Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №760/17810/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/17810/25

Провадження №2/760/1634/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хашемі Е.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за розпискою від 07 листопада 2024 року, а також інфляційній втрати та штрафні санкції в розмірі 632 490 грн та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 07 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 15000 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на момент надання позики, а саме 07 листопада 2024 року становило 621750 грн. Незважаючи на досягнуту домовленість, щодо повернення грошових коштів до 07 травня 2025 року, відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконано, кошти не повернуто.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2025 року для розгляду визначено суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою суду від 08 липня 2025 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, однак від представника до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій він вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07 липня 2024 року ОСОБА_2 складено розписку про отримання коштів в борг, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв у борг кошти в сумі 15000 долорів США, що за курсом АБ КБ «Приват Банк» станом на 07 листопада 2024 року складає 41,45 грн та зобов`язався їх повернути до 07 травня 2025 року.

Проте, у встановлений договором строк відповідач ОСОБА_2 грошові кошті у сумі 15000 дол. США не повернув.

Позивач звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 621750 грн, що є еквівалентною 15000 доларів США, штрафні санкції у розмірі 2657,34 грн та інфляційні збільшення 8082,75 грн.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, між сторонами в належній формі укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 взяв у борг грошові кошти в сумі 15000 доларів США, що за курсом АБ КБ «Приват Банк» станом на 07 листопада 2024 року (41,45 грн) складає 621750 грн та зобов`язався їх повернути до 07 травня 2025 року.

Вчинена сторонами письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Своїми підписами сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Однак, у строк, встановлений договором, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики не виконав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 621750 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим не підлягає до задоволення вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2657,34 грн та інфляційних збільшень у розмірі 8082,75 грн, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (98%) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6198,40 грн в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 142, 198, 200, 263-265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 621750 (шістсот двадцять одну тисячу сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованості за договором позики від 07 листопада 2024 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6198 (шість тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання:. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова