Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №755/18331/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18331/25

Провадження №: 2-о/755/22/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Бахмацька міська рада про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить суд: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ) є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 07.04.2025. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять земельна ділянка площею 3,4354 га з кадастровим номером 7420388500:03:000:0133 розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку прийняла шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою донька - ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом.

Листом від 29.08.2025 №255/01-16 приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Дорошенко Н.В. відмовила заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які б підтверджували родинні відносини з померлою ОСОБА_2 , зокрема через розбіжність в прізвищі та імені померлої особи, зазначеного в свідоцтві про смерть « ОСОБА_2 » та прізвищі, імені, які зазначено в свідоцтві про народження матері заявниці у графі мати « ОСОБА_3 », та запропонувала вирішити вказане питання у судовому порядку. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , « ОСОБА_4 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тиниця Бахмацького району Чернігівської області, її батьками записані: батько « ОСОБА_5 », мати « ОСОБА_3 ». Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , « ОСОБА_6 », та « ОСОБА_4 », зареєстрували шлюб 23.05.1981, про що в Книзі реєстрації шлюбів 23.05.1981 зроблено відповідний актовий запис за №514. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_7 .

Відповідно до виписки №12-28/135 від 10.09.2025 погосподарської книги за 1974 -1976 роки, склад сім`ї: ОСОБА_8 - голова двору, 1893р.н., ОСОБА_9 - дочка, 1938 р.н., ОСОБА_10 - зять, 1937 р.н., ОСОБА_11 , - внука, 1960 р.н., з 01.09.1975 року вибула на навчання, ОСОБА_12 - внука, 1962 р.н., ОСОБА_13 - 1967 р.н. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 доводилася матір`ю ОСОБА_1 , а при написанні їх прізвищ та імен в документах, які підтверджують родинний зв`язок, була допущена помилка, яка сталася внаслідок невірного перекладу з російської на українську мову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у порядку окремого провадження, призначено судове засідання, витребувано докази у справі.

20.11.2025 на виконання ухвали суду від 17.10.2025 з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь, у якій повідомлено що, за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 14.02.2000 Бахмацьким РВ УМВС України в Чернігівській області. Заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - не виявлено. Відомості щодо зміни прізвища, імені та по батькові, ОСОБА_3 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не надходила.

До вказаного листа ЦМУ ДМС у м. Києві долучили копію заяв про видачу паспорту на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.11.2025 на виконання ухвали суду від 17.10.2025 надійшла відповідь з Державної податкової служби України, де повідомлено, що станом на 13.11.2025, у Державному реєстрі знайдено фізичну особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначена фізична особа зареєстрована 19.01.1999 у Державному реєстрі за реєстраційним номером 1389326928. За даними, зазначеними в ухвалі, фізичну особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Державному реєстрі не знайдено.

06.05.2026 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_15 до суду надійшло клопотання про витребування доказів. Додатково просить суд, проводити розгляд справи без його участі та участі заявниці.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2026 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_15 про витребування доказів.

16.07.2026 з Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, надійшов лист щодо неможливості надання витребуваних доказів, де повідомлено, що Бахмацький відділ державної виконавчої служби не наділений повноваженнями та не має технічної можливості видати копії, витяги чи довідки на підставі таких записів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.07.2026 виправлено описку в ухвалв Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2026.

20.08.2026 з Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли витребувані докази, а саме актові записи про народження № 3 (поновлено) від 09.03.2005, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та актовий запис про народження № 4 від 16.01.1960 складений Виконавчим комітетом Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання 02.09.2026 сторони не з`явились. Представник заявник подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу у його відсутність, заяву задовольнити.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно із частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частиною 2 статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_6 , виданим Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12.04.2005, заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Тиница, Бахмацького району, Чернігівської області (а.с. 14).

Так судом встановлено що, « ОСОБА_17 » народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої записані - « ОСОБА_18 » та « ОСОБА_14 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 27.05.1967, виданого повторно (а.с.7).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 25.05.1981, « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_17 » 23.05.1981 зареєстрували шлюб, актовий запис № 514. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 » (а.с.9).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 012185 ОСОБА_2 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7420388500:03:000:0133 площею 3,4354 га. Даний акт виданий 15.02.2004, на підставі розпорядження Бахмацької райдержадміністрації Ради народних депутатів від 15.03.2002 № 82 (а.с.10 зворот).

21.01.2025 ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все її майно, де б воно не було, з чого б воно не складалось і взагалі все те що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 . (а.с.5)

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 від 07.04.2025 виданого Бахмацькою міською радою (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

29.08.2025 приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дорошенко Наталією Віталіївною листом № 255/01-16 повідомлено ОСОБА_1 про те що, в ході вивчення спадкової справи встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка зі слів заявниці є її матір`ю, проте з поданих документів вбачається розбіжність в прізвищі та імені померлої особи, зазначеного в свідоцтві про смерть « ОСОБА_2 » та в прізвищі та імені, яке зазначено у графі мати - « ОСОБА_3 » у свідоцтві про народження ОСОБА_11 . Оскільки, заявницею не було надано відповідних документів, які б підтверджували родинні відносини з померлою ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), то нотаріус не має можливості видати на ім`я заявниці свідоцтво про право на спадщину (а.с.12).

Згідно виписки з погосподарської книги від 10.09.2025 № 12-28/135 виданою Бахмацькою міською радою Тиницького Старостинського округу, з погосподарської книги за 1974-1976 роки, архівна справа 136 склад сім`ї: ОСОБА_8 - голова двору, 1893 р.н., ОСОБА_9 - дочка, 1938 р.н., ОСОБА_10 - зять, 1947 р.н., ОСОБА_11 - внука, 1960 р.н., з 01.09.1975 вибула на навчання, ОСОБА_12 - внука, 1962 р.н., ОСОБА_13 - 1967 р.н. (а.с.13).

Згідно форми № 1 - заяви на видачу паспорту на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , 14.02.2000 Бахмацьким РВ УМВС (а.с.28).

Згідно акту про народження № 4 від 16.01.1960 складеного Виконавчим комітетом Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, народилася ОСОБА_20 , батьками якої записані в графі батько - « ОСОБА_18 » та графі матір - ОСОБА_9 (а.с.87).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як роз`яснено в п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , необхідно останній для реалізації спадкових прав.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15.04.2020 справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.

У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Поняття «родинність» розглядається як родинні зв`язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв`язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.

Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернулася в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу «балансу вірогідностей», що підтверджують правдивість обставин, на які посилалася заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_2 як між матір`ю та донькою.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз`яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: «суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину»).

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).

Виходячи із викладеного, враховуючи наданий суду обсяг доказів, судом установлено що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті рідної матері без встановлення факту родинних відносин, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Бахмацька міська рада (код в ЄДРПОУ: 04061702, вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Ніжинський р-н, Чернігівська обл.) про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя: