Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №128/1464/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/1464/26

Провадження № 2/127/4147/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Українький Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що між ними було укладено два кредитні договори:

- 09.12.2019 року №2001479891301, за умовами якого відповідачу було видано кредит в розмірі 50000,00 грн.;

- 31.08.2021 року №1010200747, за умовами якого відповідачу було видано кредит в розмірі 10000,00 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, в зв`язку з чим станом на 02.02.2026 року у нього виникла заборгованість 92651,80 грн., а саме:

- за кредитним договором № 2001479891301 - 77893,86 грн., з якої: 47027,68 грн. заборгованість за кредитом та 30866,18 грн. – заборгованість за процентами;

- за кредитним договором №1010200747 -14757,94 грн., з якої: 9999,08 грн. заборгованість за кредитом та 3,94 грн. – заборгованість за процентами; 4754,92 грн. – заборгованість за комісією.

Позивачем направлялась письмова вимога відповідачу, проте у наданий строк заборгованість погашена не була. З огляду на викладене, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2019 року між сторонами було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості (а.с. 9 на звороті-10).

Судом встановлено, що в той же день, 09.12.2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву №2001479891301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердив прийняття Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщених на сайті АТ «ПУМБ». В заяві просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та надати кредитну картку та встановити кредитний ліміт в розмірі 30000,00 грн. Реальна річна процента ставка складає 47,88 %. (а. с. 9 на звороті). Слід відзначити, що згодом кредитний ліміт було збільшено до 50000,00 грн. (а.с. 16).

Також 31.08.2021 року між АТ «Перший Українький Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладеного кредитний договір №1010200747 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 8 на звороті-9), за умовами якого надано споживчий кредит в розмірі 10000,00 грн. строком на 24 місяці зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, процентної ставки – 0,01% річних.

Крім того, 31.08.2021 року було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить всі умови кредитування (а.с. 9 на звороті).

До матеріалів позовної заяви долучено Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що дійсна з 15.03.2021 року (а.с. 12-14), проте суд її не приймає до уваги з наступних підстав.

Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію розумів відповідач, ознайомився і погодився з нею, підписуючи Заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Надана позивачем Публічна пропозиція належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо розміру річної процентної ставки за користування кредитними коштами та інші істотні умови (розрахунковий день, платіжний день) були погоджені з відповідачем в момент укладення договору. Тобто, такі позовні вимоги Банку як стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за простроченим тілом кредиту ґрунтуються на підставах саме узгодженої між сторонами умови, викладеної у Заяві, в зв`язку з чим вимога в частині стягнення заборгованості за процентами та комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виконання Банком свого обов`язку з перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів доведено перед судом платіжною інструкцією та випискою з особового рахунку (а.с. 16 на звороті, 18 на звороті-20).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001479891301 ОСОБА_1 станом на 03.02.2026 року має загальну заборгованість за кредитом в сумі 77893,86 грн., яка склаладється з: 47027,68 грн. заборгованість за кредитом та 30866,18 грн. – заборгованість за процентами (а.с. 17 на звороті – 18).

Також згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1010200747 ОСОБА_1 станом на 03.02.2026 року має загальну заборгованість за кредитом в сумі 14757,94 грн., яка склаладється з: 9999,08 грн. - заборгованість за кредитом, 3,94 грн. - заборгованість за процентами та 4754,92 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 16 на звороті – 17 на звороті).

Тобто загальна сума боргу за вказаними кредитними договорами склала 92651,80 грн.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Перший Український Міжнародний Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, оскільки відповідачем ОСОБА_1 підписано заяви № 2001479891301 та №1010200747 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо.

Так, з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що останній користувався грошовими коштами: знімав готівкові кошти, оплачував товари та, зокрема, частково погашав заборгованість за кредитним договором (а.с. 18 н звороті-20).

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Надані позивачем розрахунки і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2026 року позивачем направлено відповідачу вимогу про необхідність сплати заборгованості за договорами протягом 30 днів з моменту отримання цього листа (а.с. 15), але останній заборгованість не сплатив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитними договорами на загальну суму 92651,80 грн.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 263-265, 268, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Українький Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі 92651,80 грн. (дев`яносто дві тисячі шістсот п`ятдесят одна гривня 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Українький Міжнародний Банк» відшкодування витрат зі сплати судового збору 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Українький Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 17.09.2026 року.

Суддя: