Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №753/15525/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15525/25

провадження № 2/753/12929/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Бойко К. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

до Дарницького районного суду м. Києва від представника позивача адвоката Єрмака Олега Віталійовича надійшла позовна заява в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, у якій представник просить суд стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної позову до суду і до досягнення дитиною 18-річного віку. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, з 17 січня 2018 року між сторонами був зареєстрований шлюб, від якого подружжя має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часом відносини між позивачкою та відповідачем поступово погіршувалися, що в кінцевому результаті призвело до того, що у червні 2025 року відповідач подав до Дарницького районного суду міста Києва позовну заяву про розірвання шлюбу. У зв`язку із зазначеним, позивачка змушена була разом з дитиною виїхати зі спільного помешкання та починаючи з 01 липня 2025 року винаймати окреме житло. Після фактичного припинення шлюбних відносин, попри неодноразові обіцянки відповідача, останній так і не почав брати повноцінної участі в утриманні спільної дитини, та не надає фінансову допомогу вчасно і в необхідному обсязі, як того потребує дитина, яка росте та розвивається.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено головуючу суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року у справі відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02 вересня 2025 року до суду від представника відповідача адвоката Медведської Вікторії Валеріївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд частково задовольнити позовні вимоги та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, але з урахуванням виплачених аліментів у липні та серпні 2025 року, і до досягнення дитиною 18-річного віку.

Відзив на позовну заяву обгрунтований тим, що відповідач не погоджується з доводами позивачки про те, що він не бажає у добровільному порядку надавати фінансову допомогу на утримання дитини, адже тривалий період часу він забезпечує фінансово доньку в необхідному обсязі з урахуванням її потреб та свого матеріального становища. Представник відповідача зазначає, що середній розмір аліментів у місяць за 2024 рік на доньку складав - 11 193, 50 грн, що в 7 разів перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років (1 598,00 грн) та в 3,5 рази перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину (3 196,00 грн). Щодо визначення розміру аліментів, представник відповідача зазначає, що на утриманні відповідача також перебуває син від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син відповідача вступив на навчання до Сумського державного університету для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр за спеціальністю "Комп`ютерні науки" з терміном навчанян з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб. Загальна вартість освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої послуги становить 204 400,00 грн. Відповідачем додатково до сплачених аліментів здійснено оплату за навчання сина ОСОБА_5 за перший семестр у розмірі 19 700 грн. Також, у відповідача на утриманні знаходяться непрацездатні батьки, які є пенсіонерами та у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я потребують постійного медичного нагляду, регулярного вживання лікарських засобів та вітамінів. Відповідач надає батькам матеріальну допомогу, зокрема, фінансує придбання медикаментів, засобів догляду та інші пов`язані витрати. Крім того, представник відповідача вказує, що заявлений позивачкою розмір судових витрат у сумі 7 000 грн не відповідає критеріям розумності та пропорційності.

29 вересня 2025 року представником відповідача адвокатом Медведською В. В. до суду подані заперечення на відповідь на відзив, у яких представник заперечує про залежність позивача та дитини від намірів відповідача щодо сплати аліментів, оскільки, починаючи з 24 січня 2019 року відповідач на постійній основі сплачує аліменти на утримання доньки у розмірі 16,5%. Сторона відповідача наполягає на тому, що і після досягнення сином відповідача ОСОБА_6 повноліття, оскільки останній продовжуватиме навчання, відповідач буде утримувати його до досягнення 23 років або до припинення навчання. Наразі, відповідач утримує сина добровільно, що відповідає вимогам Сімейного кодексу України. Відсутність рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина не спростовує факту утримання ним дитини. Також, представник відповідача зауважує, що позивач не надала доказів щомісячних витрат на доньку. Крім того, представник зазначає, що з огляду на мінімальні пенсії батьків відповідача, відповідач надає їм матеріальну допомогу шляхом перерахування грошових коштів, купвлі ліків тощо. Представник відповідача просила врахувати ці всі доводи та задовольнити позов частково, а саме стягнути з відповідача на утримання доньки аліменти у розмірі 1/6 частки від його заробітку.

Ухвалою від 03 вересня 2026 року суд перейшов від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи встановлення судом тієї обставини, що заява по суті справи, а саме відповідь на відзив, складалась стороною позивача, направлялась відповідачу та була доставлена в його електронний кабінет підсистеми "Електронний суд", проте з невідомих суду причин не була направлена позивачем до суду або з технічних причин не була доставлена до суду через підсистему "Електронний суд", тож з метою недопущення порушення права кожної зі сторін бути почутою судом, суд вважав за необхідне у такому випадку здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 11 вересня 2026 року о 14 год. 00 хв.

У судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

07 вересня 2026 року від представника позивача адвоката Єрмака О. В. до суду надійшла заява, якою просив здійснювати розгляд справи за відсутності сторони позивача. Разом з заявою представник позивача подав до суду відповідь на відзив та докази її направлення до суду 22 вересня 2025 року.

11 вересня 2026 року від представника відповідача адвоката Медведської В. В. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторни відповідача, у якій також просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки сторін у розмірі 1/6 частки від його доходів.

За наявності поданих сторонами заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року, занесеною у протокол судового засідання, відповідь на відзив була залишена без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку на її подання.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 17 січня 2018 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 71. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_8 . Ця обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 17 січня 2018 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

У шлюбі у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02 березня 2018 року Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 979).

Позивачка зазначає, що дитина проживає разом з нею в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина відповідачем нге заперечується.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст.51 Конституції України).

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження стану здоров`я та наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

У той же час, з матеріалів справи встановлено, що відповідач також є батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається в Сумському державному університеті на першому курсі денної форми навчання за спеціалізацією "Комп`ютерні науки" за кошти фізичних та/або юридичних осіб (термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029). Факт спорідненості відповідача з сином підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09 січня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області (актовий запис № 61).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в Національній поліції України на посаді заступника начальника Департаменту, має постійний дохід та, з довідок про його доходи, встановлено, що нарахована заробітна плата останнього за 2019 рік склала 428 903,65 грн, за 2020 рік склала 542 426,58 грн, за 2021 рік склала 541 936,64 грн, за 2022 рік склала 492 916,90 грн, за 2023 рік склала 919 600,58 грн, за 2024 рік склала 1 015 032,70 грн та за період січня по серпень 2025 року склала 684 906,97 грн.

Суд констатує, що відповідач в період з 2019 по 2025 роки добровільно сплачував аліменти шляхом щомісячного утримання аліментів з його грошового забезпечення у розмірі по 16,5% на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_9 та на користь ОСОБА_10 - на утримання сина ОСОБА_5 , що підтверджується довідками про доходи та рапортами, які містяться в матеріалах справи.

Вказана обставина спростовує доводи позивача, що відповідач нерегулярно та невчасно надавав матеріальну допомогу на утримання дитини.

Представник відповідача, заперечуючи частково проти позову, просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/6 частки від його доходів, обгрунтовуючи це також тим, що оскільки син відповідача ОСОБА_5 вступив до вищого навчального закладу, відповідач буде добровільно його утримувати до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

На момент ухвалення судом рішення, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 18 років, проте стороною відповідача будь-яких доказів подальшого утримання сина суду не надано.

Суд зважає на те, що у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину може наступати за сукупності вказаних вище умов, у той час як обов`язок утримувати малолітню дитину є безумовним обов`язком кожного з батьків.

На підтвердження утримання сина ОСОБА_5 після досягнення ним повноліття докази стороною відповідача не надані, так само як і докази потреби сина на таке утримання.

Крім того, суд вважає, що добровільне продовження батьком утримання повнолітнього сина за відсутності такої потреби не може погіршувати становище малолітньої дитини шляхом зменшення розміру аліментів на її утримання.

Також, при визначені розміру аліментів, що стягуються на утримання доньки сторін, судне бере до уваги доводи відповідача про утримання непрацездатних батьків - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адже пенсійний вік останніх не свідчить про їх автоматичну неспроможність самостійно себе утримувати. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про доходи батьків відповідача, що унеможливлює встановлення судом рівня їх доходів, у томі числі тієї обставини чи є він меншим від встановленого статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Суд також звертає увагу, що з фіскальних чеків про оплату лікарських засобів, долучених відповідачем до матеріалів справи, неможливо встановити кому та ким придбавались вказані препарати, а, отже, вони не можуть слугувати належним доказом утримання відповідачем своїх непрацездатних батьків.

Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання щодо стягнення аліментів та визначення їх розміру судом не встановлено.

Отже, враховуючи все вище зазначене, зокрема, те, що у період подання цього позову до суду та розгляду справи на утриманні відповідача перебував неповнолітній син, суд, виходячи із рівності дітей у праві на утримання з боку батька, дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після досягнення сином відповідача ОСОБА_6 повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_5 , з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Вказаний розмір аліментів, з урахуванням рівного обов`язку обох батьків щодо утримання та виховання дитини, відповідає інтересам та потребам доньки сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи, що позов подано до суду 22 липня 2025 року, саме з цієї дати позивачка має право на стягнення аліментів.

Водночас представник відповідача просила суд врахувати виплачені відповідачем аліменти на утримання доньки у липні та серпні 2025 року.

З довідки про доходи відповідача № 29/5-332 від 28.08.2025 судом встановлено, що з грошового забезпечення відповідача були сплачені аліменти у липні 2025 року та серпні 2025 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 16,5%, а саме 21 659,87 грн.

Відтак, суд зважає на прохання сторони відповідача та вважає справедливим стягнути з відповідача аліменти з 22 липня 2025 року з урахуванням сплачених відповідачем добровільно аліментів на утримання доньки у липні та серпні 2025 року.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову, за результатами розгляду справи судом, і позов поданий в електронній формі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 968,96 грн.

Докази понесення стороною позивача судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2025 року та до 04 січня 2026 року, з урахуванням добровільно сплачених ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки у липні 2025 року та серпні 2025 року у розмірі 21 659,87 грн.

Починаючи з 04 січня 2026 року стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повне рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Р. В. Котенко