Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №552/1493/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1493/26 Номер провадження 22-ц/814/3868/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Підодвірного Тараса Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначив, що 15.04.2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8959402, за яким відповідач одержав грошові кошти в кредит з умовами повернення, сплати процентів за користування кредитом.

В подальшому 24.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8959402 від 15.04.2025 року.

Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим 24.12.2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 65400,00 грн, з яких: 30000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20400,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 15000,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним договором в сумі 65400,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8959402 від 15.04.2025 року 50400,00 грн, на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 2050,05 грн, а всього стягнути 52450,05 грн (п`ятдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят гривень п`ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Підодвірний Т.І. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що вважає зазначений висновок районного суду необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору № 8959402 від 15.04.2025 року відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу Зіморой Д.М., який діє в інтересах ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2026 року.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 15.04.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 8959402.

Згідно з умовами договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.3. даного договору передбачено, що сума кредиту становить 30000,00 грн.

Згідно пункту 1.4. кредит надається на строк 360 днів.

На підставі п.1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1% в день в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору. Відповідно до п.1.5.2. договору знижена процентна ставка становить 0,52%.

Пунктом 1.8. договору визначено, що загальні витрати на дату укладення договору складають: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 108000,00 грн. 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 103680,00 грн.

Вказаний договір сторонами укладено в електронній формі, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора C2753, що прирівнюється до письмової форми правочину.

Відповідно до довідки про перерахування коштів від 30.12.2025 року № 19024, наданої ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», ТОВ «Авентус Україна» 15 квітня 2025 року надано кредитні кошти відповідачу на банківську картку НОМЕР_1 , яку було зазначено у кредитному договорі.

В подальшому 24 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до умов якого від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 8959402 від 15.04.2025 року.

Як підтверджується Реєстром боржників № б/н від 24 грудня 2025 року до договору факторингу № 24122025/3 від 24 грудня 2025 року, предметом договору факторингу крім іншого були права вимоги до ОСОБА_2 згідно кредитного договору № 8959402 від 15.04.2025 року на загальну суму 65400,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за договором позивач обраховує у розмірі: за основною сумою боргу 30000,00 грн, за відсотками 20400,00 грн, за пенею, штрафами 15000,00 грн, а всього 65400,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було належним чином укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 30 000,00 грн, однак взяті на себе зобов`язання щодо їх своєчасного повернення та сплати процентів належним чином не виконав. Право вимоги за вказаним кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

При цьому суд врахував, що відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 23.07.2025 року, у зв`язку з чим на нього поширюються передбачені законом гарантії щодо не нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій з моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Водночас за період до призову на військову службу відповідач був зобов`язаний виконувати умови кредитного договору в загальному порядку.

З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 30 000,00 грн та процентів, нарахованих за період до набуття ним статусу військовослужбовця, у розмірі 20 400,00 грн. Водночас у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені та штрафних санкцій у розмірі 15 000,00 грн суд відмовив, оскільки їх нарахування суперечить вимогам законодавства, чинного в період дії воєнного стану.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань. Також суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача на підставі договору факторингу. Водночас, визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції правильно врахував набуття відповідачем статусу військовослужбовця з 23.07.2025 року та передбачені законодавством гарантії щодо звільнення військовослужбовців від сплати процентів за користування кредитом і штрафних санкцій на період проходження військової служби. За період до призову відповідача на військову службу нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, а їх розмір відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені та штрафних санкцій, оскільки їх нарахування суперечить положенням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Підодвірного Тараса Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна