Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №151/409/26 — Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/409/26

Провадження №2/151/436/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ''Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Представник ТОВ ''Укр Кредит Фінанс"Алфьорова Н.Є. через систему "Електронний суд'' звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1456-8202, мотивуючи позовні вимоги тим, що 07 жовтня 2024 року між ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ ''Укр Кредит Фінанс", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії№ 1456-8202. Відповідно до умов Договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5 500,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка : *1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору та 0.75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Також Додатковою угодою №1 від 06.11.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 200 гривень. Додатковою угодою №2 від 05.12.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600 гривень. Додатковою угодою №3 від 04.01.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900 гривень. Додатковою угодою №4 від 05.02.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 гривень. Додатковою угодою №5 від 05.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700 гривень. Додатковою угодою №6 від 04.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 200 гривень. Додатковою угодою №7 від 10.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 800 гривень. Додатковою угодою №8 від 23.06.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кедитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6 000 гривень. Додатковою угодою №9 від 22.07.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 400 гривень. Додатковою угодою №10 від 19.10.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кедитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 200 гривень. Додатковою угодою №11 від 18.11.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 від 07.10.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 400 гривень. Відповідно до вищенаведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні ЗУ ''Про банки і банківську діяльність'' та не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунків. Позивач (через партнера АТ КБ ''Приват банк'' з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором. Однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив умови Договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Договору. Станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за Договором про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 становить 14 845 гривень 36 копійок, що складається з: заборгованості за кредитом - 7 174 гривні 40 копійок, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 7 460 гривень 96 копійок та простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту - 210 гривень. За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 14 845 гривень 36 копійок та судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. 27 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить у задоволенні позову ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити та зменшити проценти за користування кредитними коштами. Відзив мотивує тим, що положення укладеного Договору є несправедливими умовами, що порушують положення Закону України "Про захист прав споживачів", що і доводиться правовими висновками ВС та аналогічними рішеннями судів апеляційної інстанції. Так, проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту, томі він не визнає позовні вимоги у цій справі, виходячи із наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Щодо неможливості стягнення коштів за ст. 625 ЦК України, пені, штрафу: Згідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до ч.2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від ЗО жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно- правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України» - постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17. Таким чином, у цивільному законодавстві встановлено примат ЦК України як основного нормативно-правового акту у сфері цивільний правовідносин над іншими нормативно-правовими актами, що регулюють цивільні правовідносини. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України. Постанова від 11.07.2024 № 727/1033/21 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд. Крім того, з огляду на вищевказані положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за період з 24 лютого 2022 по 31 серпня 2022 року. Постанова від 31.07.2024 № 161/11703/22 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Постанова від 12.06.2024 № 910/10901/23 Верховний Суд. Касаційний господарський суд. За таких встановлених обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заявлених інфляційних втрат і 3 % річних. Постанова від 23.09.2024 № 442/7428/22 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє до цього часу. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)". Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2120-ІХ передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування." - постанова ВС/КЦС у справі № 450/204/23 від 13.08.2025. Щодо розміру денної процентної ставки. Метою Закону України "Про споживче кредитування" є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами, (ст. 2 Закону). Дія цього закону розповсюджується як на кредитодавців, колекторів так і на споживачів (ст. З Закону). Згідно п.1-1, ч.1 ст. 1 Закону, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно п. 1-2, ч.1 ст. 1 Закону, денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Щодо комісії. Згідно ч.ч. 1, 2ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача" - ч. 8ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт з.б Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071 цс16. Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів". Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч.2 ст. 2015 ЦК України). Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 та інших. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 18 вересня 2019 по 18 грудня 2020 року - 4 336,07 грн; з 18 січня 2021 по 18 березня 2022 року - 3 613,39 грн; з 18 квітня 2022 по 18 червня 2023 року - 2 168,03 грн; з 18 липня 2023 по 18 вересня 2024 року -1 336,95 грн. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17). Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду під час розгляду справи №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 року. ВС/КЦС у справі № № 695/3474/17: "Так відповідач, встановивши в кредитних договорах сплату щомісячної комісії (плати за обслуговування кредиту), спричинив істотний дисбаланс прав та інтересів позивача. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за обслуговування кредиту банком, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Більш того, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору - ВС/КЦС від 08 липня 2020 року у справі № 607/1516/18. Із урахуванням наведеного положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Щодо несправедливих умов в договорі. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний в цьому Договорі. Так, проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Тобто Позивач бажає стягнути із мене суму нарахованих процентів, яка у декілька разів перевищує суму (тіло) кредиту). У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Закон України "Про споживче кредитування" визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон, крім положень щодо врегулювання простроченої заборгованості, пункту 9 частини третьої статті 9, пункту 15 частини першої та частини другої статті 12 цього Закону, не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця; 2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами; 3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів; 4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом; 5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом; 6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення; 8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов`язання споживача обмежуються вартістю предмета застави. Таким чином, норми Закону України "Про споживче кредитування" поширюються на укладений між сторонами Договір. Відповідно до статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції-) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. ВС у справі № 754/6091/18 від 27.01.2020 зазначив: "Судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку доводам позивача про те, що пункт 1.6. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі до 2 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочки, що становить до 730 % на рік, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції). У разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали несправедливим оспорюваний пункт кредитного договору з посиланням на те, що він встановлює вимогу зі сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором та правильно застосували до спірних правовідносин статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту. ВС/КЦС від 08 липня 2020 року у справі N 607/1516/18: "Встановивши, що пункт 3.3.1 кредитного договору в частині речення в період прострочення оплати від 1 до 60 днів та 0,65 %-в період прострочення сплати з 61 дня по день повного погашення боргу за цим Договором є несправедливим, оскільки цим пунктом встановлено непропорційно великий розмір пені (пеня може бути обрахована до 207,20 відсотків річних), суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про задоволення позову в цій частині. Участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання недійсним пункту 3.3.1 кредитного договору в частині речення в період прострочення оплати від 1 до 60 днів та 0,65 % - в період прострочення сплати з 61 дня по день повного погашення боргу за цим Договором як такого, що призводить до істотного дисбалансу між договірними правами та обов`язками сторін та суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права." Аналогічної позиції дотримується ВС/КЦС від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19. Окрім цього, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. З ст. 509 та ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торгівельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. З пп. 3.2 п. З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 № 7- рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 по справі № 132/1006/19 провадження № 61-1602св20. Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Так, у даному випадку, Позивач не просить стягнути з нього пеню (або інші формально виражені штрафні санкції) за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, однак за своєю суттю нарахування передбаченої реальної річної процентної ставка, та як, наслідок нарахування лише суми процентів за користування кредитними коштами, що у декілька разів перевищує суму (тіло) кредиту є нічим іншим як несправедливою умовою та фактично виступає до мене як міра відповідальності споживача (мене) за Договором - а саме виступає як відповідальність за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочки. Аналогічної думки про те, що положення Позивача є несправедливими умовами Договору доходить Одеський апеляційний суд у постанові № 514/1692/23 від 20.11,2024: "З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту бПрзУ/сгесНіказа, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс", було укладено кредитний договір. На підставі зазначеного договору відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі - 6 400,00 грн. на 300 днів, заявлений строк - 18 днів, знижена процентна ставка - 2,50% вдень; стандартна процентна ставка - 3,00% в день. Орієнтовна вартість кредиту - 64 000,00 грн, що включає відсотки за користування кредитом у розмірі - 57 600,00 грн. Реальна процентна ставка на дату укладення договору становить - 756 305,00 %. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, внаслідок невиконання умов договору у позичальниці виникла заборгованість станом на 03.10.2023 року у розмірі - 36 160,00 грн., з яких: - 6 400,00 грн. -прострочена заборгованість за кредитом; - 29 760,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі - 756 305 %., тобто у розмірі 3% за кожен день прострочення, що призвело до нарахування процентів у розмірі - 29760,00 грн. і перевищує тіло кредиту в 4,65 раз, є несправедливим в сенсі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість добросовісність та розумність (п. 6ч. 1 ст. З ЦК України). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18. Таким чином, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідачка була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача проценти у розмірі -6 400,00 грн., виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності. Таким чином, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі - 12 800,00 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 6400,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 6400,00 грн..» Одеський апеляційний суд у справі № 501/4141/23 від 12.08.2024. Львівський апеляційний суд у справі № 462/6112/23 від 17.06.2024: «У п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 91050 грн. не є співмірною сумі кредиту у 15000 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому колегія суддів дійшла до висновку про зменшення розміру відсотків до розміру погодженого сторонами в договорі в п.2.4.4, а саме до 6300 грн. Суд першої інстанції не звернув увагу, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов"язання за кожень день прострочки є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов"язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, в зв"язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за можливе рішення Залізничного районного суду міста Львова від 16 листопада 2023 року змінити, стягнувши з ОСОБА 1 на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 21300 грн., з яких 15000 грн. заборгованість по кредиту, 6300 грн. заборгованість за відсотками.» Чернігівський апеляційний суду справі № 732/1401/23 від 07.11.2024: «.Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Згідно п.8.38. вказаної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості відповідача за нарахованими процентами у розмірі 73 680 грн., не є співмірною сумі кредиту, яка становить 12 000 грн. за договором №1045-0054 від 07.02.2022 року, та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. За даних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що розмір відсотків, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, необхідно зменшити до 12 000 грн., і саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.» Львівський апеляційний суд у справі № 442/9337/23 від 14.10.2024: «Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 129 225 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 15 000 грн за договором №1081-1123 від ЗО серпня 2022 р., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів дійшла до висновку про зменшення їх розміру до розміру заборгованості за кредитом, а саме до 15 000 гривень.» Рівненський апеляційний суд у справі № 567/1075/23 від 20.02.2024, Одеський апеляційний суд у справі № 501/2934/23. Львівський апеляційний суд у справі № 444/4505/23 від 30.07.2024: «.Встановлено, що кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив ОСОБА 1 вимогу про усунення порушень умов договору № 1221-2970 від 12 червня 2023 року щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто. Відповідно до пункту 8.38 постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 902/417/18, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Суд вказав, що проценти за користування кредитними коштами перевищують суму (тіло) кредиту, що є несправедливим. Розмір нарахованих позивачем процентів не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому суд прийшов до висновку про необхідність зменшити заборгованість за процентами з 28260 грн, до розміру заборгованості за кредитом - 18 400 гри.» Крім того, статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої, споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Проте, законодавцем визначені чіткі особливості щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування, а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За перерахованих обставин, Я вважаю, що встановлений договором розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує як 50% від суми кредиту, так і подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. У період війни та масштабної кризи банки як інститути суспільної довіри мають уникати дій, що можуть завдати шкоди найбільш вразливим категоріям громадян. Державою закріплено особливий статус таких осіб, що вимагає до них відповідного ставлення з боку всіх суб`єктів господарювання, включаючи фінансові установи. У справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (N 30856/03 від 02 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголошує на важливості пропорційності заходів, що застосовуються до боржників. Суд зазначає, що економічний інтерес кредитора не може виправдовувати дії, які є надмірними та порушують баланс між правами сторін. У контексті війни або кризових ситуацій подібний баланс має враховувати особливі обставини позичальників. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Більш того, стягнення суми процентів за користування кредитними коштами що у у декілька разів перевищує суму тіла кредиту, взятого мною у Позивача, на мою думку, є нічим іншим як джерелом спроби отримання Позивачем із мене невиправданих додаткових прибутків, оскільки дана реальна річна процентна ставка та нарахована сума процентів за користування кредитними коштами фактично виступає цивільно-правовою відповідальністю Боржника (мене) перед Кредитором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. - постанова ВГСУ від 19.05.2016 у справі № 904/4950/15. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013). Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом. - постанова ВГСУ від 19.05.2016 у справі № 904/4950/15. А тому я ще раз, додатково наголошую, що стягнення із мене суми процентів є несправедливим, та таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу, та принципам добросовісності. Щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків згідно правового висновку ВС/КЦС у справі № 679/1103/23 від 12.02.2025: «Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї 00Н від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї 00 Н «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.»

Представник ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" Резуєв Є.В. у судове засідання не з`явився, проте надав суду клопотання про розгляд цивільної справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У разі неявки відповідача, проти винесення заочного рішення не заперечує. (а.с. 11)

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 30 червня 2026 року не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву поданою 27.05.2026 зазначив, що у разі його неявки просить відкласти розгляд справи. Справа перенесена на 16 вересня 2026 року. Однак відповідач у судове засідання не з`явився, хоча повістка направлялася за адресою місця проживання відповідача зазначеною позивачем у позовній заяві та адресою зареєстрованого місця проживання, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2747189 від 18.05.2026. Також на вказану дату повідомлявся смс повідомленням на номер телефону який зазначений у позовній заяві та направленням повістки до його електронного кабінету (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка взята із позовної заяви та зазначена у Договорі про відкриття кредитної лінії № 1456-8202,які доставлені, що підтверджується довідками про доставку. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Пунктом 1 частини 3 ст. 223 ЦПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Норми статтей 509, 623, 625 ЦК України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також статтями 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року між ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ ''Укр Кредит Фінанс", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 продукту "СreditKasa". Сума кредиту становить 5 500 гривень.

Щодо укладення договору в електронній формі, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних системи за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

При цьому, укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Базовий період складає 30 (тридцять цілих, нуль сотих ) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду крім наступного випадку: якщо у поточному Базовому періоді Позичальник не має заборгованості зі сплати процентів, комісії та суми Кредиту (тобто Позичальником здійснено дострокове повернення Кредиту) перебіг Базового періоду припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань Позичальника за Договором. Якщо у Позичальника відсутня будь-яка заборгованість за Договором, то в дату отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит у порядку, передбаченому п. 4.5. цього Договору, починається перебіг нового Базового періоду, за виключенням випадку якщо у Позичальника наявна заборгованість зі сплати процентів, комісії або суми Кредиту, у такому разі перебіг Базового періоду продовжується відповідно до умов Договору. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору. (пункт 4.8 Договору).

Згідно з пунктом 4.10 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% (нуль цілих, сімдесят п`ять сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 06.10.2025. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування. (пункт 4.13 Договору).

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3 116.24 (три тисячі сто шістнадцять цілих, двадцять чотири сотих ) процентів. (пункт 4.14 Договору).

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 23 856.25 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та проценти за користування Кредитом. (пункт 4.14 Договору)

Вищевказані умови кредитування, правила відкриття кредитнї лінії (надання споживчих кредитів) продукту "СreditKasa" та паспорт споживчого кредиту 02.03.2024 підписано між ТОВ ''Укр Кредит Фінанс'' та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором "А4301" та "А0490".

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5 500,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка : *1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору та 0.75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 07.10.2024 про перерахування кредитних коштів на суму 5 500 гривень, ID операції: 2528568468, Order ID: 0a130a46-db53-4c9e-8412-311a147d954f, номер платіжної картки НОМЕР_4.

06 листопада 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 7 200 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 006.11.2024 про перерахування кредитних коштів на суму 7 200 гривень, ID операції: 2542791344, Order ID: 98f830ec-4622-4e2d-a270-4d47ed03a533, номер платіжної картки НОМЕР_4.

05 грудня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 600 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 005.12.2024 про перерахування кредитних коштів на суму 600 гривень, ID операції: 2557671506, Order ID: 50240512-4f52-4560-b5bc-9950b8188426, номер платіжної картки НОМЕР_4.

04 січня 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 900 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 04.01.23025 про перерахування кредитних коштів на суму 900 гривень, ID операції: 2575785942, Order ID: 4a4f90ff-e1c0-41a5-bfa6-c11d9a8d4254, номер платіжної картки НОМЕР_4.

05 лютого 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 800 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 05.02.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 800 гривень, ID операції: 2593465832, Order ID: 8797d277-5da8-4320-af56-ed0ff80fab41, номер платіжної картки НОМЕР_4.

05 березня 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 700 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 05.03.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 700 гривень, платіж № 1568732128, card_mask НОМЕР_1 .

04 квітня 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1 200 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 05.04.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 1 200 гривень, платіж № 1584905408, card_mask НОМЕР_1 .

10 квітня 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1 800 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 10.04.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 1 800 гривень, платіж № 1587807581, card_mask НОМЕР_1 .

23 червня2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 6 000 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 23.06.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 6 000 гривень, платіж № 1628497379, card_mask НОМЕР_1 .

22 липня2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2 400 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 23.07.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 2 400 гривень, платіж № 1644305650, card_mask НОМЕР_1 .

19 жовтня2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 7 200 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 19.10.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 7 200 гривень, платіж № 1694245544, card_mask НОМЕР_1 .

18 листопада2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1456-8202 відповідно до якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1 400 грн. (п. 2.1 Договору)

ТОВ ''Укр Кредит Фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через систему платежів LiqPay на підставі договору № 1456-8202 від 18.11.2025 про перерахування кредитних коштів на суму 1 400 гривень, платіж № 1710840525, card_mask НОМЕР_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 02.03.2026 розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 від 07.10.2024 становить 14 845 гривень 36 копійок, яка складається з: 7 174 гривні 40 копійок - основний борг, 7 460 гривень - залишок відсотків та 210 гривень - залишок комісії.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем за вищевказаним договором відповідачем суду не надано та у відзиві на позовну заяву не зазначено, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим порушення зобов`язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем визначених умов кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернення в повному обсязі кредиту кредитодавцю, а також не виконання в повному обсязі всіх інших своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором.

Також позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано вимогу про дострокове повернення кредиту.

Таким чином, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

На офіційному веб-сайті ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (https://creditkasa.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ "Укр Кредит Фінанс" розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ "Укр Кредит Фінанс" розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 від 07.10.2024, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Окрім того встановлено, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 від 07.10.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "А4301".

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення Договору про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 від 07.10.2024 та наявність у відповідача заборгованості у розмірі 14 845 гривень 36 копійок, яка складається з: 7 174 гривні 40 копійок - основний борг, 7 460 гривень - залишок відсотків та 210 гривень - залишок комісії.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 36176 від 08 травня 2026 року в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись вищевикладеним та статтями 259, 263-265, 268, 273, 280, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Укр Кредит Фінанс'' заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1456-8202 від 07 жовтня 2024 року у розмірі 14 845 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Укр Кредит Фінанс'' понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (адреса: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок IBAN НОМЕР_2 , банк АБ "УкргазБанк", МФО 320478).

Відповідач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК