Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №159/1300/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1300/26 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.

Провадження № 22-ц/802/1085/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (ТзОВ "ФК "Фінтраст Капітал") в березні 2026 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2024 ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4807079. У договорі сторони погодили розмір кредиту 3000 гривень, строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, процентну ставку 1,5 % в день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед позичальником виконало, перерахувавши за допомогою платіжного провайдера 12.07.2024 на зазначену відповідачем в договорі платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 3000 гривень. На підставі договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників. Оскільки станом на дату укладання договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025, строк дії кредитного договору № 4807079 від 12.07.2024 не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» продовжувало здійснювати нарахування процентів. Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 20700 гривень, з яких 3000 гривень тіло кредиту; 11835 грн процентів нарахованих первісним кредитором за 263 календарних дні та 4365 грн процентів нарахованих позивачем після відступлення права вимоги до закінчення строку дії договору (97 днів); 1500 грн штрафних санкцій; сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 4807079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.07.2024 в розмірі 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) гривень, з них: 3000 гривень - тіло кредиту, 10800 гривень - заборгованість за нарахованими первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» процентами. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» 1775,00 гривень сплаченого судового збору та 3600,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивачем не додано документів які б свідчили про отримання грошових коштів відповідачем. Належним доказом отримання коштів відповідачем буде банківська виписка про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Договір факторингу не передбачає можливість подовження нарахування процентів за первісним договором. Якщо встановлено, що первісний кредитор передав за договором факторингу невизначене право вимоги за кредитним договором, то наступні кредитори не мають право вимоги до позичальника за кредитним договором. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що на підтвердження укладання договору №4807079 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) з ТОВ «Лінеура Україна», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «44468», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору. Платіжний провайдер надав первісному кредитору ТОВ «Лінеура Україна» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов Договору про організацію переказу платежів. Просить залишити судове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року у цивільній справі №159/1300/26 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн.

12.08.2026 позивач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення розгляду справи. Просить зупинити провадження у справі №159/1300/26 за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельський міськрайонний суд Волинської області від 08.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінтраст Капітал”” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Волинський апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення. За пунктом 10 частини 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. В касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду переглядається справа № 552/672/23, на яку позивач посилається у клопотанні про зупинення провадження, щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання. У апеляційній скарзі у справі, яка переглядається апеляційним судом, не ставиться питання щодо несправедливих процентів, а суд апеляційної інстанції може перевірити самостійно доводи апеляційної скарги щодо нарахованих процентів і надати оцінку висновкам суду.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2024 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті credit7.ua створив Особистий кабінет позичальника, вказав свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшов перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 44468, уклав 12.07.2024 з ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір №4807079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У договорі сторони погодили усі істотні умови кредитування: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 гривень (п.1.2) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу - банківської картки № НОМЕР_2 (п.2.1), на строк 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів в (п.1.3). Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (п.п. 1.2., 1.3. Кредитного договору). За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного у п.1.3. договору (1.4.1). Знижена процентна ставка становить 1,13% в день та застосовується якщо клієнт до 10.08.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені договором (п. 1.4.2 кредитного договору). Умовами договору передбачена пролонгація договору за ініціативою позичальника (п.1.3.1). У випадку невиконання або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати штраф, порядок і розмір якого зазначений в пунктах 6.3, 6.4 договору. Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало зобов`язання за договором, 12.07.2024 перерахувало на зазначену відповідачем у договорі платіжну карту № НОМЕР_1 за допомогою системи PayTech, що підтверджується листом ТОВ «ПейТек» №20250401-858 від 01.04.2025 та договором №210222-1 про організацію переказу грошових коштів від 21.02.2024. Про належність картки № НОМЕР_3 відповідачу ОСОБА_1 та факт перерахування коштів в сумі 3000 грн 12.07.2024 зазначено в інформації АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/6272 БЕ від 16.04.2026.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що відповідач жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив. Відповідач наведений розрахунок не спростував.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.33-37) первісний кредитор у період 12.07.2024 до 10.08.2024 для нарахування процентів застосовував знижену процентну ставку 1,125% в день, що становить 33,75 грн (3000х1,125%). Оскільки відповідач до 10.08.2024 не вніс кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, та не здійснив часткове дострокове повернення кредиту, первісний кредитор перерахував проценти за стандартною процентною ставкою 1,50% в день та в подальшому до 31.03.2025 нараховував відсотки на стандартних умовах (1,50% в день, що становить 45 грн).

За порушення грошового зобов`язання первісний кредитор 12.08.2024, 11.09.2024 та 11.10.2024 нарахував штрафні санкції в розмірі 1500 грн (337,50+675+487,50).

Відповідно до цього ж розрахунку за ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» на 31.03.2024 (263 дні) обліковується заборгованість в розмірі 16335 грн, з них 3000 грн - основного боргу, 11835 грн - заборгованість за відсотками (3000х1,50%х263), 1500 грн – штрафні санкції.

На підставі договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна», позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №4807079 від 12.07.2024. Перехід права вимоги зафіксований у акті прийому-передачі та у витязі з реєстру боржників до договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025, де за порядковим номером 1009 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 4807079 від 12.07.2024 із загальною сумою заборгованості 16335 грн, з них 3000 грн - основного боргу, 11835 грн - заборгованість за відсотками, 1500 грн – штрафні санкції.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості після відступлення права вимоги позивач 97 днів з 01.04.2025 до 06.07.2025 (дата закінчення дії строку кредитного договору) продовжував нараховувати відповідачу відсотки за процентною ставкою 1,50% в день (45 грн) в сумі 4365 грн (45х97).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про електронну комерцію” електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За ч. 1, ч. 12 ст. 11 ЗУ “Про електронну комерцію” пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частина 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію” визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про неукладеність договору та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із договору № 4807079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.07.2024 встановлено, що ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, ідентифікаційні дані позичальника відповідають персональним даним ОСОБА_1 (паспортні дані, адреса проживання, РНОКПП). ОСОБА_1 при укладенні договору погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом, який був перерахований на його банківську картку. Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису і за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів перерахування позивачем коштів згідно договору № 4807079 саме на банківську карту відповідача спростовуються таким. Кредитні кошти були перераховані первісним кредитором у відповідності з умовами кредитного договору та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача. Пунктом 2.1 договору № 4807079 від 12.07.2024 передбачений спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту: товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_2 . В розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» відповідач вказав належного йому платіжного засобу/поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за даним договором: № НОМЕР_1 .

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України, кредитодавець не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача .

На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивач надав лист ТОВ «ПейТек» №20250401-858 від 01.04.2025, який містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою. Згідно з інформацією АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/6272 БЕ від 16.04.2026, банківська картка № НОМЕР_3 емітована в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ). Відповідач не надав належних та допустимих доказів про те, що банківська карта, що вказана вище, йому не належить.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений платіжний провайдер має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідачем не спростовано факту отримання кредитних коштів. Також відповідач не надала свого розрахунку заборгованості.

Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору факторингу №31/03/2025 від 312.03.2025, докази оплати за договором — платіжна інструкція №6743 від 31.03.2025, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру, до якого за порядковим номером 1009 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №4807079 від 12.07.2026, тому апеляційний суд вважає, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за Договором №4807079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.07.2024, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно пункту 1.1. Договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025: За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 4807079 строк кредиту 360 днів: з 12.07.2024 по 06.07.2025. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2025 №31/03/2025, строк дії договору № 4807079 від 12.07.2024 не закінчився.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право вимагати стягнення з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором, а враховуючи, що строк дії договору на момент відступлення права вимоги не закінчився, новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу, мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

Згідно з наданими первісним кредитором та позивачем розрахунками за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором №4807079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.07.2024 в загальному розмірі 20700 гривень.

Суд першої інстанції застосував пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, а тому штраф йому не може бути нарахований, у зв`язку з чим в цій частині суд відмовив в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції застосував ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. (зазначені зміни введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набули чинності з 24.12.2023.). Кредитний договір з відповідачем укладений у 2024 році, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо підвищених ставок процентів у перехідний період 240 днів, оскільки відповідно до частини 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» умови перехідного періоду поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції перерахував заявлений до стягнення розмір процентів з урахуванням приписів Закону України «Про споживче кредитування», застосувавши процентну ставку 1% в день.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції провів розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн. До відзиву додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022, укладеного між ТзОВ “ФК” “Фінтраст Україна” та адвокатом Крюковою М. В., копію звіту про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, копію платіжної інструкції № 8645 від 03.08.2026 на суму 8000,00 грн з призначенням платежу “сплата за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі Ягодін В.В. згідно р/ф № 01/08 від 03.08.2026”.

Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив “орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції – 8000,00 грн.”. При цьому жодного розрахунку позивач не наводить, а лише вказує розмір витрат.

У звіті про надання правової допомоги від 03.08.2026 вказано, що надавались такі види правової допомоги: 1) правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі ОСОБА_1 ; 2) подання до суду відзиву на апеляційну скаргу. Кількість годин – 4 години. Вартість – 8000,00 грн.

Апеляційний суд зазначає, що правова експертиза документів – це вивчення та перевірка відповідності документів на їх відповідність чинному законодавству. Жодної правової експертизи документів у справі адвокатом Крюковою М.В. не проводилось. У матеріалах справи містяться лише документи, які були надані самим же позивачем.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що такий вид правової допомоги, як правова експертиза документів, адвокатом позивачу не надавалась. Також не відноситься до правової допомоги подання до суду відзиву на апеляційну скаргу. Складання відзиву на апеляційну скаргу у справі ОСОБА_1 є видом правової допомоги, витрати на яку підлягають стягненню з відповідача в сумі 2000,00 грн.

Враховуючи ціну позову у цій справі, яка становить 20700,00 грн, те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи, враховуючи розумність, реальність, співмірність та обґрунтованих витрат, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача 2000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит Капітал” 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя

Судді