Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/13482/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/13482/25

Провадження № 22-ц/4815/648/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретаря судового засідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Д.М. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Ковальова І.М., дата складання повного тексту судового рішення не вказана, у справі № 569/13482/25,

в с т а н о в и в :

В липні 2025 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позов мотивовано тим, що 12 березня 2020 року, 11 січня 2021 року та 28 вересня 2021 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори №2001576049701, №1001791678001 та №1010236535, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредити в розмірі 10000,00 грн (в подальшому було збільшено кредитний ліміт до 51986,00 грн), 25750,00 грн та 23000,00 грн.

Вказує, що АТ «ПУМБ» виконало взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, надавши відповідачу вказані кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитів та відсотків за користування кредитами належним чином не виконала.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 року склала:

-по кредитному договору №2001576049701 від 12.03.2020 року – 78073,97 грн, з яких: 51985,32 грн заборгованість за кредитом; 26088,65 грн – заборгованість за процентами та 0 грн заборгованість за комісією;

-по кредитному договору №1001791678001 від 11.01.2021 року – 16542,61 грн, з яких: 9917,3 грн заборгованість за кредитом; 0,92 грн – заборгованість за процентами та 6624,39 грн заборгованість за комісією;

-по кредитному договору №1010236535 від 28.09.2021 року – 27966,51 грн, з яких: 16273,61 грн заборгованість за кредитом; 2,00 грн – заборгованість за процентами та 11690,9 грн заборгованість за комісією;

Просить стягнути загальну заборгованість за кредитними договорами в сумі 122583,09 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за: кредитним договором №2001576049701 від 12.03.2020 в розмірі 78073,97 грн (з яких: заборгованість за сумою кредиту – 51985,32 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 26088,65 грн); кредитним договором №1001791678001 від 11 січня 2021 в розмірі 16542,61 грн (з яких: заборгованість по сумі кредиту – 9917,3 грн, заборгованість по процентам – 0,92 грн, заборгованість по комісії 6624,39 грн); кредитним договором №1010236535 від 28.09.2021 в розмірі 27966,51 грн (з яких: заборгованість по сумі кредиту – 16273,61 грн, заборгованість по процентам – 2 грн, заборгованість по комісії 11690,9 грн), а всього на загальну суму 122 583, 09 грн та понесені судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не підписувала пропозицію до кредитних договорів №2001576049701, №1001791678001, №1010236535 та не ознайомлювалась з нею. Окрім того, позивачем не зазначено до якого саме кредитного договору належить надана позивачем пропозиція.

Звертає увагу на те, що позивачем не надано копії кредитних договорів та Умов та правил обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які діяли на момент укладення договору та які мали би бути підписані відповідачкою.

Вказує, що нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, а отже не підлягають стягненню, тому кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку слід вираховувати при визначенні загального розміру заборгованості.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами договорів та не надано доказів щодо підстав для збільшення лімітів наданих кредитів та щодо зарахування кредитних коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачці, у зв`язку з чим остання не розуміючи реальних умов та тарифів сплатила повністю тіла кредитів, які позивач не врахував як погашення та продовжував нараховувати заборгованість.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Встановлено, що 12 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено та підписано кредитний договір №2001576049701, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 10000,00 грн. В подальшому було збільшено кредитний ліміт до 51986,00 грн.

З довідки про збільшення кредитного ліміту вбачається, що 12.03.2020 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн. В подальшому відбулось збільшення кредитного ліміту, а саме: 11.09.2020 до 15000,00 грн; 20.01.2021 до 20000,00 грн; 22.04.2021 до 22000,00 грн; 20.05.2021 до 26000,00 грн; 16.06.2021 до 31000,00 грн; 22.07.2021 до 36000,00 грн; 18.08.2021 до 41000,00 грн; 13.12.2021 до 46000,00 грн; 12.01.2022 до 50000,00 грн; 27.02.2022 до 50000,00 грн; 15.06.2023 до 51986,00 грн.

11 січня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено та підписано кредитний договір №1001791678001, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 25750,00 грн.

З платіжної інструкції № TR.46799284.122779.8810 від 11 січня 2021 року вбачається, що АТ «ПУМБ» було перераховано ОСОБА_1 25750,00 грн. Призначення платежу: надання кредитних коштів за договором №1001791678001 від 11/01/2021 за позикою ОСОБА_1 .

28 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено та підписано кредитний договір №1010236535, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 23000,00 грн.

З платіжної інструкції № TR.52521637.107852.13604 від 28 вересня 2021 року вбачається, що АТ «ПУМБ» було перераховано ОСОБА_1 23000,00 грн. Призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1010236535 від 28/09/2021 за позикою ОСОБА_1 .

Вказаними кредитними договорами обумовлено розмір, порядок сплати позичальником кредитодавцю процентів за користування кредитами, які нараховуються відповідно до умов договору, а також умови повернення кредитів.

Крім того, 12 березня 2020 року, 11 січня 2021 року, 28 вересня 2021 року відповідно, між сторонами по справі Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено та підписано Паспорти споживчих кредитів, якими чітко передбачено порядок та умови надання і повернення кредитів, розмір процентів за користування кредитами.

Банком було у повній мірі виконано зобов`язання за кредитними договорами, а саме надано позичальнику кредит на умовах, викладених у кредитних договорах та Паспортах споживчого кредиту.

Натомість, відповідачка передбачені кредитними договорами та Паспортами споживчих кредитів умови не виконала, а саме отримала кредитні кошти, однак не в повній мірі та не вчасно здійснювала погашення, як основної суми боргу, так і процентів за користування кредитами.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 року склала:

-по кредитному договору №2001576049701 від 12.03.2020 року – 78073,97 грн, з яких: 51985,32 грн заборгованість за кредитом; 26088,65 грн – заборгованість за процентами та 0 грн заборгованість за комісією;

-по кредитному договору №1001791678001 від 11.01.2021 року – 16542,61 грн, з яких: 9917,3 грн заборгованість за кредитом; 0,92 грн – заборгованість за процентами та 6624,39 грн заборгованість за комісією;

-по кредитному договору №1010236535 від 28.09.2021 року – 27966,51 грн, з яких: 16273,61 грн заборгованість за кредитом; 2,00 грн – заборгованість за процентами та 11690,9 грн заборгованість за комісією;

Загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 122583,09 грн.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Перший Український Міжнародний Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Із матеріалів справи убачається, що 12.03.2020 року, 11.01.2021 року та 28.09.2021 року відповідачка підписала заяви №2001576049701, №1001791678001 та №1010236535 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які не залежно від редакції Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ», містять чітко визначені та доступні для розуміння споживача послуг істотні умови кредитування.

Підписанням таких заяв відповідачка підтвердила своє вільне волевиявлення на укладення кредитних договорів, отримання платіжної картки, розміри кредитів, ліміти (за кредитним договором №2001576049701 у подальшому збільшено ліміт), та розміри процентних ставок 47,88%, 77,2431% та 0,01% на рік.

Доказів на підтвердження наявності у позичальника на момент підписання заяв, заперечень щодо умов кредитування, матеріали справи не містять. До звернення кредитора в суд із відповідним позовом у липні 2025 року, відповідачка не надала доказів повного чи часткового виконання договору, не ставила під сумнів умови кредитування та не оспорювала такий правочин.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договорів споживчого кредиту №2001576049701 від 12.03.2020 року, №1001791678001 від 11.01.2021 року та №1010236535 від 28.09.2021 року між відповідачем та акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Разом з тим, підписуючи паспорти споживчих кредитів, відповідач була ознайомлена з розмірами кредитних лімітів, розмірами реальної річної процентної ставки, розрахунковими та платіжними датами кредитів; строками дії кредитних лімітів, розмірами мінімальних платежів та іншими умовами надання та обслуговування кредитної картки.

Колегія суду зазначає, що сам факт підписання паспортів споживчих кредитів не можуть вказувати на укладання між сторонами кредитного договору, однак підписання паралельно із паспортами заяв про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вказує на те, що умови викладені у цих документах не суперечать один одному, навпаки доповнюють і доводять укладання договорів на відповідних умовах.

Відтак, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що сторонами не погоджено умови договорів, відсоткову ставку та розмір комісії спростовується наявними у матеріалах справи заявами про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспортами споживчих кредитів, підписаних власноручно відповідачем (заяву №1010236535 від 28.09.2021 року та паспорт підписано за допомогою електронного підпису).

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем копії кредитних договорів та не підписання відповідачем публічної пропозиції банку, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні форми укладення договору між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, підписуючи заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб підтвердила, що приймає публічну пропозицію банку та приєднується до її умов.

Таким чином, договірні правовідносини між сторонами виникли шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов, а підписані заяви є підтвердженням її волевиявлення на укладення таких договорів.

Умови відповідних договірних правовідносин визначалися публічною пропозицією банку та документами, до яких відповідач приєдналася шляхом підписання заяви, тому відсутність у матеріалах справи окремого документа, названого «кредитним договором», не свідчить про відсутність договору та не спростовує факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

При цьому, відповідач не була позбавлена можливості ознайомитися з умовами публічної пропозиції, відтак посилання на те, що публічна пропозиція не містить підпису відповідача, також є безпідставним, оскільки акцепт здійснено шляхом підписання заяви про приєднання.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості. Доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.

Верховний Суд у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У межах заявленого спору на підтвердження розміру заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, із якої убачається, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами та виконувала свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, у тому числі відсотків за використання кредитного ліміту. Факт користування коштами відповідачкою не заперечувався, свого контррозрахунку заборгованості нею до суду не надано.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Д.М. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2025 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.