Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №754/13177/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12504/26

Справа №754/13177/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

10.07.2026 Позивачка через засоби поштового зв`язку звернулася до суду з позовною заявою до Відповідача, в якій просила:

1) розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13.05.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 882;

2) визначить місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю за адресою її проживання: АДРЕСА_1 ;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка вимоги мотивувала тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13.05.2015, від якого мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з Позивачкою та перебуває на її утриманні, а Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та добровільно участь у витратах не бере.

Впродовж останніх років стосунки між подружжям погіршилися, спільне життя не склалося через різні погляди на життя. Сторони стали сторонніми людьми, між ними відсутня підтримка та взаєморозуміння, шлюбні відносини припинено з травня 2025 року, а з серпня 2025 року Позивачка разом із донькою проживають окремо від Відповідача. Сім`я припинила своє існування, шлюб розпався та має формальний характер, примирення між сторонами неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам Позивачки.

У судовому засіданні Позивачка позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримала повністю, просила їх задовольнити.

Водночас Позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо визначення місця проживання дитини, пояснивши, що спір між батьками щодо проживання дитини відсутній, донька проживає з матір`ю.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що дитина проживає разом з матір`ю, та повідомив, що спір щодо визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній.

Також Відповідач у судовому засіданні просив відкласти розгляд справи та надати строк для примирення подружжя.

Позивачка проти відкладення розгляду справи та надання строку для примирення категорично заперечувала, вказавши, що сторони вже понад рік не проживають разом, шлюбні відносини не підтримують, вони не є подружжям і примирення є неможливим.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини Відповідач у судовому засіданні не заперечував наявність обов`язку сплачувати аліменти, пояснив, що дійсно мав фінансові труднощі та не забезпечував сім`ю належним чином. Повідомив, що наразі його дохід приблизно 40000,00 грн.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

10.07.2026 Позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши заяву Позивачки про залишення позову без розгляду в частині вимог про визначення місця проживання дитини, враховуючи підтвердження Відповідачем відсутності спору щодо проживання дитини з матір`ю, Суд ухвалою, постановленою в судовому засіданні, задовольнив вказане клопотання та залишив позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визначення місця проживання дитини без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з метою примирення подружжя, враховуючи категоричні заперечення Позивачки, тривалість окремого проживання сторін та фактичний розпад сім`ї, Суд відмовив у задоволенні клопотання про надання строку для примирення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.05.2015 Позивачка та Відповідач зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 882 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

У шлюбі сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 24.06.2015).

Подружжя припинило сімейні стосунки та спільне проживання у травні 2025 року.

Відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Дитина зареєстрована за місцем проживання батька, проте фактично проживає разом з Позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (відповідь № 3334873 від 17.09.2026), Відповідач ОСОБА_2 отримує дохід у вигляді заробітної плати від Представництва Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (код ЄДРПОУ 553509514).

МОТИВИ СУДУ (ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН)

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 21 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (частини третя та четверта статті 56 СК України).

Шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частини перша та друга статті 112 СК України).

Суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24).

Суд бере до уваги фундаментальний принцип, згідно з яким примусове збереження шлюбу є неприпустимим.

Розглядаючи клопотання Відповідача про надання строку для примирення, Суд враховує, що Позивачка категорично заперечувала проти вжиття заходів для примирення подружжя, вказуючи на тривале окреме проживання та остаточний розпад сімейних стосунків. Враховуючи відсутність згоди Позивачки на примирення, примусове надання строку для примирення суперечило б її волевиявленню та затягувало б розгляд справи.

Враховуючи, що Суд не може примушувати до збереження шлюбу, якщо хтось один із подружжя не бажає його продовжувати, і, зважаючи на те, що у цій справі воля Позивачки виражена недвозначно, подальше збереження шлюбу було б невиправданим і не відповідало б інтересам жодної зі сторін. Таким чином, позов у частині вимог про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Стаття 181 СК України встановлює що, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Згідно з частиною першою статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01 січня 2026 року для дітей віком від 6 до 18 років становить - 3512 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти стягнення аліментів на утримання дитини у визначеному Позивачкою розмірі.

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Відповідач має офіційний дохід у вигляді заробітної плати, є працездатною особою, відомостей про наявність інших утриманців суду не надано.

Суд, ураховуючи обов`язок батьків щодо утримання дитини, вважає необхідним задовольнити позовну вимогу у частині стягнення аліментів і стягнути з Відповідача на користь Позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, що є розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини в її віці.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Частина перша статті 191 СК України встановлює, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд, керуючись статтями 141 ЦПК України, розподіляє судові витрати таким чином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір за вимогу немайнового характеру про розірвання шлюбу в сумі 1331,20 грн, сплачений Позивачкою при поданні позову, покладається на Позивачку за її позовом.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", зважаючи на звільнення Позивачки від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів, Суд постановляє стягнути з Відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стосовно позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, то у зв`язку з її залишенням без розгляду за заявою Позивачки, розподіл судових витрат у цій частині не здійснюється.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 21, 24, 56, 105, 112, 141, 150, 180-183, 191 СК України, Суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про визначення місця проживання неповнолітньої доньки залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 882 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ) - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка (Стягувачка) ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Рішення складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО