Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №166/551/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 166/551/26 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О. М.

Провадження № 22-ц/802/1162/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , як подана в її інтересах представником ОСОБА_3 , на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року ,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Абекор» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1682747 від 14.04.2025 у розмірі 12673 грн 20 коп.

Позов мотивує тим, що 14 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_5 укладено електронний кредитний договір № 1682747, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 16000 грн зі строком кредитування 72 дні та кінцевим терміном повернення до 24 червня 2025 року, який було в подальшому продовжено до 29 серпня 2025 року шляхом укладення додаткових угод між сторонами.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідачки виникла прострочена заборгованість в розмірі 7050 грн – тіло кредиту та 5623 грн 20 коп. – нараховані проценти.

Просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 12673 грн 20 коп., а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та витрат за відправку відповідачці документів у розмірі 147 грн 78 коп.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року позов задоволено.

Ухвалено Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" заборгованість за кредитним договором № 1682747 від 14 квітня 2025 року в розмірі 12673 гривні 20 копійок, з яких тіло кредиту – 7050 гривень, відсотки за користування кредитом – 5623 гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» 2662 гривні 40 копійок судового збору, 147 гривень 78 копійок витрат за відправку документів відповідачу, а також 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, в інтересах якої діє її представник, подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачем не доведено підписання кредитного договору відповідачем, а також що відсотки нараховані поза межами строку кредитування та що такі значно є завищеними, що не відповідає на думку скаржника нормам ЗУ «Про права споживачів» .

Частиною 1 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 17 вересня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 14 квітня 2025 року між ТОВ "ФК "Абекор" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1682747,який підписано відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора z11256, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 16000 грн (п. 1.2 Кредитного договору) зі строком кредитування 72 днів з кінцевим терміном повернення до 24 червня 2025 року з періодичністю сплати платежів: 1-ий платіж через 22 днів, 2-ий платіж через 50 днів (п. 1.3 Кредитного договору).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 26.08.2025 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та перейшла на прізвище « ОСОБА_7 ».

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору базова процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: базова та основна процентна ставка – 0,9900%, акційна процентна ставка – 0,3960%, яка застосовується протягом першого періоду користування кредиту, крім випадку якщо позичальник скористався першою акційною ставкою, або додаткову угоду про продовження строку кредиту, де дана акційна ставка буде застосована до дати такого укладення (включно), якщо позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому Графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладено додаткову угоду про продовження строку кредиту (пролонгацію).

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України (далі - платіжна картка).

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Кредитного договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами, відповідно до наступного порядку. Позичальник з метою ініціювання перед кредитором продовження строку кредиту повинен здійснити всі без виключення наступні дії: 1) в Особистому кабінеті або на платіжному терміналі здійснити вибір клавіш, що вказує на продовження строку кредиту; 2) на користь кредитора внести платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату ініціювання продовження строку кредиту процентів, через Особистий кабінет або платіжний термінал; 3) ознайомитися та підписати правочин про продовження строку кредиту своїм електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім кредитору в ІКС Кредитора/зазначений в Договорі.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 20192-1363-208214286 від 14.04.2025 та випискою по банківській картці № НОМЕР_2 , наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 13.04.2026, позивачем 14 квітня 2025 року на належну ОСОБА_2 банківську картку здійснено зарахування грошових коштів у сумі 16000 грн.

Таким чином, сторони погодили усі істотні умови кредитування та відповідачка отримала грошові кошти у сумі 16000 грн, шляхом їх переказу позивачем на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачкою при укладенні кредитного договору.

09 травня 2025 року та 10 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 1682747, підписані відповідачкою електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів f33046 та w16008, за умовами якого сторони дійшли згоду продовжити строк кредитування у сукупності на 160 днів та встановити основну процентну ставку в розмірі 0,99% в день, яка застосовується протягом періодів пролонгації.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1682747 від 14.04.2025 заборгованість ОСОБА_5 перед ТОВ «ФК «Абекор» становить 12673 грн 20 коп., з яких: 7050 грн – тіло кредиту, 5623 грн 20 коп. – проценти за користування кредитом.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем до суду першої інстанції надані докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме: копія договору про споживчий кредит № 1682747 від 14.04.2025 року, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора z11256, отриманого від позивача, вчинив дії на укладення на укладення кредитного договору № 1682747 від 14/04/2025 тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

09 травня 2025 року та 10 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 1682747, підписані відповідачкою електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів f33046 та w16008, за умовами якого сторони дійшли згоду продовжити строк кредитування у сукупності на 160 днів та встановити основну процентну ставку в розмірі 0,99% в день, яка застосовується протягом періодів пролонгації.

Кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомилась з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується платіжною інструкцією № 20192-1363-208214286 від 14.04.2025 та випискою по банківській картці № НОМЕР_2 , наданої АТ КБ "Приватбанк", з якої вбачається, що на належну ОСОБА_2 банківську картку здійснено зарахування грошових коштів у сумі 16000 грн.

З врахуванням викладеного необхідно вважати, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала та заборгованість не погасила.

Наявність та розмір заборгованості підтверджуються дослідженими судом доказами, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту порушення відповідачем договірних зобов`язань.

За таких обставин, з огляду на обов`язковість виконання сторонами взятих на себе договірних зобов`язань та обов`язок позичальника повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Абекор» заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про нарахування процентів поза межами строку кредитування, оскільки з наданих позивачем доказів та розрахунку заборгованості вбачається, що заявлені до стягнення проценти у розмірі 5623,20 грн нараховані в межах строку кредитування, визначеного сторонами з урахуванням додаткової угоди, тобто до 29 серпня 2025 року. При цьому, відомостей про нарахування договірних процентів після цієї дати матеріали справи не містять.

09 травня 2025 року та 10 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_2 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 1682747, підписані відповідачкою електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів f33046 та w16008, за умовами якого сторони дійшли згоду продовжити строк кредитування у сукупності на 160 днів та встановити основну процентну ставку в розмірі 0,99% в день, яка застосовується протягом періодів пролонгації.

Апеляційний суд звертає увагу, що строк кредитування був узгоджений сторонами додатковими угодами, які підписані відповідачем та кінцевий термін становив 29 серпня 2025 року, як вбачається з розрахунку заборгованості після цієї дати кредитодавцем не нараховувались відсотки.

Окрім того не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відсотки значно перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, а тому є несправедливими.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Кредитний договір у цій справі укладений 14 квітня 2025 року, тому кредитором може бути застосована максимальна процентна ставка 1% в день.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором визначено процентні ставки, які не перевищують 1%, що узгоджується з нормами ЗУ «Про споживче кредитування».

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та правовим позиціям Верховного Суду, ґрунтуються на наявних у справі доказах та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Апеляційна скарга залишається без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , як подана в її інтересах представником ОСОБА_3 ,залишити без задоволення.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді: