Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №756/13268/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №756/13268/26

Суддя: Диба О. В.

17.09.2026 Справа № 756/13268/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________________________________________________________________

Унікальний №756/13268/26

Провадження №2/756/9710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» кредитного договору №0819-9719 від 13.10.2021 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 12000 грн із строком кредитування 70 календарних днів до 21.12.2021, з процентною ставкою 1,20 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом.

26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами.

Після укладення договору відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором, яка станом на 26.12.2024 становить 22080 грн, що складається з: 12000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10080 грн – заборгованість за відсотками.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідачу 30.07.2026 позивачем направлялись позовні матеріали, які того ж дня доставлені до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується квитанцією №8178945 від 30.07.2026, а ухвала про відкриття провадження була доставлена до його електронного кабінету 07.08.2026.

20.08.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують отримання ним кредитних коштів, оскільки розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, а також на сплив позовної давності та на звільнення його від сплати судового збору як особи з інвалідністю I групи.

Станом на 17.09.2026 інших заяв щодо предмету спору на адресу суду не надходило.

За наявності відзиву на позовну заяву та відсутністю заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами без повідомлення (виклику) учасників.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи убачається, 13.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0819-9719, підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.2 договору кредитодавець надає позичальникові на умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) у сумі 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що строк кредиту складає 70 календарних днів, кредит має бути повернений згідно з графіком платежів (додаток 1 до кредитного договору) до 21.12.2021, повернення кредиту відбувається шляхом внесення 5 однакових за розміром платежів.

Згідно п. 1.6 договору протягом строку кредиту, встановленого п. 1.4 договору, розмір процентів за користування кредитом складає 1,20 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом, проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит.

За змістом графіка платежів, який є додатком 1 до кредитного договору, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 22080 грн та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 10080 грн, повернення кредиту здійснюється п`ятьма платежами у розмірі 4416 грн кожен, останній з яких – 21.12.2021.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за кредитним договором №0819-9719 від 13.10.2021, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», згідно з якою 13.10.2021 через платіжну систему EASYPAY_API платежем №100357698453 на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано 12000 грн.

Як вбачається з моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», 13.10.2021 о 02 год 27 хв на номер телефону НОМЕР_2 відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання, о 02 год 28 хв позичальником введено одноразовий ідентифікатор та підписано електронне повідомлення про прийняття пропозиції (акцепт), о 02 год 32 хв здійснено перерахування коштів та на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено примірник договору.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» належно виконало умови договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, на виконання умов якого сторонами підписано реєстр прав вимог №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №0819-9719 від 13.10.2021, боржником за яким є ОСОБА_1

03.01.2025 позивачем на номер телефону відповідача НОМЕР_2 направлено смс-повідомлення про укладення договору факторингу та відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.

Вказані договори у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

Однак, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 26.12.2024 становить 22080 грн та складається з: 12000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10080 грн – заборгованість за відсотками.

На момент розгляду справи відомостей про сплату зазначеної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Водночас, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи відповідача про ненадання позивачем первинних документів, які підтверджують отримання ним кредитних коштів, судом до уваги не беруться, оскільки факт перерахування кредитних коштів підтверджується не розрахунком заборгованості, а довідкою про перерахування суми кредиту від 13.10.2021, виданою кредитодавцем, та моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, які містять дату, час і суму операції, номер платежу та реквізити карткового рахунку отримувача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є небанківською фінансовою установою, яка не відкриває рахунків, не емітує платіжних карток та не формує виписок за банківськими рахунками, а тому не зобов`язане надавати виписку по рахунку відповідача. Інформація про рух коштів за картковим рахунком відповідача становить банківську таємницю, доступ до якої має сам відповідач. Водночас відповідач, заперечуючи проти укладення договору та перерахування йому кредитних коштів, у порядку змагальності сторін не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_1 на його ім`я не емітувалась, а кредитні кошти на рахунок, до якого вона прив`язана, не зараховувались, хоча право на одержання таких відомостей має саме він.

Із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій, пов`язаних із оформленням кредитного договору та одержанням кредитних коштів, відповідач до правоохоронних органів не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, судом до уваги не беруться, оскільки вони стосуються випадку, коли умови кредитування визначені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, які позичальником не підписувались, а тому не є складовою укладеного сторонами договору. У цій справі істотні умови кредитування – сума кредиту, строк кредитування, розмір процентів за користування кредитом та графік платежів – визначені безпосередньо в кредитному договорі №0819-9719 від 13.10.2021 та додатку 1 до нього, підписаних відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 зазначив, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача, а факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що особа певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції і залишила там свої контактні дані, отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, та ввела його у спеціально відведене поле, а ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір. Наведені обставини у цій справі підтверджуються моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс».

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указаний пункт виключено на підставі Закону України №4434-IX від 14.05.2025, який у цій частині набрав чинності 04.09.2025.

Строк виконання зобов`язання за кредитним договором №0819-9719 від 13.10.2021 настав 21.12.2021, а відтак перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за цим договором розпочався 22.12.2021, тобто під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, який тривав до 30.06.2023, у зв`язку з чим цей строк продовжувався на строк дії карантину, а надалі – на строк дії воєнного стану до 29.01.2024 включно, а з 30.01.2024 його перебіг зупинився до 03.09.2025 включно у зв`язку з виключенням п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на підставі Закону України №4434-IX від 14.05.2025.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2026 у справі №751/4086/24, зазначивши, що впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно. Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року – на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року – на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

За таких обставин станом на день звернення позивача до суду з цим позовом 30.07.2026 позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №0819-9719 від 13.10.2021 не спливла, а тому підстав для відмови у позові з підстав, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, немає.

При цьому відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 судом до уваги не береться, оскільки викладені в ній висновки стосуються процесуальних строків звернення до суду та поновлення таких строків, а не позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, перебіг якої врегульовано, зокрема, п. 12 і п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо посилання відповідача на звільнення його від сплати судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як убачається з доданої відповідачем до відзиву довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0088814 від 15.08.2014, виданої нейроофтальмологічною медико-соціальною експертною комісією м. Києва на підставі акта огляду №1044д, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами повторного огляду 13.08.2014 безстроково встановлено першу групу інвалідності по зору, причина інвалідності – інвалід з дитинства. За таких обставин відповідач є особою з інвалідністю I групи і в силу закону звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 у справі №357/16170/24 дійшов висновку, що за рахунок особи, звільненої від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не можуть компенсуватись іншій стороні судові витрати по сплаті судового збору, а судовий збір, сплачений стороною, на користь якої ухвалено рішення, компенсується цій стороні за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору в силу закону, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, стягненню з відповідача не підлягає та компенсується позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601) заборгованість за кредитним договором №0819-9719 від 13.10.2021 у розмірі 22080 (двадцять дві тисячі вісімдесят) грн, що складається з: 12000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10080 грн – заборгованість за відсотками.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути платнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп сплаченого судового збору відповідно до платіжної інструкції №3720479949 від 29.07.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя Олексій ДИБА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua