Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №761/35225/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35225/26

Провадження № 3/761/6349/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Глянь О.С., розглянувши матеріал, якій надійшов з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 ,

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії КИ № 33 майор ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , будучи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.05.2026 № 1492, уповноваженим на забезпечення контролю та направлення письмових повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень до відповідних правоохоронних органів. тобто виконуючи такі обов`язки за спеціальним дорученням командира військової частини НОМЕР_2 , тим самим являючись військовою службовою особою, перебуваючи у пункті постійної дислокації даної військової частини, в умовах особливого періоду, діючи в порушення вимог абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 4 та 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 за № 1451/32903 (далі - Інструкція № 604), які зобов`язують військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, про обставини вчинення кримінального правопорушення, самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями - за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції № 604, письмово протягом доби з моменту надання усної доповіді про кримінальне правопорушення, повідомляти начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням. у разі підозри у скоєнні підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, на наступний день після спливу встановлених відповідною частиною цієї статті строків тривалості самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу У разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження. відпустки або з закладу охорони здоров`я письмово повідомляти про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням, недбало ставлячись до військової служби. у період із 17.06.2026, тобто починаючи із дати набуття ознак кримінального правопорушення у діях солдата ОСОБА_2 , облікованого у військовій частині НОМЕР_2 самовільного залишення військової частини, по 20.06.2026, тобто по дату реєстрації в діловодстві військової частини НОМЕР_2 направленого до правоохоронних органів повідомлення про набуття у діях старшого лейтенанта ОСОБА_3 самовільного залишення військової частини ознак злочину, здійснив оформлення. подачу на підпис командиру військової частини НОМЕР_2 та направлення до правоохоронних органів, зокрема до органів досудового розслідування, чотирьох повідомлень про вчинення військовослужбовцями вказаної військової частини кримінальних правопорушень, передбачених статтею 407 Кримінального кодексу України, а саме повідомлень, зареєстрованих в діловодстві військової частини НОМЕР_2 : від 02.07.2026 № 9267, від 02.07.2026 № 9269, від 02.07.2026 № 9271 та від 03.07.2026 № 9301 у порушення строків, визначених абзацами 4 та 5 пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 604, чим порушив встановлений порядок направлення до органів досудового розслідування та органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України повідомлень про набуття дій (бездіяльності) військовослужбовців ознак кримінального правопорушення, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не визнав та пояснив суду, що повідомлення щодо військовослужбовців ВЧ НОМЕР_2 були оформлені, подані командиру на підпис і направлені до компетентних органів після встановлення фактичних даних, необхідних для обґрунтованого повідомлення про ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.

З огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , дійшов висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 278, 280 КУпАП, суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративна відповідальність згідно диспозиції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає у разі недбалого ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, тобто об`єктивна сторона правопорушення полягає саме у вчиненні дій чи бездіяльності, яка свідчить про недбале ставлення до виконання конкретних обов`язків особи щодо військової служби. При цьому недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Суб`єктом вказаного правопорушення є військова службова особа.

Так, для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби необхідно встановити, що такі дії мали місце, винний зобов`язаний був, виходячи із службових повноважень, вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому у вину та мав реальну можливість виконати їх належним чином, проте за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявив байдужість та нестаранність, та існують ґрунтовні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення для притягнення такої особи до відповідальності за даним фактом.

Судом досліджено: протокол серії КИ № 33про військове адміністративне правопорушення від 21.08.2026; копія документів ОСОБА_1 ; витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 ; службова характеристика; пояснення; копії повідомлень про ознаки кримінального правопорушення; доповідь; долучені ОСОБА_1 документи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у статті 129 Конституції України.

Вирішуючи наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд приймає до уваги надані ним пояснення, а саме того, що останній склав та направив до органу досудового розслідування чотири повідомлення про кримінальне правопорушення після встановлення у діях вказаних військовослужбовців ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Таким чином, крім протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який не може бути безумовним доказом вчинення адміністративного правопорушення, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення останнім будь-яких дій, як це передбачено ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Крім того, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, матеріалами справи не доведено вчинення ОСОБА_1 об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом із тим, ст. 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 172-15, 247, 278, 280, 283, 284, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.С. Глянь