Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/15476/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/15476/25

Провадження № 22-ц/4815/939/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Виноградової-Мацнєвої Є.В. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року, ухваленого в складі судді Левчук О.В., дата складання повного тексту рішення 10.02.2026 року, у справі № 569/15476/25

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтований тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.02.2023 у справі №569/18816/22. Діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач перераховує аліменти в розмірі 7 000, 00 грн, але вважає, що цієї суми недостатньо враховуючи його спосіб життя та отриманий дохід.

Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 17 000 грн. 00 коп. та до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3 500 грн 00 коп. на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2025 та до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині визначеного до стягнення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом не враховано те що відповідач може сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки має у власності два автомобіля, а отже має значний дохід.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, що не заперечувалось відповідачем.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.02.2023.

Також, з доданих до матеріалів справи копій платіжних інструкцій ПриватБанку вбачається, що відповідач не ухилявся від свого законного обов`язку щодо утримування дітей та добровільно перераховував позивачу кошти на їх утримання.

Сторони по справі є особами працездатного віку.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вважав можливим стягнути з відповідача аліменти в розмірі по 3 500 грн 00 коп. на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2025 та до досягнення дітьми повноліття.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Врахувавши наведені положення закону та вимоги позовної заяви про стягнення аліментів у твердій грошові сумі, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обов`язок відповідача утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання двох дітей в розмірі 17 000 гривень з посиланням на те, що відповідач є працездатним, аліменти нікому не сплачує, інших осіб на утриманні не має. Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування, що саме такий розмір є необхідним для гармонійного розвитку дітей та відповідач має можливість сплачувати аліменти саме у такому розмірі.

Відповідач визнавав позовні вимоги в розмірі 7000 гривень щомісячно та вважав, що саме такий розмір є достатньою та справедливою сумою для утримання дітей з боку батька, враховуючи рівний обов`язок батьків з утримання неповнолітньої дитини.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач не має можливості за станом здоров`я чи з інших підстав працювати в матеріалах справи немає, а також жодного належного та допустимого доказу, що одній дитині необхідно утримання в більшому розмірі, ніж 3500 гривень позивачем не надано.

Враховуючи вищенаведені обставини, права дітей на достатній життєвий рівень, факт перебування дітей на утриманні позивача, їх вік, стан здоров`я, матеріальний стан позивача, відповідача та стан його здоров`я, відсутність у платника аліментів інших непрацездатних утриманців, вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, здоров`я дитини, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей, а також те, що діти проживають із матір`ю, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі по 3500 гривень на кожну дитину щомісячно є справедливим та достатнім з урахуванням наведеного вище та дозволить зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Виноградової-Мацнєвої Є.В. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 17.09.2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.