Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №757/1702/22-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1702/22-ц

пр. 2-1654/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сіренко С.О.,

за участю:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явилась,

третьої особи: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердеса Максима Олександровича, про визнання договору дарування майна недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердеса Максима Олександровича (далі - третя особа, Приватний нотаріус Бердеса М.О.), в якому просить визнати недійсним договір дарування 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 18.12.2020 року Приватним нотаріусом Бердес М.О.

В обґрунтування позову зазначає, що є власником 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 , на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду заводу «Арсенал» 30.09.1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 11.11.2021 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

18.12.2020 року між ОСОБА_1 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдарованою, укладено договір дарування 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Бердесом М.О., зареєстрований у реєстрі за № 2254.

Однак, за доводами позивача, після смерті ОСОБА_3 він знаходився в пригніченому стані, почав зловживати алкогольними напоями. Також зазначив, що спірне житло є єдиним житлом позивача, та фактична передача спірного нерухомого майна за оспорюваним договором не відбулась, оскільки позивач продовжує проживати в спірній квартирі після укладення договору.

Посилаючись на те, що позивач помилявся щодо обставин укладеного правочину, вважаючи його дорученням на ведення спадкової справи після смерті його матері, просив на підставі ст. 203, 215, 233 ЦК України визнати вказаний договір недійсним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердеса М.О., про визнання договору дарування майна недійсним та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.04.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2022 року відкладено підготовче засідання на 26.09.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року відкладено підготовче засідання на 10.01.2023 року.

03.11.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача.

Підготовче засідання, призначене на 10.01.2023 року, було знято з розгляду у зв`язку із відпусткою судді та наступне призначене на 10.02.2023 року.

Підготовче засідання, призначене на 10.02.2023 року, було знято з розгляду у зв`язку із повітряною тривогою та наступне призначене на 01.05.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2023 року відкладено підготовче засідання на 29.08.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2023 року задоволено клопотання представника позивача та призначено у вищевказаній цивільній справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

25.07.2024 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про залишення ухвали суду від 16.11.2023 року про проведення експертизи без виконання та матеріали цивільної справи № 757/1702/22-ц повернуто до суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2024 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі та призначено вказану цивільну справу до розгляду в підготовчому засіданні на 26.09.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 року відкладено підготовче засідання на 20.01.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року відкладено підготовче засідання на 08.04.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2025 року відкладено підготовче засідання на 22.07.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2025 року відкладено підготовче засідання на 13.10.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 року в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів у цивільній справі - відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2025 року відкладено підготовче засідання на 22.01.2026 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердеса М.О., про визнання договору дарування майна недійсним до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 31.03.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2026 року відкладено судове засідання на 23.07.2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пославшись на викладені у відзиві обставини.

Відзив обґрунтований тим, що відповідач є сестрою позивача по матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, спірний договір був прочитаний та підписаний позивачем особисто, при повному розумінні його змісту, та обставини щодо пригніченого стану позивача, зловживання ним алкогольними напоями жодними доказами не підтверджені. Також вказано, що строк позовної давності сплив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належала 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 , згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду заводу «Арсенал» 30.09.1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 11.11.2021 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

18.12.2020 року між ОСОБА_1 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдарованою, укладено договір дарування 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Бердесом М.О., зареєстрований у реєстрі за № 2254.

Згідно з пунктом 1 договору дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла в дарунок належну дарувальнику на праві власності 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 .

У пункті 3 договору вказано, що 1/7 частка квартири, що дарується, належить дарувальнику на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду заводу «Арсенал» 30.09.1994 року, право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 05.10.1994 року, записано в реєстровій книзі за реєстровим № 2634.

Відповідно до пункту 4 договору сторони оцінюють цей дарунок в 50 000,00 грн.

Пунктом 9 договору, зокрема, погоджено, що сторони стверджують та повідомляють усім зацікавленим у цьому особам, що при укладенні даного договору вони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; розуміють зміст та природу даного правочину, а також свої права й обов`язки за ним, крім того, відображають у ньому своє справжнє волевиявлення; діють не під впливом тяжкої для себе обставини й на умовах, обопільно для них вигідних; діють добровільно без застосування до них фізичного чи психічного тиску; не приховують фактів, які би мали істотне значення й унеможливлювали укладення чи перешкоджали вчиненню даного правочину.

Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17, провадження № 61-37390свп18).

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина 1 статті 722 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що укладений між ОСОБА_1 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдарованою, оспорюваний договір дарування від 18.12.2020 року посвідчений Приватним нотаріусом Бердесом М.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2254.

Стверджуючи про недійсність вказаного правочину, позивач наголошував на тому, що після смерті ОСОБА_3 він знаходився в пригніченому стані, почав зловживати алкогольними напоями.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, за клопотанням позивача у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

На розгляд експерта поставлено наступне питання: Чи усвідомлював ОСОБА_1 значення своїх дій та чи міг керувати ними станом на момент укладання договору дарування 1/7 частки квартири АДРЕСА_1 , від 18.12.2020 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2254?

Проте, унаслідок несплати позивачем за проведення судово-психіатричної експертизи, ухвала суду про проведення експертизи залишена судовим експертом без виконання.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження наведених позивачем обставин щодо укладення ним оспорюваного договору дарування в стані, в якому він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Крім того, позивач стверджував, що помилявся щодо обставин укладеного правочину, вважаючи його дорученням на ведення спадкової справи після смерті його матері.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення; під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу); помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Натомість, спірний договір дарування 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом, яким встановлено особи сторін та їх дієздатність.

Також, у преамбулі договорі зазначено, що останній укладений сторонами, перебуваючи при здоровому розумі, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно.

У пункті 9 договору вказано, зокрема, що сторони стверджують та повідомляють усім зацікавленим у цьому особам, що при укладенні даного договору вони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; розуміють зміст та природу даного правочину, а також свої права й обов`язки за ним, крім того, відображають у ньому своє справжнє волевиявлення; діють не під впливом тяжкої для себе обставини й на умовах, обопільно для них вигідних; діють добровільно без застосування до них фізичного чи психічного тиску; не приховують фактів, які би мали істотне значення й унеможливлювали укладення чи перешкоджали вчиненню даного правочину.

Водночас, жодних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 229 ЦК України, з якими закон пов`язує недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки, позивачем до матеріалів справи не надано.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем правових підстав для визнання договору дарування від 18.12.2020 року 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Поряд із цим, відповідач заявляв про сплив строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц вказала, що, виходячи з вимог ст. 261 ЦК, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16).

З огляду на те, що за наслідками розгляду позовних вимог останні не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та недоведеність, правові підстави для застосування позовної давності відсутні.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин суд вважає, що судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердеса Максима Олександровича, про визнання договору дарування майна недійсним, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ