Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №537/429/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/429/25 Номер провадження 22-ц/814/3385/26Головуючий у 1-й інстанції МАРТИШЕВА Т. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Рудницької Алли Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2026 року у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, про визнання недійсними договорів дарування,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсними договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2194, видавник приватний нотаріус О.В. Ганночка щодо частки в 50% в магазині промислових товарів по АДРЕСА_1 , договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2195, видавник приватний нотаріус О.В. Ганночка щодо частки в 50% в частині будівель та споруд промбази по АДРЕСА_2 та договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2193, видавник приватний нотаріус О. Ганночка щодо дарування частки в 50% незавершеного житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову вказував, що він та ОСОБА_1 були співвласниками нерухомого майна, а саме: - приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; - будівель та споруд продбази, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; - об`єкта незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 квадратних метри з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою АДРЕСА_3 .

На підставі договорів дарування відповідач ОСОБА_1 відчужила належні їй частки в зазначеному нерухомому майні на користь відповідача ОСОБА_3 шляхом укладення з останньою договорів дарування.

Вважає, що спірні договори слід визнати недійсними, оскільки відчуження часток в нерухомому майні відбулось під час існування судових заборон на відчуження майна.

Так, ухвалою Автозаводського районного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 524/2035/21 було забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом накладення заборони на відчуження зазначеного вище майна. Станом на день укладення оспорюваних договорів дарування ця заборона була чинною.

Також вказував, що ухвалою Автозаводського районного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц відносно цього майна також були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене вище майно та забороною усім органам та установам, а також посадовим особам, нотаріусом, які повноважні посвідчувати угоди та реєструвати право власності на рухоме та нерухоме майно здійснювати будь-які дії відносно реєстрації, перереєстрації майна. Зазначена ухвала також була чинною станом на 15 листопада 2024 року – на день укладення оспорюваних договорів дарування.

Вказував, що вчинення правочинів з відчуження часток в нерухомому майні під час дії судової заборони на здійснення відповідних правочинів, є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Також, вважає, що зазначені правочини є фраудаторними.

Зазначав, що відповідач ОСОБА_1 була співвласником відповідного майна та повинна була нести витрати на його утримання.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі № 524/2035/21 з відповідача ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 суму 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив ОСОБА_2 на утримання відповідного майна.

Також в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 524/166/24 за позовом ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 грошової суми в 54915.85 гривень. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року були вжиті заходи до забезпечення цього позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти ОСОБА_1 .

Крім того, станом на листопада 2024 року за відповідачем ОСОБА_1 існує борг щодо відшкодування позивачу безпідставно збережених за рахунок останнього коштів на утримання спірного майна в сумі понад 190 000 гривень

Вказує, що з метою уникнення сплати зобов`язань відповідач ОСОБА_1 , уклала 15 листопада 2024 року договори, за якими безоплатно - відчужила нерухоме майно на користь ОСОБА_3 .

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 від імені та в інтересах якого діє адвокат Ульянов Р.А. до ОСОБА_1 ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович (адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, 39600, вул. Соборна, 32/29), про визнання недійсними договорів дарування – було задоволено.

Визнано недійсним договір дарування (однієї другої) частки незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що в цілому складається з: літньої кухні літ. Б, гаража літ. В, огорожі №1,2, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840135953104, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Олександром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 2193.

Визнано недійсним договір дарування (однієї другої) частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, загальною площею 29,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840104753104, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Олександром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 2194.

Визнано недійним договір дарування (однієї другої) частки будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , що в цілому складається з: приміщення № 8 складу літ. Б, загальною площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б, площею 13,5 кв.м, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840202353104 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 15 листопада 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Олександром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 2195.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 50 копійок, з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 – адвокат Рудницька А.В. подали апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2026 року.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що порушення прав позивача оспорюваними договорами не підтверджений належними доказами.

Вказує, що будь-які заборони на відчуження часток ОСОБА_1 станом на день укладення договорів були відсутні.

Посилання позивача на те, що відчуження спірного майна порушує його права, оскільки у відповідача перед позивачем наявні зобов`язання за рішення суду вважає безпідставними, так як рішення суду виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2024 року.

Таким чином вважає, що висновок суду про недійсність правочинів з підстав порушення заборон на відчуження не відповідають матеріалам справи.

30.07.2026 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити її без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Районним судом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу частини будівель та споруд промбази від 07 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3801, зареєстрованого у Кременчуцькому міському БТІ 23 квітня 2009 року за р/№ 511, в книзі ОН-3, ОСОБА_2 купив частину будівель та споруд помбази, розташованих по АДРЕСА_2 , що в цілому складається з: складу літ.Б, площею 283,6 кв.м, складу літ.Б?, площею 133,4 кв.м, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,1986 га, яка знаходиться в оренді згідно договору оренди землі, укладеного між продавцем та Кременчуцькою міською радою і посвідченого 18 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р.№ 18192. У власність покупця переходить: приміщення № 8 складу літ.Б, площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б?, площею 13,5 кв.м, загальною площею 133,4 кв.м (т.1 а.с. 7-8).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 24 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), що діє згідно ст. 65 СК України за згодою його дружини ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1660, зареєстрованого у Кременчуцькому міському БТІ 11 травня 2007 року за р/№ 1322, в книзі 2, ОСОБА_2 купив - об`єкт незавершеного будівництва з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , який в цілому складається з: літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «В», огорожі №1.2, - земельну ділянку площею 1000,00 кв.м по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с. 32-33).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09 жовтня 2014 року у справі № 1601/9434/12 (провадження № 22-ц/786/2366/14) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя, первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 право власності за кожним по частині, у тому числі, приміщення будованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ; об`єкту незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 кв.м з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії договору дарування від 15 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 (дарувальник), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_9 , та ОСОБА_3 (обдаровуваний), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2193, дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваному майно – (одну другу) частку незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що в цілому складіється з: літньої кухні літ. Б, гаража літ. В, огорожі №1,2, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840135953104, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266 (т.1 а.с. 144-145).

Відповідно до копії договору дарування від 15 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 (дарувальник), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_9 , та ОСОБА_3 (обдаровуваний), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2194, дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваному майно – (одну другу) частку приміщення вбудованого магазину промислових товарів, загальною площею 29,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840104753104 (т.1 а.с. 146-147), що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 406651839 від 04.12.2024 (т.1 а.с. 23).

Відповідно до копії договору дарування від 15 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 (дарувальник), від імені якої по довіреності діє ОСОБА_9 , та ОСОБА_3 (обдаровуваний), посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2195, дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваному майно – (одну другу) частку будівель та споруд промбази, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 /, що в цілому складається з: приміщення № 8 складу літ. Б?, площею 119,9 кв.м, приміщення № 3 складу літ.Б?, площею 13,5 кв.м, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером ОНМ: 840202353104 (т.1 а.с. 148-149), що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 406653811 від 04.12.2024 (т.1 а.с. 29).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав щодо актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень № 407655732 від 11 грудня 2024 року: - номер запису про обтяження: 20242921 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: 03 травня 2017 року; вид обтяження: арешт нерухомого майна, на підставі ухвали Автозаводського суду м. Кременчука, справа № 524/7180/16-ц, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_10 , зміст, характеристика обтяження: накладено арешт на частину земельної ділянки, площею 1000 кв.м, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); - номер запису про обтяження: 42021463 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: 19 травня 2021 року; вид обтяження: арешт нерухомого майна, нежитлове приміщення-вбудованого магазину промислових товарів, на підставі постанови Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), індексний номер 58219871 від 19.05.2021, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_8 , тип об`єкту: нежитлове приміщення-вбудованого магазину промислових товарів, адреса: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 69).

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач ОСОБА_2 зазначив, що відповідач ОСОБА_1 , як співвласник відповідного нерухомого майна, повинна була нести витрати на його утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 звертався до суду із позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про стягнення витрат по утриманню нерухомого майна, оплати комунальних послуг. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі № 524/2035/21 з відповідача ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 суму 136520,18 грн та судові витрати в сумі 2633,94 грн в якості відшкодування коштів, які витратив позивач на утримання відповідного майна. У подальшому позивач звертався до суду із суду із позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання (т.1 а.с. 12-17, 210-212).

Згідно із інформацією про виконавче провадження № 70086420 станом на 09 серпня 2024 року, з примусового виконання виконавчого листа № 524/2035/21 від 01 вересня 2022 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат понесених на утримання спільного майна в сумі 136520,18 грн. та судових витрат в сумі 2633,94 грн, стан виконавчого провадження - відкрито, постанова приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 14 жовтня 2022 року.

11 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме: передано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 524/2035/21 від 01.09.2022, що видав Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, 1/2 частину нежитлового приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 93,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 840177753104, - стягувач скористався своїм правом залишити за собою нереалізоване майно боржника в рахунок погашення заборгованості та надав відповідну заяву (т.1 а.с. 200-205).

30 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. у ВП № 70086420 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 524/2035/21 від 01 вересня 2022 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.1 а.с. 244-245).

У справі № 524/166/24 за позовом ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 грошової суми в 54915,85 гривень. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року у справі № 524/166/24 заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Гонтар В.М., про забезпечення позову у цивільній справі було задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах суми позовних вимог 54915,85 грн. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача та заборони відповідачі та особам, які мають право на вчинення реєстраційних дій вчиняти будь-які дії щодо реєстрації та/або перереєстрації права власності на майно та кошти до розгляду справи – відмовлено. Вказана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року у справі №524/166/24 постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2025 залишена без змін.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року у справі № 524/166/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 46 376,79 грн інфляційних втрат та 8539,06 грн – 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦПК України, 605,60 грн витрат за звернення з заявою про забезпечення позову (т.2 а.с. 49-51).

29 листопада 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси подано заяву про перегляд заочного рішення від 30 жовтня 2025 року у справі № 524/166/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, яка прийнята до розгляду ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року, заяву призначено до розгляду (т.2 а.с. 99-100).

03 грудня 2024 року позивач ОСОБА_2 звертався до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених за рахунок позивача коштів на утримання спірного майна в сумі 190 714, 75 гривень (т.1 а.с. 24-28).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/15177/24 від 09 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у рахунок повернення сплачених позивачем коштів на утримання спільного майна в сумі 18557,31 грн та судові витрати в сумі 186,55 грн (т.1 а.с. 213-222).

Згідно із копією платіжної інструкції на переказ готівки № 2.337562605.1 від 03 жовтня 2025 року, платником ОСОБА_1 на користь отримувача ОСОБА_2 сплачено у загальному розмірі 21 662, 86 грн, призначення платежу: на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 вересня 2025 року справа № 524/15177/24 в сумі 18 557,31 грн та 186,55 грн судові витрати, та додаткового рішення суду від 01 жовтня 2025 року справа № 524/15177/25 у сумі 2919 грн. витрати на правничу допомогу (т.2 а.с. 31).

Районний суд дійшов вірного висновку про те, що на час укладення спірних договорів дарування відповідач ОСОБА_1 не мала існуючих боргових зобов`язань перед позивачем ОСОБА_2 , що підтверджено належними доказами наявними в матеріалах справи.

Визнаючи недійсними спірні догори дарування районний суд виходив з того, що вони були укладені під час дії заборони на відчуження спірного майна, а також оспорювані договори є такими, що вчинені на шкоду кредитору.

Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з огляду на наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (чинна редакція) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказаний висновок викладений у постанові ВС у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 вважав, що укладені договори дарування є фраудаторними, оскільки відчуження часток в нерухомому майні відбулось під час існування судових заборон на відчуження майна та порушують його права, як кредитора у зобов`язаннях ОСОБА_1 перед ним.

Районним судом вірно встановлено, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо існування несплачених боргів ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 .

Разом із тим суд вірно вказав, що для застосування конструкції фраудаторного правочину не важливо щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги) чи існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу.

Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника.

У постанові від 27 листопада 2024 року у справі №686/25886/22 (провадження №61-3937св24) Верховний Суд зробив висновок про те, що для визнання недійсним правочину спрямованого на перехід права власності з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів із боржника не мають юридичного значення відсутність на день укладення договору дарування судового спору позивача з боржником.

Щодо вчинення правочинів під час дії заборони на відчуження слід зазначити наступне.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц (провадження № 2-з/524/39/17) було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт, у тому числі, на: - частину об`єкту незавершеного будівництва з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_3 та частину земельної ділянки, площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_3 , кадастровий № 5310436100:06:001:0266, цільове призначення якої – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - частину приміщення вбудованого магазину промислових товарів за адресою АДРЕСА_7 ; - частину будівель та споруд продбази, розташованих по АДРЕСА_2 , що в цілому складається зі складу літ. «Б», приміщень № 8 та № 3, складу літ. «Б1», та заборонено усім органам та установам, а також посадовим особам, нотаріусом, які повноважні посвідчувати угоди та реєструвати право власності на рухоме та нерухоме майно здійснювати будь-які дії відносно реєстрації, перереєстрації майна належного ОСОБА_8 .

26 березня 2024 року Автозаводським районним судом м. Кременчука у справі № 524/7180/16-ц було постановлено ухвалу про задоволення заяви представника ОСОБА_8 – Рудницької А.В., та скасовано заходи забезпечення позові, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/7180/16-ц (провадження № 2-з/524/39/17).

Вказана ухвала про скасування заходів забезпечення позову була оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Гонтар В.М., 15 липня 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду у справі № 524/7180/16-ц апеляційну скаргу було залишено без руху, 12 листопада 2024 року було відкрито апеляційне провадження у справі та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року справу було призначено до розгляду в приміщенні апеляційного суду з повідомленням учасників на 05 лютого 2025 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 524/7180/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Гонтар В.М. було залишено без задоволення, ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року – залишено без змін.

Таким чином, вбачається, що ухвала Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 березня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову у справі №524/7180/16-ц набрала законної сили 05 лютого 2025 року, що вбачається з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому арешт спірного нерухомого майна був чинним на час укладення договорів дарування від 15 листопада 2024 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 квітня 2021 року у справі № 524/2035/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про відшкодування витрат було частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладено заборону відчуження на майно ОСОБА_8 , а саме на частину: - об`єкта незавершене будівництво та земельна ділянка кадастровий номер 5310436100:06:001:0266 Площа (кв.м): 1000, Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 ; -нежитлового приміщення - вбудованого магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 ; -будівель та споруд продбази за адресою: АДРЕСА_2 , тощо.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 квітня 2021 року по справі 524/2035/21 у виді заборони відчуження на вищезазначене нерухоме майно, за заявою ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 було ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 листопада 2024 року.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що укладаючи договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2194, щодо частки магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 , договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2195, щодо частки частини будівель та споруд промбази по АДРЕСА_2 та договір дарування від 15 листопада 2024 року, реєстровий номер 2193, щодо дарування частки незавершеного житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., відповідачі у справі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами, та оспорювані договори дарування є такими, що вчинені на шкоду кредитору, а тому підлягають визнанню недійсними.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Рудницької Алли Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ Т.В. Одринська_________________ В.П. Пікуль