Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №170/512/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/512/26 Провадження №33/802/896/26 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши в режимі відеоконференції його апеляційну скаргу на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 гривень (сто дев`ятнадцять гривень).

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 23 липня 2026 року о 15:45 на вул. Європейська, 135-А, в с. Світязь Ковельського району Волинської області, вчинив дрібне хуліганство, а саме, справляв природні потреби на території апартаментів «Очерет». Своїми діями ОСОБА_1 порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

В поданій апеляційній ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складався без його участі, ніхто з його змістом не ознайомлював. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження його винуватості та причетності до ситуації, яка описана в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, суд не встановив яка саме конкретна частина території апартаментів «Очерет» була місцем вчинення правопорушення та який режим доступу до цієї частини території існував на момент події. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримував апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, суддя послався на те, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується наступними доказами.

Так, згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.07.2026, ОСОБА_2 зазначила, що 23 липня 2026 року о 15 годині 45 хвилин невідомий громадянин одягнений у білі шорти, перебуваючи в п`яному вигляді, в с. Світязь по вулиці Європейській 135а, справляв природні потреби в громадському місці, а саме на території апартаментів «Очерет» (а.с.2).

Крім того, аналогічні обставини події ОСОБА_2 зазначила в своїх письмових поясненнях від 23.07.2026 (а.с.3).

Як слідує з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння походить із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (постанова ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).

Всупереч тверджень апеляційної скарги, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Суддя вірно розцінив поведінку ОСОБА_1 як демонстрацію своєї зневаги до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві і така поведінка порушила громадський порядок і спокій громадян.

Суд апеляційний суд погоджується з висновком судді про те, що справляння природних потреб в громадському місці, а саме на території апартаментів, є хуліганськими діями.

В даному випадку, матеріалами справи та наданими суду доказами доведено, що ОСОБА_1 порушив громадський порядок, виявивши та показавши зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, до інших громадян.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що суддя дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів чи їх фальсифікації, ОСОБА_1 не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у постанові судді дійсним обставинам справи, є безпідставними.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року щодо нього щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов