Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №536/2731/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2731/24 Номер провадження 22-ц/814/201/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Панченка О. О.,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 березня 2025 року, ухвалене в м. Кременчуці під головуванням судді Мельник Н. П.

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 00-7907782 від 10.05.2023 у розмірі 21 450 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 6 300 грн та заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом - 15 150 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.05.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-7907782 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно якого відповідач отримала у користування кредитні кошти в сумі 6 300 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

18 листопада 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» передано за плату належні права вимоги ТОВ «Качай гроші» до боржників, вказаних у реєстрах права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників від 18.12.2023 до договору факторингу № 1-18122023 від 18.12.2023, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21 450 грн, з яких: 6 300 грн - заборгованість по кредиту, 15 150 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю права позивача на стягнення заборгованості з боржника як правонаступника первісного кредитора.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «ФК «ЕЙС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції було встановлено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 , отримання кредитних коштів у визначеному розмірі, факт їх неповернення та укладення договору факторингу.

Вказує, що з урахуванням усіх додаткових угод до Договору факторингу № 1-18122023, він залишався чинним на момент укладення кредитного договору та відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги, датою передачі прав вимоги до ОСОБА_1 є 18.12.2023, тобто відступлення відбулося з визначеним та конкретним змістом вимог.

Вважає, що факт переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором доведений наявними у справі доказами, а тому безпідставним є висновок суду про те, що ТОВ «ФК «ЕЙС» немає права вимоги до ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 10.05.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредитної лінії № 00-7907782, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту -6 300 грн на умовах, передбачених Договором строком на 120 днів - до 07.09.2023, протягом якого позичальник зобов`язалась повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти у рекомендовану дату оплати - 30.05.2023 протягом дії кредитного лінії та кожні наступні 20 днів після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами.

Укладеним договором встановлено фіксовану знижену процентну ставку у розмірі 1,75% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у перші 20 днів за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати та стандартну проценту ставку - 2,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку надання кредиту, починаючи з 21 дня по день повернення кредиту.

За надання кредиту позичальник зобов`язалась сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 300 грн, яку доручила утримати із суми кредиту, що підлягає перерахуванню згідно договору.

Листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 4043 від 19.01.2024 підтверджено факт перерахування грошових коштів в сумі 6 000 грн на картковий рахунок відповідача.

Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується Додатком до цього листа, у якому зазначено, що 10.05.2023 на платіжу картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 був здійснений переказ коштів у розмірі 6 000 грн.

18.12.2018 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з пунктами 2.1.-2.3. вказаного договору факторингу фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги, з якої клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами.

Згідно з актом приймання-передачі до договору факторингу № 1-18122023 від 18.12.2023, підписаного ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» на виконання вказаного договору, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-7907782 від 10.05.2023 у розмірі заборгованості по тілу кредиту 6 300 грн, заборгованості по процентам за кредитом - 15 150 грн, а всього на суму 21 450 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС», суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу на підтвердження факту перерахування кредитних кошті позичальниці по справі відповідно до умов договору, а також не надано інформацію чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , первинні документи банківського обліку на підтвердження інформації про зарахування коштів на вказану картку за період 10.05.2023 - 13.05.2023 у розмірі 6 000 грн тощо.

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Матеріали справи не містять доказів нікчемності або визнання недійсними наявних у матеріалах справи договорів кредитної лінії № 00-7907782 та факторингу № 1-18122023 щодо відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 479551755 від 24.01.2023, укладеним з ОСОБА_1 , а тому факти укладення цих договорів підтверджено належними та допустимими доказами у справі.

Ухвалою від 24.02.2025 Автозаводський районний суд м. Кременчука задовольнив клопотання представника позивача щодо витребування в АТ «А-Банк» доказів зарахування на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів за спірним кредитним договором, на виконання якої банком за вих. № 20.1.0.0.0/7-20250310/0593 від 13.03.2025 надано запитувану інформацію та випискою про рух коштів за банківським рахунком № НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_1 ) за період з 10.05.2023 по 13.05.2023, а також платіжною інструкцією № 571796240453.128 від 10.05.2023 підтверджено факт зарахування 6 000 грн на картковий рахунок відповідача в АТ «А-Банк» 10.05.2023 о 09:34:45 - одразу після підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 00-7907782 від 10.05.2023, що суд першої інстанції безпідставно не врахував.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписка з клієнтського рахунку є належним й допустимим доказом виконаних за операційний день операцій та підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх суми, наявність заборгованості та її розміру (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про недоведеність факту одержання відповідачем кредитних коштів спростовуються наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону належної правової оцінки не надав.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 509, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3, статті 6, частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048, частиною другою статті 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За своєю правовою природою проценти за кредитом входять до складу кредитного зобов`язання та обов`язок позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти (кредит) є істотною умовою кредитного договору відповідно до Цивільного кодексу України та вимог статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

По справі встановлено, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодила такі умови, підписавши договір шляхом проставляння електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно частини третьої статті 207 ЦК України, пунктів 6, 12 частини першої статті 3, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» відповідає письмовій формі кредитного договору.

Погодившись на такі умови кредитування, позичальник ОСОБА_1 свою згоду на укладення договору не відкликала, презумпцію його правомірності не спростувала, у строки, встановлені договором, кредит не повернула, тому сума заборгованості у розмірі 21 450 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 6 300 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування з 10.05.2023 по 07.09.2023 у сумі 15 150 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При визначенні розміру процентів за кредитом колегія суддів враховує положення пункту 1.4 спірного договору кредитної лінії № 00-7907782 від 10.05.2023, згідно з яким знижена процентна ставка 1,75% від суми кредиту за кожен день користування кредитом застосовується в якості заохочення протягом перших 20 днів користування кредитом та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше 30.05.2023. В подальшому за позичальником зберігається процентна ставка 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що застосовується у межах строку кредитування, починаючи з 21 дня по день повернення кредиту, що не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо загальних витрат споживача за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом.

Таким чином, заявлені позивачем проценти за користування кредитом у період з 10.05.2023 по 07.09.2023 у сумі 15 150 грн відповідають умовам укладеного кредитного договору, який відповідно до статей 514, 526 ЦК України, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, тому вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини тринадцятої статі 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з платіжних інструкцій від 21.08.2024 № 3717, від 28.04.2025 № 10582 та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, за подання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» було сплачено 2 422,40 грн судового збору, за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн судового збору, а всього сплачено 6 056 грн судового збору, що підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представником позивача - адвокатом Тараненко А. І. заявлено по відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката на підставі договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-01 від 17.06.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», та додаткової угоди № 1 до цього договору від 17.06.2024 у сумі 10 000 грн - 6 000 грн за надання послуг у суді першої інстанції та 4 000 грн – у суді апеляційної інстанції, яка підлягає частковому задоволенню з урахуванням обсягу робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частини друга, третя статті 137 ЦПК України), а також критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та вимог добросовісності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар та неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Разом з тим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Враховуючи, що матеріали справи формуються самим позивачем, вивчення адвокатом протягом 1 години матеріалів справи, що оцінюється у 500 грн, та надання 1 годину усної консультації стосовно складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 вартістю 500 грн, при тому, що сама позовна заява складалася адвокатом 2 години часу, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. Так само не є обґрунтованим витрачання адвокатом 2 годин вартістю 4 000 грн на складання апеляційної скарги, яка є аналогічною змісту позовної заяви та з огляду на незмінність позиції позивача в суді першої та апеляційної інстанцій та усталеність судової практики зі спірного питання не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, тому такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

Таким чином, керуючись принципами пропорційності, обґрунтованості, розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-7907782 від 10.05.2023 в сумі 21 450 грн, з яких: 6 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 150 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 6 056 грн та 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9 056 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. О. Панченко