Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №552/661/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/661/26 Номер провадження 22-ц/814/3579/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ТОВ «Кошельок» звернувся з вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10168 грн., а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову вказувало, що 05.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3625802737-420107 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до договору відповідачу надано кредит у розмірі 3100 грн.

У зв`язку невиконанням зобов`язань утворилась заборгованість за кредитним договором, а саме за тілом – 3100 грн та 7068 грн. за відсотками , які підлягають стягненню з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3625802737-420107 від 05.08.2021 у розмірі 4030 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 1055 грн. 11 коп. витрати на правову допомогу в розмірі 3963 грн 41 коп, всього стягнути 9048 грн 52 коп.

З вказаним рішенням суду не погодилось ТОВ «Кошельок» та подало апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що договір укладено відповідно до чинного законодавства.

Щодо нарахованих процентів після закінчення лояльного періоду, то як вбачається з матеріалів справи, до спливу лояльного періоду у 15 дні відповідач не виконав свій обов`язок за Договором та не повернув кредит, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Отже, відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 105 днів з моменту укладення договору до 17.11.2021 р. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.7. договору, є законним. При цьому акцентуємо, що позичальник, який не повернув кредит до спливу лояльного періоду, ніяким чином не порушив договір (а відтак не йдеться про відповідальність), відповідач продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах і саме про це домовились сторони договору.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом лише за лояльний період, суд не вивчив та не проаналізував договір, за яким стягується заборгованість, що є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом. При цьому суд проігнорував та не надав оцінки доводам позивача щодо подовження періоду користування кредитом внаслідок настання відкладальною обставини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Рішення оскаржується лише в частині нарахування відсотків, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що 05.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3625802737-420107, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3100 грн строком кредитування 15 днів на споживчі цілі зі сплатою відсотків.

Судом встановлено, що ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Так, згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 . Також на даний картковий рахунок 05.08.2021 року надійшли грошові кошти в сумі 3100,00 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, позивачем обраховано заборгованість у розмірі 10168 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3100 грн., по процентам в розмірі 7068 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідач не повернув позивачу кредит у сумі 3 100 грн, тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення процентів, суд виходив з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки пунктом 2.1 договору строк кредитування визначено 15 днів, а доказів його пролонгації суду не надано, суд дійшов висновку, що проценти можуть бути нараховані лише за цей період.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України

Відповідно до статей 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у строки й порядку, визначені договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний суд вказує, що проценти за користування кредитними коштами нараховані невірно.

Так, за умовами укладеного 05 серпня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» Договору, розмір кредиту 3 100 грн(п. 1.1.), кредит надається строком на 15 днів, (п. 2.1.) Згідно п.1.3.3.1. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7.). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8.).

Таким чином за період з 05.08.2021 року по 19.08.2021 року слід було нараховувати проценти у розмірі 0,01%, що складає 4,65 грн.

З 20.08.2021 року по 17.11.2021 року ( наступні 90 днів) сліду було нараховувати проценти у розмір 2%, що складає 5580 грн.

Отже, з відповідача на користь відповідач слід стягнути відсотки за користування кредитним договором у розмірі 5584,65 грн., що відповідає умовам договору.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги. При цьому визначений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для його стягнення з іншої сторони у повному обсязі, оскільки суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат має оцінити їх необхідність, обґрунтованість та співмірність.

Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 4 000 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги, додатки до нього, документи щодо повноважень адвоката та розрахунок вартості наданих послуг.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат, які підлягають компенсації, апеляційний суд враховує, дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства та не потребували складного правового аналізу чи застосування значного обсягу спеціального законодавства. Матеріали справи не містять великого обсягу доказів, а сама справа не вимагала проведення значної підготовчої роботи, участі адвоката у численних судових засіданнях, підготовки складних процесуальних документів чи формування нової або несталої правової позиції.

Апеляційний суд також враховує співвідношення заявлених витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову, яка становить 10168 грн. При цьому загальна сума заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн перевищує розмір заборгованості, заявленої до стягнення, що не відповідає критеріям розумності та співмірності судових витрат.

З огляду на викладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності та співмірності, часткове задоволенні позовних вимог апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню.

Враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, характер спірних правовідносин та ціну позову, апеляційний суд визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, за розгляд справи у суді першої інстанції 4000 грн. та в суд апеляційної інстанції 3 000 грн, що буде відповідати фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та забезпечить баланс інтересів сторін.

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати - у разі задоволення позову - покладаються на відповідача.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції ТОВ «Кошельок» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Кошельок», понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню пропорційно з відповідачки на користь позивача.

Таким чином, оскільки позов задоволено на 85,41% з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5172,43 грн.(2068,97 грн + 3103,46 грн).

Керуючись ст.ст.367,368,374,.376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2026 року в частині вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитним договором - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги ТОВ «Кошельок» задовольнити частково стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором № 3625802737-420107 від 05.08.2021 року у розмірі 5584,65 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 5172,43 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а всього 12172,43 грн.

В іншій частині рішення районного суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ О.І. Обідіна __________________ О.О. Панченко