Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №552/9488/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/9488/25 Номер провадження 22-ц/814/3416/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Говтвяниці Марії Василівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Полтавської міської ради, за участю третьої особи - про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк чотири місяці, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову вказувала, що вона є донькою ОСОБА_3 , та є спадкоємцем першої черги за законом. Крім неї спадкоємцем першої черги є ще її рідний брат, син померлого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який заяви про прийняття спадщини не подавав, проживає окремо.

Зазначала, що 18.09.2025 року позивачем у справі було подано заяву про прийняття спадщини та отримано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з тим, що строк для прийняття спадщини пропущено.

Вказувала, що пропустила строк з поважних причин, оскільки із початком війни вимушена була переїхати до Німеччини. Має на утриманні малолітніх дітей, які постійно хворіють, тому не мала можливості звернутись в консульство України в Німеччині або приїхати в Україну.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2026 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини підтверджується матеріалами справи, а саме довідками з лікарні про хворобу дитини. Вказувала, що є співвласницею 1/3 частини спірної квартири та після закінчення війни планує повернутися до України. Жодного іншого нерухомого майна вона немає.

Від Полтавської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Від третьої особи по справі ОСОБА_4 надійшло до суду пояснення в якому остання підтримала апеляційну скаргу та повідомила, що із спадкодавцем вона була розлучена в 2023 році. Спадщина складається з 1/3 частини квартири, яка належала померлому ОСОБА_3 . Після смерті останнього спадщину ніхто не прийняв.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.02.2024 року.

Також встановлено, що ОСОБА_3 набув у власність 1/3 частку в нерухомому майні – квартирі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної приватної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 звернулася для оформлення спадкових прав 18.09.2025 року, про що зазначено в позовній заяві та отримала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії через те, що строк для прийняття спадщини пропущено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачці своєчасно прийняти спадщину після смерті батька.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, насамперед, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) зазначено, що «суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на обгрунтування поважності пропуску строку позивач вказувала, що у зв`язку із війною в країні була вимушена виїхати з дітьми до Німеччини. Відповідно до копій довідок та витягів з історії хвороби дитина позивачки довготривало хворіла, а тому вона з поважних причин не мала змоги вчасно подати заяву про прийняття спадщини та оформити всі відповідні документи.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилалася ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що причини, вказані позивачкою, не є тими непереборними обставинами, які перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ Т.В. Одринська_________________ В.П. Пікуль