Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №137/264/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/264/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Гречанівської В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Літин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 перший заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до Літинського районного суду Вінницької обалсті з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом конфіскації.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 який є громадянином російської федерації на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1-1975 від 23.10.2018 після смерті батька ОСОБА_2 , 1930 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 0522485800:03:000:0334 площею 0,1714 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Також на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1-1973 від 23.10.2018 після смерті батька ОСОБА_2 , набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 0522485800:03:000:0333 площею 0,0696 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . 23.10.2018 ОСОБА_1 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на вказане нерухоме майно.

Так, як ОСОБА_1 є іноземним громадянином, впродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення їх не відчужив, а тому перший заступник керівника окружної прокуратури просить припинити право власності на вказані земельні ділянки та конфіскувати їх у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Прокурор Вінницької окружної прокуратури Черниш Г.М. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без технічної фіксації. Позов просить задовольнити, позовні вимоги підтримує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надіслали до суду листа про розгляд справи без участі представника. Просять позовну заяву задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд даної справи розміщений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заяв чи клопотань не надходило.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено що відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно (а.с.19) відповідач ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, являється власником земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 0522485800:03:000:0333 площею 0,0696 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Вказану земельну ділянку набув у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1-1973 від 23.10.2018 після смерті батька ОСОБА_2 (а.с.20).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно (а.с.21) відповідач ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, являється власником земельної ділянки із із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 0522485800:03:000:0334 площею 0,1714 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Вказану земельну ділянку набув у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1-1975 від 23.10.2018 після смерті батька ОСОБА_2 (а.с.22).

Так, згідно положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В разі невиконання вимог закону про невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 будучи громадяном російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 23.10.2018 по даний час) не відчужив земельні ділянки, є підстави для конфіскації належних відповідачеві земельних ділянок у власність держави.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 6656,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 13, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 19, 76-82, 141, 247, 258-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522485800:03:000:0334 площею 0,1714 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522485800:03:000:0333 площею 0,0696 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку — Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач — Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) відшкодування витрат зі сплати судового збору в 6656,00 гривень. Копію заочного рішення протягом 2 діб направити відповідачеві та роз`яснити, що заяву про перегляд заочного рішення відповідач може надіслати до суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.