Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №554/3213/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3213/25 Номер провадження 22-ц/814/3376/26Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бибик Володимира Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бибика В.А., звернувся до суду з позовом до Полтавської міської ради (далі ПМР), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі ДІАМ) про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, в якій прохав визнати за ОСОБА_1 право власності по АДРЕСА_1 : - на самочинно збудовану майстерню літ. «Р-1» у складі: майстерня пл.66,3 кв.м., майстерня пл.65,3 кв. (всього 131,6 кв.м.)., вбиральня літ. «Т-1» пл.1,3 кв.м.; - самочинно реконструйований склад літ. «Ж-1» у складі приміщень: склад пл.45,3 кв.м., тамбур пл.6,3 кв.м., кабінет пл.14,5 кв.м. (всього 66,1 кв.м).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 14.10.2005 року є власником 1/100 частини промислових споруд по АДРЕСА_1 .

У 2018 року з метою поліпшення виробничої діяльності позивач здійснив її реконструкцію. Згідно технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 18.02.2020 року при проведенні технічної інвентаризації наявна примітка щодо ненадання документів, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме: прибудова літ. «Ж»: приміщення тамбур №3 пл.6,3 кв.м, кабінет №4 пл. 14,5 кв.м, до складу літ. «Ж-1». А також майстерня літ. «Р-1», вбиральня літ. «Т-1».

Згідно Звіту № 801-59 про проведення технічного обстеження за результатами проведення технічного обстеження об`єкту реконструкції встановлено можливість надійної і безпечної експлуатації об`єкта самочинної реконструкції та будівництва по АДРЕСА_1 , виконаного ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору оренди землі від 15.09.2023 року, укладеного між ПМР та ОСОБА_1 в користування позивача надано земельну ділянку пл. 0,3756 га для експлуатації та обслуговування промислових будівель з кадастровим номером 5310137000:19:003:1012. Також з згідно вказаного Договору оренди землі в користування ОСОБА_1 передано земельну ділянку пл. 0,2613 га «для експлуатації та обслуговування території проїзду спільного користування» з кадастровим номером 5310137000:19:003:0174.

Договір зареєстрований у виконавчому комітеті ПМР, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис № 19-п від 10.10.2023 року.

ОСОБА_1 звертався до уповноваженого органу з приводу вирішення питання узаконення самочинного будівництва, проте відповідно до протоколу засідання тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтаві (№ Пр/01.3/04 від 06.07.2020) при розгляді питання самочинно виконаного будівництва майстерні літ. «Р-1» пл. приміщень 131,6 кв.м, вбиральні літ. «Т-1» площею приміщень 1,3 кв.м та самочинно виконаної реконструкції складу літ. «Ж-1» за рахунок добудови пл. 20,8 кв.м на земельній ділянці по АДРЕСА_1 рекомендовано вирішувати порушене питання у судовому порядку.

Згідно листа №5959/03/18-24 від 19.11.2024 року ДІАМ повідомила, що згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011 року прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорту, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом ДАБК. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянку встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, вказані обставини стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодились представник ОСОБА_1 – адвоката Бибик В.А. та подали апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 01.05.2026 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Зокрема вказує, вважає вказане рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на зібраних доказах.

Крім того, зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що позивач по справі не звертався до компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Вказаний висновок суду не ґрунтується на зібраних по справі доказах.

Акцентує увагу суду, що суд першої інстанції розцінив лист Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 19.11.2024 року не як відмову у прийнятті в експлуатацію, а лише як роз`яснення законодавства. Апелянт наголошує, що цей лист готував Департамент сервісних послуг, до компетенції якого належать саме дозвільні та реєстраційні функції, а не роз`яснення норм закону. Тому позивач вважає цей лист належним розглядом питання компетентним органом.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 14.10.2005р. є власником 1/100 частини промислових споруд по АДРЕСА_1 . Згідно цього договору в користування переходить АЗС Ж, загальною площею 45,2 кв.м, що становить 1/100 ідеальну долю (а.с. 8, 9).

Згідно з технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 18.02.2020 року, при проведенні технічної інвентаризації наявна примітка щодо ненадання документів, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме: на прибудову літ. «ж»: приміщення тамбур №3 пл. 6,3 кв.м, кабінет №4 пл. 14,5 кв.м до складу літ. «Ж-1»; на збудовані будівлі: майстерня літ. «Р-1», вбиральня літ. «Т-1» (а.с. 10-15).

Згідно Звіту № 801-59 про проведення технічного обстеження за результатами проведення технічного обстеження об`єкту реконструкції встановлено можливість надійної і безпечної експлуатації об`єкта: Реконструкція складу літ. «Ж-1» за рахунок прибудови літ. «ж» загальною площею 66,1 кв.м та нове будівництво майстерні літ. «Р-1» загальною площею 131,6 кв.м, вбиральні літ. «Т-1», загальною площею 1,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , тобто самочинної реконструкції та будівництва по АДРЕСА_1 , виконаного на замовлення ОСОБА_1 (а.с.25-38).

Відповідно до Висновку експерта № 20 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення ОСОБА_1 , складеного експертом Федоровим 24.07.2025 року, конструктивне, об`ємно-планувальні рішення, санітарно-гігієнічні умови, інженерне обладнання та пожежна безпека будівлі майстерні літ Р-1 площею приміщень 131,6 кв.м, вбиральні літ. Т-1 площею приміщень 1,3 кв.м та добудови літ. ж площею приміщень 20,8 кв.м до складу літ.Ж-1, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5310137000:19:003:1012 з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за адресою: АДРЕСА_1 відповідають будівельно-технічним вимогам, що діють на території України та висуваються до виробничо-складських будівель і споруд з адміністративними приміщеннями (а.с.94-102).

Пунктом 15 рішення ПМР «Про надання, передачу в користування земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками» від 15.09.2023 року надано, враховуючи погоджений проєкт розподілу територій і визначення меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,3756 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5310137000:19:003:1012 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02) для експлуатації та обслуговування промислових будівель (код для визначення функціонального використання земельної ділянки 11.02). Передано громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,2613 га, розташовану за адресою м. Полтава, кадастровий номер 5310137000:19:003:0174 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02). Визначено право на земельну ділянку відповідно до частки, визначеної проектом розподілу території, а саме: громадянину ОСОБА_1 , частка земельної ділянки 549/2613 (пл. 0,0549 га), для експлуатації та обслуговування території проїзду спільного користування (код для визначення функціонального використання земельної ділянки 11.02) (а.с.16).

Відповідно до Договору оренди землі від 15.09.2023 року, укладеного між ПМР та ОСОБА_1 в користування позивача надано земельну ділянку пл.0,3756 га для експлуатації та обслуговування промислових будівель з кадастровим номером 5310137000:19:003:1012. Також з згідно вказаного Договору оренди землі в користування ОСОБА_1 передано земельну ділянку пл. 0,2613 га «для експлуатації та обслуговування території проїзду спільного користування» з кадастровим номером 5310137000:19:003:0174 (а.с.17-22).

Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис № 19-п від 10.10.2023 року.

Згідно з листа Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету ПМР № 01-02-01-15/137 від 07.07.2020 року та витягу з протоколу тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтаві №ПР№ 01.3/04 від 06.07.2020 року «Засідання тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтаві» Золотарю В.М. рекомендовано розгляд питання самочинно виконаного будівництва майстерні літ «Р-1» площею приміщень 131,6 кв.м, вбиральні літ. «Т-1» площею приміщень 1,3 кв.м та самочинно виконаної реконструкції складу літ. «Ж-1» за рахунок добудови площею 20,8 кв.м на земельній ділянці по АДРЕСА_1 вирішувати у судовому порядку. (а.с.23, 24).

Згідно листа ДІАМ №5959/03/18-24 від 19.11.2024 року позивачу повідомлено, що згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів будівництво яких здійснювалось на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. При цьому листи ДІАМ не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають інформаційний характер (а.с. 39-40).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належного звернення до компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю з метою прийняття спірного об`єкта нерухомого майна в експлуатацію та відсутні докази відмови такого органу у вирішенні питання щодо його прийняття в експлуатацію. Звернення ОСОБА_1 до ДІАМ від 05.11.2024 стосувалося лише отримання роз`яснення щодо порядку оформлення права власності на самочинно збудований об`єкт, а тому не може розцінюватися як звернення із заявою про прийняття об`єкта в експлуатацію, а відповідь ДІАМ від 19.11.2024 року, як відмова у прийнятті такого об`єкта в експлуатацію. За таких обставин суд дійшов висновку, що передумови для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, передбачені статтею 376 ЦК України, відсутні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (далі Закон №3038-VI), а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: - подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; - видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина сьома статті 34 Закону №3038-VI).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2005 є власником 1/100 частини промислових споруд по АДРЕСА_1 , у користування якого перейшла АЗС літ. «Ж» площею 45,2 кв. м.

Згідно з технічним паспортом та звітом про технічне обстеження, позивачем без дозвільних документів здійснено реконструкцію складу літ. «Ж-1» шляхом добудови та нове будівництво майстерні літ. «Р-1» і вбиральні літ. «Т-1». Водночас експертним висновком підтверджено відповідність зазначених об`єктів будівельно-технічним вимогам та можливість їх безпечної експлуатації.

Рішенням Полтавської міської ради від 15.09.2023 та договором оренди землі позивачу надано в користування земельну ділянку площею 0,3756 га, кадастровий номер 5310137000:19:003:1012, для експлуатації та обслуговування промислових будівель.

Крім того, Управлінням з питань містобудування та архітектури ПМР позивачу рекомендовано вирішити питання щодо самочинного будівництва та реконструкції у судовому порядку.

Разом із тим ДІАМ листом від 19.11.2024 роз`яснено порядок прийняття об`єктів в експлуатацію та зазначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано судом за наявності передбачених законом умов.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується, що спірні об`єкти нерухомого майна збудовані без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, а доказів їх прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. За таких обставин відповідно до частини сьомої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» таке будівництво є самочинним, а відсутність документів про прийняття об`єкта в експлуатацію унеможливлює виникнення у позивача права власності на нього в загальному порядку. При цьому позивач не довів вчинення необхідних дій щодо прийняття спірного майна в експлуатацію та наявності відмови компетентного органу у вирішенні цього питання, що є необхідною передумовою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем при зверненні до суду не залучено інших співвласників майна і суміжних землекористувачів, інтересів яких можуть стосуватися його дії щодо проведення самочинного будівництва, та не надав доказів того, що вказаними діями не порушуються їх права та інтереси. Зважаючи на те, що висновок суду про відмову у задоволенні позову в цілому є вірним, колегія суддів не знайшла підстав для зміни рішення суду, обмежившись даним доповненням у його мотивувальній частині.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бибик Володимира Анатолійовича – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ Т.В. Одринська _________________ В.П. Пікуль