Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №945/1450/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1450/26

Провадження № 2/945/1652/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через систему «Електронний суд», звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 (далі - відповідач) аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Позовна заява мотивована тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 , мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина постійно проживає разом з позивачем та перебуває повністю на її утриманні. Відповідач добровільної та достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у забезпеченні повсякденних потреб дитини взагалі не бере, у зв`язку із чим у позивача виникла необхідність судового захисту прав та інтересів її неповнолітньої дитини. Зазначає, що на даний час дитина потребує постійного забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям, засобами гігієни, витратами на навчання, розвиток, медичне забезпечення, транспортні витрати та інші щоденні потреби. Витрати на утримання дитини суттєво зросли, у зв`язку з економічною ситуацією та підвищенням цін на продукти харчування, одяг, комунальні послуги та навчальні потреби. Відповідач є особою працездатного віку, відомостей про його непрацездатність або наявність тяжких захворювань позивачу не відомо. Зазначає, що їй не відомий офіційний стабільний дохід відповідача, а тому стягнення аліментів у частці від доходу може призвести до порушення прав дитини та нерегулярного утримання. У зв`язку з цим вважає доцільним визначити аліменти саме у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, що є помірною, співмірною та такою, що відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином; водночас, 23 червня 2026 року та 27 липня 2026 року, через систему “Електронний суд” подала заяви, в яких просила суд цивільну справу про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав; копія ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та судові повістки про виклики до суду, призначені на 16.07.2026 року та 17.08.2026 року, що направлялись відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, вручені ОСОБА_2 особисто 10.07.2026 року та 30.07.2026 року. Судова повістка про виклик до суду у судове засідання, призначене на 16.09.2026 року, повернулась з відміткою “одержувач відсутній за вказаною адресою”. Також відповідач повідомлявся про слухання справи 16.09.2026 року шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як убачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.2011 року Виконкомом Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6).

З витягу № 838 з застосунку “Дія”, долученого позивачем до позовної заяви слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), перебувають у шлюбі (а. с. 10).

Відповідно до копії Витягу з реєстру територіальної громади № 2026/008131434 від 19.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 17.11.2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд звертає увагу, що позивач, посилаючись на невідомий їй неофіційний стабільний дохід відповідача, обмежилась лише усними доводами про це. Позивач у встановленому порядку не довела розміру офіційного доходу відповідача, його наявності чи відсутності взагалі, відповідних клопотань перед судом про витребування доказів не заявляла.

Позивач зазначила, що на утримання сина їй потрібно 5 000,00 гривень щомісяця, доказів вказаному також не надала, але беззаперечним суд вважає те, що витрати на утримання дитини є, оскільки він потребує не лише базових потреб, зокрема, харчування, одягу, мінімальних засобів для існування та розвитку.

В сенсі положень статті 182 СК України зазначені обставини є суттєвими для вирішення питання щодо визначення розміру аліментів.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач позбавлений можливості утримувати неповнолітнього сина. Водночас, ані позивач, ані відповідач не надали суду докази на підтвердження своїх доходів та матеріального стану.

Судом також встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, медичного висновку про патологічний стан здоров`я відповідача та/або про наявне захворювання (травму), яка б виключала його можливість працювати та отримувати дохід, матеріали справи також не містять.

Згідно відповіді № 3327527 від 16.09.2026 року з Державного реєстру фізичних особі - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, сума нарахованого доходу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2026 року, склала 394 238,04 гривень без урахування податку, однак, відомості про отримання заробітної плати у період з травня 2024 року по травень 2026 року відсутні (а. с. 39-зворот).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд враховує прожитковий мінімум, встановлений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2026 року становить 3 512,00 гривень, положення ч. 2 ст. 182 СК України, рівний обов`язок батьків щодо утримання дитини.

Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні неповнолітньої дитини, взаємний обов`язок батьків щодо її утримання, суд вважає, що стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 3 512,00 гривень щомісячно є достатнім для забезпечення гармонійного його розвитку.

На думку суду, визначений позивачем розмір аліментів є завищеним та не підтвердженим жодними доказами. Суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 5 000,00 гривень може призвести до надмірного фінансового навантаження на відповідача.

При цьому, суд враховує положення статті 185 СК України, відповідно до яких питання додаткових витрат на дитину може бути вирішено сторонами окремо, у разі їх виникнення.

Суд зазначає, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже, суд стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина у вищевказаному розмірі, починаючи із дня пред`явлення позову до суду, а саме з 10 червня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

За змістом частини 2 статті 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, а позовна заява подана в електронній формі, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), а саме: 1 064,96 гривень (3 328,00 гривень х 0,4 = 1 331,20 гривень; 1 331,20 гривень х 0,8 = 1 064,96 гривень).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач звільнений від сплати судового збору згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3 512,00 гривень щомісячно, починаючи з 10 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення - 16 вересня 2026 року.

Суддя І.В. Павленко