Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №755/8667/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8667/26

Провадження №: 3/755/3659/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665226 від 13 травня 2026 року, 13 травня 2026 року приблизно о 21 год. 06 хв. у м. Києві по вул. Микільсько-Слобідській, 1, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «TOYOTA HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови.

Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судові засідання ОСОБА_3 не з`явився.

Інтереси ОСОБА_4 у справі представляє захисник Кенц Р.І., який про перебування справи на розгляді суду та призначення судових засідань був обізнаний, користувався наданими йому процесуальними правами, зокрема подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак у призначені судові засідання також не з`являвся.

З метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на захист, можливості особисто взяти участь у розгляді справи, надати пояснення, заявити клопотання, подати докази, заперечення та скористатися правовою допомогою захисника, судом тричі відкладався розгляд справи, у тому числі з урахуванням клопотань сторони захисту.

Отже, судом були створені належні та достатні умови для реалізації ОСОБА_5 та його захисником процесуальних прав.

Незважаючи на це, після неодноразового, а саме триразового відкладення розгляду справи, ані ОСОБА_3 , ані його захисник участі у розгляді справи не забезпечили.

При вирішенні питання про можливість розгляду справи за їх відсутності суд враховує, що право особи на участь у розгляді справи та право на правову допомогу повинні бути не лише формально передбачені законом, а й реально забезпечені судом. Разом із тим реалізація таких прав передбачає належну процесуальну поведінку самої особи та її захисника.

Наявність захисника, подання ним клопотань та неодноразове відкладення судом розгляду справи свідчать про те, що стороні захисту було відомо про існування відповідного судового провадження та надавалася реальна можливість брати у ньому участь.

Саме по собі подання клопотання про відкладення розгляду справи за обставин, коли суд уже неодноразово надавав стороні захисту можливість забезпечити свою участь у судовому засіданні, не може безумовно та необмежено перешкоджати розгляду справи.

Суд також враховує завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Таким чином, з огляду на те, що розгляд справи відкладався судом тричі, сторона захисту була обізнана про судовий розгляд та фактично користувалася своїми процесуальними правами шляхом подання клопотань, однак участь ОСОБА_4 та його захисника в судовому засіданні забезпечена не була, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

При цьому суд окремо зазначає, що неявка ОСОБА_4 та його захисника, а також подання захисником клопотань про відкладення розгляду справи не розцінюються судом як доказ винуватості ОСОБА_6 .

Такі обставини враховуються виключно при вирішенні процесуального питання щодо можливості розгляду справи за відсутності особи та її захисника, тоді як висновок суду щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на безпосередньо досліджених та оцінених судом доказах.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні докази кожен окремо та в їх сукупності і взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, вина ОСОБА_4 підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665226 від 13.05.2026, складеним уповноваженою службовою особою, відповідно до якого 13.05.2026 о 21 год. 06 хв. у м. Києві по вул. Микільсько-Слобідській, 1, ОСОБА_3 керував автомобілем «TOYOTA HIGHLANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови, та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, складеним 13.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_4 було направлено для проведення відповідного огляду. У направленні зазначені виявлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови, а також зафіксовано, що від проходження огляду ОСОБА_3 відмовився;

-карткою обліку адміністративного правопорушення, відомості якої узгоджуються з іншими матеріалами справи щодо часу, місця події, транспортного засобу та суті інкримінованого правопорушення;

-відомостями щодо посвідчення водія НОМЕР_2 , виданого 23.08.2022;

-відомостями щодо транспортного засобу «TOYOTA HIGHLANDER», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN НОМЕР_3 ;

-матеріалами відеозапису, долученими працівниками поліції до матеріалів справи та дослідженими судом, які суд оцінює у взаємозв`язку з письмовими матеріалами адміністративної справи.

Відповідно до чинної Інструкції під час огляду застосовуються технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису долучаються до протоколу. У разі відмови водія від огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням відеозапису складає протокол із зазначенням ознак сп`яніння та дій водія щодо ухилення від огляду.

Судом також звертається увага на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 665226 містить підпис ОСОБА_6 .

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_7 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також зазначено відомості щодо розгляду справи.

Наявність підпису ОСОБА_4 у протоколі суд оцінює не як самостійне визнання ним вини, а у сукупності з іншими доказами у справі.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідний підпис ОСОБА_7 не належить, що він був виконаний іншою особою або що протокол був підписаний ним під примусом.

Так само матеріали не містять відомостей про те, що під час складання протоколу ОСОБА_3 був позбавлений можливості висловити свої зауваження щодо його змісту чи скористатися передбаченими законом процесуальними правами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд виходить не з будь-якого одного документа, взятого ізольовано, а з усієї сукупності наявних у справі доказів, їх узгодженості та взаємного зв`язку.

Протокол про адміністративне правопорушення узгоджується з направленням на огляд та іншими матеріалами справи щодо дати, часу та місця події, особи водія, транспортного засобу, установлених поліцейськими ознак алкогольного сп`яніння та факту відмови водія від проходження огляду.

Істотних суперечностей між зазначеними доказами, які б ставили під обґрунтований сумнів зафіксовані ними обставини, судом при дослідженні матеріалів справи не встановлено.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена не лише за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, у цій справі предметом доказування є не встановлення за результатами лабораторного дослідження фактичного перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, а наявність передбачених законом обставин, за яких водієві було запропоновано пройти огляд, та факт його відмови від проходження такого огляду у встановленому порядку.

Зазначені в матеріалах справи ознаки алкогольного сп`яніння — запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови — стали підставою для застосування передбаченої законодавством процедури огляду.

При цьому чинним Порядком №1103 прямо встановлено, що у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.

Таким чином, відсутність результату медичного огляду, який би підтверджував стан алкогольного сп`яніння, сама по собі не спростовує наявності складу правопорушення, оскільки ОСОБА_7 інкримінується саме відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Суд враховує також, що встановлений законом обов`язок пройти огляд за наявності відповідних підстав спрямований на забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій не вправі на власний розсуд ігнорувати законну вимогу щодо проходження такої процедури.

Оцінюючи всі зазначені обставини у сукупності, суд доходить висновку, що наявними матеріалами підтверджено факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом, виявлення у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, виникнення у зв`язку із цим підстав для проведення огляду, а також його відмову від проходження такого огляду у встановленому законом порядку.

При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про істотне порушення порядку оформлення адміністративних матеріалів та які б унеможливлювали використання зібраних доказів при вирішенні питання про адміністративну відповідальність ОСОБА_6 .

Сукупність досліджених доказів є послідовною, взаємоузгодженою та достатньою для встановлення фактичних обставин правопорушення.

Відтак суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами в їх сукупності.

Підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст. 247 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, його спрямованість проти встановленого порядку забезпечення безпеки дорожнього руху, обставини його вчинення, дані про особу правопорушника та вимоги закону щодо виду і розміру стягнення.

З огляду на встановлені обставини суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Таке адміністративне стягнення відповідатиме характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 3328 грн, відповідно 0,2 його розміру становить 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287–289 КУпАП, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ст. 307 КУпАП, постанова підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому законом.

Постанова може бути оскаржена, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: