Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №531/514/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/514/25 Номер провадження 22-ц/814/2808/26Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Лобова О. А.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

представник позивача – адвокат Жолонко О.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кумечко Марини Сергіївни

на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року, постановлену суддею Поповим М. С., повний текст ухвали складений – дата не вказана

у справі за позовом представника ОСОБА_2 - адвоката Жолонки Олександра Валерійовича до ОСОБА_1 , третя особа: Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції, про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Жолонка О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства, в якому просив суд: - визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, змінивши прізвище дитини на ОСОБА_5 (а.с. 1-4).

До позовної заяви додано клопотання представника ОСОБА_2 - адвокат Жолонки О.В. від 28.02.2025 про призначення судово-біологічної (генетичної) експертизи, проведення якої доручити експерту медико-генетичного центру «МАМА ПАПА» (м. Полтава, вул. Пушкіна, 31/25) (а.с. 9-10).

20.03.2025 до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Жолонки О.В. про уточнення експертного центру – Полтавський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (а.с. 24).

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 13.08.2025 (з урахуванням ухвали суду від 02.10.2025 про виправлення описки) клопотання сторони позивача – задоволено. Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (пров. Рибальський, 8, м. Полтава, 36004), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України. На вирішення експертів поставити питання: 1.Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .? Витрати по проведенню експертизи покласти на позивача ОСОБА_2 . Роз`яснити сторонам про необхідність особисто з`явитися разом з дитиною до експертної установи у призначений експертом день. Попередити сторони, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи. Надати в розпорядження експертів матеріали цивільної справи №531/514/25 (провадження №2/531/414/25) (а.с. 96).

27.11.2025 до суду першої інстанції надійшло повідомлення Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення судової експертизи у цивільній справі із-за неявки матері та дитини для відбору зразків (а.с. 117-118).

23.02.2026 через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Кумечко М.С. про долучення до матеріалів справи висновку на доцільність проведення тесту ДНК від 09.09.2025, проведеного спеціалістом-психологом вищої категорії Голобородько А.І., та докази повідомлення Полтавського НДЕКЦ про причини неявки на тест ДНК (а.с. 146-161).

26.03.2026 до Карлівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - адвокат Жолонка О.В. сформував клопотання про призначення судово-психологічної експертизи (а.с. 190-191).

В обґрунтування клопотання про призначення експертизи зазначено, що наданий представником відповідача експертний висновок про доцільність проведення ДНК тесту від 09.09.2025 проведено психологом Голобородько А.І., яка не є судовим експертом, а отже даний висновок не може вважатись експертним. У той же час, з метою повного та всебічного розгляду справи, встановлення доцільності проведення тесту ДНК з неповнолітньою дитиною необхідне проведення експертизи саме судовим експертом в галузі психології, який буде повідомлений про кримінальну відповідальність завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (а.с. 190-191).

26.03.2026 у судовому засіданні представником ОСОБА_2 - адвокатом Жолонко О.В. підтримано клопотання про проведення судово-психологічної експертизи.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року клопотання сторони позивача про призначення судово-психологічної експертизи - задоволено.

Призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», попередивши експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України.

На вирішення експертів поставлено питання:

1) Чи завдасть шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення відбору зразків букального епітелію для проведення тесту ДНК?

Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи №531/514/25 провадження №2/531/328/26

Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .

Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`явитися до експертної установи у визначений експертом час з метою проведення судово-психологічної експертизи.

Попереджено сторони, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвала суду мотивована тим, що наданий представником відповідача висновок складений практичним психологом, яка не є експертом, для встановлення об`єктивної істини, з огляду на те, що предмет спору у даній справі визнання батьківства, враховуючи насамперед інтереси самої дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання про проведення судово-психологічної експертизи, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Оскільки, представник відповідача заперечувала взагалі проти клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції, керуючись ч. 3 ст. 103 ЦПК України, вважав доцільним доручити проведення експертизи експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». Питання, запропоноване стороною позивача, на думку суду першої інстанції, підлягає коригуванню та має бути наступним: Чи завдасть шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення відбору зразків букального епітелію для проведення тесту ДНК?

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Кумечко М.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відхилив наявний у матеріалах справи висновок психолога, пославшись виключно на те, що він не є судовим експертом, однак не навів жодних аргументів щодо його недопустимості, неналежності або недостовірності, що суперечить вимогам оцінки доказів. Суд першої інстанції не здійснив належної оцінки вказаного доказу, обмежившись лише посиланням на статус особи, яка його склала. Сам по собі факт того, що висновок наданий не судовим експертом, не є підставою для його ігнорування, оскільки відповідно до принципу вільної оцінки доказів суд зобов`язаний оцінювати їх зміст, обґрунтованість та взаємний зв`язок з іншими доказами у справі. Судом першої інстанції не було застосовано статтю 89 ЦПК України в чаастині того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції без належного обґрунтування призначив психологічну експертизу, хоча предметом спору є встановлення батьківства, що є біологічним фактом, який встановлюється, як правило, шляхом генетичної експертизи та інших доказів. Психологічна експертиза, з урахуванням поставлених у ній питань, не стосується предмета доказування у даній справі та не є необхідною для встановлення юридично значимих обставин, що суперечить вимогам ст. 103 ЦПК України та усталеній практиці Верховного Суду щодо допустимості призначення експертиз лише за умови дійсної необхідності у спеціальних знаннях. Дослідження психологічного стану дитини не входить до предмета доказування у даній справі, оскільки предметом спору є визнання батьківства, а не визначення психологічного стану дитини чи наслідків проведення певних медичних маніпуляцій. Посилання суду першої інстанції на необхідність встановлення об`єктивної істини та врахування інтересів дитини є формальними, оскільки у матеріалах справи вже наявний висновок спеціаліста про можливе завдання шкоди психічному здоров`ю дитини, який судом першої інстанції фактично проігноровано. За таких обставин призначення експертизи є передчасним, необґрунтованим та таким, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи. Таким чином, призначена судом судово-психологічна експертиза спрямована на з`ясування обставин, які не мають вирішального значення для правильного вирішення спору по суті. Оскаржувана ухвала не містить належного мотивування, чому саме спеціальні знання психолога є необхідними для вирішення спору про батьківство та які саме обставини, що входять до предмета доказування, не можуть бути встановлені без цієї експертизи, враховуючи наявний у справі висновок спеціаліста. Крім того, у матеріалах справи вже наявний письмовий доказ — висновок практичного психолога, який містить відповідь на питання щодо можливого впливу проведення ДНК-тесту на психо-емоційний стан дитини. Вказаний доказ не визнано судом недопустимим чи неналежним. Проведення експертизи у даному випадку не спрямоване на встановлення юридично значимих фактів, а має характер перевірки вже наявного доказу, що не відповідає завданням судової експертизи у цивільному процесі. Відповідач вважає призначення судово-психологічної експертизи недоцільним, оскільки психологічний стан дитини не входить до предмета доказування у даній справі, предметом якої є виключно питання визнання батьківства. Призначення такої експертизи спрямоване на з`ясування обставин, які не мають вирішального значення для правильного вирішення спору по суті. Замість забезпечення інтересів дитини шляхом оперативного розгляду справи, суд першої інстанції обрав шлях призначення дороговартісної та тривалої експертизи, яка не дає відповіді на питання про батьківство, але створює умови для перебування дитини у стані правової невизначеності на невизначений строк.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 16.09.2026 не з`явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 21.07.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 245-247), які були доставлені до електронних кабінетів. 16.09.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Кумечко М.С. подала апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 має бажання особисто бути присутньою у судовому засіданні, проте у період з 18.09.2026 по 24.09.2026 вона перебуватиме у заздалегідь запланованій відпустці на території Туреччини, з виїздом у дорогу 16.09.2026; адвокат Кумечко М.С. також немає можливості бути присутньою у судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надала туристичний ваучер та список справ, призначених до розгляду. Аналізуючи клопотання, колегія суддів приходить до висновку про його відхилення з підстав того, що зазначені підстави не є поважними, оскільки дана цивільна справа призначена до розгляду ухвалою апеляційного суду від 29.05.2026 на 16.09.2026, тобто відповідач повинна була планувати свою відпустку з урахуванням дати призначення справи до розгляди, адвокат Кумечко М.С. не надала апеляційному суду належні докази на підтверждення своєї участі в іншій справі. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 16.09.2026 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема ці дані встановлюються висновками експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України: призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Психічний стан – один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні – системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу. В кожному психічному стані присутні психологічні, фізіологічні та поведінкові компоненти. Психічний (психологічний) стан це емоційно насичений стан людини, які виникають під впливом навколишнього середовища, життєвих обставин, стану здоров`я тощо.

Враховуючи те, що наданий представником відповідача висновок складений практичним психологом, яка не є експертом, для встановлення об`єктивної істини, з огляду на те, що предмет спору у даній справі визнання батьківства, враховуючи насамперед інтереси самої дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання про проведення судово-психологічної експертизи, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Оскільки, представник відповідача заперечувала взагалі проти клопотання про призначення експертизи, суд, керуючись ч. 3 ст. 103 ЦПК України, визнав за доцільне доручити проведення експертизи експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»

Питання, запропоноване стороною позивача, на думку суду, підлягає коригуванню та має бути наступним: Чи завдасть шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення відбору зразків букального епітелію для проведення тесту ДНК?

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з урахуванням наступного.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі з`явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами; призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.

Суд вказує на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно матеріалів справи, предметом спору є: - визнання ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язання Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, змінивши прізвище дитини на ОСОБА_5 .

По справі вбачається, що ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 13.08.2025 клопотання сторони позивача - задоволено. Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України. На вирішення експертів поставлено питання: 1. Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .? (а.с. 96).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2025 до Карлівського районного суду Полтавської області з Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_6 для відбору зразків (а.с. 117-118).

Крім цього, сторона відповідача скористалася своїм процесуальним правом щодо надання письмових доказів та долучила до матеріалів справи висновок на доцільність проведення тесту ДНК від 09.09.2025, проведений спеціалістом-психологом вищої категорії ОСОБА_7 , та докази повідомлення Полтавського НДЕКЦ про причини неявки на тест ДНК (а.с. 146-161), з метою заперечення можливості проведення призначеної судом експертизи з огляду на стан фізичного та психологічного здоров`я дитини при проведенні тесту ДНК за вимогою батька дитини.

Беручи до уваги те, що висновок на доцільність проведення тесту ДНК від 09.09.2025 проведено спеціалістом-психологом вищої категорії ОСОБА_7 , яка не є експертом, сторона позивача заявила відповідне клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи, вважаючи, що проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є обов`язковим при вирішенні спорів про встановленя батьківства.

Колегія суддів вважає, що, зважаючи на предмет спору, обставини, які підлягають доказуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для правильного і об`єктивного вирішення спору між сторонами, потребуються спеціальні знання, які реалізуються шляхом призначення судової експертизи, та висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи не порушує прав учасників справи, а є лише способом доведення учасником справи своїх вимог. Висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

За таких обставин, враховуючи правове регулювання підстав для призначення експертизи та наведені стороною позивача підстави для призначення експертизи, враховуючи, що для встановлення обставин, що мають значення для справи, без яких встановити відповідні обставини неможливо, у даному випадку неможливо провести призначену у справі судову молекулярно-генетичну експертизу на предмет батьківства позивача щодо дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання та призначення судово-психологічної експертизи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції призначив судову експертизу за відсутності ґрунтовного дослідження обставин справи та доводів сторін щодо необхідності її призначення, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки, виходячи із балансу інтересів учасників справи, відмова у проведенні експертизи буде порушенням рівності сторін щодо можливості надавати докази в умовах, що не є суттєво гіршими від умов іншої сторони спору. Крім цього, від результатів проведення цієї експертизи залежить проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка безпосередньо пов`язана з необхідністю відібрання у дитини експериментальних зразків.

Крім цього, в ухвалі суду першої інстанції від 13.08.2025 у відповідності до вимог ст. 109 ЦПК України сторони попереджені, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні, тобто проведення судово-психологічної експертизи спростує чи підтвердить факт поважності неявки відповідача при проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства обов`язок доказування та подання доказів покладено на кожну сторону. При цьому відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20 сформовано висновок щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування; відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 103 ЦПК України та не врахував відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального закону, то ці доводи суперечать принципам змагальності та рівності сторін та є безпідставними, оскільки висновок про достатність доказів для встановлення обставин, що входять в предмет доказування, здійснюється судом під час ухвалення рішення по суті справи, а не під час вирішення клопотання про призначення експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що призначення експертизи призводить до необґрунтованого затягування розгляду справи, то ці доводи колегія суддів відхиляє, оскільки клопотання про проведення експертизи заявлено в межах проведення підготовчого провадження. Заявляти клопотання, надавати свої докази є самостійним процесуальним правом сторони спору під час проведення підготовчого провадження, тому не вбачається порушення стороною позивача вимог ЦПК України при заявленні вказаного клопотання.

З врахуванням викладеного, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення у справі судово-теплотехнічної експертизи для встановлення обставин, якими обґрунтовані пред`явлені позовні вимоги.

Отже, ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кумечко Марини Сергіївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця О. А. Лобов