Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №761/20543/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20543/25

Провадження № 2-а/761/220/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання- Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.05.2025 № 13/АДМ, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по справі закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 08.05.2025 ОСОБА_1 - інспектора з кадрів відділу кадрів управління правового та кадрового забезпечення КП «Київпастранс», як особу, відповідальну на підприємстві за організацію та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення. Підставою для притягнення до відповідальності стала неналежна організація ведення військового обліку на підприємстві, чим вона вчинила правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказана постанова є незаконною і необґрунтованою, оскільки винесена суб`єктом владних повноважень всупереч встановленого законодавством порядку, з грубим порушенням норм КУпАП та його прав внаслідок безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, якого позивач не вчиняв, у зв`язку з чим така постанова підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі відносно позивача - закриттю, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, позивач вказує, що в протоколі не зазначено дату коли було виявлено інкриміновані позивачу порушення, особу яка виявила інкриміновані порушення, а також відомості про те, коли саме позивачем було вчинено інкриміноване адміністративне правопорушення, а зазначення в Протоколі абстрактного словосполучення «протягом 2024, 2025 років» суперечить вимогам ст. 256 КУпАП. Також зазначає про те, що постанова не відповідає вимогам статей 280, 283 КУпАП, зокрема у зв`язку з тим, що розгляд справи фактично не проводився, що підтверджується актом опитування свідка - начальника відділу кадрів КП «Київпастранс» ОСОБА_2 , яка перебувала 08.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з позивачем.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року справу прийнято у провадження, відповідно до положень ч. 5 ст. 262 КАС України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази та надавши їм належну правову оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Наказом КП «Київпастранс» від 29.12.2023 № 338-к на інспектора з кадрів відділу кадрів управління правового та кадрового забезпечення - ОСОБА_1 покладено обов`язки з організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів в КП «Київпастранс» з щомісячною доплатою у розмірі 10% посадового окладу та фактично відпрацьованого часу з 01.01.2024.

08.05.2025 позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вручено протокол, а пізніше постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 № 13/АДМ, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, а саме: неналежну організацію ведення військового обліку на підприємстві, чим вона вчинила правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами КУпАП.

Так, ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) розгляду; 4) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За приписами статті 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Водночас, згідно зі ст. 280 КУпАП (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна, серед іншого, містити опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Зі змісту постанови вбачається, що розгляд справи здійснювався, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , після чого була винесена постанова. Одак, матеріали справи не місмтять належних та допустимих доказів, які свідчать, що позивач у день її притягнення до адміністративної відповідальності не була присутня при розгляді справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який відповідно до постанови був зазначений як посадова особа, що здійснювала розгляд, хоча позивач перебувала у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, згідно вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Т аким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Однак, оскаржувана постанова не містить посилання на докази, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказані у постанові норми законодавства є бланкетними та не встановлюють конкретні правила, яких не було дотримано позивачем.

Водночас, судом встановлено, що в протоколі ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначено дату, коли було виявлено інкриміновані позивачу порушення, особу, яка виявила інкриміновані порушення, а також відомості про те, коли саме позивачем було вчинено інкриміноване адміністративне правопорушення, а лише абстрактно його окреслено словосполученням «протягом 2024-2025 років», що, відповідно, унеможливлює визначення дотримання строку притягнення позивача до відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), передбачала їх наслідки і бажала їх настання або свідомо допускала їх. Вчинення такого діяння з необережності виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Позивач заперечує факт порушення нею вимог закону і вчинення вказаного у спірній постанові адміністративного правопорушення.

При цьому суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За нормою ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні щодо суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаються такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в постановах про адміністративне правопорушення, у зв`язку з тим, що самі по собі постанови про адміністративне правопорушення не можуть бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача, та доводили факт вчинення позивачем вказаного у спірній постанові правопорушення.

Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб`єктом владних повноважень не надано, суд дійшов до висновку щодо протиправності винесеної постанови.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим як вбачається із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа № 543/775/17), розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

Як вбачається із квитанції, долученої до адміністративного позову, позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, яка є предметом розгляду в даній справі, сплачено 605,60 грн судового збору, які зараховано на казначейський рахунок до спеціального фонду. У зв`язку з викладеними обставинами за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 605,60 грн відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1650/24182 від 25.09.2013.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.05.2025 № 13/АДМ по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень - скасувати.

Адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП провадженням закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_1 сплачений до державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити сторін у справі:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця знаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: