Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №296/5181/23 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 296/5181/23 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 43 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідмлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області - Мельнічука Юрія Володимировича

на додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29.07.2026

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 180 000 грн компенсації моральної шкоди, а також стягнути з відповідачів солідарно витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 700 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн. Підставою позову слугувало те, що 04.01.2023 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №361229 за статтею 173-2 КУпАП, однак постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 17.03.2023 у справі №278/185/23 провадження закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

28.05.2024 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень.

29.07.2026 додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира заяву представника позивача - адвоката Бородіна Д.В. задоволено частково: стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 10 000 гривень витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із додатковим рішенням, Головне управління Національної поліції в Житомирській області в особі представника Мельнічука Ю.В. 20.08.2026 подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 500 гривень витрат на правничу допомогу. Представник Мельнічук Ю.В. вказує, що суд першої інстанції помилково визначив Головне управління Національної поліції в Житомирській області суб`єктом виконання рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на рішення Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 у справі №278/829/24. Між тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.05.2026 у справі №278/829/24 зазначене рішення апеляційного суду скасовано. Верховний Суд зазначив, що стягнення витрат на правничу допомогу у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади, має бути здійснено за рахунок Держави Україна, тобто з Державного бюджету України, без зазначення в резолютивній частині суб`єкта виконання та реквізитів рахунків. Отже, апелянт вважає, що кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно визначив розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн, що не відповідає ступеню складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не потребувала значних зусиль для побудови правової позиції; фактично адвокат склав позовну заяву та відповідь на відзив. Відповідно до принципів розумності, справедливості та співмірності, а також з урахуванням розміру задоволеного основного позову (5 000 грн), апелянт вважає обґрунтованим розмір витрат 2 500 грн.

Позиція інших учасників

Позивач ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

28.05.2024 року Корольовським районним судом м. Житомира ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, яким позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

31.10.2025 року надійшла заява представника позивача адвоката Бородіна Д.В., у якій він просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 гривень (том 1 а.с.215-217).

20.05.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Бородіним Д.В. укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався надати правничу допомогу. Сторони договору передбачили, що оплата визначається і здійснюється відповідно до Протоколу погодження гонорару (том 1 а.с.19).

Як визначено Протоколом погодження гонорару від 01.06.2023 року (том 1 а.с.20) розмір гонорару є фіксованим і складає 34 000 гривень.

05.11.2025 року від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

25.11.2025 року від Державної казначейської служби України надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

29.07.2026 додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира заяву представника позивача - адвоката Бородіна Дмитра Вікторовича задоволено частково: стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 10 000 гривень витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Застосовані норми права, мотиви та висновки апеляційного суду

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо доводу апеляційної скарги про завищений розмір витрат на правничу допомогу та необхідність їх зменшення до 2 500 гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також обов`язок доведення їх неспівмірності; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Суд першої інстанції, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, врахував розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відсутність детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого на кожен вид послуг, заперечення відповідачів щодо співмірності заявленої суми, часткове задоволення позовних вимог; фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт - складання позовної заяви та відповіді на відзив. На підставі цього суд зменшив заявлений розмір витрат з 34 000 грн до 10 000 грн.

В свою чергу, апелянт у скарзі обмежився загальним твердженням про завищеність присудженої суми та її невідповідність критерію співмірності з розміром задоволеного основного позову, однак не навів конкретних обставин, які б підтверджували неспівмірність суми 10 000 грн із фактично виконаними адвокатом роботами і не обґрунтував, яким чином було розраховано запропоновану суму 2 500 грн. Наявність у справі фіксованого гонорару у договорі не звільняє суд від оцінки витрат за критеріями співмірності та розумності, однак самого по собі твердження іншої сторони про завищеність розміру витрат без їх належного обґрунтування є недостатнім для їх зменшення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру витрат на правничу допомогу: сума 10 000 гривень відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності з урахуванням конкретних обставин справи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Щодо першого доводу апеляційної скарги про неправильне визначення суб`єкта, з якого підлягають стягненню витрати на правничу допомогу.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.05.2026 у справі №278/829/24 скасував рішення Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 у тій же справі та зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок Держави Україна, яку у справі представляли компетентні органи: кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, а резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта виконання та реквізити рахунків. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2025 у справі №216/5629/23 (провадження №61-11661св24) та від 03.12.2025 у справі №539/6278/23 (провадження №61-4456св25).

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з Головного управління Національної поліції в Житомирській області, послався на рішення Житомирського апеляційного суду від 19.01.2026 у справі №278/829/24, не врахувавши, що на час ухвалення додаткового рішення (29.07.2026) зазначена постанова апеляційного суду вже була скасована Верховним Судом (постанова від 13.05.2026).

Тобто місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу з ГУНП в Житомирській області, оскільки такий підхід не відповідає положенням статей 1176, 170 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до яких обов`язок з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, покладається саме на державу Україна.

Таким чином, витрати на правничу допомогу позивача у даній справі підлягають стягненню не з Головного управління Національної поліції в Житомирській області, а саме з державного бюджету.

Отже, додаткове рішення суду першої інстанції в частині визначення суб`єкта, з якого підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, це є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції – зміні в частині стягнення витрат на правничу допомогу з Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в іншій частині додаткове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області - задовольнити частково.

Додаткове рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 липня 2026 року змінити, виклавши абзаци 1-2 резолютивної частини в такій редакції:

«Заяву представника позивача - адвоката Бородіна Дмитра Вікторовича - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.»

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Судді

П.В. Миколайчук О.М. Галацевич В.А. Панкеєва