Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №542/1248/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1248/25 Номер провадження 22-ц/814/1756/26Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Спільного підприємства «Полтавської газонафтової компанії», у якій просив стягнути із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на його користь 75 345,24 грн заборгованості по платі за сервітут згідно з Договором встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що 29 травня 2019 року між ним, ОСОБА_2 з одного боку та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» з другого боку було укладено Договір про встановлення земельного сервітуту. Зазначив, що оплата за договором повинна проводитися в національній валюті України – гривні, але у разі зростання курсу долара США більше ніж на 5 % мала перераховуватися відповідно до умов договору. Вказав, що курс долара США зріс більше 5% від курсу долара станом на дату укладення договору, а отже плату за встановлення земельного сервітуту слід було перерахувати на новий курс на момент здійснення платежу згідно з п. 9 Договору про встановлення сервітуту від 29.05.2019. Однак відповідач не здійснив такого перерахування, чим порушив умови договору. Внаслідок цього утворилась заборгованість у розмірі, заявленому позивачем, яку він просив стягнути.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавської газонафтової компанії», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором – задоволено.

Стягнуто із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (ЄДРПОУ 20041662) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором про встановлення земельного сервітуту від 29.05.2019 у розмірі 75345,24 грн (сімдесят п`ять тисяч триста сорок п`ять грн двадцять чотири коп).

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач СП «Полтавська газонафтова компанія». Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт наголошує, що дійсно аб.2 п.12 Договору визначено, що щомісячні платежі у гривні на дату оплати змінюються (збільшуються/зменшуються), якщо офіційний курс гривні до долару США за даними Національного банку України на останній календарний день місяця, за який здійснюється платіж, змінився більше ніж 5% від курсу валют, вказаного в п.9 Договору. Слід наголосити, що відповідне положення Договору передбачає лише певну умову (можливість) для зміни місячних платежів у разі коливання офіційного курсу гривні до долару США за даними кожного місяця. Однак, по перше, Договір не містить узгоджених сторонами чітких та однозначних умов яким чином, тобто, як саме повинна змінюватися (збільшуватися/ зменшуватися) щомісячна плата у разі коливання курсу долару США, в якому саме відсотковому відношенні чи у будь який по відношенню до чітко узгодженої п.9 Договору плати за встановлення земельного сервітуту. По друге, у Договорі прямо не встановлено спеціального окремого порядку яким саме чином повинна бути узгоджена/змінена відповідна плата за конкретний місяць з урахування зміни курсу гривні до долару США. По третє, в п.29 Договору чітко та безумовно визначено, що всі зміни і доповнення до даного договору вносяться у письмовій формі за згодою сторін та є невід`ємною частиною даного Договору. Таким чином, положення п.12 Договору про зміну щомісячної плати за сервітут є лише певною умовою для додаткового двостороннього врегулювання сторонами порядку та способу його практичної реалізації виключно шляхом внесення змін та доповнень до Договору в частині зміни (встановлення) іншої щомісячної плати за встановлення земельного сервітуту ніж вже встановленої Договором.

Тож, з огляду на чітко визначену Договором ціну – річну та місячну плату за встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку у фіксованій сумі вираженій у гривнях, а саме у розмірі 208 695,76грн. на рік та 17 391,31 грн. на місяць, що безпосередньо узгоджено та зазначено у п.9 та п.10 Договору, скаржник вважає, що здійснення річної та місячної оплати саме із розрахунку 208 695,76грн./рік та 17 391,31 грн./місяць відповідно є законним, беззаперечним та однозначним обов`язком СП ПГНК перед Співвласниками у строки, визначені абз.1 п.12 Договору.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельна ділянка з кадастровим номером 5323484200:00:001:0570 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 46, 52- зворот- 53).

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі- Співвласники) та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» (надалі- Правокористувач) 29.05.2019 укладено договір про встановлення земельного сервітуту (надалі- Договір). За умовами Договору співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить по частині земельної ділянки надали Правокористувачу право користування земельною ділянкою (сервітут), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Відповідно до п. 1.4 та 1.6 Договору, загальна площа сервітуту складає 2,4974 та ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки, на яку накладався земельний сервітут – 5323484200:00:001:0570. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 132.

Згідно із п. 9 Договору, за домовленістю Сторін загальна річна плата Співвласників за встановлення земельного сервітуту визначена у розмірі 208 695,76 грн, що є еквівалентом 7453 доларам США 42 центам із розрахунку курсу валют 28,00 грн за 1 долар США. Всі розрахунки до цього Договору здійснюються у національній грошовій одиниці України – гривні.

Пунктом 10 Договору визначено, що щомісячна плата Співвласникам за встановлення земельного сервітуту визначена у розмірі 1/12 від річної плати в сумі 208695,76 грн, що є еквівалентом 7453 доларам США 42 центрам із розрахунку курсу валют 28,00 грн за 1 долар США.

Згідно з п. 11 Договору нарахування плати за встановлення земельного сервітуту проводиться Правокористувачем в останній робочий день кожного календарного місяця Співвласникам рівними частинами, а саме по від загальної місячної плати.

Відповідно до п. 12 Договору, оплата за встановлення земельного сервітуту право користувачем вноситься Співвласникам щомісячно рівними частинами (а саме по від загальної місячної плати) за вирахуванням утримання податків у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування на банківські рахунки кожного Співвласника, що вказані в реквізитах Договору на дату вчинення кожного окремого платежу – до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячні платежі у гривні на дату оплати змінюються (збільшуються/зменшуються), якщо офіційний курс гривні до долара США за даними Національного банку України на останній календарний день місяця, за який здійснюється платіж, змінився більше ніж на 5 % від курсу валют, вказаного в п. 9 Договору (абз. 2 п. 12).

Згідно з п. 29 Договору, всі зміни і доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі за згодою сторін та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 17-19).

Інформація про державну реєстрацію Речового права – права користування (сервітут) була внесена 04.06.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 52-зворот- 53).

Відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки в натурі щодо якої встановлений сервітут за Договором про встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали, а правокористувач – Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія», в особі генерального директора ОСОБА_3 , прийняв в натурі земельну ділянку площею 2,4974 га ріллі, з кадастровим номером 5323484200:00:001:0570, щодо якої встановлений земельний сервітут.

Актом встановлення та погодження меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 132 із суміжними землевласниками та землекористувачами від 29 травня 2029 року було встановлено межі та розміри частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

Актом прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 29.05.2019 було пред`явлено та передано Спільному підприємству «Полтавська газнафтова компанія», в особі генерального директора Гладуна В.В. на зберігання межові знаки частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (а.с.51 зворот- 52).

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність домовленості між сторонами щодо зміни оплати за договором сервітуту визначена самими умовами договору укладеного між сторонами , що пов`язувалася із інфляційною зміною курсу гривні більше ніж на 5% від курсу валют визначеного п.9 Договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Так, судом вірно визначено , що правовідносини у даній справи виникли із договору про встановлення земельного сервітуту .

Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Земельний кодекс України містить аналогічні правові норми.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на будівництво та розміщення об`єктів нафто газовидобування та право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу;

Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Статтею 14 цього ж Кодексу встановлено, що надра надаються у користування, у тому числі, для видобування корисних копалин. Згідно з ч. 2 цієї статті види спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами визначаються Законом України «Про нафту і газ».

Так, згідно вищезазначеного договору про встановлення земельного сервітуту співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надано СП «Полтавська газонафтова компанія» право користування земельною ділянкою кадастровий номер 5323484200:00:001:0570, для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №132 за межами населених пунктів на території Нохворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Згідно п.п.2.1 договору співвласники мають право вимагати від Правокористувача своєчасного внесення плати за встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України, визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено , що договором між сторонами визначено:

Згідно із п. 9 Договору, за домовленістю сторін загальна річна плата співвласників за встановлення земельного сервітуту визначена у розмірі 208 695,76 грн, що є еквівалентом 7453 доларам США 42 центам із розрахунку курсу валют 28,00 грн за 1 долар США. Всі розрахунки до цього Договору здійснюються у національній грошовій одиниці України – гривні.

Пунктом 10 Договору визначено, що щомісячна плата співвласникам за встановлення земельного сервітуту визначена у розмірі 1/12 від річної плати в сумі 208695,76 грн, що є еквівалентом 7453 доларам США 42 центрам із розрахунку курсу валют 28,00 грн за 1 долар США.

Згідно з п. 11 Договору нарахування плати за встановлення земельного сервітуту проводиться Правокористувачем в останній робочий день кожного календарного місяця співвласникам рівними частинами, а саме по від загальної місячної плати.

Відповідно до п. 12 Договору, оплата за встановлення земельного сервітуту Правокористувачем вноситься співвласникам щомісячно рівними частинами (а саме по від загальної місячної плати) за вирахуванням утримання податків у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування на банківські рахунки кожного Співвласника, що вказані в реквізитах Договору на дату вчинення кожного окремого платежу – до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячні платежі у гривні на дату оплати змінюються (збільшуються/зменшуються), якщо офіційний курс гривні до долара США за даними Національного банку України на останній календарний день місяця, за який здійснюється платіж, змінився більше ніж на 5 % від курсу валют, вказаного в п. 9 Договору .

Тож, аналізуючи укладений між сторонами договір про встановлення земельного сервітуту, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеним договором , суд обґрунтовано вважав, що у разі настання обставин визначених п.12 договору, щомісячні платежі у гривні на дату оплати змінюються (збільшуються чи зменшуються). Окрім того, відповідний розділ Договору не містить будь- яких застережень щодо необхідності внесення нових змін до Договору для перерахування розміру оплати у разі настання обставин, передбачених абз. 2 п. 12 Договору.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем всупереч процесуального обов`язку доведення своїх заперечень проти позову - до суду не надано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У справі, яка переглядається, встановивши, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання не виконав, суд першої інстанції за вимогою позивача дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь суми недоплаченої плати за земельним сервітутом за період з 01.11.2023 по 31.12.2024.

Апелянт , вказуючи на безпідставність позовних вимог наголошував на тому , що абз.2 п.12 Договору не визначає порядку перерахунку та безпосередньо визначення суми плати за земельним сервітутом , а визначення еквіваленту розміру плати в доларах США у договорі має суто інформаційний характер.

Колегія суддів відхиляє наведені аргументи, як безпідставні та не обгрунтовані.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за правилами статті 533 ЦК України у зобов`язанні, де сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, визначається спочатку у сумі відповідної іноземної валюти, яка визначена еквівалентом зобов`язання, а потім переводиться за офіційним курсом у гривню на день платежу чи на день визначення розміру заборгованості.

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), проте не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі, якщо сторони узгодили це у договорі.

Як вище зазначалося , договором між сторонами чітко визначено що загальна річна плата за встановлення земельного сервітуту еквівалентна 7 453, 42 дол.США. Дійсність договору , чи окремих його пунктів відповідачем не заперечувались та не оспорювалась.

Із договору чітко вбачається , що щомісячні платежі у гривні на дату оплати можуть змінюватися (збільшуються/зменшуються), якщо офіційний курс гривні до долара США за даними Національного банку України на останній календарний день місяця, за який здійснюється платіж, змінився більше ніж на 5 % від курсу валют, вказаного в п. 9 Договору.

На переконання колегії судів , наведений пункт не передбачає декількох варіантів тлумачень , та не містить у собі вказівки про те , що у разі такої зміни курсу валюти, сторони з метою зміни місячної плати мають вносити доповнення до договору відповідно до його п.29.

Також матеріали справи не містять доказів про звернення відповідача із позовом про тлумачення змісту Договору про встановлення земельного сервітуту від 29.05.2019 в цілому , чи в окремій його частині відповідно до ст.213,637 ЦК України.

Окрім того, не заслуговують на увагу аргументи скаржника , щодо неможливості визначення, як саме повинна змінюватися щомісячна плата у разі коливання долару США , в якому саме відношенні по відношенню до чітко узгодженої п.9 плати за встановлення земельного сервітуту суми.

У договорі чітко вказано, що щомісячна плата встановлена у розмірі 1/12 від річної плати, що визначена еквівалентом 7 453, 42 дол.США. Так , відповідно у разі настання обставин обумовлених сторонами у абз.2 п.12 договору , сума що належить до сплати , так само становитиме 1/12 від 7 453, 42 дол.США та зменшуватиметься чи збільшуватиметься в залежності від курсу дол.США .

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов цілком законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з СП «Полтавська газова компанія» на його користь заборгованості за сервітут згідно з Договором встановлення земельного сервітуту від 29 травня 2019 року.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, тому відповідно до статті 375 ЦПК України колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд -,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» - залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов