Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №528/1573/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/1573/25 Номер провадження 33/814/782/26Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі:

судді Пікуля В.П.,

з секретарем судового засідання Філоненко О.В.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП

стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Зміст оскаржуваної постанови

Постановою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, 06 грудня 2025 року близько 18:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався в її бік нецензурною лайкою, погрожував, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному чи фізичному здоров`ю потерпілої.

За вказані дії відповідальність передбачена частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із постановою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка підписана захисником – адвокатом Анфьоровою К.С.

Скаржник просить скасувати постанову судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у справі № 528/1573/25, а справу про адміністративне правопорушення закрити, на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у його діях.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не встановлено належним чином подію та склад правопорушення.

Зауважує, що постанова суду побудована на припущеннях та в ній не надано належної оцінки доказам.

Акцентує увагу, що судом не було враховано дані про особу ОСОБА_1 та не надано оцінку його поясненням.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, як пропущеного з поважних причин.

Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав клопотання та доводи апеляційної скарги, просив закрити провадження у справі.

Потерпіла ОСОБА_2 , взявши участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, при ухваленні постанови просила врахувати заперечення подані нею до суду апеляційної інстанції та залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Мотиви суду

Щодо клопотання про поновлення строку

Одночасно з апеляційною скаргою скаржник звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що постанову суду отримав після 12 червня 2026 року.

Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (стаття 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова місцевого суду прийнята 19 лютого 2026 року, при цьому, з матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови скаржнику вручено 15 червня 2026 року, в день ознайомлення з матеріалами справи.

Іншої інформації про вручення чи направлення копії постанови скаржнику матеріали справи не містять.

Апеляційна скарга на постанову подана 22 червня 2026 року, тобто у 10-ти денний строк з моменту ознайомлення з постановою суду першої інстанції.

Отже, враховуючи доводи апелянта, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, та з метою недопущення порушення права на захист, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що існують підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду.

Щодо оскаржуваної постанови

Згідно з положеннями частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 цього Кодексу.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а саме: даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 149387 від 06 грудня 2025 року (а.с.3), даних рапорту про опрацьоване звернення від 06 грудня 2025 року (а.с.4); даних протоколу прийняття заяви від ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 грудня 2025 року (а.с.5); письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 (а.с.6); даних форми про оцінку ризиків домашнього насильства (а.с.7).

Оцінивши в сукупності зазначені докази, суддя місцевого суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується й апеляційний суд.

Щодо доводів апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів вчинення фізичного насильства та настання відповідних наслідків, є необґрунтованими та спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції.

Застосування фізичної сили не є тотожним заподіянню тілесного ушкодження. Відсутність у потерпілої переломів, саден, синців чи інших зафіксованих медичним працівником ушкоджень, саме по собі, не свідчить про відсутність факту фізичного насильства.

При цьому обставини застосування насильства підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а не виключно за результатами медичного обстеження потерпілої.

Посилання апелянта на те, що у постанові судді зазначено, що «могла бути заподіяна шкода», також не може свідчити про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки, в даному випадку, визначальним є встановлення судом фактичних обставин події та їх відповідність ознакам адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив факт вчинення щодо потерпілої відповідних умисних дій з боку ОСОБА_1 , з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови судді.

При цьому, апелянтом не наведено конкретних обставин, які б спростовували встановлений судом факт застосування насильства щодо потерпілої, а також не зазначено, які саме докази, досліджені судом першої інстанції, оцінено неправильно або всупереч їх фактичному змісту.

Посилання скаржника, що суд не врахував особу правопорушника та його пояснення не дають підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції враховані пояснення та дані про особу ОСОБА_1 під час накладення адміністративного стягнення і призначено покарання в мінімальному розмірі.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол прийняття заяви про подію, яка в постанові датована 06 січня 2026 року, є очевидною механічною помилкою, та може бути виправленою за заявою сторони, оскільки із вище вказаного протоколу (а.с.5) встановлено, що його було складено 06 грудня 2025 року о 18:30 год.

Проаналізувавши матеріали справи апеляційний суд приходить до висновку, що надані докази узгоджуються між собою та свідчать про те, що поведінка ОСОБА_1 має ознаки насильства, та, очевидно, могла зашкодити психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Висновки суду

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Адміністративне стягнення, накладене судом першої інстанції у виді штрафу, відповідає особі правопорушника та вимогам статей 33-35 КУпАП.

Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови суду не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 294 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.П. Пікуль