огляду на вимоги ст. 55 КК України та відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 17 постанови від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою обвинуваченого або із заняттям ним певною діяльністю, обставинами вчинення кримінального правопорушення, а тому апеляційний суд вважає необхідним застосувати додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки, стосовно всіх обвинувачених.

З огляду на те, що відповідно до апеляційних вимог прокурора він не просив суд призначити обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання у виді штрафу, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції станом на 8.02.2015 р.), то апеляційний суд позбавлений можливості розглядати це питання.

Крім того, санкцією ч. 3 ст. 362 КК України (станом на 8.02.2015 р.) передбачене додаткове покарання у виді конфіскації програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є власністю винної особи, але відповідно до апеляційних вимог прокурора він не просив суд призначити обвинуваченій ОСОБА_14 таке додаткове покарання, а тому апеляційний суд позбавлений можливості розглядати це питання.

Зазначене покарання стосовно всіх трьох обвинувачених апеляційний суд вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинувачених та попередженню вчинення ними нових злочинів, а також таким, що не буде становити особистий надмірний тягар для особи, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Разом з тим, оскільки закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначені ст. 49 КК України, то необхідно застосувати вимоги ч. 5 ст. 74 КК України та звільнити всіх обвинувачених від відбування покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Апеляційний суд вважає, що речові докази у кримінальному провадженні необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419 та п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 25.04.2022 р. стосовно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які визнані невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України та виправдані за відсутності у їх діях складу кримінального правопорушення, та ОСОБА_14 , яка визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 362 КК України та виправдана за відсутності у її діях складу кримінального правопорушення – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки;

ОСОБА_13 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки;

ОСОБА_14 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 362 КК України, та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнити ОСОБА_13 від відбування покарання за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнити ОСОБА_14 від відбування покарання за ч. 3 ст. 362 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази:

- оригінал зведеного виконавчого провадження за № 29905308 про стягнення заборгованості за позовом ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_17 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оригінал трьох реєстраційних справ накладення та зняття арешту з нерухомого майна – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оригінал зведеного виконавчого провадження № 37810377 про стягнення заборгованості за позовом ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_16 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- копії журналів вихідної і вхідної кореспонденції Соснівського та Придніпровського відділів ДВС – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 – задовольнити.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді