Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №570/6035/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/6035/25

Провадження № 22-ц/4815/720/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Хлуд І.П.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

Заінтересовані особи: Дубенський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року, ухваленого в складі судді Штогуна О.С., дата складання повного тексту судового рішення не вказана, у справі № 570/6035/25

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України де просив скасувати постанову від 03 листопада 2025 року, винесену головним державним виконавцем Дубенського відділу ДВС Мацюк В.І. у ВП про накладення на нього штрафу в сумі 8734,55 гривень.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Відділі ДВС перебуває виконавче провадження ВП №53185813 на підставі виконавчого листа № 570/4372/16-ц, виданого Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 отримав постанову головного державного виконавця Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Мацюк В.І. про накладення штрафу в розмірі 8734,55 грн., яка була винесена 03 листопада 2025 року у виконавчому провадженні №53185813. Визначено період заборгованості з 23.12.2016 по 31.08.2018 рік.

Звертав увагу, що заборгованість в сумі 43672,77 грн за вказаний період ним було повністю сплачено протягом 2018-2025 років, тобто до прийняття державним виконавцем цієї постанови.

ОСОБА_1 не погоджується із вказаною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки станом на момент її винесення у нього не було заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Штогрін В.С. на дії державного виконавця задоволено.

Скасовано постанову головного державного виконавця Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Мацюк В.І., винесену 03.11.2025 року у виконавчому провадженні №53185813 про накладання на ОСОБА_1 штрафу на користь ОСОБА_2 в розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів на користь стягувача в розмірі 8734,55 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відділ ДВС подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, оскільки заборгованість мала накопичувальний характер і не була вчасно обрахована через відсутність інформації з військової частини, де проходив службу боржник. Після вчинення виконавчих дій щодо витребування Звіту про відрахування з ВЧ НОМЕР_1 , державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів , який не був оскаржений боржником.

Покликається на переривання строків на період до припинення чи скасування воєнного стану та їх встановлення з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зауважується, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням передбаченої законом процедури.

У відзиві на апеляційну скаргу заявник вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції цим вимогам відповідає.

Установлено, що на виконанні Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження №53185813 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським районним судом Рівненської області 09 грудня 2016 року у справі № 570/4372/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем, зі сплати аліментів ОСОБА_1 , станом на 03 листопад 2025 року, у платника аліментів відсутня заборгованість за період з пред`явлення виконавчого листа до виконання по 31 серпня 2018 року.

03 листопада 2025 року постановою головного державного виконавця Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Мацюк В.І. в межах виконавчого провадження №53185813 на ОСОБА_1 накладено штраф на користь ОСОБА_2 в розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, що становить 8734,55 грн.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Положення частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII не передбачають поетапного (щорічного) накладення штрафів у розмірах 20, 30 та 50 відсотків за кожен окремий рік прострочення, як це зазначає скаржниця.

Вказана норма встановлює одноразове застосування відповідного розміру штрафу залежно від сукупного розміру заборгованості, що визначається на момент її обчислення, а також можливість подальшого накладення штрафу виключно у разі збільшення заборгованості на суму, що перевищує розмір платежів за один рік.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) зазначила, що «положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її сума, з якою пов`язано визначення розміру штрафу».

Подібна за своїм змістом правова позиція висловлена у постанові ВС у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 569/17794/22.

Крім того, у вищезазначеній постанові вказано, що «… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 310/2210/21, наявність або відсутність вини боржника, її ступеня у несплаті аліментів і виникненні заборгованості не є критеріями для вирішення питання про накладення штрафу відповідно до частини 14 статті 71 Закону № 1404-УІІІ. Державний виконавець не зобов`язаний, накладаючи штраф, перевіряти причини, через які боржник не сплачував аліменти або сплачував їх несвоєчасно чи не повністю.

Отже, положенням ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право накласти на боржника штраф виключно за наявності двох обставин: по-перше - наявність заборгованості у розмірі, що зумовлює накладення штрафу (розмір, що перевищує суму аліментних платежів за один рік і більше), по-друге, наявність такої заборгованості на момент винесення постанови про накладення арешту.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вірно зазначив, що норми ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» вказують на те, що накладення на боржника штрафу можливе лише за наявності заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення виконавцем такої постанови, альтернативному тлумаченню стаття не підлягає.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №53185813 за вищевказаний період, оскільки на момент винесення постанови державним виконавцем про накладення штрафу така фактично була відсутня, що підтверджено розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, який міститься у матеріалах справи.

Таким чином, у державного виконавця на час винесення оскаржуваної постанови були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 штрафу, який передбачено ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17.09.2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.