Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №482/2645/25 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

17.09.2026

Справа № 482/2645/25

Номер провадження 1-кп/482/170/2026

ВИРОК

Іменем України

17 вересня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010005459 від 09.10.2025 рокуза обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Череївці, Мукачівського району, Закарпатської області, громадянина України, з загальною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 04.01.2024 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 5 ст. 407 КК України до 5 років позбавлення волі, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на період дії воєнного стану на посаді стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос»,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 був засуджений та відбував покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 5 ст. 407 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

29.05.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова, на підставі ст. 81-1 КК України ОСОБА_4 був звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 5 ст. 407 КК України, для проходження ним військової служби за контрактом. Цією ж ухвалою до ОСОБА_4 встановлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців з встановленням обмежень а саме: заборони перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладений контракт, та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з яким укладено контракт.

08.06.2024 року ОСОБА_4 був прийнятий на військову службу за контрактом, укладеним з Міністерством оборони України, в особі командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2024 року № 173 ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до викання службових обов`язків за посадою.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відтак, з 08.06.2024 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, а також поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення військової частини останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Проходячи військову службу матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

ОСОБА_4 з 12.08.2025 року вибув до Новоодеської багатопрофільної лікарні, з метою проходження стаціонарного лікування, 25.08.2025 року був виписаний.

25.08.2025 року матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, всупереч вищезазначених вимог закону, та на порушення обмежень, покладених на нього ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 29.05.2024 року, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану, без дозволу командування військової частини, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до тимчасового місця дислокації свого підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно перебував поза його межами, тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з`явився вчасно на службу без поважних причин, до 29.10.2025 року.

29.10.2025 року матрос ОСОБА_4 доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та був затриманий слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини самовільного нез`явлення на військову службу після лікування, щиро розкаявся у вчиненому та вказав, що має намір надалі продовжувати проходження військової служби. Від надання пояснень відносно себе, у відповідності до ст. 63 Конституції України, відмовився.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, пред`явлене йому обвинувачення повністю доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.10.2025 року за № 62025150010005459;

- даними тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого 23.05.2024 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби;

- даними копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 08.06.2024 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , згідно з яким останній, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, добровільно взяв на себе, серед іншого, зобов`язання проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк контракту відповідно до вимог, визначених п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Строк контракту – до закінчення особливого періоду;

- даними копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2024 року № 173, відповідно до якого ОСОБА_4 зараховано до списків частини, визнано таким, що прийняв справи та посаду, зараховано на всі види забезпечення з 08.06.2024 року, а на котлове забезпечення з 09.06.2024 року та встановлено посадовий оклад;

- даними копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2024 року № 175 відповідно до якого ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 та встановлено посадовий оклад;

- даними довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2024 року №1867/д, за якою матрос ОСОБА_4 з 08.06.2024 року перебуває на військовій службі;

- даними довідки-доповіді за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_4 № 4597 від 26.08.2025 року, згідно з якою 25.08.2025 року з доповіді заступника командира штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що матрос ОСОБА_4 , який проходив лікування в КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» НМР з 12.08.2025 року, 25.08.2025 року був виписаний з медичного закладу, але не повернувся до військової частини НОМЕР_1 ;

- даними копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2025 року № 249, відповідно до якого матроса ОСОБА_4 вважати таким, що 25 серпня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ; знято з усіх видів забезпечення; позбавлено премії за серпень 2025 року; призупинено виплату грошового забезпечення з 25 серпня 2025 року;

- даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року № 3402 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування за фактом своєчасного неповернення з лікування матроса ОСОБА_4 »;

- даними акту службового розслідування від 08.09.2025 року, відповідно до якого службове розслідування за даним фактом самовільного залишення місця служби матросом ОСОБА_4 вважати завершеним; акт службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби матросом ОСОБА_4 та пропозиції щодо заходів, які потрібно здійснити, затвердити і внести до наказу про підсумки службового розслідування; за неналежне виконання обов`язків військової служби, ст.ст. 11, 16, 30, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виявилося в самовільному залишенні місця служби, накласти на матроса ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА»;

- даними наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 11.09.2025 року № 2927 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби матросом ОСОБА_4 ;

- даними письмового пояснення заступника начальника штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 від 27.07.2025 року, який пояснив, що йому стало відомо, що матрос ОСОБА_4 , який проходив лікування в КНП «Новоодеська БЛ» НМР з 12.08.2025 року був виписаний з медичного закладу 25.08.2025 року, але не повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Першочергові заходи щодо розшуку військовослужбовця результатів не дали. На телефонні дзвінки не відповідав. Зброя та боєприпаси в наявності і знаходяться в підрозділі;

- даними письмового пояснення заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 від 27.07.2025 року, який пояснив, що йому стало відомо, що матрос ОСОБА_4 , який проходив лікування в КНП «Новоодеська БЛ» НМР з 12.08.2025 року був виписаний з медичного закладу 25.08.2025 року, але не повернувся довійськової частини НОМЕР_1 . Першочергові заходи щодо розшуку військовослужбовця результатів не дали. На телефонні дзвінки не відповідав. Зброя та боєприпаси в наявності і знаходяться в підрозділі;

- вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року по справі № 303/9635/23, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 років;

- ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 29.05.2024 року у справі №466/5753/24, якою ОСОБА_4 , на підставі ст. 81-1 КК України, умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2023 року, для проходження військової служби за контрактом, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом; Державній установі «Личаківська виправна колонія (№ 30)» невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили ухвали суду, передати ОСОБА_4 підрозділам Національної гвардії України для його супроводження з ДУ «Личаківська виправна колонія (№ 30)» для укладення контракту та проходження військової служби; останнім днем відбування кримінального покарання засудженого ОСОБА_4 вважати день його передачі до підрозділів НГУ для доставляння до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; встановлено до засудженого ОСОБА_4 адміністративний нагляд строком на 12 місяців, з наступними обмеженнями: заборонено перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; заборонено виїзд в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з якою укладено контракт;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.10.2025 року;

- ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2025 року по справі № 489/8888/25, якою до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з правом внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.;

- довідкою начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» МИК № 020853 від 07.11.2025 року про звільнення ОСОБА_4 07.11.2025 року з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» на підставі внесення застави в розмірі 60560,00 грн.

Від допиту в судовому засіданні свідків сторони обвинувачення прокурор відмовилася.

Отже, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Прокурор просить визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року по справі № 303/9635/23, та визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, врахувавши, що згідно з ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 29.05.2024 року по справі №466/5753/24 він умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.

Захисник, враховуючи, що обвинувачений вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, його дії відповідають кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті, та те, що він має бажання й надалі проходити військову службу, просив призначити обвинуваченому остаточно найбільш м`яке покарання.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжким злочином.

Суд вважає, що згідно зі ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про які вказано в обвинувальному акті.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно зі ст. 67 КК України, в обвинувальному акті не встановлені.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.

Одночасно суд враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі та 29.05.2024 року умовно-достроково звільнений на підставі ст. 81-1 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі, та не зробивши для себе належних висновків, вчинив інкриміноване йому діяння протягом невідбутої частини попереднього покарання; за місцем проходження військової служби характеризувався негативно (в повсякденній службі і при виконанні службових обов`язків не вимогливий, в повсякденній діяльності не організований, працювати самостійно не вміє і потребує постійного контролю, неохоче ставиться до навчань і до виконання будь-яких завдань, які перед ним поставлені, статути ЗСУ, накази та настанови знає погано і не керується ними в своїй службовій діяльності, фізично розвинений добре, в стройовому відношенні середній), на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, згідно з медичною характеристикою начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 обвинувачений, за час проходження служби неодноразово перебував на лікуванні внаслідок вогнепальних поранень.

Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Тому суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, який брав безпосередню участь у бойових діях по захисту Вітчизни, приходить до висновку, що останньому слід призначити покарання у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у виді п`яти років та трьох місяців позбавлення волі, оскільки виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства і це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. При цьому, суд враховує позицію сторони обвинувачення та сторони захисту про призначення обвинуваченому вказаного покарання.

Остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років шість місяців, оскільки злочин ОСОБА_4 вчинено під час умовно-дострокового звільнення, для проходження військової служби за контрактом, від відбування покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року, за яким він засуджений за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, яке він не відбув, частково приєднавши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів поважності причин не з`явлення обвинуваченого вчасно на службу, і про такі не вказувала сторона захисту.

Суд враховує також, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69 та ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Так, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, підстави для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, як і ст. 69 КК України, - відсутні.

Згідно з даними матеріалів кримінального провадження, за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року по справі № 303/9635/23, початком строку відбування покарання ОСОБА_4 визначено 11 березня 2024 року, з останнім днем його відбування з моменту передачі до підрозділів НГУ для проходження служби – 08 червня 2024 року.

Також за матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_4 , за протоколом затримання був фактично затриманим 29.10.2025 року та ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2025 року по справі № 489/8888/25, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.

Застава за ОСОБА_4 була внесена заставодавцем ОСОБА_8 згідно квитанції від 04.11.2025 року, та обвинувачений згідно з довідкою МИК № 020853 від 07.11.2025 року, 07.11.2025 року звільнений з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

Отже у строк відбування покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 72 КК України, слід зарахувати строк відбутого покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року по справі № 303/9635/23 з 11.03.2024 року по 08.06.2024 року та строк його затримання у порядку ст. 208 КПК України та перебування під вартою з 29.10.2025 року по 07.11.2025 року (день звільнення з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у зв`язку із внесенням застави).

Враховуючи внесення за обвинуваченого заставодавцем ОСОБА_8 04.11.2025 року застави, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у виді застави.

Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань щодо зміни запобіжного заходу, захід забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід у вигляді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

В силу вимог ст. 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012р. №15 (у редакції постанови КМУ від 18.01.2012 р. № 27), застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Враховуючи, що під час перебування під заставою ОСОБА_4 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем застава в дохід держави не зверталась, тому суд вважає за необхідне повернути заставу заставодавцю.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 та ч. 3 ст. 81-1 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року по справі № 303/9635/23 за ч. 5 ст. 407 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

У строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк частково відбутого покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.01.2024 року по справі № 303/9635/23 з 11.03.2024 року по 08.06.2024 року та строк його затримання у порядку ст. 208 КПК України та перебування під вартою з 29.10.2025 року по 07.11.2025 року, дати звільнення з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у зв`язку із внесенням застави.

Заставу у сумі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, що внесена заставодавцем ОСОБА_8 за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2025 року по справі № 489/8888/25 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Миколаївській області по квитанції від 04.11.2025 року, після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1